Відмінності між версіями «Польська православна церква»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Церква
 
{{Церква
|назва = Польська автокефальна православна церква<br><small>{{lang-pl|Polski Autokefaliczny Kościół Prawosławny}}
+
|назва = Польська автокефальна православна церква<br/><small>{{lang-pl|Polski Autokefaliczny Kościół Prawosławny}}</small>
 
|прапор =
 
|прапор =
 
|опис прапора = {{lang-pl|Polski Autokefaliczny Kościół Prawosławny}}
 
|опис прапора = {{lang-pl|Polski Autokefaliczny Kościół Prawosławny}}
Рядок 6: Рядок 6:
 
|опис герба =
 
|опис герба =
 
|фото = Warsaw 07-13 img38 Russian church.jpg
 
|фото = Warsaw 07-13 img38 Russian church.jpg
|підпис = [[Митрополичий собор святої рівноапостольної Марії Магдалини| Кафедральний собор Святої Марії Магдалини у Варшаві]]
+
|підпис = [[Митрополичий собор святої рівноапостольної Марії Магдалини|Кафедральний собор Святої Марії Магдалини у Варшаві]]
 
|засновник = Рівноап. [[Кирило і Мефодій]] (згідно з церковним переданням)
 
|засновник = Рівноап. [[Кирило і Мефодій]] (згідно з церковним переданням)
 
|дата заснування =
 
|дата заснування =
Рядок 20: Рядок 20:
 
|територія = {{flagcountry|Poland}}
 
|територія = {{flagcountry|Poland}}
 
|закордоном = [[Португалія]], [[Бразилія]]
 
|закордоном = [[Португалія]], [[Бразилія]]
|мова = [[Польська мова | польська]], [[Церковнослов'янська мова | церковнослов'янська]], [[Українська мова | українська]], [[Португальська мова | португальська]] (в Бразилії)
+
|мова = [[Польська мова|польська]], [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янська]], [[Українська мова|українська]], [[Португальська мова|португальська]] (в Бразилії)
 
|музика = візантійська
 
|музика = візантійська
 
|календар = [[юліанський календар|Юліанський]]<ref>[http://www.cerkiew.pl/index.php?id=wiad_kraj&tx_ttnews%5Bpointer%5D=2&tx_ttnews%5Btt_news%5D=20929&tx_ttnews%5BbackPid%5D=30&cHash=5ec51ccc106ce7f6ac935f0e00e93cc9 Zmiana kalendarza liturgicznego.] {{ref-pl}}</ref>, [[Новоюліанський календар|Новоюліанський]]
 
|календар = [[юліанський календар|Юліанський]]<ref>[http://www.cerkiew.pl/index.php?id=wiad_kraj&tx_ttnews%5Bpointer%5D=2&tx_ttnews%5Btt_news%5D=20929&tx_ttnews%5BbackPid%5D=30&cHash=5ec51ccc106ce7f6ac935f0e00e93cc9 Zmiana kalendarza liturgicznego.] {{ref-pl}}</ref>, [[Новоюліанський календар|Новоюліанський]]
Рядок 31: Рядок 31:
 
|ченці =
 
|ченці =
 
|вірні = близько 600 000<ref>[http://www.cnewa.org/default.aspx?ID=24&pagetypeID=9&sitecode=hq&pageno=2 The Orthodox Church of Poland] // cnewa.org</ref>
 
|вірні = близько 600 000<ref>[http://www.cnewa.org/default.aspx?ID=24&pagetypeID=9&sitecode=hq&pageno=2 The Orthodox Church of Poland] // cnewa.org</ref>
|веб-сайт = [http://www.orthodox.pl/ Польська Православна Церква]
+
|веб-сайт = {{url|orthodox.pl}}
 
