Відмінності між версіями «Польовий шпат»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (→‎Гірські породи і руди: Disambig за допомогою AWB)
 
Рядок 31: Рядок 31:
 
* алюмосилікатні породи, в яких кварцу немає, а польовий шпат замінений лужними мінералами — [[Нефеліновий сієніт|нефелінові сієніти]], [[міаскіт]]и та ін.
 
* алюмосилікатні породи, в яких кварцу немає, а польовий шпат замінений лужними мінералами — [[Нефеліновий сієніт|нефелінові сієніти]], [[міаскіт]]и та ін.
   
Серед них можна назвати родовища аляскітів у [[США]] (Спрус-Пайн), тіла змінених порід гранітного ряду (кора вивітрювання) в Англії, Польщі, Японії, Франції. Одним з класичних прикладів цієї підгрупи є родовище Шеблув у Польщі. Як польовошпатову сировину використовують також ґрейзенізовані граніти з родовища Сент-Стівенс (графство Корнуелл, [[Англія]]). До цього типу належать слюдяні граніти в Узбекистані (Лянгарське родовище), [[альбітит]]и в Казахстані (гора Аксоран), лейкократові граніти в Таджикистані (Такобське родовище), мусковітові граніти на [[Урал]]і, гранітні масиви в Україні (Кіровоградська область) та ін.
+
Серед них можна назвати родовища аляскітів у [[США]] (Спрус-Пайн), тіла змінених порід гранітного ряду (кора вивітрювання) в Англії, Польщі, Японії, Франції. Одним з класичних прикладів цієї підгрупи є родовище Шеблув у Польщі. Як польовошпатову сировину використовують також ґрейзенізовані граніти з родовища Сент-Стівенс (графство Корнуелл, [[Англія]]). До цього типу належать слюдяні граніти в Узбекистані (Лянгарське родовище), [[альбітит]]и в Казахстані (гора Аксоран), лейкократові граніти в Таджикистані (Такобське родовище), мусковітові граніти на [[Уральські гори|Урал]]і, гранітні масиви в Україні (Кіровоградська область) та ін.
 
 
 
Найвисокоякіснішими польовошпатовими рудами для скляної і керамічної промисловості є грубозернисті та гіганто-зернисті польовошпатові пегматитові жили. У багатьох країнах використовують також апліти, польовошпатові піски, змінені граніти, [[ліпарит]]и, фельзит-порфіри та ін. За межами України близько 2/3 всього видобутку польового шпату припадає на пегматитову сировину.
 
Найвисокоякіснішими польовошпатовими рудами для скляної і керамічної промисловості є грубозернисті та гіганто-зернисті польовошпатові пегматитові жили. У багатьох країнах використовують також апліти, польовошпатові піски, змінені граніти, [[ліпарит]]и, фельзит-порфіри та ін. За межами України близько 2/3 всього видобутку польового шпату припадає на пегматитову сировину.

Поточна версія на 02:55, 13 серпня 2019

Польовий шпат
Feldspar-Group-291254.jpg
Ідентифікація
Твердість 6
Колір риси білий колір
CMNS: Польовий шпат на Вікісховищі

Польові́ шпа́ти — група найпоширеніших породотвірних мінералів класу силікатів каркасної структури, які характеризуються порівняно високою твердістю.

Польовики — староукраїнська назва польових шпатів[джерело?].

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Польові шпати становлять близько 50 % від маси земної кори. Приблизно 60 % їх міститься у вивержених гірських породах, у метаморфічних — близько 30 %, у осадових — 10-11 %. Густина 2,6-2,8. Твердість 6-6,5. За хімічним складом — це алюмосилікати натрію, кальцію, калію, барію, як ізоморфні домішки містять рубідій, свинець, стронцій тощо. Польові шпати використовуються у скляній, паперовій та інших галузях промисловості; деякі з цих мінералів застосовуються як облицювальний матеріал та виробне каміння.

Польові шпати розділяють на 3 групи:

Ортоклази — калієві польові шпати складу K2O.Al2O3.6SiO2. Зустрічаються у вигляді кристалів, іноді дуже крупних, але в основному у вигляді дрібнозернистих мас. Непрозорі, мають скляний або перламутровий блиск. Альбіто-натрієві польові шпати — складу Na2O.Al2O3.6SiO2. Зустрічаються у вигляді дрібнозернистих мас. Прозоріші, ніж ортоклази. Анортито-кальцієві польові шпати складу CaO.Al2O3.6SiO2. Утворюють такі ж кристали (завжди дрібні) та кристалічні маси, як ортоклази та альбіти.

