Відмінності між версіями «Плав'юк Микола Васильович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
[перевірена версія][перевірена версія]
(оформлення, категоризація)
(Пам'ять: оновлення)
 
(Не показані 5 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 70: Рядок 70:
 
}}
 
}}
 
{{Однофамільці|Плав'юк}}
 
{{Однофамільці|Плав'юк}}
'''Микола Васильович Плав'юк''' ({{lang-en|Mykola Vasyliovych Plaviuk}}; 5 червня 1925<ref>[https://archive.is/20130702105927/kmoun.info/index.php?name=pages&op=view&id=25 Керівні органи Організації українських націоналістів], ''Микола Плав'юк народився [[5 червня]] [[1925]] року''</ref><ref name=den/><ref name=eiu>за іншими даними, 1927, див. [[Енциклопедія історії України]], [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1142-7/978-966-00-1142-7.pdf 8-й том], стор. 265—266</ref>, с. [[Русів (Снятинський район)|Русів]], [[Снятинський повіт]], [[Станіславське воєводство|Станіславівське воєводство]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польща]]&nbsp;— [[10 березня]] [[2012]], [[Гамільтон (Онтаріо)|Гамільтон]], [[Онтаріо]], [[Канада]]<ref name=smert>{{cite web |url=http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/03/11/76386/ |title=Ким був для України націоналіст Микола Плав’юк?|author=Богдан Червак |date=11 березня 2012 |website=[[Українська правда]] |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref><ref name=den>{{cite web |url=http://www.day.kiev.ua/uk/news/111112-pomer-ostanniy-prezident-unr-u-ekzili-mikola-plavyuk |title=Помер останній Президент УНР у екзилі Микола Плав'юк |author= |date=10 березня 2012 |website=[[День (газета)|День]] |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref>)&nbsp;— український політичний і громадський діяч в еміграції, останній [[Президенти УНР|Президент УНР в екзилі]] ([[1989]]–[[1992]]), п'ятий Голова [[Організація українських націоналістів|Організації українських націоналістів]] ([[1979]]–[[2012]]), визначний публіцист, співорганізатор та один з президентів [[Світовий Конґрес Українців|СКВУ]].
+
'''Микола Васильович Плав'юк''' ({{lang-en|Mykola Vasyliovych Plaviuk}}; 5 червня 1925<ref>[https://archive.is/20130702105927/kmoun.info/index.php?name=pages&op=view&id=25 Керівні органи Організації українських націоналістів], ''Микола Плав'юк народився [[5 червня]] [[1925]] року''</ref><ref name=den/><ref name=eiu>за іншими даними, 1927, див. [[Енциклопедія історії України]], [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1142-7/978-966-00-1142-7.pdf 8-й том], стор. 265—266</ref>, с. [[Русів (Снятинський район)|Русів]], [[Снятинський повіт]], [[Станіславське воєводство|Станіславівське воєводство]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польща]]&nbsp;— [[10 березня]] [[2012]], [[Гамільтон (Онтаріо)|Гамільтон]], [[Онтаріо]], [[Канада]]<ref name=smert>{{cite web |url=http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/03/11/76386/ |title=Ким був для України націоналіст Микола Плав’юк?|author=Богдан Червак |date=11 березня 2012 |website=[[Українська правда]] |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref><ref name=den>{{cite web |url=http://www.day.kiev.ua/uk/news/111112-pomer-ostanniy-prezident-unr-u-ekzili-mikola-plavyuk |title=Помер останній Президент УНР у екзилі Микола Плав'юк |author= |date=10 березня 2012 |website=[[День (газета)|День]] |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref>)&nbsp;— український політичний і громадський діяч в еміграції, останній [[Президенти УНР|Президент УНР в екзилі]] ([[1989]]–[[1992]]), п'ятий Голова [[Організація українських націоналістів|Організації українських націоналістів]] ([[1979]]–[[2012]]), визначний публіцист, співорганізатор та один з президентів [[Світовий Конґрес Українців|СКВУ]].[[Борець за незалежність України у ХХ сторіччі]] (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-19)
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Рядок 87: Рядок 87:
 
