Портнов Андрій Володимирович (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:07, 26 січня 2018, створена Yuri V. (обговорення | внесок) (оформлення Cite news, уточнення, стильові правки, уточнення - український правник та політик від Україна, а не українці)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Портнов
Andriy Portnov politician.jpg
Андрій Портнов у 2014
Народився 27 жовтня 1973(1973-10-27) (49 років)
Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик, юрист, адвокат
Alma mater Східноукраїнський державний університет
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d] і кандидат економічних наук
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Членство Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада народний депутат України[1] і народний депутат України[2]
Партія Безпартійний
Нагороди
Заслужений юрист України
Сайт portnov.com.ua
Україна Народний депутат України
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 — 15 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 — 16 квітня 2010
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Портнов.

Андрі́й Володи́мирович Портно́в (нар. 27 жовтня 1973, Ворошиловград, Українська РСР) — український правник та політик. Заслужений юрист України (2004).

2005—2010 — керував юридичним департаментом передвиборчого штабу Юлії Тимошенко. З 2 квітня 2010 до кінця лютого 2014 — керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України та заступник (з 24 січня 2014 перший заступник) глави Адміністрації Президента України.

Після Євромайдану взимку 2014 року виїхав з України. У 2014 році жив у Росії. Нині мешкає у Відні, займається адвокатською діяльністю.[3][4]

Життєпис

Народився 27 жовтня 1973 у Луганську[5]. У 1990 році закінчив у Луганську середню школу № 50[6]. У 1991—1992 роках проходив строкову військову службу у збройних силах СРСР та України[6].

У 1993—1994 Портнов працював юрисконсультом ТОВ «Юрліт Лтд» у Луганську[5], одночасно навчаючись на заочному відділенні юридичного факультету Східноукраїнського державного університету[6]. Потім неповні два роки — юристом АП «Луганська нафтобаза»[5].

У 1996 очолював в Луганську юридичну фірму «Укрінформправо»[5]. У 1999 році закінчив університет[5].

У Державній комісії з цінних паперів

У січні 1997 Портнов почав працювати в Києві в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Спершу головним спеціалістом відділу методології та стандартизації обліку та звітності управління корпоративних фінансів. Через кілька місяців був призначений заступником начальника контрольно-правового управління, начальником відділу правозастосування[5].

З вересня 1997 по грудень 2001 займав у комісії керівні пости: помічника голови, начальника управління корпоративних фінансів; помічника голови, керівника групи помічників і радників голови; начальника управління корпоративних фінансів[5].

З січня 2002 по травень 2003 був директором юридичної фірми «Портнов і партнери», що спеціалізувалася на послугах у сфері інвестиційного бізнесу, корпоративного управління, приватизації та ринку цінних паперів[5].

У червні 2003 повернувся до Державної комісії і до липня 2004-го працював першим заступником виконавчого секретаря (керівника центрального апарату)[5][6]. З липня 2004 по липень 2005 року — член комісії[5].

У 2004 указом президента України Портнову було присвоєно звання Заслужений юрист України[6].

У парламенті

У липні 2005 повернувся до адвокатської діяльності, якою займався до квітня 2006 року[6]. Після корупційного скандалу в Україні у вересні 2005 року представляв у суді інтереси держсекретаря Олександра Зінченка, який звинуватив главу Ради національної безпеки і оборони Петра Порошенка та його оточення в корупції[5]. Судовий розгляд закінчився на користь Порошенка[5].

Перед парламентськими виборами 2006 Портнов потрапив до списку Блоку Юлії Тимошенко та під час виборів очолював юридичний відділ фракційного штабу, був обраний народним депутатом Верховної Ради України V скликання[7].

На дострокових парламентських виборах у 2007 повторно пройшов у парламент за списком БЮТ, ставши депутатом Верховної Ради України VI скликання[5]. Увійшов до парламентського комітету з питань правосуддя[5]. У 2008 році обраний заступником глави фракції БЮТ[5].

У парламенті існувала неформальна «група Портнова», до якої, крім власне Портнова, входили Святослав Олійник, Валерій Писаренко та Володимир Пилипенко[8].

У серпні-вересні 2008 за дорученням Юлії Тимошенко працював над спільними з Партією регіонів законопроектами, що послаблювали владу президента Ющенка[9]. У 2008 році разом з юридичною командою не допустив проведення дострокових парламентських виборів[9]. Займався супроводом газових контрактів у Москві в 2009 році[9].

30 травня 2009, за квотою юридичних вищих навчальних закладів, рішенням ІІІ Всеукраїнського з'їзду представників вищих навчальних закладів та наукових установ обраний на шестирічний термін членом Вищої ради юстиції України[6].

В Адміністрації Президента

Після поразки Юлії Тимошенко на президентських виборах в 2010 захищав її інтереси у Вищому адміністративному суді. Пізніше заявляв, що вважав звернення до суду недоцільним і зайнявся справою під тиском Тимошенко. Після президентської кампанії припинив юридичне обслуговування БЮТ і подав у відставку з посади заступника керівника фракції БЮТ[9].

2 квітня 2010 прийняв пропозицію президента Віктора Януковича зайняти посаду заступника глави Адміністрації Президента України та керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою[10]. У БЮТ перехід Портнова в адміністрацію Януковича сприйняли негативно[11].

У квітні 2011 в результаті адміністративної реформи був переведений на посаду радника президента та керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента[5].

У 2011 очолив групу з розробки проекту нового Кримінального процесуального кодексу України, що був прийнятий парламентом у квітні 2012 року і набрав чинності у листопаді.

