Відмінності між версіями «Почаїв»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(уточнення посилань на джерела)
(Не показані 45 проміжних версій 25 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Місто України|
 
{{Місто України|
 
назва = Почаїв
 
назва = Почаїв
| герб = Modern gerb pochaiva.gif
+
| герб = Pochaiv gerb.png
 
| опис герба = Герб Почаєва
 
| опис герба = Герб Почаєва
| прапор = Pochaiv horugva.gif
+
| прапор = Flag of Pochaiv.svg
 
| опис прапора = Прапор Почаєва
 
| опис прапора = Прапор Почаєва
 
| район = [[Кременецький район]]
 
| район = [[Кременецький район]]
| регіон = {{Тр}}
+
| регіон = [[Тернопільська область]]
 
| код КОАТУУ = 6123410500
 
| код КОАТУУ = 6123410500
 
| зображення = Панорама частини Почаєва.jpg
 
| зображення = Панорама частини Почаєва.jpg
Рядок 17: Рядок 17:
 
| перша згадка = бл. [[1450]] року
 
| перша згадка = бл. [[1450]] року
 
| магдебурзьке право = [[1778]] рік
 
| магдебурзьке право = [[1778]] рік
  +
| населення = {{зменшення}} {{Formatnum:7775}} <small>(01.01.2017)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}</ref>
| населення = 7842 (2013)<ref>http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_(%D0%B7%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC) Міста України (за населенням) (doc)]</ref>
 
 
| агломерація =
 
| агломерація =
 
| площа = 44
 
| площа = 44
Рядок 35: Рядок 35:
 
| ref-фізична о =
 
| ref-фізична о =
 
| міста-побратими =
 
| міста-побратими =
| адреса = 47025, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м.Почаїв, вул. Возз’єднання,16
+
| адреса = 47025, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м.Почаїв, вул. Возз’єднання, 16
 
| веб-сторінка =
 
| веб-сторінка =
| мер = Іванюк Олег Петрович
+
| мер = Бойко Василь Сергійович
  +
|Міський голова = Бойко Василь Сергійович}}
}}
 
   
'''Поча́їв'''&nbsp;— [[місто]] в [[Кременецький район|Кременецькому районі]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]. Відоме через [[Почаївська лавра|Почаївську Лавру]]. Розташоване 20 км на південний захід від районного центру [[Кременець|Кременця]] у північній частині Тернопільської області, на одній із височин [[Кременецькі гори|Кременецьких гір]]. Міській раді підпорядковане село [[Затишшя (Кременецький район)|Затишшя]].
+
'''Поча́їв'''&nbsp;— [[місто]] в [[Кременецький район|Кременецькому районі]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]. Відоме через [[Почаївська лавра|Почаївську Лавру]]. Розташоване 20&nbsp;км на південний захід від районного центру [[Кременець|Кременця]] у північній частині Тернопільської області, на одній із височин низькогірного пасма Вороняків (частини Гологоро-Кременецького кряжу). Міській раді підпорядковане село [[Затишшя (Кременецький район)|Затишшя]]. Населення&nbsp;— 7842 осіб ([[2013]]).
   
  +
== Розташування ==
Населення&nbsp;— 7842 осіб ([[2013]]).
 
  +
Місто ''Почаїв'' знаходиться за 5&nbsp;км від лівого берега річки [[Іква (притока Стиру)|Іква]], примикає до села [[Старий Почаїв]]. Знаходиться на перехресті [[Автошлях Т 2013|автошляхів]] {{Автошлях Р|26}} та {{Автошлях Т|2013}}.
   
 
== Походження назви ==
 
== Походження назви ==
  +
За першою версією граматичною формою топонім Почаїв&nbsp;— присвійний прикметник, похідний від дохристиянського імені [[Почай]], за іншою&nbsp;— назва пішла від монастиря на річці Почайна, що тече в Києві, звідки в 1240 році при спаленні міста ханом Батиєм, монахи покинули монастир, втекли у ці місця і заснували тут новий монастир, зберігши стару назву.
   
  +
== Археологічні знахідки ==
За граматичною формою топонім Почаїв&nbsp;— присвійний прикметник, похідний від дохристиянського імені [[Почай]].
 
 
На території Почаєва знайдено крем'яні знаряддя праці доби [[неоліт]]у.
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
   
  +
=== Литовсько-польський період ===
На території Почаєва знайдено крем'яні знаряддя праці доби [[неоліт]]у.
 