З 1964 року&nbsp;— член [[Провід українських націоналістів|Проводу українських націоналістів]]. У [[1967]] році був одним з організаторів першого [[Світовий Конґрес Українців|Світового Конґресу Вільних Українців]] у [[Нью-Йорк]]у. У [[1973]], на другому Світовому конґресі, обраний його першим віце-президентом, у [[1978]], на третьому з'їзді, став президентом СКВУ<ref>{{cite web |url=http://ukrainianworldcongress.org/index.php/id/260/lang/ua |title=Історія СКУ |author= |date= |website=[[Світовий Конґрес Українців]] |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref>. Після смерті [[Штуль-Жданович Олег|Олега Штуля-Ждановича]] в [[1977]] році, коли ОУН очолив [[Квітковський Денис Васильович|Денис Квітковський]], обійняв посаду заступника Голови ПУН. З [[1979]]&nbsp;— Голова ОУН. У період з [[1979]] по [[2010]] обирався Головою ПУН ще 10 разів.
 
З 1964 року&nbsp;— член [[Провід українських націоналістів|Проводу українських націоналістів]]. У [[1967]] році був одним з організаторів першого [[Світовий Конґрес Українців|Світового Конґресу Вільних Українців]] у [[Нью-Йорк]]у. У [[1973]], на другому Світовому конґресі, обраний його першим віце-президентом, у [[1978]], на третьому з'їзді, став президентом СКВУ<ref>{{cite web |url=http://ukrainianworldcongress.org/index.php/id/260/lang/ua |title=Історія СКУ |author= |date= |website=[[Світовий Конґрес Українців]] |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref>. Після смерті [[Штуль-Жданович Олег|Олега Штуля-Ждановича]] в [[1977]] році, коли ОУН очолив [[Квітковський Денис Васильович|Денис Квітковський]], обійняв посаду заступника Голови ПУН. З [[1979]]&nbsp;— Голова ОУН. У період з [[1979]] по [[2010]] обирався Головою ПУН ще 10 разів.
   
