Питомий опір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:32, 24 березня 2021, створена Коцюба Анатолій Миколайович (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пито́мий о́пір — питома фізична величина, яка кількісно характеризує здатність речовини створювати опір проходженню електричного струму.

Позначається зазвичай грецькою літерою ρ.

Одиниця вимірювання питомого опору в системі SI — Омм.

Питомий опір використовується для характеристики провідників і напівпровідників в умовах, коли виконується закон Ома.

Питомий опір — обернена величина до питомої провідності σ

.

Опір провідника довжиною l і з поперечним перерізом S визначається співвідношенням

.
Таким чином, в системі SI питомий опір рівний опору провідника завдовжки 1 м з поперечним перерізом 1 м2.

Температурна залежність[ред. | ред. код]

Питомий опір провідників зростає зі збільшенням температури. Це явище зумовлене посиленням хаотичного руху атомів, а отже збільшенням частоти розсіювання носіїв заряду. Для напівпровідників питомий опір здебільшого зменшується при підвищенні температури, через зростання концентрації носіїв заряду.

Питомий опір деяких речовин (при 20 °C)
Матеріал Питомий опір (Омм)
срібло 1,59 x 10−8
мідь 1,75 x 10−8
золото 2,44 x 10−8
алюміній 2,82 x 10−8
залізо 9,8 x 10−8
платина 11 x 10−8
олово 11,5 x 10−8
графіт 3,5 x 10−5
германій 0,46
кремній близько 103
скло 1010 — 1014
гума близько 1013
сірка близько 1015

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Кошкин Н. И., Ширкевич М. Г. Справочник по элементарной физике. — М. : «Наука», 1976. — С. 138, 150.