Відмінності між версіями «Петро Могила»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(зображення)
 
(Не показано 22 проміжні версії 10 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Архієрей
 
{{Архієрей
| ім'я = Петро (Могила)
+
| ім'я = Петро Могила
 
| портрет = Petro Mohyla- big.jpg
 
| портрет = Petro Mohyla- big.jpg
 
| титул = <small>[[Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі]]</small>
 
| титул = <small>[[Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі]]</small>
Рядок 19: Рядок 19:
 
| сан =
 
| сан =
 
| хіротонія =
 
| хіротонія =
| герб =Alex_K_Petro_Mohyla.svg
+
| герб = Alex_K_Petro_Mohyla.svg
 
| династія = [[Могили]]
 
| династія = [[Могили]]
 
}}
 
}}
   
'''Петро́ Моги́ла ''' ({{lang-ro|Petru Movilă}}; {{ДН|10|1|1597|31|12|1596}}, &nbsp;— {{ДС|11|1|1647|1}} )&nbsp;— український [[політик|політичний]], церковний і освітній діяч. [[Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі]] ([[1633]]—[[1647]]), [[екзарх]] [[Константинопольський патріарх|Константинопольського патріарха]]. [[Архімандрит]] [[Києво-Печерський монастир|Києво-Печерського монастиря]] (з [[1627]]). Представник [[молдавани|молдавського]] [[бояри|боярського]] роду [[Могили|Могил]]. Народився у [[Сучава (місто)|Сучаві]], [[Молдовське князівство|Молдавія]]. Син молдавського господаря [[Симеон Могила|Симеона Могили]]. Брав участь у політичному житті [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Учасник [[Хотинська війна|Хотинської війни]] ([[1620]]—[[1621]]). Провів докорінну реформу православної церкви та освіти в Україні за [[католицька церква в Україні|католицькими]], [[єзуїти|єзуїтськими]] взірцями<ref>[https://history.wikireading.ru/398517 Освітня реформа] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180918091045/https://history.wikireading.ru/398517 |date=18 вересень 2018 }} // Мицик Ю.А. ''Св. Петро Могила''.</ref>. Помер у [[Київ|Києві]], Річ Посполита. Похований в [[Успенський собор (Київ)|Успенському соборі]] [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]]. Місцевий святий. [[Канонізація|Канонізований]] [[УПЦ КП|Українською православною церквою Київського патріархату]] ([[1996]]). Батько руської [[Богослів'я|теології]]<ref>[http://www.ccel.org/ccel/schaff/creeds1.v.vi.html §&nbsp;16. The Orthodox Confession of Mogilas, A.D. 1643.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160911034539/http://www.ccel.org/ccel/schaff/creeds1.v.vi.html |date=11 вересень 2016 }} // ''Philip Schaff.'' Creeds of Christendom, with a History and Critical notes. Volume I. The History of Creeds. 1877.</ref>. Автор «[[Требник Петра Могили|Требника]]» ([[1646]]), співавтор катехізиса «[[Православне сповідання віри]]» ([[1640]]).
+
'''Петро́ Моги́ла ''' ({{lang-ro|Petru Movilă}}; {{ДН|10|1|1597|31|12|1596}}, &nbsp;— {{ДС|11|1|1647|1}} )&nbsp;— український [[політик|політичний]], церковний і освітній діяч. [[Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі]] ([[1633]]—[[1647]]), [[екзарх]] [[Патріарх Константинопольський|Константинопольського патріарха]]. [[Архімандрит]] [[Києво-Печерський монастир|Києво-Печерського монастиря]] (з [[1627]]). Представник [[Молдовани|молдавського]] [[бояри|боярського]] роду [[Могили|Могил]]. Народився у [[Сучава (місто)|Сучаві]], [[Молдовське князівство|Молдавія]]. Син молдавського господаря [[Симеон Могила|Симеона Могили]].
  +
  +
Брав участь у політичному житті [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Учасник [[Хотинська війна|Хотинської війни]] ([[1620]]—[[1621]]). Провів докорінну реформу православної церкви та освіти в Україні за [[католицька церква в Україні|католицькими]], [[єзуїти|єзуїтськими]] взірцями<ref>[https://history.wikireading.ru/398517 Освітня реформа] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180918091045/https://history.wikireading.ru/398517 |date=18 вересень 2018 }} // Мицик Ю.А. ''Св. Петро Могила''.</ref>. Батько руської [[Богослів'я|теології]]<ref>[http://www.ccel.org/ccel/schaff/creeds1.v.vi.html §&nbsp;16. The Orthodox Confession of Mogilas, A.D. 1643.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160911034539/http://www.ccel.org/ccel/schaff/creeds1.v.vi.html|date=11 вересень 2016}} // ''Philip Schaff.'' Creeds of Christendom, with a History and Critical notes. Volume I. The History of Creeds. 1877.</ref>. Автор «[[Требник Петра Могили|Требника»]] ([[1646]]), співавтор катехізиса «[[Православне сповідання віри]]» ([[1640]]). Помер у [[Київ|Києві]], Річ Посполита. Похований в [[Успенський собор (Київ)|Успенському соборі]] Києво-Печерської лаври. Місцевий святий. [[Канонізація|Канонізований]] [[Українська православна церква Київського патріархату|Українською православною церквою Київського патріархату]] ([[1996]]).
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
   
 
=== Походження ===
 
=== Походження ===
Виходець з давнього [[Молдовське князівство|молдовського]] [[бояри|боярського]] [[Могили|роду]].<ref>Прізвище Могила походить від молдовського слова ''mohila'', що означає «узвишшя», «горбовина».</ref> Народився [[30 грудня]] [[1596]] року в сім'ї [[Список господарів Волощини|валаського]] і [[Список правителів Молдовського князівства|молдовського господаря]] [[Могила Симеон|Симеона Могили]] та [[семигород]]ської княжни Марґарет. [[1607]] року внаслідок боротьби за владу батько хлопця загинув. Після смерті Симеона Могили та після захоплення в [[1612]] році [[Кантемир Мурза|Кантемиром Мурзою]] молдовсько-волоських володінь, княжна Марґарет разом з сином мусили покинути Молдову, переїхати на українські землі [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], де їх прийняли родичі&nbsp;— [[Стефан Потоцький (староста генеральний)|Стефан Потоцький]], князі [[Самуїл Корецький]] та [[Вишневецький Михайло|Михайло Вишневецький]].
+
Виходець з роду [[Могили|Могил]] — давнього [[Молдовське князівство|молдовського]] [[бояри|боярського]] роду.<ref>Прізвище Могила походить від молдовського слова ''mohila'', що означає «узвишшя», «горбовина».</ref> Народився [[30 грудня]] [[1596]] року в сім'ї [[Список господарів Волощини|валаського]] і [[Список правителів Молдовського князівства|молдовського господаря]] [[Могила Симеон|Симеона Могили]] та [[семигород]]ської княжни Марґарет. [[1607]] року внаслідок боротьби за владу батько хлопця загинув. Після смерті Симеона Могили та після захоплення в [[1612]] році [[Кантемир Мурза|Кантемиром Мурзою]] молдовсько-волоських володінь, княжна Марґарет разом з сином мусили покинути Молдову, переїхати на українські землі [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], де їх прийняли родичі&nbsp;— [[Стефан Потоцький (староста генеральний)|Стефан Потоцький]], князі [[Самуїл Корецький]] та [[Вишневецький Михайло|Михайло Вишневецький]].
   
 
=== Освіта ===
 
=== Освіта ===
   
[[Файл:Defending the Polish banner at Chocim, by Juliusz Kossak, 1892.jpg|thumb|200px|left|Молодий Петро Могила&nbsp;— учасник переможної [[Хотинська битва|Хотинської битви]] [[1621]] року проти [[іслам|мусульманських]] завойовників.]]
+
[[Файл:Defending the Polish banner at Chocim, by Juliusz Kossak, 1892.jpg|міні|200px|ліворуч|Молодий Петро Могила&nbsp;— учасник переможної [[Хотинська битва|Хотинської битви]] [[1621]] року проти [[іслам|мусульманських]] завойовників.]]
 
Початкову освіту Петро Могила здобув у [[Львівська братська школа|Львівській братській школі]], організованій [[1586]] року для захисту та збереження [[православ'я|православної віри]]. Родина Могил сповідувала православ'я, мало тісні зв'язки з Львівським братством, постійно допомагаючи йому коштами та послугами у будівництві. [[Львів]] був неподалік від тодішніх молдовсько-волоських володінь; [[Львівське братство]], відчуваючи потребу в коштах, часто зверталося до одновірних молдовських господарів з проханнями про матеріальну допомогу.
 
Початкову освіту Петро Могила здобув у [[Львівська братська школа|Львівській братській школі]], організованій [[1586]] року для захисту та збереження [[православ'я|православної віри]]. Родина Могил сповідувала православ'я, мало тісні зв'язки з Львівським братством, постійно допомагаючи йому коштами та послугами у будівництві. [[Львів]] був неподалік від тодішніх молдовсько-волоських володінь; [[Львівське братство]], відчуваючи потребу в коштах, часто зверталося до одновірних молдовських господарів з проханнями про матеріальну допомогу.
   
Рядок 42: Рядок 44:
   
 
=== Церковна кар'єра ===
 
=== Церковна кар'єра ===
[[Файл:Kievo pe4erskaja Lavra.jpg|thumb|200px|right|Свято-Успенський собор Києво-Печерського монастиря.]]
+
[[Файл:Kievo pe4erskaja Lavra.jpg|міні|200px|праворуч|Свято-Успенський собор Києво-Печерського монастиря.]]
Мало відомо про період життя Петра Могили, починаючи від його участі в Хотинській битві та до посвяти у сан києво-печерського [[архімандрит]]а. Петро Могила почав часто відвідувати [[Київ]], брав активну участь у справах православної віри. Київський [[історик]] С. Голубєв вважає, що, окрім православного виховання цьому посприяли часті зустрічі Петра Могили з митрополитом [[Борецький Іов|Йовом Борецьким]]&nbsp;— наставником ще за часів навчання в Львівській братській школі. Спілкування з Йовом остаточно завершило формування поглядів Петра Могили, визначило напрям його подальшої життєвої діяльності.
+
Мало відомо про період життя Петра Могили, починаючи від його участі в Хотинській битві та до посвяти у сан києво-печерського [[архімандрит]]а. Петро Могила почав часто відвідувати [[Київ]], брав активну участь у справах православної віри. Київський [[історик]] С. Голубєв вважає, що, окрім православного виховання цьому посприяли часті зустрічі Петра Могили з митрополитом [[Борецький Іов|Йовом Борецьким]]&nbsp;— наставником ще за часів навчання в Львівській братській школі. Спілкування з Йовом остаточно завершило формування поглядів Петра Могили, визначило напрям його подальшої життєвої діяльності.
   
