Попович Володимир Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:24, 4 жовтня 2019, створена Леонід Панасюк (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попович Володимир Романович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Попович Володимир Романович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 квітня 1985(1985-04-16)
Гряда
Смерть 11 липня 2014(2014-07-11) (29 років)
Зеленопілля
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
24 ОМБр.svg
 24 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Рома́нович Попо́́вич (16 квітня 1985(19850416) — 11 липня 2014) — солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

2001 року закінчив 9 класів ЗОШ села Гряда. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Весною 2014-го мобілізований, механік-водій, 24-та окрема механізована бригада.

11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області приблизно о 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блокпост українських військовиків, внаслідок обстрілу загинуло 19 військовослужбовців.

Без Володимира лишився батько.

19 липня 2014 року похований у селі Гряда Жовківського району.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

14 березня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].

4 січня 2015-го в селі Гряда на фасаді будівлі ЗОШ встановлено меморіальну дошку Володимиру Поповичу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]