}}
 
}}
'''По́льська автокефальна правосла́вна це́рква''' ({{lang-pl|Polski Autokefaliczny Kościół Prawosławny}}; також '''Польська православна церква''', або ('''православна''') '''церква Польщі''') — [[автокефальна церква|автокефальна]] [[Помісна церква|помісна]] [[Православна церква|православна]] [[Християнська церква|церква]] в [[Польща|Польщі]], яка посідає 12-е місце в [[Диптих (релігія)|диптиху]] автокефальних помісних церков. Церква була створена в 1924 році для православних християн у східній частині країни, коли [[Польська Республіка (1918—1939)|Польща]] відновила свою незалежність після [[Перша світова війна|Першої світової війни]], і на вимогу сталінського режиму була перезаснована [[1948]] році. До Польської церкви канонічно належать також православні парафії Бразилії.
+
'''По́льська автокефальна правосла́вна це́рква''' ({{lang-pl|Polski Autokefaliczny Kościół Prawosławny}}; також '''Польська православна церква''', або ('''православна''') '''церква Польщі''')&nbsp;— [[автокефальна церква|автокефальна]] [[Помісна церква|помісна]] [[Православна церква|православна]] [[Християнська церква|церква]] в [[Польща|Польщі]], яка посідає 12-е місце в [[Диптих (релігія)|диптиху]] автокефальних помісних церков. Церква була створена в 1924 році для православних християн у східній частині країни, коли [[Польська Республіка (1918—1939)|Польща]] відновила свою незалежність після [[Перша світова війна|Першої світової війни]], і на вимогу сталінського режиму була перезаснована [[1948]] році. До Польської церкви канонічно належать також православні парафії Бразилії.
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Рядок 138: Рядок 138:
 
* [[Варшава|Варшавсько]]-[[Більськ-Підляський|Більська]] архиєпархія: [[Савва (Грицуняк)|Сава (Грицуняк)]]
 
* [[Варшава|Варшавсько]]-[[Більськ-Підляський|Більська]] архиєпархія: [[Савва (Грицуняк)|Сава (Грицуняк)]]
 
* [[Білосток|Білостоцька]]-[[Гданськ|Ґданська]] архиєпархія: [[Яків Костючук|Якуб (Костючук)]] (2008–)
 
* [[Білосток|Білостоцька]]-[[Гданськ|Ґданська]] архиєпархія: [[Яків Костючук|Якуб (Костючук)]] (2008–)
* [[Лодзь|Лодзько]]-[[Познань|Познанська]] архиєпархія: Симон (Романчук) (1993–)
+
* [[Лодзь]]ко-[[Познань|Познанська]] архиєпархія: Симон (Романчук) (1993–)
* [[Вроцлав|Вроцлавсько]]-[[Щецин|Щецинська]] архиєпархія: Георгій (Паньковський) (2017-)
+
* [[Вроцлав]]сько-[[Щецин]]ська архиєпархія: Георгій (Паньковський) (2017-)
* [[Люблін|Люблінсько]]-[[Холм|Холмська]] архиєпархія: [[Авель Поплавський|Абель (Поплавський)]] (2001–)
+
* [[Люблін]]сько-[[Холм]]ська архиєпархія: [[Авель Поплавський|Абель (Поплавський)]] (2001–)
* [[Перемишль|Перемишльсько]]-[[Горлиці|Горлицька]] архиєпархія: Паїсій (Мартинюк) (2016-)
+
* [[Перемишль]]сько-[[Горлиці|Горлицька]] архиєпархія: Паїсій (Мартинюк) (2016-)
 
* [[Ріо-де-Жанейро|Ріо-де-Жанейрсько]]-[[Олінда]]-[[Ресіфі|Ресіфська]] архиєпархія: [[Хризостом Муніз Фрейре|Хризостом (Фрейре)]] (1992–)
 
* [[Ріо-де-Жанейро|Ріо-де-Жанейрсько]]-[[Олінда]]-[[Ресіфі|Ресіфська]] архиєпархія: [[Хризостом Муніз Фрейре|Хризостом (Фрейре)]] (1992–)
 