Протягом 1622-27 років Петро Могила перебував на послуху в одному із скитів Києво-Печерської Лаври, розташованого на території сучасного села [[Михайлівка-Рубежівка]] під Києвом<ref>{{Cite web |url=http://www.kmfoundation.com/p-2_2_publications_ukrainian-lan-ua-alan-ua-id-62-a-.html |title=''В'ячеслав Брюховецький.'' Критична грань буття України |accessdate=30 січень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110527003432/http://www.kmfoundation.com/p-2_2_publications_ukrainian-lan-ua-alan-ua-id-62-a-.html |archivedate=27 травень 2011 |deadurl=no }}</ref>. У [[1625]] році він прийняв [[чернець|чернечий]] постриг у [[Києво-Печерський монастир|Києво-Печерському монастирі]].
+
Протягом 1622-27 років Петро Могила перебував на послуху в одному із скитів Києво-Печерської Лаври, розташованого на території сучасного села [[Михайлівка-Рубежівка]] під Києвом<ref>{{Cite web |url=http://www.kmfoundation.com/p-2_2_publications_ukrainian-lan-ua-alan-ua-id-62-a-.html |title=''В'ячеслав Брюховецький.'' Критична грань буття України |accessdate=30 січень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110527003432/http://www.kmfoundation.com/p-2_2_publications_ukrainian-lan-ua-alan-ua-id-62-a-.html |archivedate=27 травень 2011 |deadurl=yes }}</ref>. У [[1625]] році він прийняв [[чернець|чернечий]] постриг у [[Києво-Печерський монастир|Києво-Печерському монастирі]].
   
 
Після смерті [[21 березня]] [[1627]] року архімандрита [[Києво-Печерська лавра|Печерської лаври]] [[Захарій Копистенський|Захарія Копистенського]] у грудні 1627&nbsp;р. був посвячений на його посаду<ref>На той час архімандрит Києво-Печерського монастиря знаходився під прямою юрисдикцією [[Константинопольський патріархат|Константинопольського патріарха]], а не [[Київська митрополія|Київського митрополита]], носив титул «Великого архімандрита»</ref> (отримав за підтримки київського воєводи Томаша Замойського 16 вересня 1627&nbsp;р., затверджений королем [[Сигізмунд III|Сиґізмундом III Вазою]] на посаді 29 листопада<ref name="М1">''H. Kowalska.'' Mohiła (Moghiła, Moviła) Piotr h. własnego (1596—1647) // Polski Słownik Biograficzny.&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976.&nbsp;— Tom XXI/3.&nbsp;— Zeszyt 90.&nbsp;— S. 569. {{ref-pl}}</ref>. У цей час йому виповнилося 30 років. У такому віці обрання на таку високу церковну посаду здійснювалося чи не вперше. Очевидно, цьому посприяла підтримка Борецького та інших впливових шляхетських сімей, які сповідували православну віру, попереднє іноцтво Петра Могили, особисте багатство (у [[Белзьке воєводство|Белзькому воєводстві]]: [[Великі Очі]], Змійовиська, Вулька Могилівська, в Київському: [[Мухоїди]], Опачиці, [[фільварок]] за Дніпром, званий Позняківщина, Рубежівка<ref name="М1"/>).
 
Після смерті [[21 березня]] [[1627]] року архімандрита [[Києво-Печерська лавра|Печерської лаври]] [[Захарій Копистенський|Захарія Копистенського]] у грудні 1627&nbsp;р. був посвячений на його посаду<ref>На той час архімандрит Києво-Печерського монастиря знаходився під прямою юрисдикцією [[Константинопольський патріархат|Константинопольського патріарха]], а не [[Київська митрополія|Київського митрополита]], носив титул «Великого архімандрита»</ref> (отримав за підтримки київського воєводи Томаша Замойського 16 вересня 1627&nbsp;р., затверджений королем [[Сигізмунд III|Сиґізмундом III Вазою]] на посаді 29 листопада<ref name="М1">''H. Kowalska.'' Mohiła (Moghiła, Moviła) Piotr h. własnego (1596—1647) // Polski Słownik Biograficzny.&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976.&nbsp;— Tom XXI/3.&nbsp;— Zeszyt 90.&nbsp;— S. 569. {{ref-pl}}</ref>. У цей час йому виповнилося 30 років. У такому віці обрання на таку високу церковну посаду здійснювалося чи не вперше. Очевидно, цьому посприяла підтримка Борецького та інших впливових шляхетських сімей, які сповідували православну віру, попереднє іноцтво Петра Могили, особисте багатство (у [[Белзьке воєводство|Белзькому воєводстві]]: [[Великі Очі]], Змійовиська, Вулька Могилівська, в Київському: [[Мухоїди]], Опачиці, [[фільварок]] за Дніпром, званий Позняківщина, Рубежівка<ref name="М1"/>).
Рядок 65: Рядок 67:
 
=== Дипломатична діяльність ===
 
=== Дипломатична діяльність ===
   
[[Файл:Petro Mohyla-herb color.png|thumb|200px|left|Герб Петра Могили з [[Требник Петра Могили|«Требника» 1646 року]]. У верхній лівій частині герба&nbsp;— герб Молдови, у лівій нижній частині&nbsp;— герб Валахії.]]
+
[[Файл:Petro Mohyla-herb color.png|міні|200px|ліворуч|Герб Петра Могили з [[Требник Петра Могили|«Требника» 1646 року]]. У верхній лівій частині герба&nbsp;— герб Молдови, у лівій нижній частині&nbsp;— герб Валахії.]]
[[Файл:Petro Mohyla. Signature.png|thumb|right|200px|Власноручний підпис Петра Могили.]]
+
[[Файл:Petro Mohyla. Signature.png|міні|праворуч|200px|Власноручний підпис Петра Могили.]]
 
Життя і церковна служба Петра Могили припали на складний час в історії [[Православна Церква|православної церкви]] в Україні. [[1596]] року була підписана [[Берестейська унія]], в результаті якої більшість православних [[єпископ]]ів визнала верховенство [[Папа Римський|Папи Римського]], Київська православна митрополія з'єдналася з [[Римо-Католицька Церква|Римо-Католицькою Церквою]]. Ті православні ієрархи та священики, які не визнали унії, фактично опинилися поза законом. Вірні та більшість монастирів також виступили проти унії. Проте у здійсненні її положень була зацікавлення світська влада, тому утиски православних, які не хотіли визнавати зверхність Риму, стали звичним явищем. Петро Могила вважав надзвичайно важливою справою примирення усіх православних&nbsp;— тих, які визнали унію, і тих, які виступали проти неї. Однак його дії, спрямовані на примирення, викликали неоднозначні оцінки сучасників. Одні вважали Петра Могилу щирим поборником єдності православ'я, інші&nbsp;— рукою королівської влади, що силується обернути православних в уніатів, розірвати зв'язки зі східними [[патріарх]]ами та [[Московське царство|Москвою]]<ref>На той час зв'язки з Московським царством, а тим більше з Московською патріархією були незначними. Москву більше цікавило зміцнення влади царя нової династії [[Михайло Романов|Михайла Романова]], а не справи православних у сусідній Речі Посполитій. Саму Київську православну митрополію вважали канонічною територією [[Константинопольська Православна Церква|Константинопольського патріархату]]</ref>.
 
Життя і церковна служба Петра Могили припали на складний час в історії [[Православна Церква|православної церкви]] в Україні. [[1596]] року була підписана [[Берестейська унія]], в результаті якої більшість православних [[єпископ]]ів визнала верховенство [[Папа Римський|Папи Римського]], Київська православна митрополія з'єдналася з [[Римо-Католицька Церква|Римо-Католицькою Церквою]]. Ті православні ієрархи та священики, які не визнали унії, фактично опинилися поза законом. Вірні та більшість монастирів також виступили проти унії. Проте у здійсненні її положень була зацікавлення світська влада, тому утиски православних, які не хотіли визнавати зверхність Риму, стали звичним явищем. Петро Могила вважав надзвичайно важливою справою примирення усіх православних&nbsp;— тих, які визнали унію, і тих, які виступали проти неї. Однак його дії, спрямовані на примирення, викликали неоднозначні оцінки сучасників. Одні вважали Петра Могилу щирим поборником єдності православ'я, інші&nbsp;— рукою королівської влади, що силується обернути православних в уніатів, розірвати зв'язки зі східними [[патріарх]]ами та [[Московське царство|Москвою]]<ref>На той час зв'язки з Московським царством, а тим більше з Московською патріархією були незначними. Москву більше цікавило зміцнення влади царя нової династії [[Михайло Романов|Михайла Романова]], а не справи православних у сусідній Речі Посполитій. Саму Київську православну митрополію вважали канонічною територією [[Константинопольська Православна Церква|Константинопольського патріархату]]</ref>.
   
 
[[29 червня]] [[1629]] року у [[Київ|Києві]] був скликаний помісний собор, предметом обговорення якого мало стати питання примирення уніатів і православних. Позитивних наслідків собор не дав.
 
[[29 червня]] [[1629]] року у [[Київ|Києві]] був скликаний помісний собор, предметом обговорення якого мало стати питання примирення уніатів і православних. Позитивних наслідків собор не дав.
   
