Відмінності між версіями «Пийтерфолво»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (виправлення "грунт - ґрунт")
 
Рядок 1: Рядок 1:
{{Село
+
{{Село України
 
| назва = Пийтерфолво
 
| назва = Пийтерфолво
 
| область = [[Закарпатська область|Закарпатська]]
 
| область = [[Закарпатська область|Закарпатська]]
Рядок 20: Рядок 20:
 
| поштовий індекс = 90354
 
| поштовий індекс = 90354
 
| телефонний код = 3143
 
| телефонний код = 3143
| координати = {{coord|48|3|42|N|22|56|3|E|scale:30000|display=inline,title}}
+
| координати = {{coord|48|3|42|N|22|56|3|E|scale:30000|display=inline,title}}
 
| lat_deg = 48 || lat_min = 3 || lat_sec = 42
 
| lat_deg = 48 || lat_min = 3 || lat_sec = 42
 
| lon_deg = 22 || lon_min = 56 || lon_sec = 3
 
| lon_deg = 22 || lon_min = 56 || lon_sec = 3
Рядок 26: Рядок 26:
 
| ref-висота =
 
| ref-висота =
 
| водойма =
 
| водойма =
| адреса = 90354, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, с. Пийтерфолво, вул. Раковці, 137; тел. 32-3-38
+
| адреса = 90354, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, с. Пийтерфолво, вул. Раковці, 137; тел. 32-3-38<ref name="рада">[https://rada.info/rada/04349165/ Пийтерфолвівська сільська рада]</ref>
  +
| сільський голова = Товт Валентин Валентинович<ref name="рада"/>
 
| облікова картка =
 
| облікова картка =
 
| прапор =
 
| прапор =
Рядок 44: Рядок 45:
   
 
== Топоніми ==
 
== Топоніми ==
Свою назву село отримало у XVIII&nbsp;ст.. За легендою угорський король Андре подарував своєму феодалу маєток. Той розділив його між своїми синами&nbsp;— одного звали Петром (село назвали Пийтерфолво, що з угорської перекладається, як «село Петра»), а другому дісталася земля, де росло багато бобів (село назвали [[Тисобикень]] або ж «Бобове»).
+
Свою назву село отримало у XVIII столітті. За легендою угорський король Андре подарував своєму феодалу маєток. Той розділив його між своїми синами&nbsp;— одного звали Петром (село назвали Пийтерфолво, що з угорської перекладається, як «село Петра»), а другому дісталася земля, де росло багато бобів (село назвали [[Тисобикень]] або ж «Бобове»).
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
В урочищі Лаз поселення ІІ – ІV століть нашої ери та давнє слов’янське VIII – IX століть. Досліджувалося експедицією УжДУ в 1974 році; відкриті житла і господарсько-виробничі об’єкти.
+
В урочищі Лаз&nbsp;— поселення ІІ—V століть нашої ери та давнє слов’янське VIII—IX століть. Досліджувалося експедицією [[Ужгородський національний університет|УжДУ]] у 1974 році, відкриті житла і господарсько-виробничі об’єкти.
   
В урочищі Браунтог, що на південь від Петрового, відкрито багатошарове поселення культур баденської, раннього заліза і римсько-провінційної. Поселення досліджувалося експедицією УжДУ в 1977 році. В урочищі Браунтог залишки металургійного центру перших століть нашої ери.
+
В урочищі Браунтог, що на південь від Петрового, відкрито багатошарове поселення культур баденської, раннього заліза і римсько-провінційної. Поселення досліджувалося експедицією УжДУ у 1977 році. В урочищі Браунтог&nbsp;— залишки металургійного центру перших століть нашої ери.
   
В урочищі Чікош Тов, на березі метрвого русла ріки Вапа, розташоване давньослов’янське поселення кінця VIII – початку ІХ столыть. Досліджувалося експедицією УжДУ в 1974 році. В урочищі Вапа – неолітичне поселення культури алфелдської мальованої кераміки. В урочищі Четов поселення давньоруського часу.
+
В урочищі Чікош Тов, на березі метрвого русла ріки Вапа, розташоване давньослов’янське поселення кінця VIII—початку ІХ століть. Досліджувалося експедицією УжДУ у 1974 році. В урочищі Вапа&nbsp;—неолітичне поселення культури алфелдської мальованої кераміки. В урочищі Четов&nbsp;— поселення давньоруського часу.
   
Із самого початку - один із центрів дрібнопомісних дворян, саме чисельне дрібношляхтицьке село. Коли Угочанський комітат був поділений на чотири райони, саме Пийтерфолво стало центром одного з них. Відносно досить пізно, лише в другій половині ХІУ століття, появляється в історичних документах, але, імовірно, Пийтер є тим самим Петуром, про якого йдеться у «Варадинських регістрах».
+
Із самого початку&nbsp;— один із центрів дрібнопомісних дворян, саме чисельне дрібношляхтицьке село. Коли Угочанський комітат був поділений на чотири райони, саме Пийтерфолво стало центром одного з них. Відносно досить пізно, лише у другій половині [[ХІV століття]], з'являється в історичних документах, але, імовірно, Пийтер є тим самим Петуром, про якого йдеться у «Варадинських регістрах».
   
