Відмінності між версіями «Петровський Полтавський кадетський корпус»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
(Не показані 5 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 10: Рядок 10:
 
|інженер =
 
|інженер =
 
|дата_початку_спорудження = [[1835]]
 
|дата_початку_спорудження = [[1835]]
|дата_закінчення_спорудження = [[1840]]
+
|дата_закінчення_спорудження = [[1840 в Україні|1840]]
 
|дата_зруйнування =
 
|дата_зруйнування =
 
|вартість =
 
|вартість =
Рядок 22: Рядок 22:
 
== Історія ==
 
== Історія ==
 
Указ про заснування корпусу в Полтаві вийшов [[1 лютого]] [[1830]] року<ref>[http://listat.ru/T19/T19_a32.htm XXXII. «Историческое описаніе одежды и вооруженія россійских войскъ», 1902, т. 19 «По Военно-учебнымъ заведеніямъ»]</ref>. Згідно з наступним наказом від 5-го січня 1836-го заклад мав отримати назву ''«Петровського»'' на честь [[Петро I|Петра I]] та його перемоги у [[Полтавська битва|Полтавській битві]].
 
Указ про заснування корпусу в Полтаві вийшов [[1 лютого]] [[1830]] року<ref>[http://listat.ru/T19/T19_a32.htm XXXII. «Историческое описаніе одежды и вооруженія россійских войскъ», 1902, т. 19 «По Военно-учебнымъ заведеніямъ»]</ref>. Згідно з наступним наказом від 5-го січня 1836-го заклад мав отримати назву ''«Петровського»'' на честь [[Петро I|Петра I]] та його перемоги у [[Полтавська битва|Полтавській битві]].
До навчання в корпусі окрім [[Полтавська губернія|Полтавської]] мали бути зараховані також вихідці [[Катеринославська губернія|Катеринославської]], [[Харківська губернія|Харківської]] та [[Чернігівська губернія|Чернігівської губерній]], а їх [[Дворяни|дворянство]] мало натомість фінансово підтримувати заклад.
+
До навчання в корпусі окрім [[Полтавська губернія|Полтавської]] і [[Чернігівська губернія|Чернігівської]], як нащадків [[Українське козацтво|козацтва]] [[Малоросійське генерал-губернаторство|генерал-губернаторства]], мали бути зараховані також вихідці [[Катеринославська губернія|Катеринославської]] і [[Харківська губернія|Харківської]] губерній, а їх [[Дворяни|дворянство]] мало натомість фінансово підтримувати заклад.
   
 
=== Організація ===
 
=== Організація ===
Рядок 32: Рядок 32:
 
У навчальному процесі поряд з загальноосвітніми предметами вивчали спеціальні дисципліни. До позакласних дисциплін відносилися: [[Стрій військовий|стройове навчання]], [[фізкультура]], [[фехтування]], [[плавання]], [[музика]], [[співи]] й [[танці]]. Навички [[Верхова їзда|верхової їзди]] кадети відпрацьовували на території кінної бази в [[Жуки (Полтавський район)|Жуках]].
 
У навчальному процесі поряд з загальноосвітніми предметами вивчали спеціальні дисципліни. До позакласних дисциплін відносилися: [[Стрій військовий|стройове навчання]], [[фізкультура]], [[фехтування]], [[плавання]], [[музика]], [[співи]] й [[танці]]. Навички [[Верхова їзда|верхової їзди]] кадети відпрацьовували на території кінної бази в [[Жуки (Полтавський район)|Жуках]].
   