Не справдились надії Петра Могили на примирення церков на Львівському соборі. Найболючішого удару по його сподіваннях завдала смерть [[Борецький Іов|Іова Борецького]]. Звістку про смерть свого наставника Петро Могила отримав [[16 січня]] [[1631]] року, повертаючись до Києва з освячення [[Успенська церква (Львів)|Ставропігійської церкви]] у [[Львів|Львові]]. Церкву збудовало [[Львівське братство]] з немалими пожертвами Петра Могили.
+
Не справдились надії Петра Могили на примирення церков на Львівському соборі. Найболючішого удару по його сподіваннях завдала смерть [[Борецький Іов|Іова Борецького]]. Звістку про смерть свого наставника Петро Могила отримав [[16 січня]] [[1631]] року, повертаючись до Києва з освячення [[Успенська церква (Львів)|Ставропігійської церкви]] у [[Львів|Львові]]. Церкву збудовало [[Львівське братство]] з немалими пожертвами Петра Могили.
   
 
Невдачі всіх спроб з примирення церков породили розгубленість та безнадію серед православних обох течій&nbsp;— тих, хто визнавав унію або виступав проти неї. Як писав тоді [[ректор]] [[Київська братська школа|Київської братської школи]] [[Касіян Сакович]]:
 
Невдачі всіх спроб з примирення церков породили розгубленість та безнадію серед православних обох течій&nbsp;— тих, хто визнавав унію або виступав проти неї. Як писав тоді [[ректор]] [[Київська братська школа|Київської братської школи]] [[Касіян Сакович]]:
Рядок 80: Рядок 82:
   
 
=== Просвітницька діяльність ===
 
=== Просвітницька діяльність ===
[[Файл:Mohyla Petro.jpg|thumb|200px|Петро Могила присвятив значну частину свого життя розвитку православного шкільництва та освіти в Україні]]
+
[[Файл:Mohyla Petro.jpg|міні|200px|Петро Могила присвятив значну частину свого життя розвитку православного шкільництва та освіти в Україні]]
 
Перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени [[1631]] року на території Києво-Печерської лаври відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося [[латина|латиною]], [[польська мова|польською мовою]], створювалася за зразком провідних шкіл того часу&nbsp;— [[колегія єзуїтів|єзуїтських колегій]], всього навчалося понад 100 учнів. Петро Могила добре усвідомлював значення освіти в розвитку суспільства, прагнув заснувати в Києві школи, які відповідали б потребам часу, ні в чому не поступалися подібним європейським навчальним закладам. Задовго до відкриття школи, турбуючись про досвідчених викладачів, Петро Могила добирав здібних молодих людей, своїм коштом відправляв їх за кордон на навчання.
 
Перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени [[1631]] року на території Києво-Печерської лаври відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося [[латина|латиною]], [[польська мова|польською мовою]], створювалася за зразком провідних шкіл того часу&nbsp;— [[колегія єзуїтів|єзуїтських колегій]], всього навчалося понад 100 учнів. Петро Могила добре усвідомлював значення освіти в розвитку суспільства, прагнув заснувати в Києві школи, які відповідали б потребам часу, ні в чому не поступалися подібним європейським навчальним закладам. Задовго до відкриття школи, турбуючись про досвідчених викладачів, Петро Могила добирав здібних молодих людей, своїм коштом відправляв їх за кордон на навчання.
   
Рядок 95: Рядок 97:
 
У [[Прилуки|Прилуках]] скликали велику козацьку Раду, яка обрала на сейм делегацію. Петра Могилу делегували на сейм від імені митрополита Ісаї Копинського та всього православного духовенства. На сеймі він мав вимагати скасування всіляких актів, що забороняли православним будувати церкви, відкривати колегії, типографії, повернення [[єпархія|єпархій]], церковних маєтків.
 
У [[Прилуки|Прилуках]] скликали велику козацьку Раду, яка обрала на сейм делегацію. Петра Могилу делегували на сейм від імені митрополита Ісаї Копинського та всього православного духовенства. На сеймі він мав вимагати скасування всіляких актів, що забороняли православним будувати церкви, відкривати колегії, типографії, повернення [[єпархія|єпархій]], церковних маєтків.
   
[[Файл:Władysław IV Waza.jpg|thumb|200px|left|[[Владислав IV]] відновив Київську митрополію і повернув православним скасовані привілеї. Він підтримував Могилу у намаганнях посісти посаду митрополита в Києві]]
+
[[Файл:Władysław IV Waza.jpg|міні|200px|ліворуч|[[Владислав IV]] відновив Київську митрополію і повернув православним скасовані привілеї. Він підтримував Могилу у намаганнях посісти посаду митрополита в Києві]]
Польський королевич [[Владислав IV|Владислав]], щоб забезпечити собі більшість при голосуванні, склав спеціальний меморіал, у якому пропонував вирішити козацькі питання, віддати православним Київську митрополію, повернути всі її маєтки, монастирі й навіть [[львівське єпископство]]. [[8 листопада]] [[1632]] року Владислава обрали королем; зваживши на ситуацію, задовольнивши прохання православного духовенства, видавши диплом, яким гарантував православним більші права і вигоди, ніж ті, що були зазначені в «[[Статті для заспокоєння руського народу|Статтях для заспокоєння руського народу]]». Цим документом надавали повну свободу переходу як з православ'я в унію, так і з унії у православ'я. Київський митрополит мав, як і раніше, висвячуватися від Константинопольського патріарха. Православним митрополитам повернули [[Луцька єпархія|Луцьку єпархію]], запровадили нову у Мстиславі, забороняли чинити всілякі образи православним людям.
+
Польський королевич [[Владислав IV|Владислав]], щоб забезпечити собі більшість при голосуванні, склав спеціальний меморіал, у якому пропонував вирішити козацькі питання, віддати православним Київську митрополію, повернути всі її маєтки, монастирі й навіть [[львівське єпископство]]. [[8 листопада]] [[1632]] року Владислава обрали королем; зваживши на ситуацію, задовольнивши прохання православного духовенства, видавши диплом, яким гарантував православним більші права і вигоди, ніж ті, що були зазначені в «[[Статті для заспокоєння руського народу|Статтях для заспокоєння руського народу»]]. Цим документом надавали повну свободу переходу як з православ'я в унію, так і з унії у православ'я. Київський митрополит мав, як і раніше, висвячуватися від Константинопольського патріарха. Православним митрополитам повернули [[Луцька єпархія|Луцьку єпархію]], запровадили нову у Мстиславі, забороняли чинити всілякі образи православним людям.
   
 
У Варшаві митрополитом обрали Петра Могилу.
 
У Варшаві митрополитом обрали Петра Могилу.
Рядок 105: Рядок 107:
   
 
=== На посаді митрополита ===
 
=== На посаді митрополита ===
[[Файл:Petro Mohyla-blc.jpg|thumb|200px|Петро Могила з розпису в церкві Спаса на Берестові в Києві]]
+
[[Файл:Спас на Берестові Петро Могила 9286186.jpg|міні|200px|Петро Могила (зліва навколішках) з розпису в [[Церква Спаса на Берестові|церкві Спаса на Берестові]] в Києві]]
  +
[[Файл:Petro Mohyla-blc.jpg|міні|200px|Петро Могила (фрагмент фрески в церкві Спаса на Берестові)]]
 
Після наставлення митрополитом Петро Могила з новою силою розгорнув подвижництво у церковній, освітній, будівничій галузях та книгодрукуванні. Уся його діяльність була спрямована на відновлення повнокровного життя Православної Церкви. Новий митрополит висунув перед пастирями суворі, але справедливі вимоги. Стосувалися вони передовсім обов'язкової загальної і богословської освіти, ретельного дотримання канонічних правил. У своїх грамотах, посланнях Петро Могила щораз концентрував увагу священнослужителів на необхідність своїм життям і діяльністю служити прикладом для мирян, виконуючи заповіді Божі, невтомно піклуватися про паству, сумлінно оберігаючи свою гідність від найменших проступків.
 
Після наставлення митрополитом Петро Могила з новою силою розгорнув подвижництво у церковній, освітній, будівничій галузях та книгодрукуванні. Уся його діяльність була спрямована на відновлення повнокровного життя Православної Церкви. Новий митрополит висунув перед пастирями суворі, але справедливі вимоги. Стосувалися вони передовсім обов'язкової загальної і богословської освіти, ретельного дотримання канонічних правил. У своїх грамотах, посланнях Петро Могила щораз концентрував увагу священнослужителів на необхідність своїм життям і діяльністю служити прикладом для мирян, виконуючи заповіді Божі, невтомно піклуватися про паству, сумлінно оберігаючи свою гідність від найменших проступків.
   
 
У відомство православного митрополита Могили перейшли Софійський кафедральний собор у Києві та приписані до нього храми, [[Видубицький монастир|Видубицький]], [[Михайлівський Золотоверхий монастир|Михайлівський]], [[Пустинно-Микільський монастир]] та інші монастирі та храми. У [[1634]] році розпочалося відновлення [[Софійський собор (Київ)|Софійського собору]], яке тривало впродовж десяти років. Митрополит наказав також розчистити з-під нашарувань землі залишки [[Десятинна церква|Десятинної церкви]], під руїнами якої віднайшли [[мощі]] святого рівноапостольного великого [[Володимир Святославич|князя Володимира]]. Петро Могила своїм коштом відновив стару [[Церква Спаса на Берестові|Церкву Спаса на Берестові]], для розпису якої запросив художників з [[Крит]]у, архітектора Октавіано Манчіні. Вони відновили також [[Трьохсвятительська церква (Київ)|Трьохсвятительську]] і [[Михайлівський собор (Видубицький монастир)|Михайлівську]] церкви Видубицького монастиря.
 
У відомство православного митрополита Могили перейшли Софійський кафедральний собор у Києві та приписані до нього храми, [[Видубицький монастир|Видубицький]], [[Михайлівський Золотоверхий монастир|Михайлівський]], [[Пустинно-Микільський монастир]] та інші монастирі та храми. У [[1634]] році розпочалося відновлення [[Софійський собор (Київ)|Софійського собору]], яке тривало впродовж десяти років. Митрополит наказав також розчистити з-під нашарувань землі залишки [[Десятинна церква|Десятинної церкви]], під руїнами якої віднайшли [[мощі]] святого рівноапостольного великого [[Володимир Святославич|князя Володимира]]. Петро Могила своїм коштом відновив стару [[Церква Спаса на Берестові|Церкву Спаса на Берестові]], для розпису якої запросив художників з [[Крит]]у, архітектора Октавіано Манчіні. Вони відновили також [[Трьохсвятительська церква (Київ)|Трьохсвятительську]] і [[Михайлівський собор (Видубицький монастир)|Михайлівську]] церкви Видубицького монастиря.
   