24 січня 2014 указом № 39/2014 Президент В. Ф. Янукович призначив Андрія Портнова першим заступником глави Адміністрації Президента України[12][13][14].

28 лютого 2014 Генеральна прокуратура України скерувала вимогу до Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України з вимогою негайно затримати осіб, які причетні до масових вбивств активістів у центрі міста Києва в період з 18 по 22 лютого 2014 року, в цьому списку і колишній заступник голови Адміністрації Президента Андрій Портнов[15].

15 серпня Печерський районний суд Києва частково задовольнив позов Портнова до Генпрокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації, постановивши визнати недостовірною інформацію про його, нібито, причетність до масових вбивств активістів на Майдані під час зимових подій 2014[16][17].

9 жовтня суд визнав недостовірною інформацію про причетність Андрія Портнова до участі в розкраданні землі та об'єктів нерухомості в Межигір'ї та легалізації коштів, оприлюднену керівництвом Генеральної прокуратури України на його адресу на прес-конференції 20 травня і зобов'язав Генеральну прокуратуру України в 10-денний термін цю інформацію публічно спростувати.[18]

Санкції ЄС

Країни, в яких Андрій Портнов потрапив під санкції

5 березня Рада Європейського Союзу ухвалила блокування коштів загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів. Екс-заступник голови Адміністрації Президента Андрій Портнов також ввійшов в цей список[19]. Санкції ЄС проти Андрія Портнова були відмінені 5 березня 2015 року.[20][21]

У жовтні 2015 року Суд Європейського союзу, розташований у Люксембурзі, ухвалив рішення у справі «Портнов проти Ради ЄС» на користь Портнова та визнав накладення санкцій незаконним [22].

Наукова діяльність

У 2001 у Київському національному економічному університеті захистив дисертацію з теми «Діяльність іноземних інвесторів на фондовому ринку України (мотивація і регулювання)», здобувши науковий ступінь кандидата економічних наук[6].

У вересні 2009 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук з теми «Становлення і розвиток конституційного судочинства в Україні: проблеми теорії і практики»[6]. З жовтня 2009 року — доктор юридичних наук[6].

З листопада 2009 — професор кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка[6]. У червні 2010 року призначений завідуючим кафедри конституційного права.

Член спеціалізованої вченої ради Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана[6].

Є автором двох наукових монографій та понад 30 наукових праць з проблем правового регулювання конституційного судочинства та теорії конституційного процесу[6].

Кримінальні провадження

Прокуратура Києва відкрила кримінальні провадження проти Портнова за ч. 2 ст. 191 (присвоєння, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) і ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу.[23]

Портнову інкримінують, що у червні 2010 року він, використовуючи своє службове становище, незаконно очолив кафедру конституційного права Київського національного університету ім. Т. Шевченка, а також заволодів коштами університету, жодного разу при цьому не відвідуючи лекції. Крім того, з метою незаконного впливу на судову систему вже як представник вищого навчального закладу Портнов став членом Вищої ради юстиції.

Родина

Одружений[6]. Виховує сина Ігоря (1993) та доньку Лілію (1994)[6].

Примітки

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. ↑ Екс-радник Януковича про скасування санкцій ЄС: Той, хто їх ввів, зрештою за них і заплатив. телеканалі ZIK. HARD з Влащенко. 24 січня 2018. 
  4. ↑ Портнов подал в суд на правительство Канады. Комсомольская правда в Украине (ru-RU). 8 ноября 2017, 13:38. 
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Портнов Андрей Владимирович (рос.). ЛІГА.Досье
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Автобіографія. Офіційний сайт Портнова Андрія Володимировича
  7. ↑ Татьяна Шахматова. Противоречивый юрист (рос.). Инвестгазета (5 листопада 2007)
  8. ↑ Група Портнова розпалася. Українська правда (25 січня 2011)
  9. ↑ а б в г Андрей Портнов: Я не вступал в Партию регионов — я закончил политическую деятельность (рос.). Украинская правда (6 квітня 2010)
  10. ↑ Портнов став заступником глави адміністрації Януковича. Українська правда (6 квітня 2010)
  11. ↑ У БЮТ згадали, що Портнов з лютого готувався до зради. Українська правда (6 квітня 2010)
  12. ↑ Указ Президента України № 39/2014. Про призначення А. Портнова Першим заступником Глави Адміністрації Президента України.
  13. ↑ «Батько судової реформи» Портнов став першим заступником глави АП
  14. ↑ Янукович призначив Портнова першим заступником глави АП
  15. ↑ Генпркуратура доручила затримати
  16. ↑ Суд задовольнив позов Портнова до Генпрокуратури. Уніан. 15.08.2014. 
  17. ↑ Справа № 757/20159/14-ц. Печерський районний суд міста Києва. 15.08.2014. Архів оригіналу за 22 серпня 2014. 
  18. ↑ Портнов виграв черговий позов проти ГПУ. Уніан. 09.10.2014. 
  19. ↑ ЄС заморозив рахунки Януковича і ще 17 чиновників
  20. ↑ Из санкционного списка ЕС выбыли четверо соратников Януковича (06.03.2015)
  21. ↑ http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv:OJ.L_.2015.062.01.0001.01.ENG
  22. ↑ ПОРТНОВ ВИГРАВ СПРАВУ В СУДІ ЄС. Українська правда. Процитовано 2 листопада 2016. 
  23. ↑ http://www.radiosvoboda.org/content/article/25401878.html Прокуратура почала розслідування стосовно Портнова і Лукаш

Посилання

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Портнов_Андрій_Володимирович_(політик)&oldid=21889284