Такий поділ існував до [[1856]] року. Поразка Росії в [[Кримська війна|Кримській війні]] порушила питання про якісне поліпшення навчально-виховної роботи в кадетських корпусах. Корінні перетворення в цій сфері пов'язані з діяльністю військового міністра Д.&nbsp;А.&nbsp;Мілютіна (1862–1881&nbsp;рр.). У зв'язку з реформою, що проводилася під його керівництвом, кадетські корпуси у 1865 році, перейменовано на військові гімназії, вони стають підготовчими закладами до військових училищ. Також проводиться [[лібералізація]] навчального процесу. З середини 50-х проведено ряд змін в правилах прийому та випуску з корпусів. У 1857&nbsp;р. дворічні спеціальні класи відкриті у всіх кадетських корпусах, і вони стали випускати вихованців безпосередньо на [[Військова служба|військову службу]], а найкращих&nbsp;— переводити в третій клас Костянтинівського кадетського корпусу.
+
Такий поділ існував до [[1856]] року. Поразка Росії в [[Кримська війна|Кримській війні]] порушила питання про якісне поліпшення навчально-виховної роботи в кадетських корпусах. Корінні перетворення в цій сфері пов'язані з діяльністю військового міністра Д.&nbsp;А.&nbsp;Мілютіна (1862—1881&nbsp;рр.). У зв'язку з реформою, що проводилася під його керівництвом, кадетські корпуси у 1865 році, перейменовано на військові гімназії, вони стають підготовчими закладами до військових училищ. Також проводиться [[лібералізація]] навчального процесу. З середини 50-х проведено ряд змін в правилах прийому та випуску з корпусів. У 1857&nbsp;р. дворічні спеціальні класи відкриті у всіх кадетських корпусах, і вони стали випускати вихованців безпосередньо на [[Військова служба|військову службу]], а найкращих&nbsp;— переводити в третій клас Костянтинівського кадетського корпусу.
  +
  +
На відміну від решти проросійськи налаштованих кадетських корпусів, розміщених на території сучасної України, у полтавському ка
дети виховувалися на творчості [[Гоголь Микола Васильович|Миколи Гоголя]]
, [[Котляревський Іван Петрович|Івана Котляревського]], [[Бортнянський Дмитро Степанович|Дмитра Бортнянського]], [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]] та багатьох інших українських митців. Практично всі полтавські кадети знали українську мову, у корпусі досить часто ставили українські вистави та співали [[Українські народні пісні|українські пісні]]<ref>Тинченко Я.&nbsp;Ю.&nbsp;Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921).&nbsp;— К.: Темпора книга 2 (53 с.) 2011.&nbsp;— 424 с.</ref>.
   
 
В [[1882]] році знову відновлено як кадетський корпус.
 
В [[1882]] році знову відновлено як кадетський корпус.
Рядок 38: Рядок 40:
 
=== Викладачі ===
 
=== Викладачі ===
 
[[Файл:Poltava Cadet School XIXc.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Вид на Полтавський кадетський корпус (XIX&nbsp;ст.).]]
 
[[Файл:Poltava Cadet School XIXc.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Вид на Полтавський кадетський корпус (XIX&nbsp;ст.).]]
Серед викладачів і вихованців Полтавського кадетського корпусу було багато діячів науки і культури, громадських діячів. Зокрема, у 1865–1885 роках директором гімназії, а потім корпусу був вчений математик, автор наукових праць і підручників з арифметики, геометрії, тригонометрії і педагогіки [[Симашко Франц Іванович|Франц Симашко]]; викладачами російської мови&nbsp;— перший редактор неофіційної частини «[[Полтавські губернські відомості|Полтавских губернских ведомостей]]», автор «Памятной книжки Полтавской губернии за 1865 год» [[Бодянський Павло Ількович|Павло Бодянський]], автор книги «Полтавская епархия в её прошлом и настоящем» [[Грановський Панас Андрійович|Панас Грановський]]; викладачем історії у 1846–1864 працював український громадський і культурний діяч, педагог [[Пильчиков Дмитро Павлович|Дмитро Пильчиков]]. У 1874–1919 роках викладачем історії в Полтавському кадетському корпусі був український історик-архівіст [[Павловський Іван Францевич|Іван Павловський]]. У 1903–1917 роках він працював секретарем Полтавської вченої архівної комісії. У 1848–1885&nbsp;рр. малювання викладав художник-портретист [[Зайцев Іван Кіндратович|Іван Зайцев]], автор ряду творів, пов'язаних тематично з Полтавою, окремі полотна зберігаються в [[Полтавський художній музей|Полтавському художньому музеї]], у 1875–1907 роках&nbsp;— художник [[Волков Василь Олексійович|Василь Волков]], громадський діяч&nbsp;— [[Шиманів Андрій]].
+
Серед викладачів і вихованців Полтавського кадетського корпусу було багато діячів науки і культури, громадських діячів. Зокрема, у 1865—1885 роках директором гімназії, а потім корпусу був вчений математик, автор наукових праць і підручників з арифметики, геометрії, тригонометрії і педагогіки [[Симашко Франц Іванович|Франц Симашко]]; викладачами російської мови&nbsp;— перший редактор неофіційної частини «[[Полтавські губернські відомості|Полтавских губернских ведомостей]]», автор «Памятной книжки Полтавской губернии за 1865 год» [[Бодянський Павло Ількович|Павло Бодянський]], автор книги «Полтавская епархия в её прошлом и настоящем» [[Грановський Панас Андрійович|Панас Грановський]]; викладачем історії у 1846—1864 працював український громадський і культурний діяч, педагог [[Пильчиков Дмитро Павлович|Дмитро Пильчиков]]. У 1874—1919 роках викладачем історії в Полтавському кадетському корпусі був український історик-архівіст [[Павловський Іван Францевич|Іван Павловський]]. У 1903—1917 роках він працював секретарем Полтавської вченої архівної комісії. У 1848—1885&nbsp;рр. малювання викладав художник-портретист [[Зайцев Іван Кіндратович|Іван Зайцев]], автор ряду творів, пов'язаних тематично з Полтавою, окремі полотна зберігаються в [[Полтавський художній музей|Полтавському художньому музеї]], у 1875—1907 роках&nbsp;— художник [[Волков Василь Олексійович|Василь Волков]], громадський діяч&nbsp;— [[Шиманів Андрій]].
   