* [[Ресіфі|Ресіфська]] єпархія: Амбросій (Кубас) (1996–)
 
* [[Ресіфі|Ресіфська]] єпархія: Амбросій (Кубас) (1996–)
Рядок 147: Рядок 147:
 
=== Титулярні єпархії та єпископи ===
 
=== Титулярні єпархії та єпископи ===
   
* Титульна [[Супрасль|Супрасльська]] єпархія: Григорій (Чаркевич) (2008–), намісник єпископа в Білостоку та [[Гданськ|Ґданську]]<ref>{{in lang|pl}} Orthodox Diocese of Białystok and Gdańsk: [http://orthodox.bialystok.pl/arcybiskup Abp Jakub i Bp Grzegorz]</ref>
+
* Титульна [[Супрасль]]ська єпархія: Григорій (Чаркевич) (2008–), намісник єпископа в Білостоку та [[Гданськ|Ґданську]]<ref>{{in lang|pl}} Orthodox Diocese of Białystok and Gdańsk: [http://orthodox.bialystok.pl/arcybiskup Abp Jakub i Bp Grzegorz]</ref>
 
* Титульна [[Сім'ятичі|Сім'ятичська]] єпархія: Григорій (Маріуш) Паньковський (2007–), ординарій для польського православного військового ординаріату та вікарій єпископ для Варшави та Бельська
 
* Титульна [[Сім'ятичі|Сім'ятичська]] єпархія: Григорій (Маріуш) Паньковський (2007–), ординарій для польського православного військового ординаріату та вікарій єпископ для Варшави та Бельська
   
=== Інші суб’єкти ===
+
=== Інші суб'єкти ===
   
 
* Польський православний військовий ординаріат
 
* Польський православний військовий ординаріат
Рядок 157: Рядок 157:
 
Польська автокефальна православна церква була створена в 1924 році. Традиційно предстоятель церкви має титул митрополита Варшавського та всієї Польщі.
 
Польська автокефальна православна церква була створена в 1924 році. Традиційно предстоятель церкви має титул митрополита Варшавського та всієї Польщі.
   