Важливою частиною активності митрополита Могили було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність. Релігійні суперечки і контроверсії [[XVII століття]] вимагали чіткого і сучасного викладу основ православної віри. З цією метою у [[1640]] році Петро Могила скликав у Києві собор (8—18 вересня), на який запросив духовних і світських осіб, в основному членів братств. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання «[[Требник Петра Могили|Требника]]» ([[1646]]&nbsp;р.). До церковної історії він увійшов як «[[Требник Петра Могили]]» і довгий час служив православному духовенству всієї України, а згодом і [[Російська імперія|Російської імперії]]. У Требнику були викладені не лише молитви і обряди, до нього були додані пояснення й настанови, як у тому чи іншому випадку слід себе вести та чинити, а також догматичні й обрядові пояснення літургії, які написав один з учнів Могили [[Тарасій Земка]].{{джерело}} Під керівництвом Петра Могили здійснили перегляд та видання інших богослужбових книг. Одна з найвідоміших&nbsp;— це «Служебник» ([[1629]], [[1639]]). На церковному соборі [[1642]] року в [[Ясси|Яссах]], у присутності представників Руської, Грецької та Молдовської Церков розглянули, виправили і схвалили подане українськими богословами «Православне сповідування віри».
+
Важливою частиною активності митрополита Могили було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність. Релігійні суперечки і контроверсії [[XVII століття]] вимагали чіткого і сучасного викладу основ православної віри. З цією метою у [[1640]] році Петро Могила скликав у Києві собор (8—18 вересня), на який запросив духовних і світських осіб, в основному членів братств. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання «[[Требник Петра Могили|Требника»]] ([[1646]]&nbsp;р.). До церковної історії він увійшов як «[[Требник Петра Могили]]» і довгий час служив православному духовенству всієї України, а згодом і [[Російська імперія|Російської імперії]]. У Требнику були викладені не лише молитви і обряди, до нього були додані пояснення й настанови, як у тому чи іншому випадку слід себе вести та чинити, а також догматичні й обрядові пояснення літургії, які написав один з учнів Могили [[Тарасій Земка]].{{джерело}} Під керівництвом Петра Могили здійснили перегляд та видання інших богослужбових книг. Одна з найвідоміших&nbsp;— це «Служебник» ([[1629]], [[1639]]). На церковному соборі [[1642]] року в [[Ясси|Яссах]], у присутності представників Руської, Грецької та Молдовської Церков розглянули, виправили і схвалили подане українськими богословами «Православне сповідування віри».
   
 
Під керівництвом Могили склали перший православний [[катехізис]]&nbsp;— ''«[[Православне сповідання віри]]»''. Для його затвердження у [[1643]] році в [[Ясси|Яссах]] скликали загально-православний синод. Але оскільки з розглядом цього документу справа зволікалася, Могила видрукував короткий катехізис. Повний катехізис було видано вже після смерті Петра Могили в Європі грецькою, латинською та польською мовами. [[1696]] року його передрукували в Москві, коли він уже заслужив повагу всіх православних богословів західного світу. Довгий час катехізис Петра Могили виконував роль найповнішого викладу православної віри.
 
Під керівництвом Могили склали перший православний [[катехізис]]&nbsp;— ''«[[Православне сповідання віри]]»''. Для його затвердження у [[1643]] році в [[Ясси|Яссах]] скликали загально-православний синод. Але оскільки з розглядом цього документу справа зволікалася, Могила видрукував короткий катехізис. Повний катехізис було видано вже після смерті Петра Могили в Європі грецькою, латинською та польською мовами. [[1696]] року його передрукували в Москві, коли він уже заслужив повагу всіх православних богословів західного світу. Довгий час катехізис Петра Могили виконував роль найповнішого викладу православної віри.
   
 
=== Смерть ===
 
=== Смерть ===
[[Файл:Успенський собор5.jpg |thumb|250px|Гранітна плита на могилі Петра Могили&nbsp;— зліва від головного входу в Успенський собор.]]
+
[[Файл:Успенський собор5.jpg |міні|250px|Гранітна плита на могилі Петра Могили&nbsp;— зліва від головного входу в Успенський собор.]]
   
 
Помер Петро Могила 1 ([[11 січня]]) [[1647]] року, коли йому виповнилося лише п'ятдесят. На посаді митрополита він прослужив всього чотирнадцять років. 3(19) березня 1647 року тіло покійного, згідно з його волею, було перенесено й покладено у Великій церкві Києво-Печерської лаври. У 1996 році Петро Могила був першим, кого [[канонізація|канонізували]] у святі Українські Православні Церкви усіх [[конфесія|конфесій]]. Взагалі Петро Могила був канонізований усіма 15-ма автокефальними Церквами Вселенської Церкви (лише Російська Православна Церква канонізувала його як місцевошанованого святого, тобто святого, якого шанують лише на певній території).
 
Помер Петро Могила 1 ([[11 січня]]) [[1647]] року, коли йому виповнилося лише п'ятдесят. На посаді митрополита він прослужив всього чотирнадцять років. 3(19) березня 1647 року тіло покійного, згідно з його волею, було перенесено й покладено у Великій церкві Києво-Печерської лаври. У 1996 році Петро Могила був першим, кого [[канонізація|канонізували]] у святі Українські Православні Церкви усіх [[конфесія|конфесій]]. Взагалі Петро Могила був канонізований усіма 15-ма автокефальними Церквами Вселенської Церкви (лише Російська Православна Церква канонізувала його як місцевошанованого святого, тобто святого, якого шанують лише на певній території).
Рядок 124: Рядок 127:
   
 
== Праці ==
 
== Праці ==
[[Файл:Trebnyk Petra Mohyly.jpg|thumb|right|200px|Титульна сторінка [[Требник Петра Могили|«Требника» Петра Могили]] (1646).]]
+
[[Файл:Trebnyk Petra Mohyly.jpg|міні|праворуч|200px|Титульна сторінка [[Требник Петра Могили|«Требника» Петра Могили]] (1646).]]
   
Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор та укладач книг «Євангеліє учительноє» (1616), «Анфологіон» (1636), [[Требник Петра Могили|«Евхологіон»]] (1646) тощо.
+
Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор та укладач книг «Євангеліє учительноє» (1616), «Анфологіон» (1636), [[Требник Петра Могили|«Евхологіон»]] (1646) тощо. У 1637 році Петро Могила опублікував для проповідників точний переклад «Євангелія Учительного» Каліста тогочасною [[Українська мова|українською мовою]]<ref>''Олійник Л. В.'' [http://nbuv.gov.ua/UJRN/apftp_2016_10%282%29__44 "Учительне Євангеліє" Петра Могили в контексті українського проповідництва] / Актуальні проблеми філології та перекладознавства. - 2016. - Вип. 10(2). - С. 220.</ref>.
   
 
* Книга души, нарыцаемое злото…&nbsp;— К., 1623.&nbsp;— ВР ЛНБ
 
* Книга души, нарыцаемое злото…&nbsp;— К., 1623.&nbsp;— ВР ЛНБ
Рядок 152: Рядок 155:
 
Stamp of Moldova 441.gif|Поштова марка Молдови, [[1996]] рік
 
Stamp of Moldova 441.gif|Поштова марка Молдови, [[1996]] рік
 
P. Mohyla mem. tabl., L'viv.JPG|Пам'ятна дошка Петру Могилі, Львів
 
P. Mohyla mem. tabl., L'viv.JPG|Пам'ятна дошка Петру Могилі, Львів
1000 Piotr Mogila.jpg| Петро Могила на [[Тисячоліття Росії (пам'ятник) | Пам'ятнику «1000-річчя Росії»]] в [[Великий Новгород | Великому Новгороді]]
+
1000 Piotr Mogila.jpg| Петро Могила на [[Тисячоліття Росії (пам'ятник)|Пам'ятнику «1000-річчя Росії»]] в [[Великий Новгород|Великому Новгороді]]
 
Mogila R.jpg|[[Петро Могила (срібна монета)|Cрібна ювілейна монета присвячена 400-річчю від дня народження П.Могили]]
 
Mogila R.jpg|[[Петро Могила (срібна монета)|Cрібна ювілейна монета присвячена 400-річчю від дня народження П.Могили]]
 
Церква Петра Могили (ПЦУ, Херсон).jpg|[[Церква святителя Петра Могили (Херсон)]]
 
Церква Петра Могили (ПЦУ, Херсон).jpg|[[Церква святителя Петра Могили (Херсон)]]
Рядок 162: Рядок 165:
 
|стать =ч
 
|стать =ч
 
|ім'я святого = Петро Могила
 
|ім'я святого = Петро Могила
 
|зображення =-
|оригінальне ім'я ={{lang-ro|Petru Movilă}}
 
|зображення =
 
 
|розмір зображення =
 
|розмір зображення =
 
|підпис =
 
|підпис =
Рядок 170: Рядок 172:
 
|мирське ім'я =
 
|мирське ім'я =
 
|чернече ім'я = Петро
 
|чернече ім'я = Петро
|дата народження =
+
|дата народження =-
|місце народження =
+
|місце народження =-
|дата смерті =
+
|дата смерті =-
|місце смерті =
+
|місце смерті =-
 
|шанується = УПЦ КП, [[Російська православна церква|Російська ПЦ]], [[Румунська Православна Церква|Румунська ПЦ]]
 
|шанується = УПЦ КП, [[Російська православна церква|Російська ПЦ]], [[Румунська Православна Церква|Румунська ПЦ]]
 
|прославлений =
 
|прославлений =
Рядок 179: Рядок 181:
 
12 грудня 1996 (УПЦ КП&nbsp;— загальношанований)<ref>{{Cite web|url=https://www.cerkva.info/church/arkhiiereiskyi-sobor-upts-kyivskoho-patriarkhatu-12-hrudnia-1996-roku|title=Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП)|website=www.cerkva.info|accessdate=2017-12-05}}</ref>
 