 
== Архітектура споруди ==
 
== Архітектура споруди ==
Рядок 44: Рядок 46:
   
 
== Відомі випускники ==
 
== Відомі випускники ==
Серед випускників Полтавського кадетського корпусу було багато учасників [[Кримська війна|Кримської]] ([[1853]]–[[1855]]), [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецької]] ([[1877]]–[[1878]]) та [[Російсько-японська війна|російсько-японської воєн]] ([[1904]]–[[1905]]), у тому числі&nbsp;— інженер-полковник, герой оборони Порт-Артура [[Рашевський Сергій Олександрович|Сергій Рашевський]], який загинув на форті №&nbsp;11 разом з генералом [[Кондратенко Роман Ісидорович|Р.&nbsp;І.&nbsp;Кондратенком]]. У Полтавському кадетському корпусі навчалися: генерал [[Холодовський Микола Іванович|Микола Холодовський]], генерал, український художник [[Ярошенко Микола Олександрович|Микола Ярошенко]], українські художники [[Холодовський Михайло Іванович|Михайло Холодовський]] та [[Бутович Микола Григорович|Микола Бутович]], композитор і диригент [[Казанлі Микола Іванович|Микола Казанлі]] (автор опери «Міранда», «Симфонії», оркестрової балади «Ленора»), український музичний діяч, скрипаль-соліст, організатор симфонічного оркестру в Полтаві і [[Полтавське музичне училище|Полтавському музичному училищі]] [[Ахшарумов Дмитро Володимирович|Дмитро Ахшарумов]]; електротехнік і метеоролог [[Величко Філадельф Кирилович|Філадельф Величко]], керівник повстання саперів у 1905 році у Києві поручик [[Жаданівський Борис Петрович|Борис Жаданівський]]; професор М.&nbsp;П.&nbsp;Потоцький; автор підручників з артилерії, історії артилерії, генерал-майор [[Пащенко Олексій Григорович|Олексій Пащенко]], учасник російсько-японської війни 1904–1905 років, один з піонерів вітчизняного повітроплавання [[Ельяшевич Володимир Левович|В.&nbsp;Л.&nbsp;Ельяшевич]], генерал-майор [[Домонтович Михайло Олексійович|Михайло Домонтович]] (батько радянського дипломата [[Коллонтай Олександра Михайлівна|Олександри Коллонтай]]), зоолог [[Шестопьоров Євген Львович|Є. Л. Шестопьоров]] та інші непересічні особистості.
+
Серед випускників Полтавського кадетського корпусу було багато учасників [[Кримська війна|Кримської]] ([[1853]]–[[1855]]), [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецької]] ([[1877]]–[[1878]]) та [[Російсько-японська війна|російсько-японської воєн]] ([[1904]]–[[1905]]), у тому числі&nbsp;— інженер-полковник, герой оборони Порт-Артура [[Рашевський Сергій Олександрович|Сергій Рашевський]], який загинув на форті №&nbsp;11 разом з генералом [[Кондратенко Роман Ісидорович|Р.&nbsp;І.&nbsp;Кондратенком]]. У Полтавському кадетському корпусі навчалися: генерал [[Холодовський Микола Іванович|Микола Холодовський]], генерал, український художник [[Ярошенко Микола Олександрович|Микола Ярошенко]], українські художники [[Холодовський Михайло Іванович|Михайло Холодовський]] та [[Бутович Микола Григорович|Микола Бутович]], композитор і диригент [[Казанлі Микола Іванович|Микола Казанлі]] (автор опери «Міранда», «Симфонії», оркестрової балади «Ленора»), український музичний діяч, скрипаль-соліст, організатор симфонічного оркестру в Полтаві і [[Полтавське музичне училище|Полтавському музичному училищі]] [[Ахшарумов Дмитро Володимирович|Дмитро Ахшарумов]]; електротехнік і метеоролог [[Величко Філадельф Кирилович|Філадельф Величко]], керівник повстання саперів у 1905 році у Києві поручик [[Жаданівський Борис Петрович|Борис Жаданівський]]; професор М.&nbsp;П.&nbsp;Потоцький; автор підручників з артилерії, історії артилерії, генерал-майор [[Пащенко Олексій Григорович|Олексій Пащенко]], учасник російсько-японської війни 1904—1905 років, один з піонерів вітчизняного повітроплавання [[Ельяшевич Володимир Левович|В.&nbsp;Л.&nbsp;Ельяшевич]], генерал-майор [[Домонтович Михайло Олексійович|Михайло Домонтович]] (батько радянського дипломата [[Коллонтай Олександра Михайлівна|Олександри Коллонтай]]), зоолог [[Шестопьоров Євген Львович|Є.&nbsp;Л.&nbsp;Шестопьоров]] та інші непересічні особистості.
   