Варадинські регістри це протоколи з 1214-го по 1225-ті роки, які містять 339 записів судових дій. Тут виконувався ордал залізом. На суд виносилися не лише карні справи, але й суперечки про маєток, спадщину, борг, особисту свободу.
+
Варадинські регістри&nbsp;— це протоколи 1214—1225 років, що містять 339 записів судових дій. Тут виконувався [[Ордалія|ордал]] залізом. На суд виносилися не лише карні справи, але й суперечки про маєток, спадщину, борг, особисту свободу.
   
Ордал це був обряд латинської церкви. Спочатку священнослужитель виконував дві молитви, далі кропив водою залізо та місце, де мав бути розкладений вогонь для розпечення заліза. Далі відправлялася меса, під час якої прогрівалося залізо. Звинувачений брав голою рукою розпечене залізо і ніс його на означене місце (9 або 12 кроків).
+
Ордал&nbsp;— це був обряд латинської церкви. Спочатку священнослужитель виконував дві молитви, далі кропив водою залізо та місце, де мав бути розкладений вогонь для розпечення заліза. Далі відправлялася меса, під час якої прогрівалося залізо. Звинувачений брав голою рукою розпечене залізо і ніс його на означене місце (9 або 12 кроків).
   
 
Після цього руку обв’язували і запечатували печаткою капітули. Зазвичай, через три дні руку звинувачуваного розв’язували і, якщо вона не загоїлася, визнавали винним. Вирок смерті виконували відразу. При тому всьому «Варадинські регістри» є дуже важливим історичним джерелом для політичної, економічної та соціальної історії. Так от, в 1220 році на віллі Петур, такий собі Вітун напав на односельчанина Крізіусита. Першого угочанський ішпан послав на «божий суд» випробування вогнем.
 
Після цього руку обв’язували і запечатували печаткою капітули. Зазвичай, через три дні руку звинувачуваного розв’язували і, якщо вона не загоїлася, визнавали винним. Вирок смерті виконували відразу. При тому всьому «Варадинські регістри» є дуже важливим історичним джерелом для політичної, економічної та соціальної історії. Так от, в 1220 році на віллі Петур, такий собі Вітун напав на односельчанина Крізіусита. Першого угочанський ішпан послав на «божий суд» випробування вогнем.
Рядок 63: Рядок 64:
 
Угорський історик Іштван Сабо висловив думку, що Пийтерфолво може носити імя того Пийтера, який разом з братами Палом та Іванком біля 1300 року захопив у тисобекенських землевласників землю в урочищі Фончол.
 
Угорський історик Іштван Сабо висловив думку, що Пийтерфолво може носити імя того Пийтера, який разом з братами Палом та Іванком біля 1300 року захопив у тисобекенських землевласників землю в урочищі Фончол.
   
В наступні століття найбільшу трагедію жителі села пережили в 1717 році, коли татари взяли в полон 177 шляхтичів, із яких 54 загинули. При спогадах про цю подію завжди вказується, скільки людей загинуло і скільки повернулося.
+
В наступні століття найбільшу трагедію мешканці села пережили в 1717 році, коли татари взяли в полон 177 шляхтичів, із яких 54 стратили. При спогадах про цю подію завжди вказується, кількість тих, хто загинув і тих, хто повернувся.
   
 
Історики зафіксували, що під час повернення татар додому із полоненними, на Мараморощині на них був організований напад. Тоді було успішно відбито і визволено 9000 рабів, з них 363 дворян та 498 простолюдинів із комітату Угоча.
 
Історики зафіксували, що під час повернення татар додому із полоненними, на Мараморощині на них був організований напад. Тоді було успішно відбито і визволено 9000 рабів, з них 363 дворян та 498 простолюдинів із комітату Угоча.
Рядок 73: Рядок 74:
 
Реформістська церква збудована у 1700-х роках.
 
Реформістська церква збудована у 1700-х роках.
   
В Пийтерфолві цікавим було релігійне життя. В селі була материнська реформатська церква, яка будувалася в три етапи. На жаль, немає точних даних про перші два етапи. Третій етап закінчився в 1862 році, коли була добудована вежа, цього ж року здійснювалася добудова і реконструкція вже існуючих будівель. В 1928 році споруду церкви знову відновили, і був встановлений великий дзвін, який відлив Егрі Ференц з Малих Геєвців, оскільки старий дзвін був забраний під час війни в 1914 році.
+
В Пийтерфолві цікавим було релігійне життя. В селі була материнська реформатська церква, яка будувалася в три етапи. На жаль, немає точних даних про перші два етапи. Третій етап закінчився у 1862 році, коли була добудована вежа, цього ж року здійснювалася добудова і реконструкція вже існуючих будівель. У 1928 році споруду церкви знову відновили, і був встановлений великий дзвін, який відлив Егрі Ференц з Малих Геєвців, оскільки старий дзвін був забраний під час [[Перша світова війна|першої світової війни]] у 1914 році.
   
 
Після легалізації греко-католицької церкви в селі була зареєстрована її громада. Освячення каменя, хреста та ділянки під будівництво храму провів владика Мілан 23 квітня 2005 року. Проект невеликої базилічної церкви із стрункою вежею виконав виноградівський архітектор Василь Черкун.
 