* [[Георгій (Ярошевський)|Митрополит]] [[Георгій (Ярошевський)|Юрій]] (Григорій Ярошевський) — архиєпископ Варшавський ([[12 лютого]] [[1922]] — [[8 лютого]] [[1923]]) <small>(Попередник створення структури Польської Автокефальної Православної Церкви)</small>
+
* [[Георгій (Ярошевський)|Митрополит]] [[Георгій (Ярошевський)|Юрій]] (Григорій Ярошевський)&nbsp;— архиєпископ Варшавський ([[12 лютого]] [[1922]]&nbsp;— [[8 лютого]] [[1923]]) <small>(Попередник створення структури Польської Автокефальної Православної Церкви)</small>
* [[Діонісій (Валединський)|Митрополит Діонісій]] (Констянтин Валединський) — митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[27 лютого]] [[1923]] — [[6 квітня|6]]/[[17 квітня]] [[1948]])
+
* [[Діонісій (Валединський)|Митрополит Діонісій]] (Констянтин Валединський)&nbsp;— митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[27 лютого]] [[1923]]&nbsp;— [[6 квітня|6]]/[[17 квітня]] [[1948]])
* [[Макарій Оксіюк|Митрополит Макарій]] (Михайло Оксіюк) — митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[7 липня]] [[1951]] ([[8 липня]] [[1951]]) — [[2 березня]] [[1961]]) після [[8 грудня]] [[1959]] — на лікуванні в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]
+
* [[Макарій Оксіюк|Митрополит Макарій]] (Михайло Оксіюк)&nbsp;— митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[7 липня]] [[1951]] ([[8 липня]] [[1951]])&nbsp;— [[2 березня]] [[1961]]) після [[8 грудня]] [[1959]]&nbsp;— на лікуванні в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]
* [[Тимофій (Шреттер)|Митрополит Тимотеуш]] (Георгій Шреттер) — митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[5 травня]] [[1961]] — [[20 травня]] [[1962]])
+
* [[Тимофій (Шреттер)|Митрополит Тимотеуш]] (Георгій Шреттер)&nbsp;— митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[5 травня]] [[1961]]&nbsp;— [[20 травня]] [[1962]])
** [[Георгій (Кореністов)]] ([[20 травня|20]]/[[24 травня]] [[1962]] — [[26 травня]] [[1965]]) в/о, архиєп. Лодзинський
+
** [[Георгій (Кореністов)]] ([[20 травня|20]]/[[24 травня]] [[1962]]&nbsp;— [[26 травня]] [[1965]]) в/о, архиєп. Лодзинський
* [[Стефан (Рудик)|Митрополит Стефан]] (Степан Рудик) — митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[26 травня]] [[1965]] — [[26 березня]] [[1969]])
+
* [[Стефан (Рудик)|Митрополит Стефан]] (Степан Рудик)&nbsp;— митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[26 травня]] [[1965]]&nbsp;— [[26 березня]] [[1969]])
** [[Георгій (Кореністов)]] ([[26 березня]] [[1969]] — [[24 січня]] [[1970]]) в/о, архиєп. Лодзинський
+
** [[Георгій (Кореністов)]] ([[26 березня]] [[1969]]&nbsp;— [[24 січня]] [[1970]]) в/о, архиєп. Лодзинський
* Митрополит Базилій (Владімір Дорошкевич) — митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[24 січня]] ([[1 березня]]) [[1970]] — [[11 лютого]] [[1998]])
+
* Митрополит Базилій (Владімір Дорошкевич)&nbsp;— митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[24 січня]] ([[1 березня]]) [[1970]]&nbsp;— [[11 лютого]] [[1998]])
* [[Савва (Грицуняк)|Митрополит Сава]] (Міхал Грицуняк) — митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[12 травня|12]] ([[31 травня|31]]) [[Травень|травня]] [[1998]] — по теперішній час)
+
* [[Савва (Грицуняк)|Митрополит Сава]] (Міхал Грицуняк)&nbsp;— митрополит Варшавський і всієї Польщі ([[12 травня|12]] ([[31 травня|31]]) [[Травень|травня]] [[1998]]&nbsp;— по теперішній час)
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Версія за 12:20, 17 червня 2021

Польська автокефальна православна церква
пол. Polski Autokefaliczny Kościół Prawosławny

Herb Warszawskiej Metropolii Prawosławnej.png
Warsaw 07-13 img38 Russian church.jpg
Кафедральний собор Святої Марії Магдалини у Варшаві
Засновники Рівноап. Кирило і Мефодій (згідно з церковним переданням)
Дата заснування 1924
Самостійність проголошена 1924 (від Константинопольської православної церкви)
Самостійність визнана 1948
Перший предстоятель Митрополит Юрій Архиєпископ Варшавський
Чинний предстоятель Сава Митрополит Варшавський і всієї Польщі
Центр Варшава, Польща Польща
Основна юрисдикція Польща Польща
Юрисдикція для діаспори Португалія, Бразилія
Літургічна мова польська, церковнослов'янська, українська, португальська (в Бразилії)
Музична традиція візантійська
Церковний календар Юліанський[1], Новоюліанський
Єпископів 11
Єпархій 6 + військовий ординат в ранзі єпархії і єпархія в Бразилії
Навчальних закладів 1
Монастирів 11
Парафій 233
Вірних близько 600 000[2]
Офіційний сайт orthodox.pl

По́льська автокефальна правосла́вна це́рква (пол. Polski Autokefaliczny Kościół Prawosławny; також Польська православна церква, або (православна) церква Польщі) — автокефальна помісна православна церква в Польщі, яка посідає 12-е місце в диптиху автокефальних помісних церков. Церква була створена в 1924 році для православних християн у східній частині країни, коли Польща відновила свою незалежність після Першої світової війни, і на вимогу сталінського режиму була перезаснована 1948 році. До Польської церкви канонічно належать також православні парафії Бразилії.