 
* [[Абаза Костянтин Костянтинович]], військовий [[історик]], [[письменник]] і [[педагог]].
 
* [[Абаза Костянтин Костянтинович]], військовий [[історик]], [[письменник]] і [[педагог]].
Рядок 88: Рядок 90:
 
== Після 1917 року ==
 
== Після 1917 року ==
 
{{Main|Полтавське вище зенітне ракетне командне училище}}
 
{{Main|Полтавське вище зенітне ракетне командне училище}}
Після [[Жовтневий переворот 1917|перевороту]], під час правління [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадського]], корпус діяв як навчальний військовий заклад [[Українська Держава|Української Держави]], рівно як й значна частина офіцерського складу [[Армія Української Держави|армії Гетьманату]] складалася з випускників Пкк. Більшість з них Павло Петрович знав ще по військовим діям проти Японії. Заклад було закрито у лютому [[1919]] року. Під час захоплення Полтави [[Добровольча армія|денікінцями]] відновлював роботу (липень 1919 року). Остаточно припинив діяльність [[19 листопада]] 1919 року у зв'язку з евакуацією в [[Королівство Югославія|Сербію]], де на його базі було створено російську школу. В червні-липні 1919 року в приміщенні діяли Полтавські піхотні курси (другі). У 1920 році у будинку розмістилася піхотна школа, в якій у 1920–1922 роках навчався [[Ватутін Микола Федорович|Микола Ватутін]]. Наступним періодом відродження 1958-го стало розміщення на території колишнього корпусу [[Полтавське вище зенітне ракетне командне училище|Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища]] котре було розформовано у 1995-му році.
+
Після [[Жовтневий переворот 1917|перевороту]], під час правління [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадського]], корпус діяв як навчальний військовий заклад [[Українська Держава|Української Держави]], рівно як й значна частина офіцерського складу [[Армія Української Держави|армії Гетьманату]] складалася з випускників Пкк. Більшість з них Павло Петрович знав ще по військовим діям проти Японії. Заклад було закрито у лютому [[1919]] року. Під час захоплення Полтави [[Добровольча армія|денікінцями]] відновлював роботу (липень 1919 року). Остаточно припинив діяльність [[19 листопада]] 1919 року у зв'язку з евакуацією в [[Королівство Югославія|Сербію]], де на його базі було створено російську школу. В червні-липні 1919 року в приміщенні діяли Полтавські піхотні курси (другі). У 1920 році у будинку розмістилася піхотна школа, в якій у 1920—1922 роках навчався [[Ватутін Микола Федорович|Микола Ватутін]]. Наступним періодом відродження 1958-го стало розміщення на території колишнього корпусу [[Полтавське вище зенітне ракетне командне училище|Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища]] котре було розформовано у 1995-му році.
 