Після легалізації греко-католицької церкви в селі була зареєстрована її громада. Освячення каменя, хреста та ділянки під будівництво храму провів владика Мілан 23 квітня 2005 року. Проект невеликої базилічної церкви із стрункою вежею виконав виноградівський архітектор Василь Черкун.
   
Офіційно до Пийтерфолво приєднано Тіводорфолво, але місцеві жителі до цих пір прив’язані до назви села і в неділових розмовах і далі продовжують називати себе тіводарцями. Що ж представляє собою Тіводорфолво? Розташоване на правому березі Тиси за 28км від районного центру і 11км від вилоцького залізничного вокзалу. Назва походить від власного угорського імені Тіводор одного з перших власників села. Старші люди дотепер згадують про два зниклі села, які були на території Тіводора Ондрашфолво і Чотовгазо. Колись ці процвітаючі села щезли з історичної мапи. Під час чехословацької влади назва села - Федорово. Тоді в селі діяла реформатська двокласна угорська школа з двома педагогами. В липні 1945 року 70 чоловіків кинули в сталінські табори, з них 22 загинули. В селі була римо-католицька церква, яка в ХУІІІ столітті була знищена пожежею. На її місці в 1906 році побудована реформатська церква в сучасному бароковому стилі. В 1979 році церкву капітально відремонтували.
+
Офіційно до Пийтерфолво приєднано Тіводорфолво, але місцеві жителі досі прив’язані до назви села і в неділових розмовах й надалі продовжують називати себе тіводарцями. Що ж представляє собою Тіводорфолво? Розташоване на правому березі Тиси за 28&nbsp;км від районного центру і 11&nbsp;км від вилоцького залізничного вокзалу. Назва походить від власного угорського імені Тіводор&nbsp;— одного з перших власників села. Старші люди дотепер згадують про два зниклі села, які були на території Тіводора&nbsp;— Ондрашфолво і Чотовгазо. Колись ці процвітаючі села щезли з історичної мапи. Під час чехословацької влади назва села&nbsp;— Федорово. Тоді в селі діяла реформатська двокласна угорська школа з двома педагогами. В липні 1945 року 70 осіб вивезли у сталінські табори, з них 22 загинули. В селі була римо-католицька церква, яка в ХVІІІ столітті була знищена пожежею. На її місці в 1906 році споруджена реформатська церква в сучасному бароковому стилі. У 1979 році проведений капітальний ремонт святині.
   
Пийтерфолво має у своєму складі ще один населений пункт Форкошфолу, який зрісся як з Тисобекенєм, так і з Пийтерфолво. Тут місцеві жителі, також віддають дань традиціям, і, до тепер, називають себе по імені свого села. Невелике поселення, розташоване поблизу Тиси і знаходиться на віддалі 25км від районного центру і 7км від залізничної станції Вилок. В 1851 році Фийнєш Елек писав: «Форкошфолу руське село, близько до Тиси, 8 римо-католиків, 114 греко-католиків, 24 реформати, 14 євреїв проживало в ньому. Ґрунти дуже родючі, в першу чергу, для кукурудзи, луки дуже добрі, дубовий ліс кожний рік приносить великий урожай жолудів. Головні власники: в значній частині з родини Форкошів, далі Довжа, Балог та їх спадкоємці.» Назва села пішла від угорської династії Форкошів (1138-1329), які були власниками села і земель. Село мало хутір Фогарашія. В радянські часи село називали Вовчанське. В 1945 році з села кинули в сталінські табори 51 чоловіка, 9 із них загинули.
+
Пийтерфолво має у своєму складі ще один населений пункт&nbsp;— Форкошфолу, який зрісся як з Тисобекенєм, так і з Пийтерфолво. Тут місцеві жителі, також віддають дань традиціям, і, до тепер, називають себе по імені свого села. Невелике поселення, розташоване поблизу Тиси і знаходиться на відстані 25&nbsp;км від районного центру і 7&nbsp;км від залізничної станції Вилок. У 1851 році Фийнєш Елек писав: «Форкошфолу&nbsp;— руське село, близько до Тиси, 8 римо-католиків, 114 греко-католиків, 24 реформати, 14 євреїв мешкало в ньому. Ґрунти дуже родючі, в першу чергу, для кукурудзи, луки дуже добрі, дубовий ліс кожний рік приносить великий урожай жолудів. Головні власники: в значній частині з родини Форкошів, далі Довжа, Балог та їх спадкоємці.» Назва села пішла від угорської династії Форкошів (1138-1329), які були власниками села і земель. Село мало хутір Фогарашія. В радянські часи село називали Вовчанське. У 1945 році з села у сталінські табори вивезли 51 особу, 9 із них загинули.
 
У 1870 році граф Фогараші збудував графську садибу та невелику приватну каплицю. В 1935 році граф продав садибу євреям, а каплицю подарував місцевим греко-католикам. В часи переслідування церкви, там було розташовано склад. В 1990 році поряд побудували деревяну дзвінницю, каплиця почала діяти. В 2006 році місцева греко-католицька громада вирішила збільшити споруду шляхом перебудови. В колишній графській садибі Фогарашія відкрився місцевий краєзнавчий музей, а навколо садиби музей під відкритим небом, де можна познайомитися з життям і побутом затисянських угорців.
 