Історія

Передісторія

Православ'я на територію Польщі поширювалось з теренів Київської Руси. За переказами польський князь Мечислав І був хрещений за східним обрядом.[3] Давні літописи згадують, що в 900 р. у Кракові діяла церква східного обряду. На її руїнах 1390 року було побудовано Бернардинський монастир та церкву Чесного Христа, де богослужіння відправлялись слов'янською мовою аж до 1480 року. За часів правління князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого до складу давньоукраїнські держави входили й теперішні східні польські землі. На цих теренах, а через них й у всьому Польському князівстві поширювалось християнство східного обряду. Одночасно, через західні кордони до Польщі проникав католицизм. Через це відбувались постійні зіткнення на релігійному ґрунті. Відомо що після смерті короля Болеслава Хороброго, 1030 року «постав бунт проти Церкви. Всташіє люди ізбили єпіскопа, і попи своя, і бояри своя….»[4]

Згодом, у Польській державі панівною релігією став католицизм. Православ'я стало релігією національних меншин — українців та білорусів. У XII—XIII ст. було засновано та активно діяли православні єпископські кафедри у Перемишлі, Галичі (згодом — Галицька митрополія), Холмі.

Після приєднання Західноукраїнських князівств до Польщі, галицькі бояри та духовенство звернулись до короля з проханням посприяти відновленню православної митрополії. 1371 року стараннями короля Казимира ІІІ Константинопольський Патріарх відновив Галицьку митрополію.

Пізніше польські урядовці та католицьке духовенство проводило активну політику окатоличення та ополячення щодо православної церкви та її вірних. Після трьох поділів Речі Посполитої, частина польських земель опинилась у складі Габсбурзької монархії, а частина — у складі Російської імперії. 1840 року — імперським урядом було створено православну Варшавську єпархію у складі Російської православної церкви.

На початок XX століття на територіях, які входили до складу Польської держави[джерело?], існувало до 25 % населення, що сповідувало православ'я (переважно українці та білоруси).

Проголошення автокефалії

Православна церква у Перемишлі

Відповідно до Ризької мирної угоди 1921 року, західноукраїнські та західнобілоруські етнічні землі опинилися під владою Польської республіки. В кордонах Польської республіки залишилось близько чотирьох мільйонів православних, в тому числі понад 2,5 млн українців. За національним складом 70 % православних становили українці, більше 28 % — білоруси, а решта — литовці, поляки, росіяни, чехи. В той же час у Польській республіці залишилась стара структура єпархій Російської православної церкви. Внаслідок радянсько-польської війни та боротьби з церквою в СРСР, зв'язки з Московським патріархатом були утруднені, а сам патріархат знаходився під жорстоким тиском радянських каральних органів. Це змусило православних єпископів Польщі Юрія (Ярошевського) та Діонісія (Валединського) звернутися, за посередництвом польського дипломатичного представника в Москві, до патріарха Тихона у справі надання автокефалії. Патріарх відмовився надати автокефалію, обмежившись призначенням єпископа Юрія патріаршим екзархом у Польщі з правами митрополита. Що ж до автокефалії, то Московський патріарх сказав: «Святі канони нашої церкви передбачають автокефалію для окремих самостійних народів. Коли б народ польський, що недавно здобув незалежність, був православним та просив для себе, то ми йому не відмовили б. Але давати автокефалію для різноплемінних православних, що перебувають у польській державі в стані національних та релігійних меншин, не дозволяють нам ні здоровий глузд, ні святі канони. Що було можливе, то вже дали православним у Польщі, а власне широку автономію».

