Побиванка (Тахтаулове)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 04:31, 19 липня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Побиванка
Тахтаулове, Полтавський район, Полтавська область
Загальна інформація
49°39′45″ пн. ш. 34°31′39″ сх. д. / 49.66250° пн. ш. 34.52750° сх. д. / 49.66250; 34.52750Координати: 49°39′45″ пн. ш. 34°31′39″ сх. д. / 49.66250° пн. ш. 34.52750° сх. д. / 49.66250; 34.52750
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Адмінодиниця Тахтаулове
Поштовий індекс 38720
Телефонний код +380 532
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap
Карта
Побиванка. Карта розташування: Україна
Побиванка
Побиванка
Побиванка (Україна)

Поби́ванка — до недавнього часу (?-року) село Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, нині — масив забудови в селі Тахтаулове Полтавського району Полтавської області України[1]. Розташований за 13 км від залізничної станції Полтава на р. Побиванка.

Хутір Побиванка, кінець 19 ст

Історія[ред. | ред. код]

До нашого часу збереглися курганні некрополі населення скіфської доби: три кургани біля пам'ятника Шведам від шведів у Побиванці.

У другій чверті першого тисячоліття нашої ери територія Полтави ввійшла до складу величезного різноетнічного масиву племен, об'єднаних у складі Готської держави. До нього на Полтавщині входили пізньоскіфські землероби, сармати, слов'яни та готи. Це об'єднання відоме в науці під назвою черняхівської культури. Рештки невеликих поселень цього часу відомі поблизу Побиванки.

У XIV столітті визволені з-під влади Орди українські землі під давньою назвою Русь об'єдналися разом з Великим князівством Литовським і Королівством Польським в одну державу. Було визнано три гетьмани з правами королівських намісників і верховних воєначальників під назвою коронного польського, литовського та руського. Частина полтавських земель, що прилягала до Дніпра, в тому числі в пониззях Сули, Псла, Ворскли, відносилася до Київського воєводства, решта — до Чернігівського, можливо, безпосередньо до Сіверії Дукатус. Великим князем литовським, хоча й васально залежним від Королівства Польського, був Вітовт, що правив краєм з 1392 по 1430 рік.

Прагнучи розширити межі Великого князівства Литовського на схід Вітовт використовував незгоди між ханами Золотої Орди. З цією метою уклав угоду з ханом Тохтамишем, який захопив владу в Орді після поразки на Куликовому полі 1380 року. Але проти Тохтамиша виступив хан Заволзької Орди Темір-Кутлук зі своїм воєначальником Едигеєм. Тохтамишу 1398 року довелося тікати зі своїми людьми під захист свого союзника Вітовта, який дозволив йому згодом отаборитися аулом поблизу Ворскли, неподалік від Полтави, там, де нині село Тахтаулове Полтавського району.

Темір-Кутлуй, зібравши величезне військо, виступив проти Великого князівства Литовського, щоб помстися своєму братові Тохтамишу та його союзникові Вітовту. Литовський князь зібрав проти золотоординських полчищ величезну армію литовських, руських, польських князів, німецьких та інших союзників. Як свідчать літописи, війська Вітовта і Темір-Кутлуя зустрілися в серпні 1399 року на річці Ворсклі, де відбулася жорстока битва і де великому князеві литовському та його союзникам було завдано страшної поразки. Темір-Кутлуй, переправившись давньою переправою побіля нинішнього села Кротенки, спершу наніс удар по Тохтамишу. Останній, не витримавши сильного натиску своїх співвітчизників, утік зі своїм військом, яке лишилося, з поля бою, чим завдав удару союзникові. З того часу місце битви Темір-Кутлуя з Тохтамишем, урочище та річечка, що існувала в давнину, стали зватися однаково — Побиванка. Згодом поблизу тих місць виникло й село, що назвали Побиванкою, перейменоване в XIX столітті від прізвища поміщика в Тарнавщину, а в XX столітті назване Тернівщиною[2].

На 1910 рік село належало до Тахтаулівської волості Полтавського повіту[3].

Особистості[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Програма економічного і соціального розвитку Полтавського району на 2009 рік[недоступне посилання з липень 2019]
  2. Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, — 280 с, іл. + 24 с. вкл. ISBN 966-7462-22-6.
  3. дміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648—2012 рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу / Редкол.: Білоус Г. П., Білоусько О. А., Гудим В. В. та ін.; упоряд.: Васильєва Ю. О., Жук В. Н., Коротенко В. В. та ін. — Вид. друге, перероб. і доп.– Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012.– С. 223.

Література[ред. | ред. код]

  • Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, — 280 с, іл. + 24 с. вкл. ISBN 966-7462-22-6.
  • Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648—2012 рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу / Редкол.: Білоус Г. П., Білоусько О. А., Гудим В. В. та ін.; упоряд.: Васильєва Ю. О., Жук В. Н., Коротенко В. В. та ін. — Вид. друге, перероб. і доп.– Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012.– 400 с. ISBN 978-966-182-203-9