Полтава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полтава
Poltava coat.svg Flag of Poltava.PNG
Герб Полтави Прапор Полтави
Верхній ряд: Полтавський краєзнавчий музей; Свято-Хрестовоздвиженський жіночий монастир. Середній ряд: фрагмент Круглої площі. Нижній ряд: Біла альтанка, пам'ятник Марусі Чурай.
Верхній ряд: Полтавський краєзнавчий музей; Свято-Хрестовоздвиженський жіночий монастир. Середній ряд: фрагмент Круглої площі. Нижній ряд: Біла альтанка, пам'ятник Марусі Чурай.
Полтава на мапі України
Полтава на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Полтавська область
Район Полтавська міськрада
Код КОАТУУ 5310100000
Засноване 899 року
Статус міста з 1174 року
Поділ міста 3 райони
Населення 291 963 (01.01.2017)[1]
Агломерація Полтавська агломерація
Площа 103,0 км²
Густота населення 2835 осіб/км²
Поштові індекси 36000—36499
Телефонний код +380-532(2)
Координати 49°35′22″ пн. ш. 34°33′04″ сх. д. / 49.58944° пн. ш. 34.55111° сх. д. / 49.58944; 34.55111Координати: 49°35′22″ пн. ш. 34°33′04″ сх. д. / 49.58944° пн. ш. 34.55111° сх. д. / 49.58944; 34.55111
Висота над рівнем моря 156 м
Водойма р. Ворскла, р. Тарапунька, р. Коломак
Назва мешканців полтавець, полтавка, полтавці
День міста 23 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Полтава-Південна, Полтава-Київська
До Києва
 - фізична 300 км
 - залізницею 333 км
 - автошляхами 339 км
Міська влада
Адреса 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, 56-25-88
Веб-сторінка Міська рада Полтави
Міський голова Мамай Олександр Федорович

Commons-logo.svg Полтава у Вікісховищі

Полта́ва — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Полтавської області. Історичне населене місце[2].

Населення — 292 тис. осіб (2017).

Зміст

Назва[ред.ред. код]

Згідно з першою літописною згадкою міста, у давньоруському Іпатіївському літописі, під назвою «Лтава»[3] сучасна Полтава походить від найменування річки Лтава, правої притоки Ворскли, (й згодом похідне «По-Лтава» себто По Лтаві) що текла Мазурівським яром на Поділ. Назві приписують слов'янське походження[4].

На початку XX століття щодо міста також вживали термін «Духовний центр України», чому сприяли діяльність цілої плеяди видатних діячів духовенства, культури і мистецтва, значні церковні та історичні пам'ятки. Окрім того Полтава була найбільшим центром розвитку української культури та просвіти того часу.

Символіка[ред.ред. код]

Офіційними символами Полтави є герб, прапор та гімн.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Полтави

Офіційним часом заснування Полтави згідно з археологічними дослідженнями вважається 899 рік. Перша згадка про місто у літописі знайдена на сторінках Іпатіївського списку «Повісті минулих літ» 1174 року. Засноване IX ст. сіверянами як форпост поперед Посульської лінії укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Чернігівського, а згодом Переяславського, князівств Х-ХІІІ ст., поселенням XIV, XV віків. Під час монголо-татарської навали в 1240 місту було завдано значних зруйнувань. Остаточно тогочасний град був знищений у 1399-му році після битви з ординцями Тімур-Кутлука.

На початку XV століття знову згадується Полтава, яка перебувала в той час під владою литовського князя Вітовта котрий передав її до правління князю Олександру Глинському. У 1482 на місто здійснив набіг Менґлі I Ґерай. З 1503-го Полтава належала князю Михайлу Глинському. У 1508 року вона була в нього відібрана королем Сигізмундом I за участь в антиурядовому повстанні однак пізніше знову була повернута родині Глинських. У 1537 господарем міста стає зять Глинських — Байбуза. У 1630 місто віддане Б. Обалковському, з 1641 С. Конецпольському, а в 1646-му до власності Я. Вишневецького.