[[Файл:Кадетський корпус 07.JPG|міні|праворуч|220пкс|Вид на Полтавський кадетський корпус 2012.]]
 
[[Файл:Кадетський корпус 07.JPG|міні|праворуч|220пкс|Вид на Полтавський кадетський корпус 2012.]]
   
 
=== За часів Незалежності ===
 
=== За часів Незалежності ===
Після розформування училища будівля корпусу перейшла до власності приватної особи з Ізраїлю тож довгі роки точилась судова тяганина мерії міста з ПП «Авна Трейдінг». Великий внесок у процес повернення історичної пам'ятки робить [[краєзнавець]] Б.&nbsp;Ю.&nbsp;Трістанов котрий організував громадські виступи, ''«Комітет з порятунку будівлі Кадетського корпусу»'' тощо. Загалом з періоду 1995-го року будівля без належного нагляду дійшла до жалюгідного стану й потребує значних [[Реставрація (мистецтво)|реставраційних робіт]]. У 2016-2017 роках в будівлі неодноразово влаштовували зумисні підпали. У липні 2018-го було закладено кошти на [[Консервація історичної пам'ятки|консервацію]]/реставрацію будови<ref>{{cite web |url= http://www.rada-poltava.gov.ua/news/60661799/|title= Депутати Полтавської міської ради внесли зміни до бюджету на 2018 рік|author= |date= 20 липня 2018|website= http://www.rada-poltava.gov.ua|publisher= [[Полтавська міська рада]]|accessdate=24 липня 2018}}</ref>.
+
Після розформування училища будівля корпусу перейшла до власності приватної особи з Ізраїлю тож довгі роки точилась судова тяганина мерії міста з ПП «Авна Трейдінг». Великий внесок у процес повернення історичної пам'ятки робить [[краєзнавець]] Б.&nbsp;Ю.&nbsp;Трістанов котрий організував громадські виступи, ''«Комітет з порятунку будівлі Кадетського корпусу»'' тощо. Загалом з періоду 1995-го року будівля без належного нагляду дійшла до жалюгідного стану й потребує значних [[Реставрація (мистецтво)|реставраційних робіт]]. У 2016—2017 роках в будівлі неодноразово влаштовували зумисні підпали. У липні 2018-го було закладено кошти на [[Консервація історичної пам'ятки|консервацію]]/реставрацію будови<ref>{{cite web |url= http://www.rada-poltava.gov.ua/news/60661799/|title= Депутати Полтавської міської ради внесли зміни до бюджету на 2018 рік|author= |date= 20 липня 2018|website= http://www.rada-poltava.gov.ua|publisher= [[Полтавська міська рада]]|accessdate=24 липня 2018}}</ref>. Від жовтня того ж року згідно рішення ПМР будівлю передано на баланс [[Державна судова адміністрація України|ДСА]]<ref>{{cite web |url= http://www.rada-poltava.gov.ua/news/51186742/|title= Депутати міськради надали згоду на передачу Кадетського корпусу у державну власність|author= |date= 19 жовтня 2018|website= http://www.rada-poltava.gov.ua|publisher= [[Полтавська міська рада]]|accessdate=20 жовтня 2018}}</ref>.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 100: Рядок 102:
 
