Пореченков Михайло Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Пореченков
рос. Михаил Евгеньевич Пореченков
Porechenkov 2548.jpg
Ім'я при народженні Михайло Євгенович Пореченков
Народився 2 березня 1969(1969-03-02) (50 років)
Ленінград, РРФСР
Національність росіянин
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність актор, телеведучий, режисер[1], продюсер[2]
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності 1994 — нині
IMDb nm0691717
Нагороди та премії

Михайло Пореченков у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Миха́йло Євге́нович Поре́ченков (рос. Михаил Евгеньевич Пореченков; нар. 2 березня 1969(19690302), Ленінград, Російська РФСР) — російський актор театру та кіно, телеведучий і режисер.

У жовтні 2014 року незаконно перетнув державний кордон України та відвідав захоплений проросійськими збройними формуваннями Донецьк, де, разом із бойовиками ДНР, стріляв із кулемета, ймовірно по позиціях українських військових у Донецькому аеропорту. У січні 2015 року Служба безпеки України оголосила Пореченкова в розшук за підозрою у вчиненні терористичного акту або погрози його вчинення[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині моряка Євгена Михайловича Пореченкова. До п'яти років жив з бабусею в Псковській області, навчався в школі в своєму місті, потім жив з батьками у Варшаві (Польща), де навчався у школі-інтернаті з кінця 1970-х по 1986 роки.[4]

Навчався в Таллінському військово-політичному училищі, але не закінчив його. Через чисельні порушення дисципліни був відрахований за 10 днів до випуску. Відслужив строкову службу в Радянській армії, в будівельних військах.[5]

Є кандидатом у майстри спорту з боксу. Звання отримав в Талліні на чемпіонаті училища та міста.[6]

Після закінчення служби в армії працював в багетній майстерні. Вступив у ВДІК на курс Армена Джигарханяна, але пройти повний курс навчання не зміг. В 1991 році вступив до ЛДІТМіК на курс Веніаміна Фільштинского та закінчив його в 1996 році.

Після закінчення інституту працював у театрі «На Крюковому каналі». Потім був прийнятий в трупу Академічного театру імені Ленсовета. Також зіграв Сірано у виставі «Сірано. Сцени з Ростана» Незалежного театрального проекту.

На сцені МХТ ім. Чехова дебютував у 2002 році в виставі «Качине полювання» в ролі офіціанта.[7]

У 2003 році був прийнятий у трупу Художнього театру.

Родина та особисте життя[ред. | ред. код]

  • Батько — Євген Михайлович Пореченков, був моряком, потім інспектором виробничих процесів у Польщі на Гданській судноверфі, де поляки будували судна для СРСР.[4]. Зараз став письменником, поетом, пише про сина, про свої подорожі, про пташиний грип, про РАО «ЄЕС» та Слободана Мілошевича[1]
  • Мати — Галина Миколаївна Пореченкова, колишній будівельник.[4][8]
  • Позашлюбний син — Володимир Любимцев (22 грудня 1989), мати якого, Ірина Любимцева, померла в 1994 або 1995 році.[9]
  • Перша дружина — Пореченкова Катерина Олександрівна.[10], бізнесвумен, працювала перекладачем, познайомилася з Пореченковим завдяки Володимиру Шевелькову[11][12][13][14]
    • Дочка — Варвара (10 березня 1998)[13], знялася з батьком у його фільмі «День Д»[9].
  • Друга дружина — Ольга Пореченкова (1974).[15], художник, познайомилися в 1999 році, розписалися в 2000 році, працювала художником на фільмі «День Д»[12][16][17][18]
    • Син — Михайло (12 жовтня 2002).[15][19]
    • Дочка — Марія (26 грудня 2004).[19][20]
    • Син — Петро (12 липня 2010).[19][21]

Михайло дружить з Костянтином Хабенським, товаришували і їхні дружини, поки Анастасія Хабенська не вмерла 2008 року від пухлини мозку в 34 роки.[22]

Погляди[ред. | ред. код]

У березні 2014 року разом з іншими російськими культурними діячами підписав листа на підтримку дій президента Росії Володимира Путіна в Україні. Неодноразово висловлювався на підтримку так званої «Новоросії», терористичних утворень «ДНР» та «ЛНР». Вважає, що українці разом зі США ганебно ставляться до росіян. Як говориться в інтерв'ю, раніше підтримував також агресію Росії в Абхазії та Південній Осетії.[джерело?]