Козацька доба[ред.ред. код]

Очолена козацтвом Визвольна війна проти магнатів Речі Посполитої перетворила Полтаву понад 350 років тому на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України. У загальному соціально-політичному піднесенні Лівобережжі Дніпра того часу місто вирізнялося побудовою Хрестовоздвиженського монастиря, появою визначних творів козацького літописання С. Величка і Г. Грабянки, поезій І. Величковського. Полковник М. Пушкар, окрім звитяги під час Хмельниччини, відзначився невдалим повстанням проти І.Виговського.

Поблизу міста 1709-го року відбулася баталія, що остаточно закріпила стратегічну перевагу Росії у Північній війні, та було підірвано союзницькі плани І.Мазепи та Карла XII. Увійшовши до складу Російської імперії, Полтавська губернія стала духовною столицею Малої Русі, її етнічно-національним центром.

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

Олександрівський майдан. 1800-ті роки
Хресна хода приурочена до 200-річчя перемоги в Полтавській битві.
Будинок губернського земства. Архітектор В. Кричевський. Поч. XX ст.

До поч. XIX ст. Полтаву відвідували цариця Катерина II, полководці О. Суворов, М. Кутузов, який певний час очолював Полтавський легкокінний полк. Невеличке містечко з чепурними біленими будиночками, храмами у стилі козацького бароко залишилося на віки занотоване у подорожніх записах відомих мандрівників.

З 1776 по 1781 в місті мешкав архієпископ Євгеній Булгаріс, котрий очолив новостворену Слов'янську та Херсонську єпархії з резиденцією у Хрестовоздвиженському монастирі.

У 1802 р. 8-тисячне місто стало губернським центром. У зв'язку зі 100-річчям Полтавської битви столицю губернії почали забудовувати найкращі зодчі. Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний ансамбль Круглої площі. 1808-го до міста прибули німецькі поселенці, що утворили «німецьку колонію» в межах сучасних вулиць Сковороди та Балакіна.

У першій чверті XIX ст. творчий геній І. Котляревського дарував Україні власну літературну мову і започаткував нову українську літературу.

У 1846 р. місцеві інтелігенти В. Білозерський, Г. Андрузький та інші увійшли до заснованого в Києві Кирило-Мефодіївського товариства — Білозерський став автором Статуту товариства, а Андрузький підготував «Начерки Конституції Республіки» й серед її штатів вперше окреслив межі України «з Чорномор'ям, Галичиною та Кримом»[5].

Велике значення для місцевої економіки мало переведення у 1852-му до Полтави Іллінського ярмарку, що був одним з найбільших у тогочасній імперії[6].

У 1861-му починає діяти місцева «Громада», серед найактивніших діячів якої В.Лобода, Д.Пильчиков, О.Кониський, Є.Милорадович та інші. Освітньою основою становлення Полтави як осередку духовного життя стали відкриті до середини XIX ст. повітове училище, чоловіча гімназія, Полтавський інститут шляхетних дівчат, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі, Кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета «Полтавские губернские ведомости». До початку 1860 р. у місті з 30 тис. жителів, було відкрито також жіночу гімназію, щоденну та 5 суботніх і недільних шкіл. Для них місцеві вчителі видали граматист й український правопис, а Т.Шевченко надіслав 1000 примірників свого «Букваря». В Полтаві вчилися й формували свій майбутній творчий геній математик М. Остроградський, письменники Л.Глібов, М.Старицький, М.Гоголь, вчений і громадський діяч М.Драгоманов, вчені-ентомологи брати Олекса та Дмитро Оглобліни та інші.