12 грудня 1996 (УПЦ КП&nbsp;— загальношанований)<ref>{{Cite web|url=https://www.cerkva.info/church/arkhiiereiskyi-sobor-upts-kyivskoho-patriarkhatu-12-hrudnia-1996-roku|title=Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП)|website=www.cerkva.info|accessdate=2017-12-05}}</ref>
 
|беатифікований =
 
|беатифікований =
|у лику = святителя
+
|у лику =
 
|день пам'яті =
 
|день пам'яті =
 
|день пам'яті у {{#time:Y}} = [[14 січня]]&nbsp;— [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ КП]]<ref name="KP">{{Cite news|url=http://cerkva.te.ua/svyatytel-petro-mogyla-podvyzhnyk-pravoslavnoyi-viry/|title=Святитель Петро Могила – подвижник православної віри - Тернопільська єпархія Української Православної Церкви Київського патріархату|date=2017-01-14|language=uk-UA|work=Тернопільська єпархія Української Православної Церкви Київського патріархату|accessdate=2017-11-29|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171201031315/http://cerkva.te.ua/svyatytel-petro-mogyla-podvyzhnyk-pravoslavnoyi-viry/|archivedate=2017-12-01|deadurl=no}}</ref>, [[13 січня]]&nbsp;— [[Російська православна церква|РПЦ]]<ref>{{Cite web|url=https://azbyka.ru/otechnik/Petr_Mogila/|title=святитель Петр (Могила), митрополит Киевский|website=azbyka.ru|language=ru|accessdate=2017-11-29|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170707183622/https://azbyka.ru/otechnik/Petr_Mogila/|archivedate=2017-07-07|deadurl=no}}</ref>
 
|день пам'яті у {{#time:Y}} = [[14 січня]]&nbsp;— [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ КП]]<ref name="KP">{{Cite news|url=http://cerkva.te.ua/svyatytel-petro-mogyla-podvyzhnyk-pravoslavnoyi-viry/|title=Святитель Петро Могила – подвижник православної віри - Тернопільська єпархія Української Православної Церкви Київського патріархату|date=2017-01-14|language=uk-UA|work=Тернопільська єпархія Української Православної Церкви Київського патріархату|accessdate=2017-11-29|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171201031315/http://cerkva.te.ua/svyatytel-petro-mogyla-podvyzhnyk-pravoslavnoyi-viry/|archivedate=2017-12-01|deadurl=no}}</ref>, [[13 січня]]&nbsp;— [[Російська православна церква|РПЦ]]<ref>{{Cite web|url=https://azbyka.ru/otechnik/Petr_Mogila/|title=святитель Петр (Могила), митрополит Киевский|website=azbyka.ru|language=ru|accessdate=2017-11-29|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170707183622/https://azbyka.ru/otechnik/Petr_Mogila/|archivedate=2017-07-07|deadurl=no}}</ref>
Рядок 196: Рядок 198:
   
 
[[8 грудня]] [[2005]] року ім'я свт. Петра внесено в календар з благословення Святійшого Патріарха Алексія II і піднісено його до загальношанованих святих<ref>{{Cite web|url=http://days.pravoslavie.ru/ABC/mp.htm#petr|title=Имена святых, упоминаемых в месяцеслове. Имена мужские. П + Православный Церковный календарь|website=days.pravoslavie.ru|accessdate=2017-12-12|archiveurl=https://www.webcitation.org/68Bcu2ydg?url=http://days.pravoslavie.ru/ABC/mp.htm#petr#petr|archivedate=2012-06-05|deadurl=no}}</ref>.
 
[[8 грудня]] [[2005]] року ім'я свт. Петра внесено в календар з благословення Святійшого Патріарха Алексія II і піднісено його до загальношанованих святих<ref>{{Cite web|url=http://days.pravoslavie.ru/ABC/mp.htm#petr|title=Имена святых, упоминаемых в месяцеслове. Имена мужские. П + Православный Церковный календарь|website=days.pravoslavie.ru|accessdate=2017-12-12|archiveurl=https://www.webcitation.org/68Bcu2ydg?url=http://days.pravoslavie.ru/ABC/mp.htm#petr#petr|archivedate=2012-06-05|deadurl=no}}</ref>.
  +
  +
Згідно рішення [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священного Синоду Української Православної Церкви]] від [[1 квітня]] [[2015]] року (журнал №15), ім'я митрополита Петра внесено до списку [[Собор Вінницьких святих|Собору Вінницьких святих]]<ref>{{Cite web|url=https://sinod.church.ua/2015/04/01/zhurnali-zasidannya-svyashhennogo-sinodu-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-vid-1-kvitnya-2015-roku/|title=Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 1 квітня 2015 року|last=|first=|date=01.04.2015|website=https://sinod.church.ua/|publisher=|language=Українська|accessdate=16.08.2019}}</ref>.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 244: Рядок 248:
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
* [http://leksika.com.ua/17710411/legal/mogila Могила] // {{Юридична енциклопедія|3}}
 
 
{{Вікіпосилання
 
{{Вікіпосилання
 
|Тема = Петро Могила
 
|Тема = Петро Могила
Рядок 263: Рядок 266:
 
*[https://www.youtube.com/watch?v=yXTYoN22iIU Про Петра Могилу у програмі "Велич особистости" / 2016 // Відео]
 
*[https://www.youtube.com/watch?v=yXTYoN22iIU Про Петра Могилу у програмі "Велич особистости" / 2016 // Відео]
 
*[http://litopys.org.ua/fdm/fdm39.htm Петро Могила на litopys.org.ua].
 
*[http://litopys.org.ua/fdm/fdm39.htm Петро Могила на litopys.org.ua].
* [http://www.hram.kiev.ua/index.php?mode=books&cat=19&parent=690 «Десять святих Києво-Могилянської Академії»].
+
* [https://web.archive.org/web/20041011193809/http://www.hram.kiev.ua/index.php?mode=books&cat=19&parent=690 «Десять святих Києво-Могилянської Академії»].
 
* [http://tyzhden.ua/History/7917 ''Сергій Сєряков''. «Великі українці» і орден Єзуїтів // Український тиждень, 02.02.2011].
 
* [http://tyzhden.ua/History/7917 ''Сергій Сєряков''. «Великі українці» і орден Єзуїтів // Український тиждень, 02.02.2011].
* [http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/handle/123456789/3170 Сильвестр єпископ Лубенський та Миргородський (проф. С. Гаєвський). Заповіт митрополита Петра Могили (1647)].&nbsp;— Корнберг: Криниця ; На чужині, 1947.&nbsp;— 18 с.
+
* [https://web.archive.org/web/20140910195608/http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/handle/123456789/3170 Сильвестр єпископ Лубенський та Миргородський (проф. С. Гаєвський). Заповіт митрополита Петра Могили (1647)].&nbsp;— Корнберг: Криниця ; На чужині, 1947.&nbsp;— 18 с.
 
* [http://www.sejm-wielki.pl/b/psb.18694.23 Piotr Mohiła (ID: psb.18694.23)]. {{ref-pl}}
 
* [http://www.sejm-wielki.pl/b/psb.18694.23 Piotr Mohiła (ID: psb.18694.23)]. {{ref-pl}}
   
{{Полемічна література}}{{Собор Волинських святих}}{{Бібліоінформація}}
+
{{Бібліоінформація}}
 
{{Медаль|— персоналії}}
 
{{Медаль|— персоналії}}
 
{{DEFAULTSORT:Могила Петро}}
 
{{DEFAULTSORT:Могила Петро}}
 
 
[[Категорія:Петро Могила| ]]
 
[[Категорія:Петро Могила| ]]
 
[[Категорія:Митрополити Київські]]
 
[[Категорія:Митрополити Київські]]
  +
[[Категорія:Архімандрити Києво-Печерської Лаври]]
 
[[Категорія:Давньоукраїнські письменники]]
 
[[Категорія:Давньоукраїнські письменники]]
 
[[Категорія:Православні святі]]
 
[[Категорія:Православні святі]]
Рядок 292: Рядок 295:
 
[[Категорія:Люди на марках]]
 
[[Категорія:Люди на марках]]
 
[[Категорія:Люди на монетах України]]
 
[[Категорія:Люди на монетах України]]
  +
[[Категорія:Полемічна література]]

Поточна версія на 19:36, 28 вересня 2019

Петро Могила
Petro Mohyla- big.jpg
Герб
Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
7 травня 1633 — 1 листопада 1647
Церква: Константинопольська Православна Церква
Попередник: Ісая Копинський
Наступник: Сильвестр Косів
 
Народження: 10 січня 1597(1597-01-10)
Сучава, Молдовське князівство
Смерть: 11 січня 1647(1647-01-11) (50 років)
Київ, Річ Посполита
Похований: Києво-Печерська лавра
Династія: Могили
Батько: Симеон Могила
Мати: Марґарет (семигородська княжна)
Чернецтво: 1625
CMNS: Петро Могила на Вікісховищі

Петро́ Моги́ла (рум. Petru Movilă; 31 грудня 1596 (10 січня 1597)(15970110),  — 1 (11) січня 1647 ) — український політичний, церковний і освітній діяч. Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (16331647), екзарх Константинопольського патріарха. Архімандрит Києво-Печерського монастиря1627). Представник молдавського боярського роду Могил. Народився у Сучаві, Молдавія. Син молдавського господаря Симеона Могили.

Брав участь у політичному житті Речі Посполитої. Учасник Хотинської війни (16201621). Провів докорінну реформу православної церкви та освіти в Україні за католицькими, єзуїтськими взірцями[1]. Батько руської теології[2]. Автор «Требника» (1646), співавтор катехізиса «Православне сповідання віри» (1640). Помер у Києві, Річ Посполита. Похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Місцевий святий. Канонізований Українською православною церквою Київського патріархату (1996).