 
У [[1442]] році [[ВКЛ|великий князь литовський]] Казимир IV Яґеллончик надав маєток Почаїв кременецькому [[війт]]ові, а у [[1451]]&nbsp;— передав слузі [[Васько Стрілець|Васькові Стрільцю]]. Згодом Почаїв належав панам [[Бережецькі|Бережецьким]], на початку 16 ст.&nbsp;— заможному українському шляхетному роду [[Гойські|Гойських]] (Гостських).
 
[[1442]] великий князь литовський Казимир IV Яґеллончик надав маєток Почаїв кременецькому війтові, [[1451]] передав слузі [[Васько Стрілець|Васькові Стрільцю]]; згодом Почаїв належав панам [[Бережецькі|Бережецьким]], на початку 16 ст.&nbsp;— заможному українському шляхетному роду [[Гостські|Гостських]] (Гойських).
 
 
[[1597]] вдова луцького земського судді Я. Гойського Ганна з Козинських (А. Гойська) заснувала у маєтку православний чоловічний Успенський монастир і виділила йому 10 волок землі (бл. 200 га) та 6 сімей підданих, як і по сусідству зі селом Почаїв (нині с. [[Старий Почаїв]]) започаткували нове поселення. Це монастирське село, відоме згодом під назвами '''Монастирська Юридика, Фундушова Юридика, Почаївська Юридика, Юридика''', становить найдавнавнішу складову нинішнього міста Почаїв.
 
 
[[Файл:Pocaiv.png|left|thumb|150px|Герб міста Почаїв за часів Речі Посполитої]]
 
   
 
У [[1597]] році вдова [[луцьк]]ого земського судді Bасиля Гойського [[Ганна Гойська|Ганна з Козинських]] заснувала у маєтку православний чоловічий Успенський монастир і виділила йому 10 волоків землі (бл. 200 га) та 6 сімей підданих, які по сусідству зі селом Почаїв (нині с. [[Старий Почаїв]]) започаткували нове поселення. Це монастирське село, відоме згодом під назвами '''Монастирська Юридика, Фундушова Юридика, Почаївська Юридика, Юридика''', становить найдавнішу складову нинішнього міста Почаїв.
[[1602]] маєток Почаїв передали від Гойських польському шляхетському роду [[Фірлеї]]в, [[1662]]&nbsp;— [[Тарновські (польський рід)|Тарновським]]. У 2-й пол. 17 ст. Тарновські осадили під монастирем с. Новий Почаїв, 2-й пол. 18 ст.&nbsp;— с. [[Березина (Кременецький район)|Березина]].
 
   
 
[[1602]] року маєток Почаїв передали від Гойських [[поляки|польському]] шляхетському роду [[Фірлеї]]в, [[1662]]&nbsp;— [[Тарновські (польський рід)|Тарновським]]. У 2-й половині XVII століття Тарновські осадили під монастирем с. Новий Почаїв, в 2-й половині XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— с. [[Березина (Кременецький район)|Березина]].
Близько [[1730]] при монастирі засновано [[Почаївська друкарня|Почаївську друкарню]].
 
   
[[1778]] граф [[Ян-Амор Тарновський]] виклопотав у короля С. Августа привілей на осадження в маєтку Почаїв містечка, яке отримало назву Новий Почаїв.
+
Близько [[1730]] року при монастирі засновано [[Почаївська друкарня|Почаївську друкарню]]. [[1778]] року [[граф]] Ян Амор Тарновський виклопотав у короля [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава Августа Понятовського]] привілей на осадження в маєтку Почаїв [[містечко|містечка]], яке отримало назву Новий Почаїв.
   
  +
=== Поділи Речі Посполитої ===
 
За [[Третій поділ Речі Посполитої|3-м поділом Речі Посполитої]] ([[1795]]) територія Почаєва відійшла до [[Російська імперія|Російської імперії]]. Спочатку Новий Почаїв належав до [[Дубенський повіт|Дубенського повіту]], під час наступного адміністративно-територіального розмежування&nbsp;— [[Кременецький повіт|Кременецького повіту]] [[Волинська губернія|Волинської губернії]].
 
За [[Третій поділ Речі Посполитої|3-м поділом Речі Посполитої]] ([[1795]]) територія Почаєва відійшла до [[Російська імперія|Російської імперії]]. Спочатку Новий Почаїв належав до [[Дубенський повіт|Дубенського повіту]], під час наступного адміністративно-територіального розмежування&nbsp;— [[Кременецький повіт|Кременецького повіту]] [[Волинська губернія|Волинської губернії]].
   