   
 
У 1870 році граф Фогараші збудував графську садибу та невелику приватну каплицю. У 1935 році граф продав садибу євреям, а каплицю подарував місцевим греко-католикам. В часи переслідування церкви, там було розташовано склад. У 1990 році поряд спорудили деревяну дзвінницю, каплиця почала діяти. 2006 рокуі місцева греко-католицька громада вирішила розширити споруду шляхом перебудови. У колишній графській садибі Фогарашія відкрився місцевий краєзнавчий музей, а навколо садиби музей під відкритим небом, де можна ознайомитися з життям та побутом затисянських угорців.
   
 
У радянські часи головною родзинкою села був парк атракціонів або ж луна-парк, збудований за часів розквіту місцевого колгоспу-мільйонера «Прикордонник», що об´єднав п´ять навколишніх сіл та був на той час потужною агропромисловою корпорацією.
 
У радянські часи головною родзинкою села був парк атракціонів або ж луна-парк, збудований за часів розквіту місцевого колгоспу-мільйонера «Прикордонник», що об´єднав п´ять навколишніх сіл та був на той час потужною агропромисловою корпорацією.
   
Село також відоме своєю великою картинною галереєю. Голова колгоспу, Герой Соціалістичної праці [[Біров Антонін Олександрович|Антонін Біров]], будучи депутатом Верховної Ради УРСР шести скликань та побувавши неодноразово за кордоном, зокрема, у Великій Британії та США, вирішив піднімати культурний рівень селян та у 1986&nbsp;р. заснував в тодішному Петрово художню галерею. Для створення цього закладу культури запросив на пленер видатних закарпатських художників. Саме портрети місцевих передовиків праці стали першими експонатами новоствореної галереї. Протягом декількох років колекція поповнювалася, й нині вона налічує близько 200 робіт відомих закарпатських митців - [[Кашшай Антон Михайлович|Антона Кашшая]], Василя Габди, Володимира Приходька, [[Скакандій Василь Юлійович|Василя Скакандія]], Володимира Микити та багатьох інших, що зберігаються у палаці колишнього міністра сільського господарства Австро-Угорщини Ендре Дьордя<ref>[http://small-ua.livejournal.com/22774.html Пийтерфолво - cело з лунапарком, палацем аграрного міністра та картинною галереєю]</ref>.
+
Село також відоме своєю великою картинною галереєю. Голова колгоспу, Герой Соціалістичної праці [[Біров Антонін Олександрович|Антонін Біров]], будучи депутатом Верховної Ради УРСР шести скликань та побувавши неодноразово за кордоном, зокрема, у Великій Британії та США, вирішив піднімати культурний рівень селян та у 1986&nbsp;р. заснував в тодішному Петрово художню галерею. Для створення цього закладу культури запросив на пленер видатних закарпатських художників. Саме портрети місцевих передовиків праці стали першими експонатами новоствореної галереї. Протягом декількох років колекція поповнювалася, й нині вона налічує близько 200 робіт відомих закарпатських митців&nbsp;— [[Кашшай Антон Михайлович|Антона Кашшая]], Василя Габди, Володимира Приходька, [[Скакандій Василь Юлійович|Василя Скакандія]], Володимира Микити та багатьох інших, що зберігаються у палаці колишнього міністра сільського господарства Австро-Угорщини Ендре Дьордя.<ref>[http://small-ua.livejournal.com/22774.html Пийтерфолво - cело з лунапарком, палацем аграрного міністра та картинною галереєю]</ref>
   
Нині галерея (директор Іда Борбель) є другою в області за кількістю зібраних картин та поповнює свій художній фонд, переважно, за рахунок щорічних пленерів. Були також значні втрати: через пограбування галереї 2002&nbsp;р., зникло декілька найцінніших картин, зокрема, роботи [[Бокшай Йосип Йосипович|Йосипа Бокшая]]. Протягом 2009-2010&nbsp;рр. коштом благодійних організацій Угорщини у палаці проведено капітальний ремонт, а саме приміщення галереї обладнано сигналізацією. Урочистості з нагоди завершення ремонтних робіт відбулися у квітні 2010 року, відзначившись виставкою творів мукачівського скульптора Петера Матли<ref>[http://zakarpattja.livejournal.com/38557.html Виноградівщина архітектурна. Частина 2 - Пийтерфолво]</ref>.
+
Нині галерея (директор Іда Борбель) є другою в області за кількістю зібраних картин та поповнює свій художній фонд, переважно, за рахунок щорічних пленерів. Були також значні втрати: через пограбування галереї 2002 року, зникло декілька найцінніших картин, зокрема, роботи [[Бокшай Йосип Йосипович|Йосипа Бокшая]]. Протягом 2009-2010&nbsp;рр. коштом благодійних організацій Угорщини у палаці проведено капітальний ремонт, а саме приміщення галереї обладнано сигналізацією. Урочистості з нагоди завершення ремонтних робіт відбулися у квітні 2010 року, відзначившись виставкою творів мукачівського скульптора Петера Матли.<ref>[http://zakarpattja.livejournal.com/38557.html Виноградівщина архітектурна. Частина 2 - Пийтерфолво]</ref>
   
 
== Історичні пам'ятки ==
 
== Історичні пам'ятки ==
Рядок 95: Рядок 95:
   