У той же час польська державна влада, ставши господарем Західної Волині після її загарбання, не була зацікавлена в українізації волинського православ'я. 20 січня 1920 польський уряд схвалив «Тимчасові правила», що мали регулювати статус православ'я в Польській республіці. В цілому «Правила» розглядали Православну церкву в Польщі як силою політичних обставин відірвану від Православної церкви Росії частину, внутрішнє життя в якій не вимагало якихось змін чи перетворень, а отже як велику частину старого російського православ'я[5].

16 червня 1922 року відбувся Собор польських єпископів, який розглянув питання автокефалії та погодився на неї, за умови, що польський уряд сприятиме визнанню церкви автокефальною з боку помісних православних церков. Також ієрархи звернулись по допомогу й підтримку до Константинопольського патріарха. Тоді ж польська влада видала тимчасовий закон, яким провела реорганізацію православної церкви. Першим митрополитом Польської Православної Церкви став українець Юрій Ярошевський.

8 лютого 1923 року митрополит Юрій загинув від руки непримиренного ворога автокефалії, російського агента архимандрита Смарагда (Латишенка). 27 лютого 1923 р. Собор єпископів ухвалив: «… Визнати першим єпископом області з честю Митрополита Православної Митрополії у Польщі Високопреосвященного Діонісія, Архиєпископа Волинського і Кременецького… Довести цю постанову до відома уряду на предмет висловлення ним згоди на втілення в життя цієї постанови, а також на предмет запиту урядом на основі 28 Правила IV Вселенського Собору і з огляду на перебування не при справах Патріарха Московського, благословення Константинопольського Патріарха на буття Архиєпископа Діонісія Митрополитом Варшавським та Волинським і всієї Православної церкви в Польщі, з присвоєнням йому всіх зовнішніх відзнак, наданих Митрополиту Варшавському і всієї Польщі Святійшим Патріархом Московським і Положенням про управління Православною Церквою в Польщі від 14-27 січня 1922 р.»

Патріарха Тихона в той час було ув'язнено, а призначеного ним місцеблюстителя відсторонено більшовиками від справ. Управління Московським патріархатом ГПУ передало т. зв. «Живій церкві». В такій ситуації, Константинопольський патріарх Мелетій IV благословив обрання Діонісія й підтвердив його повноваження.

13 листопада 1924 року Константинопольський патріарх, Григорій VII підписує «Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенського Патріархата про визнання Православної церкви в Польщі Автокефальною». Урочистості з цієї нагоди відбулися у Варшаві 16-19 вересня 1925 р., в них взяли участь представники Константинопольської та Румунської церков, а також члени польського уряду. 17 вересня 1925 в присутності всього єпископату Польщі в митрополичому храмі святої Марії Магдалини відбулось урочисте зачитування патріаршого томоса. Томос було зачитано грецькою, польською, російською та українською мовами, міністр віровизнань підніс митрополитові Діонісію, як предстоятелю церкви, другу панагію.

Також у Томосі Вселенського патріарха мовилось «… перше відокремлення від Нашого Престолу Київської Митрополії і православних митрополій Литви та Польщі, залежних від неї, а також прилучення їх до Святої Московської Церкви настало не за приписами канонічних правил…».

Автокефалію Польської православної церкви визнали всі канонічні церкви.

Польський терор

Докладніше: Ревіндикація

Незважаючи на підтримку уряду в проголошенні автокефалії, польська влада вороже ставилась до православ'я. Попри те, що відповідно до статуту церкви, головою церкви був митрополит, а загальне управління належало св. Синодові єпископів, польський уряд їх права всіляко обмежував. Так, влада не дозволяла роками митрополитові скликати Синод. Вся його діяльність проходила через цензуру міністерства віросповідань та освіти. Хоча більшість парафіян було українці, офіційною мовою церкви стала польська. Призначення і звільнення священиків знаходилось в компетенції уряду. Він же розпоряджався й церковним майном. Лише на Холмщині понад 20 000 гектарів церковної землі було передано польським колоністам.

