Посмішка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:47, 29 березня 2020, створена IgorTurzh (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самовдоволена посмішка

Посмішка[1] (синоніми: насмішка, посміх) — невербальний елемент, при якому вираз обличчя, губ та очей часто відбиває іронію, насмішку (глузування, сарказм), і рідше — глум, знущання. Використовується для відтворення комунікативних намірів.

Конфігурація м'язів обличчя під час посмішки визначається трохи підійнятими куточками рота (одним чи обома), а також рухом, завдяки якому така конфігурація досягається[2]. Особливу роль у творенні посмішки відіграє погляд очей.

Мовна стилістика[ред. | ред. код]

Часом вживається помилково як синонім до слова усмішка, хоча насправді усмішка-посмішка це паронімічна пара[3].

За твердженням мовознавців, зокрема Олександра Пономарева, слово посмішка в основному своєму значенні пов'язане з поняттям глузування, кепкування і до нього пасують епітети іронічна, скептична, глузлива тощо, в той час, як слово усмішка навпаки — виражає насамперед доброзичливе ставлення[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Посмішка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Wierzbicka A. Emotions across languages and cultures: diversity and universals. — Cambridge, 1999. — P. 174
  3. Типологія помилок: підручник-монографія / П. П. Куляс. — Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. — С. 56-57
  4. Пономарів О. Культура слова: мовностилістичні поради. — К.: Либідь, 1999. — С. 106

Джерела[ред. | ред. код]