 
=== Пам'ятки архітектури ===
 
=== Пам'ятки архітектури ===
* '''палац Ендре Дьордя''' ({{lang-hu|György Endre-kastéi}})&nbsp;— двоповерхова вілла з вежею, що збудована в 1896&nbsp;р. для резиденції колишнього міністра сільського господарства [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], члена Академії Наук Угорщини, науковця Ендре Дьордя. Його власник згодом продав палац місцевому заможному єврею. [[1944]]&nbsp;р. в приміщенні розташувалася прикордонна комендатура, за кілька років колишній палац віддали під школу, а у [[1960-ті|1960-х]]&nbsp;р. перетворили на гуртожиток для молодих спеціалістів. Від [[1986]]&nbsp;р. в палаці діє картинна галерея.
+
* '''палац Ендре Дьордя''' ({{lang-hu|György Endre-kastéi}})&nbsp;— двоповерхова вілла з вежею, що збудована у 1896 році для резиденції колишнього міністра сільського господарства [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], члена Академії Наук Угорщини, науковця Ендре Дьордя. Його власник згодом продав палац місцевому заможному єврею. [[1944]] року в приміщенні розташувалася прикордонна комендатура, за кілька років колишній палац віддали під школу, яку у [[1960-ті|1960-х]] роках перетворили на гуртожиток для молодих спеціалістів. Від [[1986]] року в палаці діє картинна галерея.
   
 
=== Меморіали, пам'ятники ===
 
=== Меморіали, пам'ятники ===
* Пам'ятник 91-му куруцькому воїну армії [[Ференц II Ракоці|Ференца Ракоці]], які загинули у [[Національно-визвольна війна угорського народу (1703—1711)|війні за незалежність Угорщини 1703-1711&nbsp;рр.]].
+
* Пам'ятник 91-му куруцькому воїну армії [[Ференц II Ракоці|Ференца Ракоці]], які загинули у [[Національно-визвольна війна угорського народу (1703—1711)|війні за незалежність Угорщини 1703-1711 років]].
* Пам'ятник загиблим під час Другої світової війни воякам та місцевим мешканцям.
+
* Пам'ятник загиблим під час другої світової війни воякам та місцевим мешканцям.
 
* Пам'ятник жертвам комуністичного режиму.
 
* Пам'ятник жертвам комуністичного режиму.
 
* Фігура Діви Марії.
 
* Фігура Діви Марії.
Рядок 107: Рядок 107:
   
 
== Спорт ==
 
== Спорт ==
У [[1980-ті|1980-х]]&nbsp;рр. база сільського стадіону дозволяла проводити серйозні змагання, зокрема у тодішньому Петрово проходила всеукраїнська спартакіада фізкультурно-спортивного товариства «Колос», а місцева жіноча команда пробилася у фінал всесоюзної першості з хокею на траві, що проходив в Алма-Аті<ref>[http://zakarpattya.net.ua/Zmi/114405-Heroi-i-nashoho-chasu.-Antonin-Birov-shkoduie-tilky-shcho-ne-vstyh-zrobyty-vsoho-zadumanoho Герой і нашого часу. Антонін Біров шкодує тільки, що не встиг зробити всього задуманого]</ref>.
+
У [[1980-ті|1980-х]] роках база сільського стадіону дозволяла проводити серйозні змагання, зокрема у тодішньому Петрово проходила всеукраїнська спартакіада фізкультурно-спортивного товариства «Колос», а місцева жіноча команда пробилася у фінал всесоюзної першості з хокею на траві, що проходив в Алма-Аті.<ref>[http://zakarpattya.net.ua/Zmi/114405-Heroi-i-nashoho-chasu.-Antonin-Birov-shkoduie-tilky-shcho-ne-vstyh-zrobyty-vsoho-zadumanoho Герой і нашого часу. Антонін Біров шкодує тільки, що не встиг зробити всього задуманого]</ref>
   
 
== Відомі люди ==
 
== Відомі люди ==
 
=== Народилися ===
 
=== Народилися ===
* Ференц Кісс (11.11.1928, с. Пийтерфолво 30.10.1999, м. [[Будапешт]]) - угорський історик, літературний критик.
+
* Ференц Кісс ([[11 листопада]] [[1928]], с. Пийтерфолво&nbsp;— [[30 жовтня]] [[1999]], м. [[Будапешт]])&nbsp;— угорський історик, літературний критик.
* Андраш Комароми (18.11.1861, с. Пийтерфолво 5.12.1931, м. [[Будапешт]]) - угорський історик, архівіст, член-кореспондент [[Угорська академія наук|Академії наук Угорщини]], відомий дослідник історії Угорщини та [[Трансильванія|Трансильванії]].
+
* Андраш Комароми ([[18 листопада]] [[1861]], с. Пийтерфолво&nbsp;— [[5 грудня]] [[1931]], м. [[Будапешт]])&nbsp;— угорський історик, архівіст, член-кореспондент [[Угорська академія наук|Академії наук Угорщини]], відомий дослідник історії Угорщини та [[Трансильванія|Трансильванії]].
*Бiкi Меньгерт Акошович (1932—2016) — радянський та український вчений, інженер-електрик, [[кандидат технічних наук]], фахівець в області [[Електромагнітна індукція|електромагнітної індукції]], лауреат [[Державна премія СРСР|Державної премії СРСР]], ліквідатор наслідків аварії на [[Чорнобильська атомна електростанція|Чорнобильскій АЕС]], автор патентів, [http://mbiki.com книг], монографій з електротехніки.
+
* Бiкi Меньгерт Акошович ([[1932]]—[[2016]])&nbsp;— радянський та український вчений, інженер-електрик, [[кандидат технічних наук]], фахівець в області [[Електромагнітна індукція|електромагнітної індукції]], лауреат [[Державна премія СРСР|Державної премії СРСР]], ліквідатор наслідків аварії на [[Чорнобильська атомна електростанція|Чорнобильскій АЕС]], автор патентів, книг, монографій з електротехніки.<ref>[http://mbiki.com Меньгерт Акошович Бики: Факты из биографии] {{ref-ru}}</ref>
   
