Першина Заїра Валентинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Заїра Валентинівна Першина
Першина Заїра Валентинівна.jpg
Народилася 23 лютого 1925(1925-02-23)
Одеса, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР
Померла 2002(2002)
Громадянство Україна Україна
Alma mater Одеський університет
Галузь наукових інтересів історія
Заклад Одеський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук

Заїра Валентинівна Першина (23 лютого 1925, Одеса — 2002) — український історик, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник вищої школи України (з 1993 року).

Біографія

Народилася 23 лютого 1925 року в місті Одесі. Навчалася у школі № 35, а завершила середню освіту в евакуації, в школі № 1 міста Сизраня Куйбишевської області. У 19431944 роках навчалася у Першому державному юридичному інституті, що діяв в евакуації в Алма-Аті, у 19441949 роках — на історичному факультеті Одеського державного університету, у 19491952 роках — в аспірантурі за фахом «історія СРСР» на кафедрі історії СРСР Одеського державного університету. Після закінчення навчання працювала в цьому ж університеті на посаді старшого викладача, а потім доцента. У 1953 році в Інституті історії АН УРСР захистила кандидатську дисертацію на тему: «О. І. Герцен і слов'янське питання».

У 19661984 роках була деканом факультету в ОДУ. У 1977 році у Київському державному університеті захистила докторську дисертацію на тему: «Південна Україна між першою і другою революційними ситуаціями: проблема центру і регіону в російському визвольному русі». У 1979 році їй присвоєно звання професора.

У 19801990 роках очолювала кафедру історії УРСР, історіографії та джерелознавства, у 19902002 роках працювала професором кафедри історії України Одеського університету.

Автор понад 200 друкованих праць. Була нагороджена медаллю Академії наук України.

Померла у 2002 році.

Громадська діяльність

Була членом Республіканської наукової ради «Основні закономірності вітчизняної історії дожовтневого періоду», головою Одеської секції наукової ради «Історія історичної науки» при Відділенні історії АН СРСР, членом конкурсної комісії Мінвузу СРСР з присудження Державних премій з історичних наук, членом Академіїі історії і філософії природничих і технічних наук (Одеса).

У 19661974 роках — фундатор Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури і голова правління. У 19671973 роках — ректор Народного університету історичних знань, у 19551965 роках — член президії обкому Спілки працівників вищої школи і наукових установ.

Обиралася депутатом Одеської міської ради.

Джерела