{{commons|Category:Cadet corps in Poltava|Полтавський кадетський корпус}}
 
{{commons|Category:Cadet corps in Poltava|Полтавський кадетський корпус}}
   
** Кадетские корпуса XIX — нач. ХХ вв.: украинское измерение (система обучения и воспитания) / А. Г. Барадачев, В. В. Цыбулькин, Л. Н. Рожен; Фонд ветеранов внешней разведки. — Киiв: Преса України, 2012. — 272 с.: ил.
+
** Кадетские корпуса XIX&nbsp;— нач. ХХ вв.: украинское измерение (система обучения и воспитания) / А.&nbsp;Г.&nbsp;Барадачев, В.&nbsp;В.&nbsp;Цыбулькин, Л.&nbsp;Н.&nbsp;Рожен; Фонд ветеранов внешней разведки.&nbsp;— Киiв: Преса України, 2012.&nbsp;— 272 с.: ил.
** [[Павловський Іван Францевич|І.&nbsp;Ф.&nbsp;Павловський]] «Історичний нарис Петровського Полтавського кадетського корпусу (1840–1890)». Полтава. 1890
+
** [[Павловський Іван Францевич|І.&nbsp;Ф.&nbsp;Павловський]] «Історичний нарис Петровського Полтавського кадетського корпусу (1840—1890)». Полтава. 1890
** [[Ромашкевич Олександр Дмитрович|Ромашкевич О.Д.]] «Матеріали до історії Петровського Полтавського кадетського корпусу (1913–1916)» Полтава. 1916.
+
** [[Ромашкевич Олександр Дмитрович|Ромашкевич О. Д.]] «Матеріали до історії Петровського Полтавського кадетського корпусу (1913—1916)» Полтава. 1916.
 
** Волков С. В. «Русский офицерский корпус» (Глава III Подготовка и обучение),&nbsp;— М.: Воениздат, 1993.
 
** Волков С. В. «Русский офицерский корпус» (Глава III Подготовка и обучение),&nbsp;— М.: Воениздат, 1993.
** {{ПолтЕД}}&nbsp;— С. 758–759.
+
** {{ПолтЕД}}&nbsp;— С. 758—759.
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==

Поточна версія на 07:25, 26 грудня 2018

Петровський Полтавський кадетський корпус
Poltava Cadet School.JPG

49°35′27″ пн. ш. 34°32′59″ сх. д. / 49.5909361° пн. ш. 34.5499083° сх. д. / 49.5909361; 34.5499083Координати: 49°35′27″ пн. ш. 34°32′59″ сх. д. / 49.5909361° пн. ш. 34.5499083° сх. д. / 49.5909361; 34.5499083
Країна Україна Україна
Розташування Полтава
Архітектор М. І. Бонч-Бруєвич
Дата початку спорудження 1835
Дата закінчення спорудження 1840
Стиль класицизм
Адреса м. Полтава, вул. Соборності, 42

Петровський Полтавський кадетський корпус. Карта розташування: Україна
Петровський Полтавський кадетський корпус
Петровський Полтавський кадетський корпус
Петровський Полтавський кадетський корпус (Україна)

Петровський Полтавський кадетський корпус у Вікісховищі?

Петровський Полтавський кадетський корпус — за часів Російської імперії був найстарішим та найпрестижнішим кадетським навчальним закладом на теренах сучасної України. Знаходився у Полтаві з 1840 по 1918 роки. Надалі, до 1995-го року, будівлю було перепрофільовано для ПВЗРККУ.

Історія[ред. | ред. код]

Указ про заснування корпусу в Полтаві вийшов 1 лютого 1830 року[1]. Згідно з наступним наказом від 5-го січня 1836-го заклад мав отримати назву «Петровського» на честь Петра I та його перемоги у Полтавській битві. До навчання в корпусі окрім Полтавської і Чернігівської, як нащадків козацтва генерал-губернаторства, мали бути зараховані також вихідці Катеринославської і Харківської губерній, а їх дворянство мало натомість фінансово підтримувати заклад.

Організація[ред. | ред. код]

Кадети Полтавського корпусу крокують на вишкіл. 1900 р.

Відкриття, у присутності генерал-губернатора та інших поважних осіб, відбулося 6 грудня 1840-го року. Набір з 36-ти кадетів приступив до навчання з 17-го числа. Від 9 травня 1841 корпус закріплений за Західним округом. У 1844 році налічувалося 400 кадетів (часом їх кількість досягала 500 і більше чоловік).