Біографія[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Виходець з роду Могил — давнього молдовського боярського роду.[3] Народився 30 грудня 1596 року в сім'ї валаського і молдовського господаря Симеона Могили та семигородської княжни Марґарет. 1607 року внаслідок боротьби за владу батько хлопця загинув. Після смерті Симеона Могили та після захоплення в 1612 році Кантемиром Мурзою молдовсько-волоських володінь, княжна Марґарет разом з сином мусили покинути Молдову, переїхати на українські землі Речі Посполитої, де їх прийняли родичі — Стефан Потоцький, князі Самуїл Корецький та Михайло Вишневецький.

Освіта[ред. | ред. код]

Молодий Петро Могила — учасник переможної Хотинської битви 1621 року проти мусульманських завойовників.

Початкову освіту Петро Могила здобув у Львівській братській школі, організованій 1586 року для захисту та збереження православної віри. Родина Могил сповідувала православ'я, мало тісні зв'язки з Львівським братством, постійно допомагаючи йому коштами та послугами у будівництві. Львів був неподалік від тодішніх молдовсько-волоських володінь; Львівське братство, відчуваючи потребу в коштах, часто зверталося до одновірних молдовських господарів з проханнями про матеріальну допомогу.

Подальшу освіту Петро Могила здобував у європейських університетах: спочатку в Замойській академії, згодом вчився у різних навчальних закладах Голландії, Парижу.

Петро Могила вільно володів грецькою, латиною, польською, досить швидко опанував богословську науку, добре знав засади католицького богослов'я.

Після повернення до Речі Посполитої був одним з претендентів на молдовський трон. Його протектором був Станіслав Жолкевський. Пізніше пішов на військову службу, брав участь у Цецорській битві 1620 року та Хотинській битві 1621 року (у підрозділі Яна Кароля Ходкевича).

Церковна кар'єра[ред. | ред. код]

Свято-Успенський собор Києво-Печерського монастиря.

Мало відомо про період життя Петра Могили, починаючи від його участі в Хотинській битві та до посвяти у сан києво-печерського архімандрита. Петро Могила почав часто відвідувати Київ, брав активну участь у справах православної віри. Київський історик С. Голубєв вважає, що, окрім православного виховання цьому посприяли часті зустрічі Петра Могили з митрополитом Йовом Борецьким — наставником ще за часів навчання в Львівській братській школі. Спілкування з Йовом остаточно завершило формування поглядів Петра Могили, визначило напрям його подальшої життєвої діяльності.

Протягом 1622-27 років Петро Могила перебував на послуху в одному із скитів Києво-Печерської Лаври, розташованого на території сучасного села Михайлівка-Рубежівка під Києвом[4]. У 1625 році він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.

Після смерті 21 березня 1627 року архімандрита Печерської лаври Захарія Копистенського у грудні 1627 р. був посвячений на його посаду[5] (отримав за підтримки київського воєводи Томаша Замойського 16 вересня 1627 р., затверджений королем Сиґізмундом III Вазою на посаді 29 листопада[6]. У цей час йому виповнилося 30 років. У такому віці обрання на таку високу церковну посаду здійснювалося чи не вперше. Очевидно, цьому посприяла підтримка Борецького та інших впливових шляхетських сімей, які сповідували православну віру, попереднє іноцтво Петра Могили, особисте багатство (у Белзькому воєводстві: Великі Очі, Змійовиська, Вулька Могилівська, в Київському: Мухоїди, Опачиці, фільварок за Дніпром, званий Позняківщина, Рубежівка[6]).

Микола Костомаров так оцінював перші кроки Петра Могили:

« Новий архімандрит зразу ж виявив свою діяльність на користь монастиря, завів нагляд над священнослужителями у селах лаврських маєтків, малограмотних наказав учити, а впертих і своєвільних піддавати покаранням: оновив церкву, не шкодував витрат на прикрашення печер, підпорядкував лаврі Пустинно-миколаївський монастир, заснував Голосіївську пустинь, побудував за свій рахунок при лаврі богадільню для жебраків і задумав завести при Печерському монастирі вищу школу. »

Видавнича діяльність[ред. | ред. код]

Докладав усіх зусиль, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед інших друкарень України та Білорусі, так і в суспільному житті загалом. За п'ять з половиною років його настоятельства з лаврської друкарні вийшло 15 назв видань; серед них були книги Петра Могили. 1628 року в Лаврі видрукували перекладені Петром Могилою з грецької «Агапита діакона главизни поучительни» і «Тріодь цвітная», в яких пояснювалися важливість і значення церковних гімнів.

1629 року на Київському помісному соборі схвалили до видання «Леітургіаріон» Петра Могили. Він являв собою служебник, якого виправив архімандрит за грецькими джерелами, з його власними догматичними й обрядовими роз'ясненнями літургії (одна з найвизначніших праць Петра Могили, протягом двохсот років не втрачала свого значення).

У власноручних записах Петра Могили зберігся ряд канонів, церковних піснеспівів, що частково увійшли до майбутніх лаврських видань: канон на причащання священиків, канон на вихід душі, канон на створення світу і плач вигнаних з раю прародителів, канон покаянний, подячний духовний піснеспів на честь пресвятої Богородиці у зв'язку з чудовим позбавленням нею Києво-Печерської обителі від нашестя ляцького війська (1630 р.) та інші. Ці невеликі твори, написані церковно-слов'янською мовою, свідчать про неабиякий літературний хист Петра Могили.

Намагався запровадити за Києво-Печерською друкарнею виключне право друкування церковної богослужебної літератури. Тому був незадоволений намаганням Львівського єпископа Арсенія Желиборського видати у Львові «Служебник» та «Номоканон» у 1646 році, які той замовив Михайлу Сльозці.[7]

Дипломатична діяльність[ред. | ред. код]

Герб Петра Могили з «Требника» 1646 року. У верхній лівій частині герба — герб Молдови, у лівій нижній частині — герб Валахії.
Власноручний підпис Петра Могили.

Життя і церковна служба Петра Могили припали на складний час в історії православної церкви в Україні. 1596 року була підписана Берестейська унія, в результаті якої більшість православних єпископів визнала верховенство Папи Римського, Київська православна митрополія з'єдналася з Римо-Католицькою Церквою. Ті православні ієрархи та священики, які не визнали унії, фактично опинилися поза законом. Вірні та більшість монастирів також виступили проти унії. Проте у здійсненні її положень була зацікавлення світська влада, тому утиски православних, які не хотіли визнавати зверхність Риму, стали звичним явищем. Петро Могила вважав надзвичайно важливою справою примирення усіх православних — тих, які визнали унію, і тих, які виступали проти неї. Однак його дії, спрямовані на примирення, викликали неоднозначні оцінки сучасників. Одні вважали Петра Могилу щирим поборником єдності православ'я, інші — рукою королівської влади, що силується обернути православних в уніатів, розірвати зв'язки зі східними патріархами та Москвою[8].

29 червня 1629 року у Києві був скликаний помісний собор, предметом обговорення якого мало стати питання примирення уніатів і православних. Позитивних наслідків собор не дав.

Не справдились надії Петра Могили на примирення церков на Львівському соборі. Найболючішого удару по його сподіваннях завдала смерть Іова Борецького. Звістку про смерть свого наставника Петро Могила отримав 16 січня 1631 року, повертаючись до Києва з освячення Ставропігійської церкви у Львові. Церкву збудовало Львівське братство з немалими пожертвами Петра Могили.

Невдачі всіх спроб з примирення церков породили розгубленість та безнадію серед православних обох течій — тих, хто визнавав унію або виступав проти неї. Як писав тоді ректор Київської братської школи Касіян Сакович:

« Ми — діти одного батька, сини однієї матері, нащо розриваємо згоду, нащо одні одних посилаємо до пекла, нащо одні одних виклинаємо![9] »

Після ознайомлення з духовним заповітом Іова Борецького Петро Могила вступив до Київського братства, став старшим братчиком, опікуном і фундатором братства, монастиря та школи; посада відкривала йому шлях до зайняття митрополичої кафедри. Митрополитом було наставлено Ісайю Копинського.

Просвітницька діяльність[ред. | ред. код]

Петро Могила присвятив значну частину свого життя розвитку православного шкільництва та освіти в Україні

Перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латиною, польською мовою, створювалася за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колегій, всього навчалося понад 100 учнів. Петро Могила добре усвідомлював значення освіти в розвитку суспільства, прагнув заснувати в Києві школи, які відповідали б потребам часу, ні в чому не поступалися подібним європейським навчальним закладам. Задовго до відкриття школи, турбуючись про досвідчених викладачів, Петро Могила добирав здібних молодих людей, своїм коштом відправляв їх за кордон на навчання.

Шкільні справи не давалися Петру Могилі легко — спочатку печерсько-лаврські іноки виступили проти надання школі приміщень; вдалося владнати цю проблему, з початком навчання противники Петра Могили стали вбачати у лаврській школі конкурента Київській братській школі. Київське братство та козацтво підняли питання про об'єднання Київської братської школи та лаврської, їх підтримав новий митрополит Ісая Копинський. Петро Могила погодився об'єднати лаврську школу з братською, за умови, що буде охоронцем і опікуном об'єднаного закладу.

Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колегію, яку було проголошено правонаступницею Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим. Автор «Історії Русів» з цього приводу писав, що гетьман Сагайдачний: «спорудив Братський Київський монастир на Подолі під розпорядженням того ж Наказного Гетьмана Петра Жицького, яко в архітектурі тямущого; надав тому монастиреві заможні села і поновив у ньому з допомогою Митрополита Київського Петра Могили стародавню Київську Академію, засновану з часів останнього хрещення Русі, але від нашестя на Русь Татар приховану по різних монастирях і пещерах».

Колегію організували за зразками єзуїтських навчальних закладів. Студенти вивчали тут три мови: грецьку, латинську і церковнослов'янську, студіювали богослов'я та світські науки. Серед випускників цієї колегії була чимало представників еліти тогочасної України і Білорусі[10].

На утримання колегії і монастиря Могила записав дві лаврські волості і подарував власне село Позняківку, крім того, надавав грошову допомогу як колегії, так і вчителям та учням. З огляду на швидке зростання кількості учнів в 1634 році відкрили філію колегії у Вінниці, яку пізніше перенесли до Гощі на Волинь (проіснувала до кінця 17 століття), 1636 року Петро Могила заснував колегію в Крем'янці. З іменем Петра Могили пов'язане розгортання православної системи вищої і середньої освіти в Україні, яка копіювала католицькі школи, намагаючись конкурувати з ними.