В 1930-х роках польський уряд розпочав системне та жорстоке нищення православних на українських землях. Православні церкви забирались й передавались римо-католикам, стихійні виступи селян на захист церков жорстоко придушувались.

Незважаючи на спротив польської влади, велику роботу з розбудови та українізації Польської Православної Церкви проводили Арсен Річинський, Михайло Тележинський та єпископ Олексій (Громадський).

10 квітня 1932 року митрополитом Діонісієм висвячено на єпископа архімандрита Полікарпа (Сікорського), якого пізніше призначено на єпископа Луцького, а архієпископа Олексія (Громадського) того ж року назначено єпископом усієї Волинської єпархії. Під їхнім керівництвом українська церква під окупацією Польщі стала розбудовувати своє національне життя.

1939—1940

Східно-православна церква в Біловежі

Після того, як у вересні 1939 року радянські війська по таємному договору з нацистською Німеччиною зайняли Західну Україну та Білорусь (див. Вторгнення СРСР до Польщі), Російська Православна Церква розгорнула інтенсивні заходи для підпорядкування єпархій на ново-приєднаних землях. На Волинь прибув патріарший екзарх, архієпископ Миколай Ярушевич, місцевих ієрархів було змушено приїхати до Москви і скласти там заяву вірности Московському патріархату. Не зробили цього лише архієпископ Поліський Олександр (Іноземців) (росіянин) та єпископ Луцький Полікарп (Сікорський).

На захопленій німцями території Польщі (див. Польська кампанія (1939)) була утворена Генеральна губернія. Де православна церква залишилась в юрисдикції митрополита Діонісія. Серед його єпископату були двоє українців:

1941—1944

У першому ряду з ліва направо: архиєп. Михаїл Хороший, архиєп. Ігор Губа, митр. Полікарп Сікорський, архиєп. Олександр Іноземців, архиєп. Ніканор Абрамович, єп. Мстислав Скрипник, єп. Сильвестр Гаївський. Кінець 1940-х

Див. Українська Автокефальна Православна Церква (1942-1944)

24 грудня 1941 року митрополит Діонісій призначив архієпископа Полікарпа з повною адміністративною відповідальністю в Київ.

8-10 лютого 1942 року митрополит Діонісій благословив зібрання українського єпископату в Пінську (Білорусь) на синод УАПЦ.

Протягом цього синоду архієпископами Полікарпом (Сікорським) і Олександром (Іноземцівим) були висвяченні в єпископи:

9-17 травня 1942 з благословення митрополита Діонісія в Кафедральному Соборі Андрія Первозваного в Києві під головуванням архієпископів Никанора (Абрамовича) та Ігоря (Губи) відбулись висвячення нових єпископів УАПЦ:

Митрополит Діонісій, архієпископи Олександр і Полікарп затвердили рішення цього Собору.

Таким чином, у 1942 році єпископами Польської Православної Церкви на чолі з архієпископом Полікарпом Сікорським було знову відновлена Українська Автокефальна Православна Церква, але вже канонічно визнаними ієрархами. Та після війни церкву заборонено більшовиками: єпископат і частина духівництва виїхала за кордон, де УАПЦ продовжувала діяти. Подальша діяльність УАПЦ аж до відновлення Україною незалежности, в основному пов'язана з УПЦ в США в Європі та Австралії.

Під впливом Московського Патріархату

Собор Олександра Невського, Лодзь

Після зайняття Польської республіки червоноармійськими військами та встановлення прорадянського режиму, почались репресії проти ієрархії Православної церкви, митрополита Діонісія, більшість єпископів та багатьох священиків.

1948 року нова польська влада, розпорядженням президента, позбавила його прав першоієрарха. НКВС змусила ув'язненого митрополита відмовитись від сану, а Московський патріархат поставив керуючим митрополією єпископа Тимофея (Шреттера). Під тиском радянських спецслужб 22 червня 1948 року Польська церква «зреклась» автокефалії 1924 року та прийняла «благословенство» й автокефалію з московських рук.