Для всіх корпусів ще в 1836 р. був введений єдиний навчальний план та встановлено загальний порядок організації. Всі предмети ділилися на три курси: підготовчий (1 рік), загальний (5 років) та спеціальний (3 роки). Три старші курси складали роту. У строю корпус складав батальйон з 4-х рот: гренадерської, двох мушкетних та неранжированої. З двохрівневого поділу корпусів Полтавський відносився до першої групи — себто безпосередньо готував офіцерів у той час як наприклад Володимирський Київський (з корпусів 2-ї групи, що мали п'ятирічний загальний курс) для продовження навчання переводив вихованців в корпуси першого класу. Приймалися виключно діти офіцерів та дворян.

У навчальному процесі поряд з загальноосвітніми предметами вивчали спеціальні дисципліни. До позакласних дисциплін відносилися: стройове навчання, фізкультура, фехтування, плавання, музика, співи й танці. Навички верхової їзди кадети відпрацьовували на території кінної бази в Жуках.

Такий поділ існував до 1856 року. Поразка Росії в Кримській війні порушила питання про якісне поліпшення навчально-виховної роботи в кадетських корпусах. Корінні перетворення в цій сфері пов'язані з діяльністю військового міністра Д. А. Мілютіна (1862—1881 рр.). У зв'язку з реформою, що проводилася під його керівництвом, кадетські корпуси у 1865 році, перейменовано на військові гімназії, вони стають підготовчими закладами до військових училищ. Також проводиться лібералізація навчального процесу. З середини 50-х проведено ряд змін в правилах прийому та випуску з корпусів. У 1857 р. дворічні спеціальні класи відкриті у всіх кадетських корпусах, і вони стали випускати вихованців безпосередньо на військову службу, а найкращих — переводити в третій клас Костянтинівського кадетського корпусу.

На відміну від решти проросійськи налаштованих кадетських корпусів, розміщених на території сучасної України, у полтавському ка
дети виховувалися на творчості Миколи Гоголя
, Івана Котляревського, Дмитра Бортнянського, Миколи Лисенка та багатьох інших українських митців. Практично всі полтавські кадети знали українську мову, у корпусі досить часто ставили українські вистави та співали українські пісні[2].

В 1882 році знову відновлено як кадетський корпус.

Викладачі[ред. | ред. код]

Вид на Полтавський кадетський корпус (XIX ст.).

Серед викладачів і вихованців Полтавського кадетського корпусу було багато діячів науки і культури, громадських діячів. Зокрема, у 1865—1885 роках директором гімназії, а потім корпусу був вчений математик, автор наукових праць і підручників з арифметики, геометрії, тригонометрії і педагогіки Франц Симашко; викладачами російської мови — перший редактор неофіційної частини «Полтавских губернских ведомостей», автор «Памятной книжки Полтавской губернии за 1865 год» Павло Бодянський, автор книги «Полтавская епархия в её прошлом и настоящем» Панас Грановський; викладачем історії у 1846—1864 працював український громадський і культурний діяч, педагог Дмитро Пильчиков. У 1874—1919 роках викладачем історії в Полтавському кадетському корпусі був український історик-архівіст Іван Павловський. У 1903—1917 роках він працював секретарем Полтавської вченої архівної комісії. У 1848—1885 рр. малювання викладав художник-портретист Іван Зайцев, автор ряду творів, пов'язаних тематично з Полтавою, окремі полотна зберігаються в Полтавському художньому музеї, у 1875—1907 роках — художник Василь Волков, громадський діяч — Шиманів Андрій.

Архітектура споруди[ред. | ред. код]

Головний корпусний будинок зведено у 18351840 роках в стилі пізнього класицизму під керівництвом архітектора М. І. Бонч-Бруєвича. Займає північно-західну ділянку Круглої площі, котра спочатку відводилася для чоловічої гімназії. Найбільший серед споруд ансамблю (довжина головного фасаду — 132 метри). Мурований, триповерховий, Т-подібного планування. Вісь симетрії головного фасаду акцентовано восьмиколонним портиком римодоричного ордеру, який спирається на рустовану аркаду 1-го поверху. Увінчаний трикутним фронтоном. До центрального входу ведуть сходи та два прямих пандуси, які розташовані обабіч, вздовж фасаду. Первісно будинок не був потинькований і важливу роль у створенні суворого монументального образу відігравав контраст червоних цегляних стін і побілених деталей.