У квітні 1632 року помер король Сиґізмунд III Ваза. За польським звичаєм по смерті короля мав зібратися так званий конвокаційний сейм, на якому робили огляд діяльності попереднього короля, обговорювали різні думки й пропозиції щодо майбутнього королівства. Потім збирався елекційний сейм, на якому обирали нового короля.

У Прилуках скликали велику козацьку Раду, яка обрала на сейм делегацію. Петра Могилу делегували на сейм від імені митрополита Ісаї Копинського та всього православного духовенства. На сеймі він мав вимагати скасування всіляких актів, що забороняли православним будувати церкви, відкривати колегії, типографії, повернення єпархій, церковних маєтків.

Владислав IV відновив Київську митрополію і повернув православним скасовані привілеї. Він підтримував Могилу у намаганнях посісти посаду митрополита в Києві

Польський королевич Владислав, щоб забезпечити собі більшість при голосуванні, склав спеціальний меморіал, у якому пропонував вирішити козацькі питання, віддати православним Київську митрополію, повернути всі її маєтки, монастирі й навіть львівське єпископство. 8 листопада 1632 року Владислава обрали королем; зваживши на ситуацію, задовольнивши прохання православного духовенства, видавши диплом, яким гарантував православним більші права і вигоди, ніж ті, що були зазначені в «Статтях для заспокоєння руського народу». Цим документом надавали повну свободу переходу як з православ'я в унію, так і з унії у православ'я. Київський митрополит мав, як і раніше, висвячуватися від Константинопольського патріарха. Православним митрополитам повернули Луцьку єпархію, запровадили нову у Мстиславі, забороняли чинити всілякі образи православним людям.

У Варшаві митрополитом обрали Петра Могилу.

12 березня 1633 року Владислав затвердив митрополитом Петра Могилу. Королівською грамотою Могилі віддали Києво-Софіївську церкву, зберегли за ним і Києво-Печерська архімандрію, доручили нагляд над Пустинно-Микільським монастирем. Невдовзі було отримане благословіння патріарха константинопольського (патріарх надавав новому митрополиту звання «екзарха святого константинопольського трону»).

У квітні 1633 року Петро Могила розіслав вірним православним грамоти, запрошуючи чільних представників громад прибути до Львова на його висвяту в чин митрополита. Місто це обрали не випадково, тут його добре знали і поважали. Після двомісячного перебування у Львові Петро Могила наприкінці червня вирушив до Києва. Проте Ісайя Копинський не вважав обрання Могили законним, подав скаргу королю. Тяжба тривала не один рік. У лютому 1637 року Петро Могила запросив Ісайю в Луцьк, там у присутності численного духовенства примирився з ним. Ісайя знову виступив проти Петра Могили, заявивши, що той силою примусив його до примирення. До самої своєї смерті Ісайя Копинський не давав спокою Петру Могилі.

На посаді митрополита[ред. | ред. код]

Петро Могила (зліва навколішках) з розпису в церкві Спаса на Берестові в Києві
Петро Могила (фрагмент фрески в церкві Спаса на Берестові)

Після наставлення митрополитом Петро Могила з новою силою розгорнув подвижництво у церковній, освітній, будівничій галузях та книгодрукуванні. Уся його діяльність була спрямована на відновлення повнокровного життя Православної Церкви. Новий митрополит висунув перед пастирями суворі, але справедливі вимоги. Стосувалися вони передовсім обов'язкової загальної і богословської освіти, ретельного дотримання канонічних правил. У своїх грамотах, посланнях Петро Могила щораз концентрував увагу священнослужителів на необхідність своїм життям і діяльністю служити прикладом для мирян, виконуючи заповіді Божі, невтомно піклуватися про паству, сумлінно оберігаючи свою гідність від найменших проступків.

У відомство православного митрополита Могили перейшли Софійський кафедральний собор у Києві та приписані до нього храми, Видубицький, Михайлівський, Пустинно-Микільський монастир та інші монастирі та храми. У 1634 році розпочалося відновлення Софійського собору, яке тривало впродовж десяти років. Митрополит наказав також розчистити з-під нашарувань землі залишки Десятинної церкви, під руїнами якої віднайшли мощі святого рівноапостольного великого князя Володимира. Петро Могила своїм коштом відновив стару Церкву Спаса на Берестові, для розпису якої запросив художників з Криту, архітектора Октавіано Манчіні. Вони відновили також Трьохсвятительську і Михайлівську церкви Видубицького монастиря.

Важливою частиною активності митрополита Могили було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність. Релігійні суперечки і контроверсії XVII століття вимагали чіткого і сучасного викладу основ православної віри. З цією метою у 1640 році Петро Могила скликав у Києві собор (8—18 вересня), на який запросив духовних і світських осіб, в основному членів братств. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання «Требника» (1646 р.). До церковної історії він увійшов як «Требник Петра Могили» і довгий час служив православному духовенству всієї України, а згодом і Російської імперії. У Требнику були викладені не лише молитви і обряди, до нього були додані пояснення й настанови, як у тому чи іншому випадку слід себе вести та чинити, а також догматичні й обрядові пояснення літургії, які написав один з учнів Могили Тарасій Земка.[джерело?] Під керівництвом Петра Могили здійснили перегляд та видання інших богослужбових книг. Одна з найвідоміших — це «Служебник» (1629, 1639). На церковному соборі 1642 року в Яссах, у присутності представників Руської, Грецької та Молдовської Церков розглянули, виправили і схвалили подане українськими богословами «Православне сповідування віри».

Під керівництвом Могили склали перший православний катехізис — «Православне сповідання віри». Для його затвердження у 1643 році в Яссах скликали загально-православний синод. Але оскільки з розглядом цього документу справа зволікалася, Могила видрукував короткий катехізис. Повний катехізис було видано вже після смерті Петра Могили в Європі грецькою, латинською та польською мовами. 1696 року його передрукували в Москві, коли він уже заслужив повагу всіх православних богословів західного світу. Довгий час катехізис Петра Могили виконував роль найповнішого викладу православної віри.

Смерть[ред. | ред. код]

Гранітна плита на могилі Петра Могили — зліва від головного входу в Успенський собор.

Помер Петро Могила 1 (11 січня) 1647 року, коли йому виповнилося лише п'ятдесят. На посаді митрополита він прослужив всього чотирнадцять років. 3(19) березня 1647 року тіло покійного, згідно з його волею, було перенесено й покладено у Великій церкві Києво-Печерської лаври. У 1996 році Петро Могила був першим, кого канонізували у святі Українські Православні Церкви усіх конфесій. Взагалі Петро Могила був канонізований усіма 15-ма автокефальними Церквами Вселенської Церкви (лише Російська Православна Церква канонізувала його як місцевошанованого святого, тобто святого, якого шанують лише на певній території).

Петро Могила похований зліва біля головного ходу в Успенський соборі Києво-Печерської лаври. Сама могила не облаштована належним християнським чином після реставрації собору. На місці поховання встановлена чорна гранітна плита з відповідним написом про смерть відомого митрополита-архимандрита Києво-Печерської лаври. Наразі існує нагальна духовно-етична потреба у гідному облаштуванні місця поховання видатного релігійного та громадського діяча-просвітителя України.

За кілька днів до смерті Петро Могила склав духовний заповіт, оголошуючи Києво-Братську колегію першою спадкоємицею свого майна. Їй він заповів 81 тисячу злотих, усе своє нерухоме майно, коштовності та бібліотеку. На той час Петро Могила мав одну з найбільших бібліотек. У ній були твори Сенеки, Горація, Цезаря, Цицерона, Макіавеллі, трактати Авіценни тощо. Поряд з богословською літературою сусідували польські хроніки, руські літописи, документальні збірники, хронографи. До його бібліотеки також ввійшли книги, які свого часу заповів Могилі Іова Борецький.

Праці[ред. | ред. код]

Титульна сторінка «Требника» Петра Могили (1646).

Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор та укладач книг «Євангеліє учительноє» (1616), «Анфологіон» (1636), «Евхологіон» (1646) тощо. У 1637 році Петро Могила опублікував для проповідників точний переклад «Євангелія Учительного» Каліста тогочасною українською мовою[11].

  • Книга души, нарыцаемое злото… — К., 1623. — ВР ЛНБ
  • Любомудрѣйшаго киръ Агапита діакона, блаженнѣйшему і благочестивѣйшему царю Іоустиніану… главизны, поучителны, по краегранію еллински изложены, словенски же пръвое напечатаны. — K., 1628 (переклад М.)
  • Λειτνργιαριων… си ест служебник от литургій Св. Васіліа, Іоанна Златоустаго и преждесвященных служеній іереиских и диаконских повседневных нощных же и дневных в себѣ съдръжимых реченный. Благословеніем и исправленіем преподобнѣйшаго господина и отца киръ Петра Могилы. — K., 1629
  • Передмова // Номоканон си ест законоправилник, имея по сокращенію правила святых апостол седми соборов и помѣстных нѣкіих. K сему и вселенских учителей и прєподобных отец, третіе c болшим исправленіем изданный. — К., 1629
  • Антологіа, сирѣч молитвы и поученія душеполезная. В душевную ползу спудеов и всѣх благочестивых любомолитвеник. Вкратцѣ собраная и благочиннѣ расположеная тщаніем… Петра Могилы. — К., 1636
  • Євангеліє учителноє (з благословения Петра Могилы). — К., 1637
  • Λιτθος albo kamen z procy prawdy cerkwie świątey prawosławney ruskiej na skruszenie faecznociemnej Perspektiwy albo raczey pazkwilu od Kassiana Sakowieza… roku 1642 w Krakowie wydanego, wypuszczony przez pokornego ojca Euzebia Pimina. — K., 1644
  • «Православне сповідання віри» (1640)
  • «Требник Петра Могили» (1646)

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

Канонізація[ред. | ред. код]

Петро Могила
Святитель
У чернецтві: Петро
Шанується УПЦ КП, Російська ПЦ, Румунська ПЦ
Канонізований

6 грудня 1996 (Рос. ПЦ — місцевошанований), 8 грудня 2005 (Рос. ПЦ — загальношанований)[12][13];

12 грудня 1996 (УПЦ КП — загальношанований)[14]
День пам'яті у 2019 14 січня — УПЦ КП[15], 13 січня — РПЦ[16]
Медіафайли на Вікісховищі

У 6 грудня 1996 році Священний Синод Української Православної Церкви Московського Патріархату канонізував Петра Могилу як місцевошанованого святого[17].