 
=== Мешкали, працювали ===
 
=== Мешкали, працювали ===
* [[Біров Антонін Олександрович|Антонін Біров]] — український радянський діяч, Герой Соціалістичної Праці. Депутат Верховної Ради УРСР 6-11-го скликань.
+
* [[Біров Антонін Олександрович|Антонін Біров]]&nbsp;— український радянський діяч, Герой Соціалістичної Праці. Депутат Верховної Ради УРСР 6-11-го скликань.
* Ендре Дьордь (18.03.1848, м. [[Хуст]] — 15.01.1927, м. [[Будапешт]]) - угорський політик, науковець, міністр сільського господарства [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], член Академії Наук Угорщини (1879-1919).
+
* Ендре Дьордь ([[18 березня]] [[1848]], м. [[Хуст]]&nbsp;[[15 січня]] [[1927]], м. [[Будапешт]])&nbsp;— угорський політик, науковець, міністр сільського господарства [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], член Академії Наук Угорщини (1879-1919).
* [[Жигмонд Моріц]] — визначний угорський письменник, соціальний реаліст.
+
* [[Жигмонд Моріц]]&nbsp;— визначний угорський письменник, соціальний реаліст.
* [[Бела Барток]] — угорський композитор, піаніст, музикознавець-фольклорист.
+
* [[Бела Барток]]&nbsp;— угорський композитор, піаніст, музикознавець-фольклорист.
* Едгар Балог (7.09.1906, м. [[Тімішоара]], Румунія — 19.06.1996, м. [[Клуж-Напока]], Румунія) — угорський публіцист, головний редактор, професор та ректор університету.
+
* Едгар Балог ([[7 вересня]] [[1906]], м. [[Тімішоара]], Румунія&nbsp;[[19 червня]] [[1996]], м. [[Клуж-Напока]], Румунія)&nbsp;— угорський публіцист, головний редактор, професор та ректор університету.
 
== Примітки ==
 
{{reflist}}
 
   
 
== Галерея ==
 
== Галерея ==
Рядок 129: Рядок 126:
 
Файл:Пийтерфолво, палац Дьордя, 1896 р..JPG|Палац Ендре Дьордя
 
Файл:Пийтерфолво, палац Дьордя, 1896 р..JPG|Палац Ендре Дьордя
 
</gallery></center>
 
</gallery></center>
  +
 
== Примітки ==
 
{{reflist|2}}
   
 
{{commonscat|Pyjterfolvo}}
 
{{commonscat|Pyjterfolvo}}
{{Ukraine-geo-stub}}
+
{{Zakarpattia-geo-stub}}
 
{{Виноградівський район}}
 
{{Виноградівський район}}
   

Поточна версія на 09:48, 15 лютого 2020

село Пийтерфолво
с. Пийтерфолво. Реформістська церква
с. Пийтерфолво. Реформістська церква
Країна Україна Україна
Область Закарпатська
Район/міськрада Виноградівський
Рада/громада Пийтерфолвівська сільська рада
Код КОАТУУ 2121284101
Основні дані
Засноване 1500
Населення 2016
Площа 9,155 км²
Густота населення 0,22 осіб/км²
Поштовий індекс 90354
Телефонний код +380 3143
Географічні дані
Географічні координати 48°03′42″ пн. ш. 22°56′03″ сх. д. / 48.06167° пн. ш. 22.93417° сх. д. / 48.06167; 22.93417Координати: 48°03′42″ пн. ш. 22°56′03″ сх. д. / 48.06167° пн. ш. 22.93417° сх. д. / 48.06167; 22.93417
Середня висота
над рівнем моря
120 м
Відстань до
обласного центру
95 км
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Вилок, Дяково
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 90354, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, с. Пийтерфолво, вул. Раковці, 137; тел. 32-3-38[1]
Сільський голова Товт Валентин Валентинович[1]
Карта
Пийтерфолво. Карта розташування: Україна
Пийтерфолво
Пийтерфолво
Пийтерфолво. Карта розташування: Закарпатська область
Пийтерфолво
Пийтерфолво
Мапа

CMNS: Пийтерфолво на Вікісховищі

Пийтерфолво (угор. Tiszapéterfalva) — село в Україні, у Виноградівському районі Закарпатської області. Відстань до обласного центру становить 95 км, до райцентру становить 25 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчих залізничних станцій Вилок та Дяково становить 10 км.

Село є адміністративним центром Пийтерфолвівської сільської ради, якій підпорядковані села Пийтерфолво, Тисобикень, Форголань. Чисельність населення становить 2016 осіб.