Підгрупа плагіоклазів являє собою безперервний ізоморфний ряд альбіту Na[AlSi3O8] і анортиту Са[Al2Si2O8]. Для них характерна пластинчата будова. Залежно від вмісту кальцієвої (анортитової) молекули плагіоклази поділяються на 100 номерів. За вмістом SiO2 їх поділяють на кислі (№ 0-30), середні (№ 30-50) і основні (№ 50-100). У підгрупі лужних польових шпатів найпоширенішими є ортоклаз і мікроклін. Обидва мінерали мають однаковий склад К[AlSi3O8] і відрізняються лише сингонією: ортоклаз моноклінної, а мікроклін — триклінної сингонії. Закономірні проростання ортоклазу або мікрокліну альбітом називають пертитом, а проростання плагіоклазу ортоклазом або мікрокліном — антипертитом. До плагіоклазів належать бітовніт, лабрадор та інші мінерали.

Підгрупа гіалофанів (ізоморфна суміш К[AlSi3O8] і Ва[Al2Si2O8]) зустрічається рідко і практичного значення не має. З усіх польових шпатів найбільший промисловий інтерес становлять лужні. В Україні майже 2/3 загального видобутку польовошпатової сировини використовується в скляній промисловості і близько 1/3 в керамічній.

Гірські породи і руди[ред. | ред. код]

Польовошпатові вивержені гірські породи непегматитового характеру можна поділити на дві підгрупи:

Серед них можна назвати родовища аляскітів у США (Спрус-Пайн), тіла змінених порід гранітного ряду (кора вивітрювання) в Англії, Польщі, Японії, Франції. Одним з класичних прикладів цієї підгрупи є родовище Шеблув у Польщі. Як польовошпатову сировину використовують також ґрейзенізовані граніти з родовища Сент-Стівенс (графство Корнуелл, Англія). До цього типу належать слюдяні граніти в Узбекистані (Лянгарське родовище), альбітити в Казахстані (гора Аксоран), лейкократові граніти в Таджикистані (Такобське родовище), мусковітові граніти на Уралі, гранітні масиви в Україні (Кіровоградська область) та ін.

Найвисокоякіснішими польовошпатовими рудами для скляної і керамічної промисловості є грубозернисті та гіганто-зернисті польовошпатові пегматитові жили. У багатьох країнах використовують також апліти, польовошпатові піски, змінені граніти, ліпарити, фельзит-порфіри та ін. За межами України близько 2/3 всього видобутку польового шпату припадає на пегматитову сировину.

Родовища[ред. | ред. код]

Усі родовища польовошпатової сировини можна поділити на три групи:

  • Гранітні і частково лужні пегматити.
  • Польовошпатові вивержені гірські породи непегматитового характеру.
  • Польовошпатові піски. Пегматити є комплексними родовищами, і польовий шпат видобувається з них як спеціально, так і попутно.

Найбільшими родовищами гранітних пегматитів є родовища на РФ (Карелія, Урал, Прибайкалля, Сх. Сибір, Забайкалля, Далекий Схід), Швеції, Норвегії, США та інших країнах. Нефелінові пегматити відомі на Уралі (Вишневогорське родовище та ін.). Великі родовища гранітних пегматитів є в Україні (Єлисеївське, Зелена Могила).

Видобування[ред. | ред. код]

Видобуток польових шпатів, 2005 рік

Наприкінці ХХ століття у світі спостерігалося збільшення видобутку П.ш. (Demand for feldspar in ceramics to increase // Skill. Mining Rev. — 2000. — 89, 2. — Р. 8.). Світовий видобуток польових шпатів у 1998 р. становив 11,5 млн т, з них у Китаї, Італії, Японії, Туреччині і США 63 %. Промисловий видобуток нефелінового сієніту проводиться переважно в Канаді і Норвегії. У кераміч-ному виробництві споживання польових шпатів і нефелінового сієніту становить приблизно 5,5 млн т/рік або 41 % від загального попиту. Очікуване зростання споживання становить приблизно 10 % на рік. У скляному виробництві споживання польового шпату і нефелінового сієніту становить приблизно 5,75 млн т/рік із загальним скороченням попиту за рахунок збільшення використання скляного бою.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]