Участь у військових конфліктах[ред. | ред. код]

У російсько-грузинській війні 2008 року[ред. | ред. код]

Під час відвідування Донецького аеропорту в жовтні 2014 року заявляв, що має досвід участі в бойових діях під час російсько-грузинської війни.[23][24]

У російсько-українській війні 2014 року[ред. | ред. код]

Визнання участі в терористичних угрупованнях Михайла Пореченкова

30 жовтня 2014 року на Youtube-каналі «НОВОРОССИЯ TV» було оприлюднено відео «Пореченков у донецькому аеропорту», на якому актор у захисному шоломі з написом «PRESS» стріляє з багатоповерхівки великокаліберним кулеметом НСВ-12,7 «Утьос»[25] по позиціях українських військових.[26]

Перебуваючи в гостях у терористів, актор дав інтерв'ю російському каналу, в якому зізнався на камеру, що вже стріляв так і в 2008 році в Цхінвалі під час російсько-грузинського конфлікту по позиціях грузинських військових.[27] У цьому самому інтерв'ю Пореченков заявив, що відео було постановочним, а патрони — холостими. Твердження про постановочність і холості патрони пізніше спростували експерти[28], представник «ДНР»[29] і радник голови Міністерства оборони України Юрій Повх.[30] Пізніше, у 2016 р. повідомлено, що бійці ЗСУ відбили у бойовиків "кулемет Пореченкова"[31]

Реакції в Україні[ред. | ред. код]

Із 31 жовтня 2014 року, після інциденту в Донецькому аеропорту, низка українських політиків[32] і активістів закликали українську владу й Інтерпол закрити Михайлу Пореченкову в'їзд до України та до інших країн Європи та Америки.[джерело?] Із цього дня Пореченков став об'єктом уваги активістів кампанії «Бойкот російського кіно», які стали вимагати заборонити показ фільмів в Україні за участі актора[33], також згадуючи про проблему під час суспільних акцій.[34][35]

31 жовтня 2014 року Арсен Аваков повідомив, що слідче управління Міністерства внутрішніх справ України відкрило кримінальне провадження щодо актора за ч. 4 ст. 260 Кримінального кодексу України, — участь у незаконних військових формуваннях. Норма передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.[36]

31 жовтня 2014 року Служба безпеки України також відкрила кримінальне провадження щодо причетності Пореченкова до розстрілів мирних жителів Донецька в рядах терористичної організації «ДНР»[37][38]. Служба безпеки України зробила заяву про те, що має докази полювання актора з вогнепальною зброєю на мирних жителів в Донецьку, під час якого він розстрілював людей. Пореченков нібито заплатив гроші бойовикам за проведення такого «​​сафарі» — по $ 1 тис. за людину. Пореченков нібито заплатив $ 50 тис.[39].

31 жовтня 2014 року особовий склад батальойну «Луганськ-1», обурений інформацією про здійснення Пореченковим «сафарі» на людей в Донецьку, оголошує власне полювання: «Батальйоном Луганськ-1 розшукується Пореченков Михайло Євгенович, 1969 року народження, громадянин Росії, який є прихильником сепаратистів. За злочин, передбачений статтею 110, ст. 258, ст. 263 КК України»[40].

Бійці сил АТО, які тримають оборону в донецькому аеропорту, пообіцяли помститися Михайлу Пореченкову за стрілянину в них.[41]

4 листопада 2014 року Держагентство України з питань кіно скасувало або відмовило в державній реєстрації 69 фільмів за участю Михайла Пореченкова.[42]

4 листопада 2014 року у Московському художньому театрі після вистави «Трамвай «Бажання», у якій брав участь Михайло Пореченков, російська активістка Катерина Мальдон зі словами «На, Міша, постріляй! Любиш в українців стріляти? Пристрели мене!» кинула акторові «нагородний пістолет». Разом з пістолетом пані кинула Пореченкову медаль «За Лугандон».[43]

9 листопада 2014 року керівництво Донецької народної республіки за стрілянину в бік українських позицій у Донецькому аеропорту нагорордила Пореченкова званням «Народний артист Донецької народної республіки».[44]

На початку січня 2015 року Служба безпеки України повідомила, що оголосила в розшук усіх російських акторів і музикантів, які приїздили на окуповані території Донбасу.[45] 27 січня 2015 Пореченков був оголошений в розшук. Служба безпеки України інкримінує йому вчинення терористичного акту або погроза його вчинення. Слідчий суддя дав дозвіл на затримання з метою приводу.[46]

8 серпня 2015 року Пореченков внесений до «Чорного списку Міністерства культури України»[47].