Помітне і тільки їй властиве місце посіла Полтава в капіталістичному розвитку Російської імперії другої половини XIX — поч. XX ст. Місто не стало індустріальним: хоч на початку 1870 р. у ньому з'явилася залізниця з депо і майстернями, а в 1889 р. — чавуноливарний завод. Проте загалом до 1914 р. у 60-тисячному губернському центрі переважали невеликі підприємства.

Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як П. Мирний, І. Нечуй-Левицький і В. Короленко, В. Докучаєв і В. Вернадський, М. Вавилов і М. Скліфосовський, М. Кропивницький та інші. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання «Кобзаря» та різноманітна педагогічна література), Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства, відділенням Російського музичного товариства з власним симфонічним оркестром і музичним училищем. У Полтаві активно працювали Вчена архівна комісія, Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи не найпрогресивнішого в Україні полтавського губернського земства.

Багата культурна основа сприяла розвитку української ідейно-політичної думки. Таємний гурток «Унія»[7] у 1874-75рр. сформулював політичну мету — досягнення національної незалежності України, — яку успадкували його наступники. Об'єднані у «вільні громади» полтавські інтелігенти разом з київськими, ніжинськими і харківськими однодумцями створили у 1900 р. Революційну українську партію. Із неї вийшли більшість політичних кадрів національної революції 1917—1920 рр. Саме виступ у Полтаві ідеолога РУП М. Міхновського з брошурою «Самостійна Україна» мав визначальний вплив на політичне майбутнє тоді ще юного полтавця С. Петлюри. Відкриття у 1903 р. пам'ятника І. П. Котляревському об'єднало в Полтаві провідну інтелігенцію України, адміністративна ж заборона виступів українською мовою революціонізувала суспільні настрої.

Українська революція[ред.ред. код]

Під час революційних подій 1917—1920 рр. влада у Полтаві постійно змінювалась: в місті перебували представники УЦР, Гетьманату та УНР (від 30 березня — 20 січня 1918). Згодом, перед наступаючими військами РСЧА, місто, без бою, було полишене Балбачаном. Нетривалий час у місті перебували війська Білої армії, під керівництвом генерала Май-Маєвського.

Радянський період[ред.ред. код]

Духовний потенціал Полтави відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише в кінці XX ст. Ю. Кондратюк у 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Свої перші кроки до ракетобудування у місті здійснив і один з розробників «Катюші» Ю. Победоносцев. Шлях до сердець дітей торували видатні педагоги А. Макаренко і Г. Ващенко. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагог М. Рудинський заснував художній музей, 1920—30-ті рр. в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією. У 130-тисячному (в 1939 р.) місті 42 тис. робітників працювали на 83 промислових підприємствах, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935 р. розпочалася реконструкція міста і до 1941 р. в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з'явилися автобуси, а в будинках зазвучало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров'я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів (2,5 тис. студентів), 8 технікумів і 38 середніх шкіл (понад 17 тис. учнів) та інші. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тис. осіб. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри (у Полтаві почалася творча кар'єра І. Козловського) і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з Г. Хоткевичем (на її основі у Києві згодом створили Національну капелу бандуристів) , 2 науково-дослідних інститути (кормів і свинарства) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам'ятники Т. Шевченку (1926 р.) і М. Гоголю (1934 р.).

Військові, задіяні в операції «Френтік», поглиблюють тактичну підготовку.

Друга світова війна[ред.ред. код]

У вирі подій опинилась Полтава під час II світової війни — у місті почергово перебували Головнокомандування Південно-Західного напрямку РСЧА Семена Будьонного[8], штаб групи армії «Південь» під командуванням фон Бока та стратегічний центр військової операції «Френтік».

