Погорільці (Золочівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 04:45, 27 квітня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Погорільці
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Золочівський район
Рада/громада Підгайчиківська сільська рада
Код КОАТУУ 4621884903
Основні дані
Засноване 1464
Населення 294
Площа 0,964 км²
Густота населення 304,98 осіб/км²
Поштовий індекс 80726[1]
Телефонний код +380 3265
Географічні дані
Географічні координати 49°44′18″ пн. ш. 24°28′42″ сх. д. / 49.73833° пн. ш. 24.47833° сх. д. / 49.73833; 24.47833Координати: 49°44′18″ пн. ш. 24°28′42″ сх. д. / 49.73833° пн. ш. 24.47833° сх. д. / 49.73833; 24.47833
Середня висота
над рівнем моря
271 м
Місцева влада
Адреса ради 80726, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Підгайчики, тел. 53-1-18
Карта
Погорільці. Карта розташування: Україна
Погорільці
Погорільці
Погорільці. Карта розташування: Львівська область
Погорільці
Погорільці
Мапа

Погорільці у Вікісховищі?

Погорі́льці — село в Україні, в Золочівському районі Львівської області. Населення становить 294 особи. Орган місцевого самоврядування — Підгайчиківська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

Карта села 1783 року
Погорільці на мапі фон Міґа 1783 року
Церква св. Параскеви П'ятниці, с. Погорільці, 1772 р.
Церква святої Параскеви П'ятниці, 1772 (світлина 2014)
Костел св. Лаврентія, Погорільці. Фото 2014 р.
Костел святого Лаврентія (2014)
Костел св. Лаврентія, Погорільці, інтер'єр. Фото 2014 р.
Костел святого Лаврентія, інтер'єр (2014)

Згадується 15 травня 1469 року в книгах галицького суду[2].

Біля мурованого храму збереглася дерев'яна церква св. Параскеви 1764 р. Мало статус містечка Львівської землі Руського воєводства.

У 1515 році села Погорільці, Станимир належали Ванькові Лагодівському. Свої маєтності він передав синові Андрієві.

9 січня 1609 року львівський латинський архієпископ Ян Замойський купує с. Погорільці, Туркотин, Дворищі, Підгайчики, Лагодів за 3300 злотих. У 1648 р. селом володіла Агнета Возинська. У 1860 р. власниками маєтку були Шептицькі.

Карти кінця XVIII ст. свідчать, що у центрі Погорільців була ратуша. Досі збереглись старовинні назви урочищ: Містечко, замочок, площа Ринок. Більшість об'єктів на території села потребують кваліфікованих археологічних досліджень.

17 червня 1900 р. в селі відбулися перші загальні збори читальників  «Просвіти». Склад нараховував 90 осіб, в тому числі — 18 жінок. При «Просвіті» був театралізований гурток, товариство «Сокіл». Відбувалися фестини в супроводі  духового оркестру. Останні фестини відбулися в 1938 р. Селяни займалися ткацтвом, були шевці, ковалі, столяри, селяни мали фруктові сади. Під час українсько-польської війни молоді хлопці йшли добровольцями до Української Галицької Армії.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

1772 р. селяни Погорілець закупили і спровадили церкву дерев'яну з  Бойківщини, яка стоїть до сьогодні посеред села. 1988 р. розпочався ремонт покрівлі церкви, який 1999 р. було закінчено. У той же період у церкві було відновлено іконостас, царські ворота, бічні вівтарі, ікони (образи́). Церква під опікою св. Параскеви П'ятниці.

За кошти графині Терези Пхуніцької побудований костел з каменю і цегли (у 1910 році). У 2000-х роках зроблений ремонт. Костел під опікою святого Лаврентія. Зараз ним опікуються отці-салезіяни західного обряду, що мають осередок у Бібрці, парафіян у храмі близько 10-ти.

Австрійський залізничний міст у Погорільцях. Фото 2014 р.
Австрійський залізничний міст у Погорільцях. Фото 2014 р.

Транспорт[ред. | ред. код]

"Штрика", колишня залізнична колія у Погорільцях
«Штрика», колишня залізнична колія у Погорільцях

Через село пролягає автомобільна дорога Т 1417[3], яка сполучає автодороги Н09 та М09[4].

Давніше через Погорільці проходила залізнична колія Львів — Підгайці, збудована за часів Австро-Угорщини, як пізніше була зруйнована. Збереглися насип (місцева назва «штрика»), невеличкий залізничний міст.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]