Топоніми[ред. | ред. код]

Свою назву село отримало у XVIII столітті. За легендою угорський король Андре подарував своєму феодалу маєток. Той розділив його між своїми синами — одного звали Петром (село назвали Пийтерфолво, що з угорської перекладається, як «село Петра»), а другому дісталася земля, де росло багато бобів (село назвали Тисобикень або ж «Бобове»).

Історія[ред. | ред. код]

В урочищі Лаз — поселення ІІ—V століть нашої ери та давнє слов’янське VIII—IX століть. Досліджувалося експедицією УжДУ у 1974 році, відкриті житла і господарсько-виробничі об’єкти.

В урочищі Браунтог, що на південь від Петрового, відкрито багатошарове поселення культур баденської, раннього заліза і римсько-провінційної. Поселення досліджувалося експедицією УжДУ у 1977 році. В урочищі Браунтог — залишки металургійного центру перших століть нашої ери.

В урочищі Чікош Тов, на березі метрвого русла ріки Вапа, розташоване давньослов’янське поселення кінця VIII—початку ІХ століть. Досліджувалося експедицією УжДУ у 1974 році. В урочищі Вапа —неолітичне поселення культури алфелдської мальованої кераміки. В урочищі Четов — поселення давньоруського часу.

Із самого початку — один із центрів дрібнопомісних дворян, саме чисельне дрібношляхтицьке село. Коли Угочанський комітат був поділений на чотири райони, саме Пийтерфолво стало центром одного з них. Відносно досить пізно, лише у другій половині ХІV століття, з'являється в історичних документах, але, імовірно, Пийтер є тим самим Петуром, про якого йдеться у «Варадинських регістрах».

Варадинські регістри — це протоколи 1214—1225 років, що містять 339 записів судових дій. Тут виконувався ордал залізом. На суд виносилися не лише карні справи, але й суперечки про маєток, спадщину, борг, особисту свободу.

Ордал — це був обряд латинської церкви. Спочатку священнослужитель виконував дві молитви, далі кропив водою залізо та місце, де мав бути розкладений вогонь для розпечення заліза. Далі відправлялася меса, під час якої прогрівалося залізо. Звинувачений брав голою рукою розпечене залізо і ніс його на означене місце (9 або 12 кроків).

Після цього руку обв’язували і запечатували печаткою капітули. Зазвичай, через три дні руку звинувачуваного розв’язували і, якщо вона не загоїлася, визнавали винним. Вирок смерті виконували відразу. При тому всьому «Варадинські регістри» є дуже важливим історичним джерелом для політичної, економічної та соціальної історії. Так от, в 1220 році на віллі Петур, такий собі Вітун напав на односельчанина Крізіусита. Першого угочанський ішпан послав на «божий суд» випробування вогнем.

Угорський історик Іштван Сабо висловив думку, що Пийтерфолво може носити імя того Пийтера, який разом з братами Палом та Іванком біля 1300 року захопив у тисобекенських землевласників землю в урочищі Фончол.

В наступні століття найбільшу трагедію мешканці села пережили в 1717 році, коли татари взяли в полон 177 шляхтичів, із яких 54 стратили. При спогадах про цю подію завжди вказується, кількість тих, хто загинув і тих, хто повернувся.

Історики зафіксували, що під час повернення татар додому із полоненними, на Мараморощині на них був організований напад. Тоді було успішно відбито і визволено 9000 рабів, з них 363 дворян та 498 простолюдинів із комітату Угоча.

Між двома світовими війнами до села належали також заселені за його межами хутори Дєрді, Понца, Сабова, Генція, Комаромі, Мелеша, Естінка, а також водяний млин, олійниця.

Для тих, хто хоче порівнювати ці дані з сучасними, потрібно зробити поправку на те, що в 1921 році до складу Пийтерфолво не входили Тисобикень, Форкошфолво, Тіводорфолво, Форголань.

Реформістська церква збудована у 1700-х роках.

В Пийтерфолві цікавим було релігійне життя. В селі була материнська реформатська церква, яка будувалася в три етапи. На жаль, немає точних даних про перші два етапи. Третій етап закінчився у 1862 році, коли була добудована вежа, цього ж року здійснювалася добудова і реконструкція вже існуючих будівель. У 1928 році споруду церкви знову відновили, і був встановлений великий дзвін, який відлив Егрі Ференц з Малих Геєвців, оскільки старий дзвін був забраний під час першої світової війни у 1914 році.

Після легалізації греко-католицької церкви в селі була зареєстрована її громада. Освячення каменя, хреста та ділянки під будівництво храму провів владика Мілан 23 квітня 2005 року. Проект невеликої базилічної церкви із стрункою вежею виконав виноградівський архітектор Василь Черкун.

Офіційно до Пийтерфолво приєднано Тіводорфолво, але місцеві жителі досі прив’язані до назви села і в неділових розмовах й надалі продовжують називати себе тіводарцями. Що ж представляє собою Тіводорфолво? Розташоване на правому березі Тиси за 28 км від районного центру і 11 км від вилоцького залізничного вокзалу. Назва походить від власного угорського імені Тіводор — одного з перших власників села. Старші люди дотепер згадують про два зниклі села, які були на території Тіводора — Ондрашфолво і Чотовгазо. Колись ці процвітаючі села щезли з історичної мапи. Під час чехословацької влади назва села — Федорово. Тоді в селі діяла реформатська двокласна угорська школа з двома педагогами. В липні 1945 року 70 осіб вивезли у сталінські табори, з них 22 загинули. В селі була римо-католицька церква, яка в ХVІІІ столітті була знищена пожежею. На її місці в 1906 році споруджена реформатська церква в сучасному бароковому стилі. У 1979 році проведений капітальний ремонт святині.

