Полтава (поема)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Назва «Полтава»
TSh Maria.jpg

Тарас Шевченко. Марія. Малюнок для поеми (1840)
Автор Пушкін Олександр Сергійович
Назва мовою
оригіналу
Полтава
Мова російська
Тема Полтавська битва
Жанр поема
Виданий 1829
Перекладач(і) Євген Гребінка (1836)
Сава Голованівський (1937)
А. Малишко та М. Рильський (1949)

Полтавапоема Олександра Пушкіна написана в 1828. Назва поеми пов'язана з Полтавською битвою, що відбулася 27 червня 1709. У роботі над поемою Пушкін звертався до історичних джерел, молдавських переказів, народних українських пісень та дум. При читанні поеми відчувається вплив народних пісень, казкових мотивів на її зміст і характер зображення її персонажів.

Поема присвячена Марії Волконській, дочці генерала Раєвського, героя війни 1812 року, яка пішла за своїм чоловіком-декабристом на заслання до Сибіру.

Постать українського гетьмана Івана Мазепи у поемі зображено тенденційно.

Дійові особи[ред.ред. код]

Сюжет[ред.ред. код]

Поема складається з трьох пісень. Назва поеми натякає що сюжет твору розкортатиметься в місті Полтава, хоча всупереч назві, батальні сцени під Полтавою посідають незначне місце і з'являються лише в останній, третій пісні. Головні дійові особи Полтавської битви, російський цар Петро Великий та шведський король Карл ХІІ, не є героями першого плану поеми. Натомість, головним героєм є передовсім Мазепа.[1]

У першій пісні розповідається про Марію, дочку генерального судді Кочубея та хрещеницю українського гетьмана Мазепи, що стала, відповідно до сюжету, коханкою гетьмана. [2] Згадуються також події Великої Північної війни.

У другій пісні розповідається про невдалу інтригу Кочубея, спрямовану на усунення Мазепи, після чого послідувала страта Кочубея, якій Марія не запобігла. За винятком ролі Марії, дана частина сюжету заснована на історичних фактах. Утім історичні факти узяті здебільшого з пісень, дум, документів що мали чіткий проросійський характер, тож про об'єктивність висвітлення подій у творі - мови нема.

У третій пісні розповідаєтсья про Полтавську битву, про перехід Мазепи на бік Швеції, що оцінється Пушкіном як зрада, та описуєтсья подальша доля героїв.

Аналіз твору[ред.ред. код]

Тенденційність зображення Мазепи[ред.ред. код]

На відміну від західноєвропейських романтиків, які змальовували Мазепу молодим, закоханим у життя і свою державотворчу діяльність, російські письменники здебільшого подавали його як старого й немічного чоловіка, зокрема такий образ Мазепи створює Пушкін у поемі «Полтава».[1]

Для своєї поеми, Пушкін використав слова з поеми Байрона як епіграф. Це не випадково, адже поштовхом до написання поеми "Полтава" стало невдоволення Пушкіна тим, що Джродж Байрон у своїй поемі "Мазепа" (1819) зобразив українського гетьмана як відважного та шляхетного героя, а не як лиходія та пройдисвіта як того бажав Пушкін.[3] Загалом, Пушкін відгукнувся критично на байронівського «Мазепу»:

Байрон знав Мазепу тільки за вольтеровою «Історією Карла ХІІ». Він вражений був тільки картиною людини, прив’язаної до дикого коня, який мчить степом. Картина звичайно поетична, [...] але не шукайте тут ані Мазепи, ні Карла, ні цієї похмурої, ненависної, страдницької особи, яка з’являється у всіх майже творах Байрона, але якої [...] в Мазепі якраз і немає.[3]

Як відповідь байронівській поемі, Пушкін вирішив написав власну поему «Полтава», де образ Мазепи зображується неприховано негативно, й гетьман постає таким собі романтичним «лиходієм». Відомо, що на відміну від Байрона, який як історичне першоджерело використовував «Історію Карла XII», при написанні «Полтави» Пушкін використовував книгу «Історія Русів»[4] й згодом присвятив її вірогідному автору статтю в своєму журналі «Сучасник» (рос. «Современник»). Не зважаючи на намагання Пушкіна триматися історичної достовірності, в кінцевому результаті події пов'язані з українською історією були описані ним викривлено а його опис Мазепи мав шовіністичне забарвлення.[5] Загалом, поемою «Полтава», яку високо оцінив російський імператор Микола І, Пушкін продемонстрував свою абсолютну відданості офіційній російській імперській ідеології, яка заперечувала право окремих поневолених народів (зокрема українців) на власну державу.