18 вересня 1941 р. до Полтави увійшли війська «Вермахту». Місто стало адміністративним центром Полтавського ґебіту[9]. Військові дії IIї СВ, перетворили значну частину міста, в котрому на честь перемоги в Харківській операції з візитом перебував Адольф Гітлер[10], на руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду, навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки… За даними часів радянської пропаганди було розстріляно і закатовано 18200 полтавців (переважно євреї[11]), в тому числі 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20800 осіб. 23 вересня 1943 р. до Полтави увійшла Червона Армія. У грудні 1943 р. до Полтави було завезено 12 тис. шкільних підручників і 4 тис. наукових та художніх книг. У 7 школах відновили навчання понад 10 тис. учнів. Повернулися з евакуації і розпочали заняття педагогічний, інженерів сільськогосподарського будівництва і сільськогосподарський інститути (в січні 1945 р. в них уже навчалося 1,5 тис. студентів).

У червні — вересні 1944 року Полтавський аеродромний вузол було залучено у спільній радянсько-американській військовій операції «Френтік». За період операції авіабази 169 АБОН було використано для обслуговування і підготовки 1030 американських літаків, зокрема 529 «Літаючих фортець», 395 «Мустангів», 106 «Лайтнінгів». За 18 рейдів здійснено 2207 літако-вильотів, на об'єкти противника скинуто 1955 тонн авіабомб. Ударів зазнали 12 важливих об'єктів у глибокому тилу противника, у повітряних боях знищено щонайменше 100 німецьких літаків, на землі — понад 60.

Повоєнні роки[ред.ред. код]

Післявоєнне відновлення Полтави відбувалося в 1950-х рр., пізніше — почалася газифікація міста, з'явилося телебачення. З 1962 р. вулицями закурсували перші тролейбуси. Символами відродженої духовності полтавців стали нова будова театру ім. М.Гоголя (1958 р.) і відбудова з руїн, залишених нацистами, унікального будинку краєзнавчого музею (1964 р.).

В місті діяли два військові виші — перший на теренах України військово-освітній заклад з підготовки майбутніх офіцерів Зенітно-ракетне командне училище та Інститут зв'язку ім. Маршала К. С. Москаленка і потужна військова авіабаза, на території якої дислокувалась 13-та гвардійська важка бомбардувальна авіадивізія, котрою в 1985—1987 р. керував легендарний Джохар Дудаєв. Приблизно з 80-х Полтава також поступово стає своєрідним «пансіоном» для військовослужбовців у відставці та членів їхніх сімей з усіх кутків Радянського Союзу.

Сучасність[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Полтава знаходиться в східній частині Європи, за 301 км на схід від Києва. Географічні координати: 49º 35' північної широти, 34º 33' східної довготи, 140 м над рівнем моря.

Місто розташоване на Придніпровській низовині, по обох берегах річки Ворскла. Одна з приток річки — Коломак, впадає в неї в межах міста. В межах міста знаходяться кілька невеликих природних озер та безліч штучних ставків. Рельєф міста в більшості своїй рівномірний, на відстані 1,5 км від річки спостерігається різкий спуск (правий берег Ворскли, на якому розташоване місто, крутіший, висота пагорбів доходить до 80—100 м щодо рівня річки).

Географічне розташування Полтави досить вигідне і з плином історії істотно вплинуло на розвиток міста. Місто знаходиться на важливих транспортних шляхах і забезпечує зв'язок між найбільшими містами України — Києвом, Харковом і Дніпром.

Клімат[ред.ред. код]

Літня Полтава з висоти пташиного польоту

В цілому клімат міста є помірно континентальним з прохолодною зимою і теплим (інколи спекотним) літом. Середньорічна температура повітря становить 7,6 °C, найнижча в січні (мінус 6,6 °C), найвища — в липні (20,1 °C).

В середньому за рік в Полтаві випадає 569 мм атмосферних опадів, найменше їх у лютому-березні, найбільше — в липні. Щозими в Полтаві утворюється сніговий покрив, максимальна висота якого зазвичай спостерігається в лютому. Відносна вологість повітря в середньому становить 74 %, найменша вона у травні (61 %), найбільша — у грудні (88 %).