Пийтерфолво має у своєму складі ще один населений пункт — Форкошфолу, який зрісся як з Тисобекенєм, так і з Пийтерфолво. Тут місцеві жителі, також віддають дань традиціям, і, до тепер, називають себе по імені свого села. Невелике поселення, розташоване поблизу Тиси і знаходиться на відстані 25 км від районного центру і 7 км від залізничної станції Вилок. У 1851 році Фийнєш Елек писав: «Форкошфолу — руське село, близько до Тиси, 8 римо-католиків, 114 греко-католиків, 24 реформати, 14 євреїв мешкало в ньому. Ґрунти дуже родючі, в першу чергу, для кукурудзи, луки дуже добрі, дубовий ліс кожний рік приносить великий урожай жолудів. Головні власники: в значній частині з родини Форкошів, далі Довжа, Балог та їх спадкоємці.» Назва села пішла від угорської династії Форкошів (1138-1329), які були власниками села і земель. Село мало хутір Фогарашія. В радянські часи село називали Вовчанське. У 1945 році з села у сталінські табори вивезли 51 особу, 9 із них загинули.

У 1870 році граф Фогараші збудував графську садибу та невелику приватну каплицю. У 1935 році граф продав садибу євреям, а каплицю подарував місцевим греко-католикам. В часи переслідування церкви, там було розташовано склад. У 1990 році поряд спорудили деревяну дзвінницю, каплиця почала діяти. 2006 рокуі місцева греко-католицька громада вирішила розширити споруду шляхом перебудови. У колишній графській садибі Фогарашія відкрився місцевий краєзнавчий музей, а навколо садиби музей під відкритим небом, де можна ознайомитися з життям та побутом затисянських угорців.

У радянські часи головною родзинкою села був парк атракціонів або ж луна-парк, збудований за часів розквіту місцевого колгоспу-мільйонера «Прикордонник», що об´єднав п´ять навколишніх сіл та був на той час потужною агропромисловою корпорацією.

Село також відоме своєю великою картинною галереєю. Голова колгоспу, Герой Соціалістичної праці Антонін Біров, будучи депутатом Верховної Ради УРСР шести скликань та побувавши неодноразово за кордоном, зокрема, у Великій Британії та США, вирішив піднімати культурний рівень селян та у 1986 р. заснував в тодішному Петрово художню галерею. Для створення цього закладу культури запросив на пленер видатних закарпатських художників. Саме портрети місцевих передовиків праці стали першими експонатами новоствореної галереї. Протягом декількох років колекція поповнювалася, й нині вона налічує близько 200 робіт відомих закарпатських митців — Антона Кашшая, Василя Габди, Володимира Приходька, Василя Скакандія, Володимира Микити та багатьох інших, що зберігаються у палаці колишнього міністра сільського господарства Австро-Угорщини Ендре Дьордя.[2]

Нині галерея (директор Іда Борбель) є другою в області за кількістю зібраних картин та поповнює свій художній фонд, переважно, за рахунок щорічних пленерів. Були також значні втрати: через пограбування галереї 2002 року, зникло декілька найцінніших картин, зокрема, роботи Йосипа Бокшая. Протягом 2009-2010 рр. коштом благодійних організацій Угорщини у палаці проведено капітальний ремонт, а саме приміщення галереї обладнано сигналізацією. Урочистості з нагоди завершення ремонтних робіт відбулися у квітні 2010 року, відзначившись виставкою творів мукачівського скульптора Петера Матли.[3]

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Культові споруди[ред. | ред. код]

  • Реформістська церква збудована у 1700-х роках.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

  • палац Ендре Дьордя (угор. György Endre-kastéi) — двоповерхова вілла з вежею, що збудована у 1896 році для резиденції колишнього міністра сільського господарства Австро-Угорщини, члена Академії Наук Угорщини, науковця Ендре Дьордя. Його власник згодом продав палац місцевому заможному єврею. 1944 року в приміщенні розташувалася прикордонна комендатура, за кілька років колишній палац віддали під школу, яку у 1960-х роках перетворили на гуртожиток для молодих спеціалістів. Від 1986 року в палаці діє картинна галерея.

Меморіали, пам'ятники[ред. | ред. код]

Культура[ред. | ред. код]

Фольклорний гурт «Кокош бондо» з Пийтерфолво є активним учасником музичної частини щорічного Всеукраїнського ярмарку органічних продуктів, що проходить у Києві[4], фестивалю мисливців у виноградівському Перехресті[5] та інших культурних заходах.

Спорт[ред. | ред. код]

У 1980-х роках база сільського стадіону дозволяла проводити серйозні змагання, зокрема у тодішньому Петрово проходила всеукраїнська спартакіада фізкультурно-спортивного товариства «Колос», а місцева жіноча команда пробилася у фінал всесоюзної першості з хокею на траві, що проходив в Алма-Аті.[6]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Мешкали, працювали[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]