Аналізуючи твір Пушкіна, видається що основним завданням поеми «Полтави» було довести «історичну закономірність» знищення української державності та «історичної неминучость» поглинання України Росією.[5] Однобоко оспівано велич Петра І, а постать українського гетьмана Івана Мазепи заплямовано: Мазепа у Пушкіна «підступний», «лютий», «хитрий», «холодний», «згубник», «лукавий», «змій», у нього «чорні помисли», він носить у грудях «кипучу отруту».[6] Характерні ознаки психологічного портрету Мазепи Пушкіном є «злочинність» - як людини, і ненадійність та авантюрність – як державного діяча.[7]

Олександр Пушкін
Полтава

Давно ми заварили діло,
Тепер воно кипить у нас;
Година гарная наспіла,
Прокалатає швидко час.
Давно без батьківської слави
Ми, як воли, в ярмі жили,
У подданстві або Варшави,
Або великої Москви.
Возиться годі з москалями,
Украйні царством буть пора:
І я моїми козаками
Шпурну на моцного Петра!

— Переклад Євгена Гребінки[8]
Оригінальний текст (рос.)
Александр Пушкин
Полтава
Давно замыслили мы дело
Теперь оно кипит у нас.
Благое время нам приспело;
Борьбы великой близок час.
Без милой вольности и славы
Склоняли долго мы главы
Под покровительством Варшавы,
Под самовластием Москвы.
Но независимой державой
Украйне быть уже пора:
И знамя вольности кровавой
Я подымаю на Петра

Похідні твори[ред.ред. код]

На сюжеті поеми Пушкіна "Полтава" заснована опера «Мазепа» Петра Чайковського.

Переклади українською[ред.ред. код]

  • Олександр Пушкін. Полтава. Вольний пєрєвод на малоросійський язик: Євген Гребінка. СПб: В тіпографії І. Вороб'йьова. 1836. 74 стор.
  • Олександр Пушкін. Полтава. Переклад з російської: Сава Голованівський. Харків: Дерджлітвидав УРСР. 1937. 72 стор.
    • (перевидання) Олександр Пушкін. Полтава. Переклад з російської: Сава Голованівський. Харків: Держвидав України, 1946. 58 с.
  • Олександр Пушкін. Полтава. Переклад з російської: Андрія Малишка та Максима Рильського. // Олександр Пушкін. Твори у 4 томах.: Т 2. Вступна стаття М. Гудзія. Київ: Держлітвидав, 1949. 852 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Анастасія Вітченко.Генеза образу гетьмана Івана Мазепи в зарубіжній літературі (за матеріалами європейської періодики та окремих видань XVII–XIX ст.) // Український інформаційний простір: Науковий журнал Інституту журналістики і міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв / Гол. редактор М. С. Тимошик. Київ: КНУКіМ. №3 за 2014 рік. 352 стор.:17-25 сс.
  2. Історичними джерелами підтверджуються лише сватання Мазепи до дочки Кочубея і відмова батьків.
  3. а б Поема Олександра Пушкіна «Полтава»: текст і контекст - День, 26 червня 2009
  4. Валерій Шевчук Нерозгадані таємниці «Історії Русів» // Історія Русів. К., 1991. — С. 16.
  5. а б Семен Цвілюк. Про святині справжні й уявні. «Новий Пушкін» і його «Поема про Мазепу» - День, 2007-06-09
  6. Ю. Бойко Пушкін Олександер Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  7. Н.Г. Петриченко. Історія Мазепи та міф Мазепи в контексті художніх творів російської та польської літератур першої половини ХІХ століття // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2009. — Вип. XIII.
  8. Олександр Пушкін. Полтава. Вольний пєрєвод на малоросійський язик: Євген Гребінка. СПб: В тіпографії І. Вороб'йьова. 1836. 74 стор.

Посилання[ред.ред. код]