Найбільшу повторюваність у місті мають вітри із заходу, найменшу — з півночі та південного сходу. Найбільша швидкість вітру — в лютому, найменша — в серпні. У січні вона в середньому становить 4,6 м/с, у липні — 3,1 м/с. Кількість днів з грозами в середньому за рік дорівнює 13, з градом — 5, зі снігом — 59.

Клімат Полтави
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 9,4 16 22,4 29,9 34,2 35,7 39 39,4 32,2 29,6 20 13,5 39,4
Середній максимум, °C −3 −2 3 12 20 23 24 23 18 11 3 −1 11
Середня температура, °C −6,6 −5,3 −0,1 8,8 15,4 18,7 20,1 19,4 14,3 7,6 1,5 −3,1 7,6
Середній мінімум, °C −8 −7 −2 5 10 13 15 13 10 3 −1 −5 3
Абсолютний мінімум, °C −33,6 −29,1 −22,8 −11,1 −2,9 0 7,2 2,8 −3 −11,1 −21,5 −28,6 −33,6
Норма опадів, мм 43 37 35 40 51 60 71 46 44 42 49 51 569
Джерело: Клімат Полтави. meteoprog.ua. Процитовано 7 червня 2015. 

Населення[ред.ред. код]

Докладніше: Населення Полтави

Транспорт[ред.ред. код]

Вокзал Полтава-Київська.

Автомобільні дороги[ред.ред. код]

Через Полтаву, проходить кілька автомобільних шляхів, які поєднують місто і область з іншими адміністративними одиницями України. У той же час наявний їх дисбаланс — так наприклад залізничним транспортом до Львова чи Луцька простіше доїхати аніж до сусіднього Чернігова.

Найменування і індекс автомобільних доріг[ред.ред. код]

Залізничний[ред.ред. код]

У Полтаві діють два залізничні вокзали, які приймають курсуючі потяги далекого прямування, а також приміські електропоїзди.

  • Пасажирський вокзал «Полтава-Південна» — вузлова залізнична станція Південної залізниці, зв'язковий вузол чотирьох напрямків (Люботин, Ромодан, Кременчук, Красноград). Загальна площа приміщень вокзалу — 3817 кв. м., він розрахований на 200—250 пасажирів. У 1937 році будівлю пасажирського вокзалу «Полтава-Південна» було відкрито після реконструкції. На станції Полтава-Південна знаходиться управління Полтавської дирекції залізничних перевезень (ДН-4), пасажирський вокзал 1-го класу, локомотивне депо (ТЧ-5), моторвагонне депо (РПЧ-2), вантажне вагонне депо (ВЧД-9), дистанція шляху (ПЧ-11), дистанція сигналізації та зв'язку (ШЧ-6), Полтавське (БМЕУ-6) і Південне (БМЕУ-685) будівельно-монтажні експлуатаційні управління, дистанція електропостачання (ЕЧ-4), пасажирський вагонна дільниця (ВЧ 4).

Автобуси[ред.ред. код]

У місті курсують автобуси по всіх місцевих напрямках, а також передмістя. Машини знаходяться на утриманні підприємства «Полтаваавтотранс».

Автовокзал «Полтава-1» знаходиться на балансі підприємства «Полтаваавтотранс». Міжміські автобуси курсують в різних напрямках України. Також, з автовокзалу відправляються в рейси автобуси приміського значення, з'єднуючи Полтаву з численними районними центрами області.

Тролейбуси[ред.ред. код]

Полтавський тролейбус на вулиці Небесної Сотні

Тролейбусна лінія діє в Полтаві з 14 вересня 1962 року. Загальна довжина контактної мережі — 72,6 км. Всього на балансі КП «Полтаваелектроавтотранс» близько 90 машин. Велика частина — це машини виробництва Південного машинобудівного заводу, перші з яких надійшли в січні 1993. Маршрути протягом багатьох років багато разів змінювалися. На даний момент машини працюють на 10 маршрутах. Найкоротший маршрут — № 1 (13 км). Найдовший — № 6 (33,8 км).