12 грудня 1996 року освячений архиєрейський собор Київського Патріархату канонізував Петра Могилу як Святителя.

« Освячений архiєрейський собор Української, Православної Церкви Київського Патрiархату пiсля старанного дослiдження життя i святительського служiння Київського Митрополита Петра Могили, ревностi по Богу i благодатi Святого Духу сповненого, знаходить нинi, в рiк його 400-лiття вiд дня народження, вчасним канонiзувати i приєднати до лику святих великого Київського Митрополита. Святитель Петро Могила є окрасою Церкви Христової, ревнителем православiя, подвижником благочестя i взiрцем архiпастирського служiння. Своєю освiченiстю i трудами на благо освiти в Українi Святитель Петро Могила перевершував усiх сучасних йому iєрархiв не тiльки в Українськiй i Руськiй Церквах, але й в усiй Схiднiй Церквi »

— Архиєрейський собор УПЦ КП 1996 р., [18][19]

8 грудня 2005 року ім'я свт. Петра внесено в календар з благословення Святійшого Патріарха Алексія II і піднісено його до загальношанованих святих[20].

Згідно рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 1 квітня 2015 року (журнал №15), ім'я митрополита Петра внесено до списку Собору Вінницьких святих[21].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Освітня реформа Архівовано 18 вересень 2018 у Wayback Machine. // Мицик Ю.А. Св. Петро Могила.
  2. § 16. The Orthodox Confession of Mogilas, A.D. 1643. Архівовано 11 вересень 2016 у Wayback Machine. // Philip Schaff. Creeds of Christendom, with a History and Critical notes. Volume I. The History of Creeds. 1877.
  3. Прізвище Могила походить від молдовського слова mohila, що означає «узвишшя», «горбовина».
  4. В'ячеслав Брюховецький. Критична грань буття України. Архів оригіналу за 27 травень 2011. Процитовано 30 січень 2011. 
  5. На той час архімандрит Києво-Печерського монастиря знаходився під прямою юрисдикцією Константинопольського патріарха, а не Київського митрополита, носив титул «Великого архімандрита»
  6. а б H. Kowalska. Mohiła (Moghiła, Moviła) Piotr h. własnego (1596—1647) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 569. (пол.)
  7. Дзюба О. М. Желиборський Арсеній Архівовано 25 червень 2016 у Wayback Machine. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 145. — ISBN 966-00-0610-1.
  8. На той час зв'язки з Московським царством, а тим більше з Московською патріархією були незначними. Москву більше цікавило зміцнення влади царя нової династії Михайла Романова, а не справи православних у сусідній Речі Посполитій. Саму Київську православну митрополію вважали канонічною територією Константинопольського патріархату
  9. Крип'якевич І.П. Історія України. — Львів, 1991 — С. 149.
  10. У 1991 році на місці Києво-Братської колегії відкрили Києво-Могилянську академію, яка згодом одержала статус національного університету «Києво-Могилянська академія».
  11. Олійник Л. В. "Учительне Євангеліє" Петра Могили в контексті українського проповідництва / Актуальні проблеми філології та перекладознавства. - 2016. - Вип. 10(2). - С. 220.
  12. Святитель Петр Могила, митрополит Киевский и Галицкий | Справочно-информационный портал Алчевского благочиния. alchevskpravoslavniy.ru. Процитовано 2017-12-09. 
  13. Священный Синод Украинской Православной Церкви учредил орден cвятителя Петра Могилы / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (ru). Архів оригіналу за 2017-12-10. Процитовано 2017-12-09. 
  14. Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Процитовано 2017-12-05. 
  15. Святитель Петро Могила – подвижник православної віри - Тернопільська єпархія Української Православної Церкви Київського патріархату. Тернопільська єпархія Української Православної Церкви Київського патріархату (uk-UA). 2017-01-14. Архів оригіналу за 2017-12-01. Процитовано 2017-11-29. 
  16. святитель Петр (Могила), митрополит Киевский. azbyka.ru (ru). Архів оригіналу за 2017-07-07. Процитовано 2017-11-29. 
  17. Андроник, игумен. Канонизация святых в Русской Православной Церкви — игумен Андроник. azbyka.ru. Архів оригіналу за 2017-12-12. Процитовано 2017-12-11. 
  18. Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Процитовано 2017-12-08. 
  19. Православний вісник [Журнал]: видання Української Православної Церкви Київського Патріархату. — Київ: Видання Української Православної Церкви Київського Патріархату. — ISSN 0203-5863 № 11/12. — 1996. — 27 с.
  20. Имена святых, упоминаемых в месяцеслове. Имена мужские. П + Православный Церковный календарь. days.pravoslavie.ru. Архів оригіналу за 2012-06-05. Процитовано 2017-12-12. 
  21. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 1 квітня 2015 року. https://sinod.church.ua/ (Українська). 01.04.2015. Процитовано 16.08.2019. 

Джерела[ред. | ред. код]

Кирилицею

  • Білодід О. Загадка Петра Могили // Київська Старовина. — 1993. — № 3.
  • Возняк М. С. Історія української літератури: у 2 кн. — Львів, 1992.
  • Головащенко С. І. Образ Христа в богословсько-катехітичній, літургійній та моралістичній творчості митрополита Київського Петра Могили // Образ Христа в українській культурі. — К., 2001.
  • Грушевський М. С. Історія української літератури. — Київ, 1995. — Т. 6.
  • Дзюба О. М. Могила Петро // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 12. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  • Жиленко І. Історія знайдення мощей святого рівноапостольного князя Володимира святителем Петром Могилою за різними джерелами // Жиленко І. В. Синопсис Київський. Лаврський альманах. — Київ, — 2002.
  • Київ. Енциклопедія. / В. Г. Абліцов. — К.: Видавництво «Фенікс». 2016. — 288 с.
  • Жуковський А. Петро Могила й питання єдности церков'. — Париж, 1969 (перевидання: Київ, 1997). (рос.)
  • Ісаєвич Я. Освітній рух в Україні XVII ст.: східна традиція і західні впливи // Київська старовина. — 1995. — № 1.
  • Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К. : Видавництво «Україна», 1993. — 396 с.
  • Крижанівський О. П., Плохій С. М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3 кн. — Київ, 1994. — Кн. 3.
  • Курас I.Ф. Петро Могила: Міжнародне визнання українського культурного діяча // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. — Одеса, 1997. — Вип. 5. — С. 65—67.
  • Липинський В. Релігія і церква в історії України. — Нью-Йорк, 1956.
  • Нічик В.М. Гуманістичні тенденції в творах членів гуртка друкарні Києво-Печерської лаври // Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. — К., 1991.
  • Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. — К., 1997. — 328 с.
  • Феномен Петра Могили. Біографія. Діяльність. Позиція. — К., 1996.
  • Франко І. Історія української літературири // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. — Київ, 1976. — Т. 40.
  • Чижевський Д. Історія української літератури. — Тернопіль, 1994.
  • Яковенко Н. М. Розтятий світ: культура України-Руси в добу Хмельниччини // Сучасність. — 1994. — № 10.
  • Бобынэ Г. О. Гуманизм в философии и общественной мысли Молдавии в XVII — начале XVIII веков. — Кишинев, 1988. (рос.)
  • Галант И. В. Киевский митрополит Петр Могила и его отношение к євреям // Киевская Старина. — 1905. — Ч. 24. — Т. 89. (рос.)
  • Голубев С. Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники (Опыт ист. исследования). — Т. 1. — К., 1883, Т. 2. — К., 1898. (рос.)
  • Голубев С. Лифос — полемическое сочинение, вышедшее из Киево-Печерской типографии в 1644 году // АЮЗР. — 1893. — Ч. 1. — Т. 9. (рос.)
  • Житецький П. Петр Могила // Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Эфрона, — СПб., 1898. — Полутом 46. (рос.)
  • Зеньковский В. Основы христианской философии. — Москва, 1992. — Т. 1. (рос.)
  • Костомаров Н. И. Киевский митрополит Петр Могила // Исторические произведения. Автобиография. — К., 1989. (рос.)
  • Перетц В. H. «Книга души, нарыцаемая злото». Неизданное сочиение митрополита Петра Могилы // Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI — XVII вв. — Москва-Ленинград, 1962. (рос.)
  • Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський). — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874.
  • Флоровский Г. Пути русского богословия. — К., 1991. (рос.)

Латинкою

  • Jobert A. De Luther a Mohila. La Pologne dans la crise de la Chretientć. 1517 — 1648. — Paris, 1974. (фр.)
  • Koropecky R. The Kiev Mohyla Collegium and Seventeenth Century Polish Literary Contracts: a polish translation of Henry Montagu's Manchester al Mondo // The Kiev Mohyla Academy. Harvard Ukrainian Studies. — Cambridge, 1984. (англ.)
  • Kowalska Н. Mohiła (Moghiła, Moviła) Piotr h. własnego (1596—1647) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 568—572. (пол.)
  • Shevchenko І. The Many Worlds of Peter Mohyla // Harvard. — The Kiev Mohyla Academy. Ukrainian Studies. — Cambridge, 1984. (англ.)
  • Sinopsis. — Kiev, 1681; Facsimile, mit einer Einleitung von Hans Rothe. — Koln; Wien, 1983. (нім.)
  • Sysyn F. Peter Mohyla and the Kiev Academy in Recent Western Works: Divirgent view on seventeenth century Ukrainian culture // The Kiev Mohyla Academy Harvard. Ukrainian Studies. — Cambridge, 1984. (англ.)
  • Winter E. Russland und des Papstum. — Berlin, 1960. — T. 1. (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]