[[17 червня|17]]-[[19 червня]] [[1989]], на [[Українська Національна Рада#Десята Сесія УНРади 1989|X Сесії]] [[Українська Національна Рада|Української Національної Ради]], що пройшла у місті [[Баунд-Брук]] (штат [[Нью-Джерсі]], [[США]]), був обраний віце-президентом [[Уряд Української Народної Республіки в екзилі|УНР в екзилі]], а згодом після смерті [[Лівицький Микола Андрійович|Миколи Лівицького]], [[Президент УНР|президентом УНР в екзилі]]<ref name=unian></ref>. [[14 березня|14]]-[[15 березня]] [[1992]] Надзвичайна Сесія Української Народної Ради схвалила постанови, про передачу [[24 серпня]] [[1992]] грамоти, заяви, президентської Відзнаки (клейнода-хрест гетьмана Івана Мазепи), президентських печатки і прапора останнім президентом УНР в екзилі Плав'юком Миколою Васильовичем першому всенародно обраному [[Президент України|Президентові України]] [[Кравчук Леонід Макарович|Кравчуку Леоніду Макаровичу]]. Таким чином, [[Україна|незалежна Україна]] є прямою правонаступницею [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]<ref name=kleynod></ref><ref>{{cite web |url=http://www.umoloda.kiev.ua/number/352/264/12716/ |title=Десятий Президент |author=Михайло Роль |date= |website=[[Україна молода]] |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.interfax.by/article/23297 |title=В Киеве открылся музей Украинской народной республики |author= |date=12 травня 2008 |website=[[Інтерфакс|Interfax.by]] |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}} {{ref-ru}}</ref>.
+
[[17 червня|17]]-[[19 червня]] [[1989]], на [[Українська Національна Рада#Десята Сесія УНРади 1989|X Сесії]] [[Українська Національна Рада|Української Національної Ради]], що пройшла у місті [[Баунд-Брук]] (штат [[Нью-Джерсі]], [[США]]), був обраний віце-президентом [[Уряд Української Народної Республіки в екзилі|УНР в екзилі]], а згодом після смерті [[Лівицький Микола Андрійович|Миколи Лівицького]], [[Президент УНР|президентом УНР в екзилі]]<ref name=unian></ref>. [[14 березня|14]]-[[15 березня]] [[1992]] Надзвичайна Сесія Української Народної Ради схвалила постанови, про передачу [[24 серпня]] [[1992]] грамоти, заяви, [[Знак гідності Голови Української Держави|президентської Відзнаки (клейнода-хрест гетьмана Івана Мазепи)]], президентських печатки і прапора останнім президентом УНР в екзилі Плав'юком Миколою Васильовичем першому всенародно обраному [[Президент України|Президентові України]] [[Кравчук Леонід Макарович|Кравчуку Леоніду Макаровичу]]. Таким чином, [[Україна|незалежна Україна]] є прямою правонаступницею [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]<ref name=kleynod></ref><ref>{{cite web |url=http://www.umoloda.kiev.ua/number/352/264/12716/ |title=Десятий Президент |author=Михайло Роль |date= |website=[[Україна молода]] |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.interfax.by/article/23297 |title=В Киеве открылся музей Украинской народной республики |author= |date=12 травня 2008 |website=[[Інтерфакс|Interfax.by]] |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}} {{ref-ru}}</ref>.
   
 
У «[[Пласт (організація)|Пласті]]» займав посади Крайового Коменданта [[Улад пластунів-юнаків та пластунок-юначок|Уладу пластунів-юнаків Канади]], заступника Голови Головної Пластової Булави і Головного Булавного [[Улад пластунів-сеньйорів|Уладу пластунів-сеньйорів]]. Належав до куреня [[Лісові Чорти]].
 
У «[[Пласт (організація)|Пласті]]» займав посади Крайового Коменданта [[Улад пластунів-юнаків та пластунок-юначок|Уладу пластунів-юнаків Канади]], заступника Голови Головної Пластової Булави і Головного Булавного [[Улад пластунів-сеньйорів|Уладу пластунів-сеньйорів]]. Належав до куреня [[Лісові Чорти]].
Рядок 93: Рядок 93:
 
[[18 травня]] [[1993]] року Миколі Плав'юку було надано [[українське громадянство]]<ref name=hromad>{{cite web |url=http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/176/93?test=dCCMfOm7xBWMONuEZiVlSleTHI4H6s80msh8Ie6 |title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 176/93. Про прийняття до громадянства України Плав'юка М.В.|author= |date=18 травня 1993 |website=Офіційний портал Верховної Ради України |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref>. Також був удостоєний [[Орден князя Ярослава Мудрого|ордена князя Ярослава Мудрого]] I ([[2007]])<ref name=nahorod1>{{cite web |url=http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/498/2007?test=dCCMfOm7xBWMONuEZiVlSleTHI4H6s80msh8Ie6 |title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 498/2007. Про нагородження М. Плав'юка орденом князя Ярослава Мудрого|author= |date=5 червня 2007 |website=Офіційний портал Верховної Ради України |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref> і II ([[2002]])<ref name=nahorod2>{{cite web |url=http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/754/2002 |title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 754/2002. Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого|author= |date=22 серпня 2002 |website=Офіційний портал Верховної Ради України |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref> ступенів, та [[Орден «За заслуги» (Україна)|ордена «За заслуги»]] III ступеня ([[1996]])<ref name=nahorod3>{{cite web |url=http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1140/96 |title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1140/96. Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"|author= |date=29 листопада 1996 |website=Офіційний портал Верховної Ради України |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref>.
 