Реакції за межами України[ред. | ред. код]

31 жовтня 2014 року використання символіки преси Михайлом Пореченковим під час візиту до Донецького аеропорту засудили в ОБСЄ[48], також — голова московської спілки журналістів Павло Гусєв заявив, що через дії Михайла Пореченкова та його маскування під журналіста фактично зведені нанівець гарантії безпеки ЗМІ в зоні воєнних дій: «Якщо завтра будуть убиті або поранені наші журналісти, хай Пореченков знає, що їхня кров — на його руках».[49][32] Російський співак Йосип Кобзон заявив, що Пореченков дарма поїхав на Донбас. За його словами, винним в інциденті є не Пореченков, а люди, які його супроводжували.[50]

1 листопада 2014 року влада Латвії оголосила актора Михайла Пореченкова персоною нон ґрата, про що повідомив міністр закордонних справ країни Едгар Рінкевичс.[51]

1 грудня Пореченков висловив підтримку приїзду до Донецька свого колеги Івана Охлобистіна. Напередодні, актор Іван Охлобистін приїхав у Донецьк з новим фільмом «Ієрей-сан» та подарунками для командира террористів «Мотороли».[52]

4 грудня 2014 року в соціальній мережі «Twitter» Михайло Пореченков висловив обурення тим, що в Українській Вікіпедії, у статті про нього, його назвали «терористом „ДНР“» та «вбивцею українських солдат».[53][54] Версія тієї статті була неперевіреною патрульними (рецензентами) та була невдовзі замінена новою версією, з більш енциклопедичним та нейтральним текстом.

На початку березня 2015 року на кіностудії «Білорусьфільм» відмовилися працювати з Пореченковим. Костюмери, гримери та інші працівники поклали заяву на стіл директора «Білорусьфільму» про відмову роботи з Пореченковим, який перебуває в міжнародному розшуку. Після приїзду до Мінська його не заселили в готель, як це було прописано в домовленості. Натомість Пореченков заявив, що «на одному полі з такими білорусами не сяде»[55].

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

Лауреат премій:

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

Академічний театр ім. Ленради[ред. | ред. код]

Московський художній театр ім. А. П. Чехова[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1993 ф Поруч з часом Рядом со временем
1994 ф Колесо любові Колесо любви Кирило
1997 с Вулиці розбитих ліхтарів Улицы разбитых фонарей Павло Царьов (серія «Сексот Циплаков»)
1998 ф Тіло буде віддано землі, а старший мічман буде співати Тело будет предано земле, а старший мичман будет петь
1998 ф Гірко! Горько! наречений
1999 ф Жіноча власність Женская собственность приятель Андрія
19992004 с Агент національної безпеки Агент национальной безопасности Олексій Ніколаєв
2000 ф Особливості національного полювання в зимовий період Особенности национальной охоты в зимний период командир застави на фінському кордоні
2000 ф Бузкові сутінки Сиреневые сумерки
2000 с Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон Бандитский Петербург. Фильм 1. Барон Євген Кондрашов, колишній опер (3 — 4-я серії) (убитий «Сибіряком» в 4-й серії)
2002 ф Вовочка Вовочка дільничний, старший лейтенант Григорій Піндюжін
2002 с Спецназ Спецназ Агент ФРС США Джим Уолленс (з'являється в серії «Клинок»)
2002 с По той бік вовків По ту сторону волков
2002 с Подружка осінь
2003 ф Особливості національної політики Особенности национальной политики Ваня
2003 ф Тріо Трио Олексій
2003 ф Щоденник камікадзе Дневник камикадзе
2003 с Лінії долі Линии судьбы
2004 ф Проти течії Против течения Сергій Городецький
2004 ф Таємниця «Вовчої пащі» Тайна «Волчьей пасти»
2004 с Ключі від безодні: По ту сторону вовків-2 Ключи от бездны: По ту сторону волков-2 Сергій Висік
2005 ф 9 рота 9 рота старший прапорщик Дигало
2005 ф Солдатський декамерон Солдатский декамерон Пантелєєв
2005 с Убивча сила 6 Убойная сила 6 капітан Микита Андрійович Уваров, начальник відділу Управління по боротьбі зі злочинами у сфері моральності (серії «Мис Доброї Надії», «Брати по зброї»)
2005 с Загибель імперії Гибель империи
2006 ф Зв'язок Связь Ілля, бізнесмен
2006 с Грозові ворота Грозовые ворота майор Єгоров, офіцер ГРУ
2006 ф Велика любов Большая любовь генерал Антон Улибабов
2007 ф 1612 1612 князь Пожарський
2007 ф Троє Трое (у виробництві)
2007 с Ліквідація Ликвидация майор Кречетов, він же " Академік "
2008 ф Реальний тато Роман, бандит
2008 ф День Д Іван, майор ВДВ
2008 ф Тариф Новорічний Баринов
2008 ф На даху світу Василь
2008 ф Подружка осінь Саша
2008 с Ісаєв граф Воронцов
2010 ф Казка. Є Ведмідь
2010 с Доктор Тирса Геннадій Вікторович Тирса
2010 с Родинний дім Петро Сергійович Прохоров, олігарх
2011 ф Без чоловіків Стасик
2011 ф На щастя, або Хто знайде Синього птаха Пер Ноель
2011 с Контргра майор СМЕРШ Денис Ребров
2011 с Справа гастроному № 1 майор КДБ Скачко
2011 с Небесний суд адвокат Веніамін
2011 с Біла гвардія Віктор Вікторович Мишлаєвський, поручик артилерії
2012 ф Мами
2012 ф Золото
2012 с Після школи Віктор Васильович, фізрук, тато Вови, тренер баскетбольної команди «Білі ведмеді»
2013 ф Піддубний Іван Піддубний
2013 ф Про що мовчать дівчата Володимир Петрович Веденєєв — російський олігарх
2013 ф Марафон Толік