Маршрутне таксі[ред.ред. код]

У Полтаві, паралельно більшості ліній муніципального транспорту діють лінії маршрутного таксі. Також лінії маршрутного таксі пов'язують місто з передмістям. Лінії маршрутного таксі обслуговуються приватними компаніями-автоперевізниками і комунальними АТП.

Повітряний[ред.ред. код]

У місті діє аеропорт «Полтава». Він розташований поруч з трасою «Київ-Полтава», що значно розвантажує пасажиропотік автомобільної дороги. Аеродром придатний для експлуатації літаків цілий рік без обмежень, в світлий час доби. Забезпечує зліт, посадку і керування літаками індексу 5 (п'ять) і нижче.

Адміністрація[ред.ред. код]

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

  1. Подільський район
  2. Шевченківський район
  3. Київський район

Селища Розсошенці, Щербані, Терешки, Копили і Супрунівка офіційно (згідно з адміністративно-територіальним поділом) розташовані за межами міста, але фактично є частиною полтавської агломерації.

Устрій[ред.ред. код]

Наука та освіта[ред.ред. код]

Полтавське Державне музичне училище

Полтава завжди була одним з найважливіших центрів науки та освіти в Україні. На території міста функціонують 12 ВНЗ.

Перелік вищих навчальних закладів Полтави:

ВНЗ III—IV рівнів акредитації[ред.ред. код]

ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації[ред.ред. код]

Перелік вищих навчальних закладів недержавної форми власності[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

Центральний стадіон «Ворскла»

Найвідомішою є головна футбольна команда міста — «Ворскла». Окрім того в першій лізі виступає ще один місцевий клуб — ФК Полтава.

У гандбольній першості місто представляє команда «Динамо-Полтава». У баскетбольній Суперлізі виступає БК «Полтава». Жіноча футзальна команда «Ніка» (у 2015 році отримала назву «ПЗМС»[12])  — багаторазовий чемпіон України. Функціонують картингові секції, розвивається мотокрос.

Серед спортивних споруд міста: Центральний стадіон «Ворскла»[13], стадіони «Локомотив», «Динамо», «Авіатор», спортивні комплекси ПДАА, ПЗМС, МВС, басейни «Юність-1» і «Дельфін», картодром «Лтава», мототрек (зараз перебуває у незадовільному стані[14]), тенісні корти та ковзанки.

У 2009 році в місті з'явився професіональний жіночий волейбольний клуб «Полтавчанка», який виступає у вищій лізі чемпіонату України.

Найпопулярнішим з бойових мистецтв, у котрому представники міста та регіону найбільш успішні[15], є ММА. Важка атлетика, котра у попередні часи займала позицію у топ-10, опісля 1991-го зазнала значної деградації[16].

Культура[ред.ред. код]

Архітектура[ред.ред. код]

Див. також: Пам'ятки Полтави
Пам'ятник Іванові Мазепі на Соборному майдані
Барельєф пам'ятника Івану Котляревському за мотивами «Енеїди».

Архітектурний ансамбль Круглої площі (XIX століття), багато церков (Пушкарівська, Миколаївська тощо), Успенський собор, Макаровський собор, Хрестовоздвиженський монастир, Храм Віри, Надії і Любові, багато будівель, визнаних пам'ятками архітектури (Технічний університет тощо), сучасні будівлі з багатою архітектурою (галерея мистецтв, філіал юракадемії тощо).

Музеї[ред.ред. код]

У Полтаві велике число музеїв — як державних, муніципальних, так і створених на громадських засадах (переважно при підприємствах і внз):

Театри, музика та кіно[ред.ред. код]

Театри міста мають давню історію: Полтавський оперний театр існував до 1929, а Полтавський вільний театр — до 1821. Наразі діють Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М. В. Гоголя та Полтавський академічний обласний театр ляльок, а також Полтавське українське драматичне товариство.

