Плазмоїд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:13, 20 травня 2017, створена Uawikibot1 (обговорення | внесок) (Заголовок статті знайдений як посилання)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Натуральний плазмоїд, утворений взаємодією магнітного поля землі і сонячного вітру.

Плазмоїд плазмовий згусток, обмежена конфігурація магнітних полів і плазми.

Нікола Тесла отримував кулясті плазмоїди на резонансній передачі енергії за допомогою високовольтних розрядів. Можливе використання генерованих НВЧ-випромінюванням плазмоїдів в промисловості.

Деякі дослідники розглядають частки мікросвіту як плазмоїди.

Автономні плазмоїди[ред. | ред. код]

Магнітне поле автономного плазмоїда підтримується власними струмами плазми, і чим менше при цьому втрати енергії, тим довше він може існувати, таким чином, дослідження плазмоїдів — можливий шлях до отримання лабораторної кульової блискавки.

Форма життя[ред. | ред. код]

Ціолковський висловлював гіпотезу про існування життя на Сонці в плазмовой формі, і про нього як джерело життя на Землі. Було отримано експериментальне підтвердження того, що в певних умовах плазмоїди можуть розмножуватися, що ілюструє їх потенційну можливість бути основою для життя.

Плазмоїди в приземній тропосфері[ред. | ред. код]

Плазмоїдні утворення поблизу поверхні Землі утворюються переважно над грязьовими вулканами і тектонічними розломами. Розміри плазмоїдів коливаються від 3-5 см до 100 і більше метрів. Деякі з них можна зафіксувати фотоапаратом (інфрачервоний і ультрафіолетовий діапазони частот електромагнітних хвиль), в рідкісних випадках можуть бути зафіксовані навіть неозброєним оком. Утворення плазмоїдів відбувається за моделлю кульової блискавки, згідно з якою плазмову фазу утримує тонка молекулярно-кристалічна оболонка, що складається з електрично заряджених кластерів «прихованої» фази води[1].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Татаринов А.В., Яловик Л.І. Молекулярно-кристалічні оболонки природних плазмоидов // Тези доповідей міжнародної наукової конференції «Федоровська сесія 2008». — Санкт-Петербург, 2008. — С. 223-225.

Ланки[ред. | ред. код]