Поліклональні антитіла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:55, 4 березня 2017, створена Yukh68 (обговорення | внесок) (додана Категорія:Антитіла за допомогою HotCat)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поліклональні антитіла — антитіла, що утворюються в сироватці (антисироватці) крові у різних лініях B-клітин і зв'язуються з різними антигенними детермінантами (епітопами) молекули-мішені (антигену).[1]

Суміш антитіл виділену з сироватки крові називають поліклональним препаратом. Поліклональні антитіла раніше широко використовувались в імунодіагностиці, для їх отримання викоростовувалася імунізована тварина (зазвичай кріль). Використання поліклональних антитіл має два недоліки, істотних для деяких методів діагностики:

  1. вміст окремих антитіл у поліклональному препараті може варіювати від однієї партії до іншої;
  2. поліклональні антитіла не можна застосовувати, якщо необхідно розрізнити дві подібні мішені, тобто коли патогенна (мішень) і непатогенна (не-мішень) форми розрізняються єдиною детермінантою.

На зміну поліклональним були розроблені препарати антитіл, що специфічні до певної однієї антигенної детермінант, тобто препарати моноклональних антитіл. Проте поліклональні антитіла зберігають деяке використання в імунодіагностиці та лабораторних дослідженнях перш за все через низьку вартість їх отримання.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Alberts (2002). Molecular Biology of the Cell. New York: Garland Science. с. 1401.