На початку вересня у місті традиційно (із 2003 року) на Співочому полі проходить всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест».

Серед класичних колективів зокрема — фолк «Калина», Полтавський симфонічний оркестр, оркестр «Полтава», хореографічний колектив Пірует та ансамбль «Полтава», рок гурти — «Онейроїд», «Транс-Формер» та інші. Також місто славиться традиційно майстерним вишкілом виконавців на кобзі та бандурі, чому значно сприяв Володимир Єсипок.

Популярність представників сучасніших жанрів переважною мірою не сягає далі меж регіону. Відносно популярним є репер Артем Лоїк. Із критих цілорічних закладів, найбільш придатних для масових культзакладів, на початку 2000-х виокремлювалися Палац дозвілля «Листопад» (переважно попкультура) та «Villa Крокодила» (альтернатива тощо). Наявні концертні та стрип паби менших площ на різний смак та гаманець. Мекки кіноманів — два кінотеатри мережі Wizoria: екс-«Колос» та зала у ТЦ «Конкорд». У той же час кінозали що функціонували у 1990-х — «Алмаз»[28], «Імені Котляревського» — припинили свою діяльність.

Релігія[ред.ред. код]

Відпочинок[ред.ред. код]

У Полтаві є центральна обласна бібліотека, дитячо-юнацька бібліотека, бібліотеки в районах міста, обласна наукова медична бібліотека, обласна бібліотека для дітей та універсальна наукова бібліотека[29].

В місті багато парків і зелених насаджень: центральний парк міста — Корпусний сад, а також Сонячний парк (Полтава), парк Слави, парк культури і відпочинку «Перемога», Березовий сквер, Парк сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавілова, Полтавський міський парк (дендропарк), ботанічний сад педагогічного університету та ін.

Полтава Музей Козацька держава.JPG Полтавський краєзнавчий 1.jpg Полтавський академічний облдрамтеатр ім М. В. Гоголя.jpg Корпусний сад у Полтаві.JPG
Музей історії
Полтавської битви.
Полтавський драмтеатр,
вигляд з боку Театральної площі.
Місцевий Корпусний сад.

Економіка[ред.ред. код]

База даних підприємств, організацій, установ в Полтаві та Полтавській області.

  • Автоагрегатний завод;
  • Бавовнопрядильна фабрика «Демітекс»;
  • Завод газорозрядних ламп (ГРЛ);
  • Завод «Електромотор»;
  • Завод «Хіммаш»;
  • Завод «Лтава»;
  • Завод «Щедрий дар»;
  • Завод медичного скла;
  • Корпорація «Di-Star»;
  • Елемент Шість (у минулому — Полтавський алмазний завод);
  • ЗАТ Полтавський алмазний інструмент;

Особистості[ред.ред. код]

Видатні уродженці[ред.ред. код]

Полтава у філателії[ред.ред. код]

Філателія на Полтавщині була започаткована у 1868 році випуском земською поштою марки Пирятинського повіту, а згодом ще 11 повітів Полтавської губернії. За період до 1916 року земські пошти видали 394 марки основних типів. Особливою увагою користується ювілейна серія з 7 марок на ознаменування 200-річчя Полтавської битви, а також унікальна марка 1912 року, на якій зображено вулицю села з хатами під стріхою та з стіжками сіна. Серед діячів земської пошти значне місце належить голові управи П. П. Ганьку — відомому філателісту, автору книги «Земская почта Полтавского уезда» (1914)[30]. Марки всіх повітів Полтавської губернії увійшли до «Каталогу земських поштових марок», виданого в 1925 році уповноваженим ВЦВК по філателії та бонах Ф. Г. Чучіним. Широкого розвитку набула філателія в повоєнні роки. У 50-х роках у Полтаві та Кременчуці виникли гуртки філателістів, які згодом об'єдналися в міські товариства. У 1962 році було офіційно зареєстровано Полтавське міське товариство колекціонерів, яке незабаром виросло до обласного. З нагоди 800-річчя Полтави (1974) видано марку № 4373, на блоці № 5126 (1980), траса руху Олімпійського вогню включає Лубни, Полтаву та Чутове. Полтавщині та відомим полтавцям присвячені десятки маркірованих конвертів, карток[30].