[[18 травня]] [[1993]] року Миколі Плав'юку було надано [[українське громадянство]]<ref name=hromad>{{cite web |url=http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/176/93?test=dCCMfOm7xBWMONuEZiVlSleTHI4H6s80msh8Ie6 |title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 176/93. Про прийняття до громадянства України Плав'юка М.В.|author= |date=18 травня 1993 |website=Офіційний портал Верховної Ради України |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref>. Також був удостоєний [[Орден князя Ярослава Мудрого|ордена князя Ярослава Мудрого]] I ([[2007]])<ref name=nahorod1>{{cite web |url=http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/498/2007?test=dCCMfOm7xBWMONuEZiVlSleTHI4H6s80msh8Ie6 |title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 498/2007. Про нагородження М. Плав'юка орденом князя Ярослава Мудрого|author= |date=5 червня 2007 |website=Офіційний портал Верховної Ради України |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref> і II ([[2002]])<ref name=nahorod2>{{cite web |url=http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/754/2002 |title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 754/2002. Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого|author= |date=22 серпня 2002 |website=Офіційний портал Верховної Ради України |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref> ступенів, та [[Орден «За заслуги» (Україна)|ордена «За заслуги»]] III ступеня ([[1996]])<ref name=nahorod3>{{cite web |url=http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1140/96 |title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1140/96. Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"|author= |date=29 листопада 1996 |website=Офіційний портал Верховної Ради України |publisher= |accessdate=4 листопада 2015}}</ref>.
   
Проживав в [[Київ|Києві]] та [[Канада|Канаді]]. Помер [[10 березня]] [[2012]] року у місті [[Гамільтон (Онтаріо)|Гамільтон]], [[Онтаріо]], [[Канада]]<ref name=smert></ref><ref name=den></ref><ref name=unian></ref>. Похований на Цвинтарі святого Володимира у [[Оквілл]]і.
+
Проживав в [[Київ|Києві]] та [[Канада|Канаді]]. Помер [[10 березня]] [[2012]] року у місті [[Гамільтон (Онтаріо)|Гамільтон]], [[Онтаріо]], [[Канада]]<ref name=smert></ref><ref name=den></ref><ref name=unian></ref>. Похований на Цвинтарі святого Володимира у [[Оквілл]]і<ref>[http://www.kozakorium.com/tsvyntar-svvolodymyra-okvill-ontario-kanada-ukrainian-necropolis-in-canada/ Цвинтар св.Володимира. Оквілл, Онтаріо. Канада. Ukrainian necropolis in Canada.]</ref>.
   
 
=== Сім'я ===
 
=== Сім'я ===
Рядок 115: Рядок 115:
   
 
== Пам'ять ==
 
== Пам'ять ==
  +
* [[Вулиця Миколи Плав'юка]] існує в деяких населених пунктах України.
* [[Вулиця Миколи Плав'юка (Первомайськ, Миколаївська область)|Вулиця Миколи Плав'юка]] у місті [[Первомайськ (Миколаївська область)|Первомайськ]] Миколаївської області.
 
 
* Постановою №&nbsp;184-VIII Верховної Ради України від [[11 лютого]] [[2015]] року 90 років з дня народження Миколи Плав'юка відзначатиметься на державному рівні<ref>{{Стаття | автор= | назва=Політика | журнал=[[Голос України]] | місце=[[Україна]]| випуск= | видавництво=Верховна Рада України | сторінки=4 | дата=18 лютого 2015 | url= }}</ref>.
 
* Постановою №&nbsp;184-VIII Верховної Ради України від [[11 лютого]] [[2015]] року 90 років з дня народження Миколи Плав'юка відзначатиметься на державному рівні<ref>{{Стаття | автор= | назва=Політика | журнал=[[Голос України]] | місце=[[Україна]]| випуск= | видавництво=Верховна Рада України | сторінки=4 | дата=18 лютого 2015 | url= }}</ref>.
   