Режисер[ред. | ред. код]

Дубляж[ред. | ред. код]

  • 1999 — Шосте чуття — Малколм Кроу (Брюс Вілліс)
  • 2001 — Історія лицаря — Вільям Тетчер (Ульрік фон Ліхтенштайн із Гільдерланда) (Хіт Леджер)
  • 2002 — Алі Джі в парламенті — Алі Джі (Саша Барон Коен)

Зйомка в рекламі[ред. | ред. код]

  • Реклама майонезу «Ряба»[56]
  • Реклама мобільного оператора МТС (спільно з Михайлом Трухіним та Миколою Валуєвим)
  • Реклама автомобіля Kia Sorento
  • Реклама велосипедів Cube

Комп'ютерні ігри[ред. | ред. код]

Телебачення[ред. | ред. код]

Документальні фільми[ред. | ред. код]

  • 2011 — Михайло Пореченков. Тепер у мене все є
  • 2010 — Мій син — Андрій Краско (документальний)
  • 2009 — Алтайський самородок. Панкратов-Чорний (документальний)
  • 2007 — Олександр Дедюшко. Перевищення швидкості (Україна, документальний)
  • 2006 — Як відходили кумири (документальний) Андрій Краско
  • 2006 — Андрій Краско. Несхожий на артиста (документальний)