Відомі випускники[ред. | ред. код]

Серед випускників Полтавського кадетського корпусу було багато учасників Кримської (18531855), російсько-турецької (18771878) та російсько-японської воєн (19041905), у тому числі — інженер-полковник, герой оборони Порт-Артура Сергій Рашевський, який загинув на форті № 11 разом з генералом Р. І. Кондратенком. У Полтавському кадетському корпусі навчалися: генерал Микола Холодовський, генерал, український художник Микола Ярошенко, українські художники Михайло Холодовський та Микола Бутович, композитор і диригент Микола Казанлі (автор опери «Міранда», «Симфонії», оркестрової балади «Ленора»), український музичний діяч, скрипаль-соліст, організатор симфонічного оркестру в Полтаві і Полтавському музичному училищі Дмитро Ахшарумов; електротехнік і метеоролог Філадельф Величко, керівник повстання саперів у 1905 році у Києві поручик Борис Жаданівський; професор М. П. Потоцький; автор підручників з артилерії, історії артилерії, генерал-майор Олексій Пащенко, учасник російсько-японської війни 1904—1905 років, один з піонерів вітчизняного повітроплавання В. Л. Ельяшевич, генерал-майор Михайло Домонтович (батько радянського дипломата Олександри Коллонтай), зоолог Є. Л. Шестопьоров та інші непересічні особистості.

та багато інших.

Галерея[ред. | ред. код]

Петровський Полтавський кадетський корпус 2.jpg Петровський Полтавський кадетський корпус 3.jpg
Петровський Полтавський
кадетський корпус
Петровський Полтавський
кадетський корпус

Після 1917 року[ред. | ред. код]

Після перевороту, під час правління Скоропадського, корпус діяв як навчальний військовий заклад Української Держави, рівно як й значна частина офіцерського складу армії Гетьманату складалася з випускників Пкк. Більшість з них Павло Петрович знав ще по військовим діям проти Японії. Заклад було закрито у лютому 1919 року. Під час захоплення Полтави денікінцями відновлював роботу (липень 1919 року). Остаточно припинив діяльність 19 листопада 1919 року у зв'язку з евакуацією в Сербію, де на його базі було створено російську школу. В червні-липні 1919 року в приміщенні діяли Полтавські піхотні курси (другі). У 1920 році у будинку розмістилася піхотна школа, в якій у 1920—1922 роках навчався Микола Ватутін. Наступним періодом відродження 1958-го стало розміщення на території колишнього корпусу Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища котре було розформовано у 1995-му році.

Вид на Полтавський кадетський корпус 2012.

За часів Незалежності[ред. | ред. код]

Після розформування училища будівля корпусу перейшла до власності приватної особи з Ізраїлю тож довгі роки точилась судова тяганина мерії міста з ПП «Авна Трейдінг». Великий внесок у процес повернення історичної пам'ятки робить краєзнавець Б. Ю. Трістанов котрий організував громадські виступи, «Комітет з порятунку будівлі Кадетського корпусу» тощо. Загалом з періоду 1995-го року будівля без належного нагляду дійшла до жалюгідного стану й потребує значних реставраційних робіт. У 2016—2017 роках в будівлі неодноразово влаштовували зумисні підпали. У липні 2018-го було закладено кошти на консервацію/реставрацію будови[3]. Від жовтня того ж року згідно рішення ПМР будівлю передано на баланс ДСА[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

    • Кадетские корпуса XIX — нач. ХХ вв.: украинское измерение (система обучения и воспитания) / А. Г. Барадачев, В. В. Цыбулькин, Л. Н. Рожен; Фонд ветеранов внешней разведки. — Киiв: Преса України, 2012. — 272 с.: ил.
    • І. Ф. Павловський «Історичний нарис Петровського Полтавського кадетського корпусу (1840—1890)». Полтава. 1890
    • Ромашкевич О. Д. «Матеріали до історії Петровського Полтавського кадетського корпусу (1913—1916)» Полтава. 1916.
    • Волков С. В. «Русский офицерский корпус» (Глава III Подготовка и обучение), — М.: Воениздат, 1993.
    • Полтавщина:Енциклопедичний довідник. Довідник / Під ред. А. В. Кудрицького — К.: Українська енциклопедія, 1992. ISBN 5-88500-033-6 — С. 758—759.

Посилання[ред. | ред. код]