Рядок 128: Рядок 128:
 
* {{Стаття | автор= | назва=Вічна пам’ять Миколі Плав'юку | журнал=[[Слово Просвіти]] | місце=[[Україна]]| випуск= | видавництво=[[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|ВТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка]] | сторінки= | дата=16 березня 2012 | url=http://slovoprosvity.org/2012/03/16/%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D1%8C-%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%8E%D0%BA%D1%83/ }}
 
* {{Стаття | автор= | назва=Вічна пам’ять Миколі Плав'юку | журнал=[[Слово Просвіти]] | місце=[[Україна]]| випуск= | видавництво=[[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|ВТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка]] | сторінки= | дата=16 березня 2012 | url=http://slovoprosvity.org/2012/03/16/%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D1%8C-%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%8E%D0%BA%D1%83/ }}
   
  +
=== Література ===
  +
* ''В. Крушинський''. Плав'юк Микола Васильович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.:Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.558 ISBN 978-966-611-818-2
 
{{Послідовність Президентів УНР|номер=4|термін=1989-1992|попередник=[[Микола Лівицький]]|наступник=[[Леонід Кравчук]]}}
 
{{Послідовність Президентів УНР|номер=4|термін=1989-1992|попередник=[[Микола Лівицький]]|наступник=[[Леонід Кравчук]]}}
 
{{Послідовність голів ОУН|номер=5|термін=1979-2012|попередник=[[Денис Квітковський]]|наступник=[[Червак Богдан Остапович|Богдан Червак]]}}
 
{{Послідовність голів ОУН|номер=5|термін=1979-2012|попередник=[[Денис Квітковський]]|наступник=[[Червак Богдан Остапович|Богдан Червак]]}}
Рядок 144: Рядок 146:
 
[[Категорія:Поховані в Канаді]]
 
[[Категорія:Поховані в Канаді]]
 
[[Категорія:Лауреати премії імені Івана Огієнка]]
 
[[Категорія:Лауреати премії імені Івана Огієнка]]
  +
[[Категорія:Українці Канади]]

Поточна версія на 08:16, 24 травня 2018

Микола Васильович Плав'юк
Mykola Vasyliovych Plaviuk
Микола Васильович Плав'юк
Прапор
4-й Президент УНР (в екзилі)
Прапор
8 грудня 1989 — 22 серпня 1992
Прем'єр-міністр: Самійленко Іван Матвійович
Попередник: Лівицький Микола Андрійович
Наступник: Кравчук Леонід Макарович[1], як Президент України
Прапор
5-й Голова Організації українських націоналістів
Прапор
15 березня 1979 — 10 березня 2012
Попередник: Квітковський Денис Васильович
Наступник: Червак Богдан Остапович
5-й Президент Світового Конґресу Українців
1978 — 1981
Попередник: Кушнір Василь Михайлович
Наступник: Базарко Іван
 
Партія: ОУН (1941—2012)
Освіта: 1) Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
2) Університет Конкордія
Народження: 5 червня 1925(1925-06-05)
Flag of Poland (1928–1980).svg Русів, Снятинський повіт, Станіславське воєводство, Польська Республіка
Смерть: 10 березня 2012(2012-03-10) (86 років)
Канада Гамільтон, Онтаріо, Канада
Похований: Цвинтар святого Володимира у Оквіллі
Національність: українець
Громадянство: Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Канада Канада
Україна Україна[2]
Віросповідання: православ'я
Дружина: Ярослава Володимирівна Бойко
Діти: 1) Орест
2) Нестор
3) Уляна
4) Оксана
 