Освіта[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Семейный подряд Михаила Пореченкова
  2. «Коммандо» по-русски
  3. http://mvs.gov.ua/mvs/control/investigation/card/wantedPerson?ID=150273609904704976
  4. а б в Михаил Пореченков на moikompas.ru
  5. Биография на официальном сайте Михаила Пореченкова. Архів оригіналу за 10 березень 2009. Процитовано 27 січень 2014. 
  6. Михаил Пореченков о силе удара и турнире «Панчер». Архів оригіналу за 2012-01-28. Процитовано 2014-01-27. 
  7. а б Михаил Пореченков на сайте МХТ
  8. Михаил Пореченков: У Михаила Пореченкова родится сын
  9. а б Михаил Пореченков: Я рад, что через 19 лет нашел внебрачного сына!
  10. Книги: Пореченкова Екатерина Александровна[недоступне посилання з квітень 2019]
  11. ВАРВАРА ПОРЕЧЕНКОВА: «ПАПА ОБЫЧНО ПРИЕЗЖАЕТ КО МНЕ НА МОТОЦИКЛЕ»
  12. а б Михаил Пореченков: Когда подружки мне не давали, впадал в агрессию!
  13. а б Михаил Евгеньевич Пореченков Mike Porechenkov
  14. АГЕНТ ИГРАЕТ В ТЕАТРЕ ЧЕРЕПАХУ И БОИТСЯ ЧЕРНЫХ КОШЕК
  15. а б У «агента национальной безопасности» родился сын!
  16. Семейный подряд Пореченковых. Архів оригіналу за 16 червень 2008. Процитовано 27 квітень 2019. 
  17. Михаил Пореченков на kinopoisk.ru
  18. Михаил Пореченков ожидает прибавления в семействе. Архів оригіналу за 7 травень 2010. Процитовано 27 січень 2014. 
  19. а б в Михаил Пореченков стал отцом в пятый раз
  20. У Пореченкова родилась дочь. Архів оригіналу за 1 лютий 2014. Процитовано 27 січень 2014. 
  21. День апостолів Петра та Павла
  22. Умерла жена Константина Хабенского. Архів оригіналу за 11 травень 2012. Процитовано 27 січень 2014. 
  23. На російського актора, який стріляв у донецькому аеропорту, завели справу. Українська правда. 31.10.2014
  24. Против актера Пореченкова откроют уголовное дело - Аваков (рос. ). Ліга. 31.10.2014
  25. Пореченков в донецком аэропорту
  26. Пореченков подставил журналистов, стреляя по украинским военным (видео) (рос. ). Подробности. 31.10.2014
  27. «Как отреагировала блогосфера на поступок Пореченкова» (рос. )
  28. Пореченков стріляв справжніми бойовими патронами, - експерт. espreso.tv. 31.10.2014
  29. Бойовик спростував брехню Пореченкова про холості патрони і постановочне відео. УНІАН. 31.10.2014
  30. Пореченкова офіційно спіймали на брехні про його стрілянину по українцях (фото). Експрес. 01.11.2014
  31. http://www.mariupol.tv/news/war/mariupol/12470/bojcy_vsu_otbili_u_boevikov_pulemet_porechenkova.html
  32. а б Пореченков каже, що стріляв холостими по мішенях. Українська служба BBC. 31.10.2014
  33. Українські активісти вимагають заборонити фільми та серіали з Пореченковим. espreso.tv. 31.10.2014
  34. «Зомбі» під Нацрадою вимагали позбавити ліцензій телеканали за трансляцію російських серіалів. УНН. 03.12.2014
  35. У Києві під АП «закривавлені телезомбі» вимагали більше серіалів з Охлобистіним. ЗІК. 22.12.2014
  36. Проти російського актора Пореченкова відкрито кримінальне провадження. Канал «24». 31.10.2014
  37. СБУ: Пореченков влаштував «сафарі» на мирних мешканців Донецька. espreso.tv. 31.10.2014
  38. http://lenta.ru/news/2014/10/31/osudili/
  39. СБУ обвиняет Пореченкова в расстреле мирных жителей Донецка (рос. ). Подробности. Інтер. 31.10.2014
  40. Батальйон «Луганськ» полює на Пореченкова. espreso.tv. 31.10.2014
  41. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=4907623266130 Сторінка у facebook.com
  42. Фільми з Пореченковим заборонили. Канали просять просіяти продукцію РФ. Українська правда. 04.11.2014
  43. «На, Миша, постреляй!»: Пореченкову во время спектакля бросили на сцену пистолет (рос. ). Дзеркало тижня. 05.11.2014
  44. За стрельбу в Донецке Пореченкова наградили званием народного артиста «ДНР» Архівовано 10 листопад 2014 у Wayback Machine. (рос. ). Белорусский партизан. 10.11.2014
  45. СБУ оголосила в розшук усіх російських акторів і музикантів, які виступали на окупованому Донбасі. ТВі. 04.01.2015
  46. СБУ оголосила в розшук Пореченкова. УНІАН. 27 січня 2015. Архів оригіналу за 27 січень 2015. Процитовано 27 січня 2015. 
  47. Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці. Архів оригіналу за 8 серпень 2015. Процитовано 10 серпень 2015. 
  48. ОБСЄ засудила Пореченкова, який одягнув каску преси. ТВі. 31.10.2014
  49. Тепер кров журналістів у зоні АТО буде на руках Пореченкова — голова московської спілки журналістів. ТСН. 1+1. 31.10.2014
  50. Кобзон: Пореченков зря поехал в ДНР[недоступне посилання з липень 2019] (рос. ). Стрічка. 07.11.2014
  51. Латвия объявила актера Михаила Пореченкова персоной нон-грата (рос. ). Апостроф. 01.11.2014
  52. «Пореченков поддержал приезд Охлобыстина в Донецк»[недоступне посилання з липень 2019] (рос. ) 01.12.2014
  53. Пореченков образився, що в українській «Вікіпедії» він терорист «ДНР».
  54. [1] (рос. ). Михаил Пореченков. 04.12.2014
  55. Пореченкову в Білорусі влаштували бойкот на кіностудії. Відео[недоступне посилання з липень 2019]
  56. Михайло Пореченков у рекламі майонезу «Ряба»

Посилання[ред. | ред. код]