Poltavskoe zemstvo1.jpg Полтавский уезд № 15 (1909 г.).jpg Полтавский уезд № 74 (1912 г.).jpg Полтавский уезд № 76 (1912 г.).jpg

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

З друкованих масмедіа виходять «Полтавський вісник», «Жовта газета», «Зоря Полтавщини», «Вечірня Полтава», «Нова Полтава» та інші. Діють телеканали Полтавська регіональна філія НСТУ «Лтава» та «Місто».

На території Полтави своє мовлення проводять 18 всеукраїнських та регіональних FM-радіостанції: «Радіо Максимум» (92,4 МГц), «Країна ФМ» (98,7 МГц), «Ретро FM» (99,1 МГц), «Люкс FM» (99,5 МГц), «Авторадіо-Україна» (100,0 МГц), «Kiss FM» (100,6 МГц), «Перець FM» (101,3 МГц), «Ваша хвиля»/«1-й канал НРУ» (101,8 МГц), «Хіт FM» (102,3 МГц), «Power FM» (102,7 МГц), «Ера FM» (103,4 МГц), «Наше радіо» (103,8 МГц), «Русское Радио Україна» (104,5 МГц), «Шансон» (105,0 МГц), «Мелодія FM» (105,8 МГц), «NRJ» (106,8 МГц), «Радіо П'ятниця» (107,2 МГц), «Радіо РОКС Україна» (107,8 МГц).

Міста-побратими[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р.
  3. Игорь же слышавъ то поѣха противу Половцемь и переѣха Въросколъ оу Лтавы кь Пеӕславлю
  4. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — 432 с.
  5. Український конституціоналізм ХІХ століття
  6. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Полтавська область АН УРСР. Інститут історії. — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — 1027 с.
  7. «Унія» на сайті Історія Полтави
  8. Полтавщина в роки другої світової війни
  9. Соціальні стандарти по-німецьки. Як жила Полтава під час нацистської окупації у 1941—1943 році
  10. Гітлер у Полтаві
  11. Німецький терор (1941-43) Полтавщина
  12. Полтавський тренер легенд футзалу розповів про майбутнє 10-кратних чемпіонок. doa.in.ua (uk-ua). Процитовано 2017-02-12. 
  13. Розташування стадіону Ворскла на мапі
  14. Дубина, Олег. Показали жахливий стан легендарного стадіону Полтави. doa.in.ua (uk-ua). Процитовано 2017-02-12. 
  15. Полтавщина-спорт. ММА
  16. Деградація важкої атлетики у Полтаві
  17. Офсайт Пкм
  18. Офсайт ДзППб
  19. Музей-садиба І. П. Котляревського
  20. Літературно-меморіальний музей І. П. Котляревського
  21. Літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка
  22. Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного
  23. Офсайт галереї мистецтв
  24. Офсайт музею авіації та космонавтики
  25. Музей д/с авіації на мапі
  26. УМВС України в Полтавській області
  27. Про музей історії органів ВС Полтавщини
  28. Колишній кінотеатр «Алмаз» вже давно серед руїн Полтави
  29. Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
  30. а б «Полтавщина:Енциклопедичний довідник», стор. 935—936 (укр.)
  31. Міжнародна співпраця
  32. До Полтавського батальйону небайдужих приєднався мер американського міста
  33. Після агресії Росії з сайту адміністрації міста Краснодар згадку про місто-побратим Полтава було прибрано1. В Україні також були озвучені окремі заяви про необхідність розірвання угод з російськими містами 2
  34. Міжнародна співпраця/Дуньїн

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]