Військова служба
Роки служби: 1945
Приналежність: Шеврон українських національних частин у складі німецької армії 1944 рік.png Українська національна армія
Звання: рядовий
Битви: Німецько-радянська війна
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Микола Васильович Плав'юк (англ. Mykola Vasyliovych Plaviuk; 5 червня 1925[3][4][5], с. Русів, Снятинський повіт, Станіславівське воєводство, Польща — 10 березня 2012, Гамільтон, Онтаріо, Канада[6][4]) — український політичний і громадський діяч в еміграції, останній Президент УНР в екзилі (19891992), п'ятий Голова Організації українських націоналістів (19792012), визначний публіцист, співорганізатор та один з президентів СКВУ.Борець за незалежність України у ХХ сторіччі (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-19)

Біографія[ред.ред. код]

Раннє життя[ред.ред. код]

Народився 5 червня 1925(19250605) року в селі Русів, Снятинського повіту, Станіславського воєводства, Польської Республіки (нині Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна). Навчався в Русівській публічній загальній та Снятинській середній школах. З 1941 року — в лавах юнацтва Організації українських націоналістів[7][8]. У 1943 році закінчив Снятинську державну торговельну школу. У 1944 році емігрував через Австрію до Німеччини.

Друга світова війна[ред.ред. код]

За дорученням ОУН в березні 1945 року став у ряди 2-ї дивізії Української національної армії, яка формувалася в Берліні під командуванням полковника Андрія Долуди, аби перейти фронт і діяти в запіллі Червоної армії. Кінець війни застав в Західній Чехії, де дивізія потрапила до американців. Завдяки цьому знову опинився в Німеччині[9].

В еміграції[ред.ред. код]

У 1946 році закінчив українську гімназію в Мюнхені. З 1948 року — член «Пласту», з 1949 — член студентського ідеологічного товариства національного соціалізму «Зарево». Також у 1949 році закінчив Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, отримавши кваліфікацію економіста.

У 1950 році переїжджає до Монреалю, Канада, де стає активним членом української діаспори. У 1954 році закінчує Університет Конкордія. У 1956 році на з'їзді Українського національного об'єднання Канади Миколу Плав'юка було обрано заступником Голови Президії УНО, а у 1959 — Головою цього товариства. Висунув ідею створення громадського об'єднання під назвою Ідеологічно споріднені націоналістичні організації (ІСНО). У 1964 році на установчому з'їзді ІСНО був обраний першим Головою Проводу цього об'єднання.

З 1964 року — член Проводу українських націоналістів. У 1967 році був одним з організаторів першого Світового Конґресу Вільних Українців у Нью-Йорку. У 1973, на другому Світовому конґресі, обраний його першим віце-президентом, у 1978, на третьому з'їзді, став президентом СКВУ[10]. Після смерті Олега Штуля-Ждановича в 1977 році, коли ОУН очолив Денис Квітковський, обійняв посаду заступника Голови ПУН. З 1979 — Голова ОУН. У період з 1979 по 2010 обирався Головою ПУН ще 10 разів.

17-19 червня 1989, на X Сесії Української Національної Ради, що пройшла у місті Баунд-Брук (штат Нью-Джерсі, США), був обраний віце-президентом УНР в екзилі, а згодом після смерті Миколи Лівицького, президентом УНР в екзилі[9]. 14-15 березня 1992 Надзвичайна Сесія Української Народної Ради схвалила постанови, про передачу 24 серпня 1992 грамоти, заяви, президентської Відзнаки (клейнода-хрест гетьмана Івана Мазепи), президентських печатки і прапора останнім президентом УНР в екзилі Плав'юком Миколою Васильовичем першому всенародно обраному Президентові України Кравчуку Леоніду Макаровичу. Таким чином, незалежна Україна є прямою правонаступницею Української Народної Республіки[1][11][12].

У «Пласті» займав посади Крайового Коменданта Уладу пластунів-юнаків Канади, заступника Голови Головної Пластової Булави і Головного Булавного Уладу пластунів-сеньйорів. Належав до куреня Лісові Чорти.