1951 року Синод єпископів одноголосно звернувся до московського патріарха Алексєя з проханням прислати для церкви митрополита з СРСР. На Варшавську кафедру Москва призначила єпископа Львівського й Тернопільського Макарія (Оксіюка), який, до цього, брав активну участь у підготовці й проведенні Львівського псевдособору 1946 р.

Після Другої Світової війни Польська православна церква мала чотири єпархії: Варшавську, Білостоцько-Гданську, Лодзько-Познанську та Вроцлавсько-Щецінську. У 195 парафіях було об'єднано понад 150 тисяч вірних. З 1965 року митрополитом був Стефан Рудик.

Протягом другої половини XX століття Польська православна церква перебувала під контролем та впливом Російської православної церкви.

12 травня 1998 року рішенням Священного Синоду архієпископ Сава (Грицуняк) був обраний новим Предстоятелем Польської Православної Церкви — Митрополитом Варшавським і всієї Польщі. За повідомленням Інституту національної пам'яті у Варшаві, Служба безпеки комуністичної Польщі 1966 року завербувала майбутнього митрополита Саву. І він тривалий час співпрацював з радянською спецслужбою. Але невдовзі Інститут національної пам'яті у Варшаві спростував це повідомлення.

У вересні 2020 року у Варшаві освятили перший за 100 років православний храм Польської ПЦ.[6]

Позиція ПАПЦ щодо Православної Церкви України

4 квітня 2019 року стало відомо, що Собор цієї помісної Церкви розглядав українське питання. Синод заявив, що у теорії ПАПЦ підтримує отримання Українською православною церквою автокефалії, проте вважає, що вона повинна бути надана відповідно до догматично-канонічних норм стосовно цілої Церкви, а «не групи розкольників»[7]. Проте рішення Синоду не роз'яснює, яку зі сторін вона вважає розкольниками, а тому це рішення є неоднозначним.[8]

Адміністрація

Очолює церкву архієпископ Варшавський і митрополит всієї Польщі: Сава (Міхал Грицуняк) (1998–). Церква поділена на наступні єпархії:[9]

Архиєпархії та архиєпископи

Титулярні єпархії та єпископи

  • Титульна Супрасльська єпархія: Григорій (Чаркевич) (2008–), намісник єпископа в Білостоку та Ґданську[10]
  • Титульна Сім'ятичська єпархія: Григорій (Маріуш) Паньковський (2007–), ординарій для польського православного військового ординаріату та вікарій єпископ для Варшави та Бельська

Інші суб'єкти

  • Польський православний військовий ординаріат

Предстоятелі

Польська автокефальна православна церква була створена в 1924 році. Традиційно предстоятель церкви має титул митрополита Варшавського та всієї Польщі.

Примітки

  1. Zmiana kalendarza liturgicznego. (пол.)
  2. The Orthodox Church of Poland // cnewa.org
  3. Польская православная церковь. Архів оригіналу за 15 листопад 2007. Процитовано 27 лютий 2009. 
  4. Історія Церкви в Україні о. Юрій Федорів. Рік видання: 2007. Видавництво: Свічадо
  5. Макарчук, Степан (1 лютого 2016). Питання українізації православної церкви в громадсько-політичному житті Волині у 20-х роках XX ст.. http://church.net.ua. Процитовано 6 вересня 2017. 
  6. У Варшаві вперше за 100 років збудували православну церкву - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (uk). Процитовано 2020-09-21. 
  7. Польська Церква підтримує Українську автокефалію – офіційна заява – інтернет-видавництво Церкваріум. cerkvarium.org. Процитовано 2020-05-29. 
  8. Квантове рішення ПАПЦ. risu.org.ua. Процитовано 2020-05-29. 
  9. Шаблон:In lang Polish Orthodox Church: Adminstracja
  10. Шаблон:In lang Orthodox Diocese of Białystok and Gdańsk: Abp Jakub i Bp Grzegorz

Див. також

Джерела та література