18 травня 1993 року Миколі Плав'юку було надано українське громадянство[2]. Також був удостоєний ордена князя Ярослава Мудрого I (2007)[13] і II (2002)[14] ступенів, та ордена «За заслуги» III ступеня (1996)[15].

Проживав в Києві та Канаді. Помер 10 березня 2012 року у місті Гамільтон, Онтаріо, Канада[6][4][9]. Похований на Цвинтарі святого Володимира у Оквіллі[16].

Сім'я[ред.ред. код]

  • Дружина: Бойко Ярослава Володимирівна
    • Син: Плав'юк Орест Миколайович
    • Син: Плав'юк Нестор Миколайович
    • Дочка: Плав'юк Уляна Миколаївна
    • Дочка: Плав'юк Оксана Миколаївна

Також має 9 онуків та 4 правнуків.

Нагороди[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

УПЦ КП[ред.ред. код]

  • Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого

Пам'ять[ред.ред. код]

  • Вулиця Миколи Плав'юка існує в деяких населених пунктах України.
  • Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 90 років з дня народження Миколи Плав'юка відзначатиметься на державному рівні[17].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б 1992: останній президент УНР передає Кравчуку клейноди. Українська правда. 22 січня 2012. Процитовано 4 листопада 2015. 
  2. а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 176/93. Про прийняття до громадянства України Плав'юка М.В.. Офіційний портал Верховної Ради України. 18 травня 1993. Процитовано 4 листопада 2015. 
  3. Керівні органи Організації українських націоналістів, Микола Плав'юк народився 5 червня 1925 року
  4. а б в Помер останній Президент УНР у екзилі Микола Плав'юк. День. 10 березня 2012. Процитовано 4 листопада 2015. 
  5. за іншими даними, 1927, див. Енциклопедія історії України, 8-й том, стор. 265—266
  6. а б Богдан Червак (11 березня 2012). Ким був для України націоналіст Микола Плав’юк?. Українська правда. Процитовано 4 листопада 2015. 
  7. Віктор Вербич (18 серпня 2004). Останній президент. Сім'я і дім. Процитовано 4 листопада 2015. 
  8. Ярема Дух (9 квітня 2008). Микола Плав'юк: «Май амбіцію не бути пересічним...». Пластовий портал. Процитовано 4 листопада 2015. 
  9. а б в Помер останній президент УНР (фото). УНІАН. 12 березня 2012. Процитовано 4 листопада 2015. 
  10. Історія СКУ. Світовий Конґрес Українців. Процитовано 4 листопада 2015. 
  11. Михайло Роль. Десятий Президент. Україна молода. Процитовано 4 листопада 2015. 
  12. В Киеве открылся музей Украинской народной республики. Interfax.by. 12 травня 2008. Процитовано 4 листопада 2015.  (рос.)
  13. а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 498/2007. Про нагородження М. Плав'юка орденом князя Ярослава Мудрого. Офіційний портал Верховної Ради України. 5 червня 2007. Процитовано 4 листопада 2015. 
  14. а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 754/2002. Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого. Офіційний портал Верховної Ради України. 22 серпня 2002. Процитовано 4 листопада 2015. 
  15. а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1140/96. Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги". Офіційний портал Верховної Ради України. 29 листопада 1996. Процитовано 4 листопада 2015. 
  16. Цвинтар св.Володимира. Оквілл, Онтаріо. Канада. Ukrainian necropolis in Canada.
  17. Політика // Голос України. — Україна : Верховна Рада України, . — С. 4.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В. Крушинський. Плав'юк Микола Васильович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.558 ISBN 978-966-611-818-2
Попередник
Микола Лівицький
Coat of Arms of UNR.svg 4-й Президент УНР
1989-1992
Coat of Arms of UNR.svg Наступник
Леонід Кравчук
Попередник
Денис Квітковський
Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg 5-й Голова ОУН
1979-2012
Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg Наступник
Богдан Червак