[[1802]] Тарновські заставили це містечко і село Березина Почаївському монастиреві, [[1842]] за указом імператора монастирське село Юридика і заставні поселення перейшли у відання палати державного майна, [[1858]]&nbsp;— остаточно приєднані до державних маєтків.
+
[[1802]]-го року Тарновські заставили це містечко і село [[Березина]] Почаївському монастиреві, [[1842]]-го за указом імператора монастирське село Юридика і заставні поселення перейшли у відання палати державного майна, [[1858]]&nbsp;— остаточно приєднані до державних маєтків.
   
У 1-й пол. 19 ст. графи [[Ржищевські]] осадили по сусідству з Новим Почаєвом село [[Новий Тараж]], або [[Рідкодуби]] (нині належить до Почаєва). У результаті селянської реформи [[1861]] містечко Новий Почаїв стало центром [[Почаївська волость|Почаївської волості]]. Наприкінці 19 ст. до цієї адміністративно-територіальної одиниці належало 22 населені пункти, об'єднані в 15 сільских громад. Переважна більшість населення містечка Новий Почаїв та сіл Юридика, Березина і Новий Тараж займалася сільським господарством, частина&nbsp;— торгівлею, дехто працював у майстернях Почаївської лаври. Із навчальних закладів на початку 20 ст. в Новому Почаєві&nbsp;— двокласова церковнопарафіяльна школа та школа грамоти.
+
У 1-й половині 19 ст. графи [[Ржищевські]] осадили по сусідству з Новим Почаєвом село [[Новий Тараж]], або [[Рідкодуби]] (нині належить до Почаєва). У результаті селянської реформи [[1861]] містечко Новий Почаїв стало центром [[Почаївська волость|Почаївської волості]]. Наприкінці 19 ст. до цієї адміністративно-територіальної одиниці належало 22 населені пункти, об'єднані в 15 сільських громад. Переважна більшість населення містечка Новий Почаїв та сіл Юридика, Березина і Новий Тараж займалася сільським господарством, частина&nbsp;— торгівлею, дехто працював у майстернях Почаївської лаври. Із навчальних закладів на початку 20 ст. в Новому Почаєві&nbsp;— двокласова церковнопарафіяльна школа та школа грамоти.
   
  +
=== Перша світова ===
[[24 серпня]] [[1915]] Новий Почаїв, який після початку [[Перша світова війна|1-ї світової війни]] опинився в прифронтовій смузі, зайняли австро-угорські війська, влітку [[1916]]&nbsp;— російська армія. В лютому [[1918]] Новий Почаїв зайняли німецькі війська, у червні [[1919]]&nbsp;— більшовики, у серпні&nbsp;— [[1919]]&nbsp;— поляки, яких [[26 липня]] [[1920]] знову витіснили більшовики, [[8 вересня]] [[1920]]&nbsp;— польські війська.
+
[[24 серпня]] [[1915]] Новий Почаїв, який після початку [[Перша світова війна|1-ї світової війни]] опинився в прифронтовій смузі, зайняли австро-угорські війська, влітку [[1916]]&nbsp;— російська армія під час т.&nbsp;зв. [[Брусиловський прорив|Брусиловського прориву]].
   
  +
=== Українська революція ===
На початку [[1930-ті|1930-х]] містечко Новий Почаїв поділений на 2 населених пункти&nbsp;— містечко Почаїв, де майже 2/3 населення&nbsp;— [[євреї]], і с. Новий Почаїв. Основне заняття&nbsp;— землеробство. [[1920]][[1939]] містечко&nbsp;— центр [[Почаївська гміна|Почаївської ґміни]] Кременецького повіту, утворена в межах дореволюційної волості.
 
  +
Сусідній Крем'янець впродовж 1917—1920&nbsp;рр. 7 разів переходив з рук у руки, а Українській державній владі підпорядковувався від початку 1918 до червня 1919&nbsp;р.<ref>''Собчук В., Чернихівський Г.'' Кременець // {{ТЕС|2|224}}</ref> В лютому [[1918]] Новий Почаїв зайняли німецькі війська, у червні [[1919]]&nbsp;— більшовики, у серпні&nbsp;— [[1919]]&nbsp;— поляки, яких [[26 липня]] [[1920]] знову витіснили більшовики, [[8 вересня]] [[1920]]&nbsp;— польські війська.
   
  +
=== В складі Другої Речі Посполитої ===
У вересні [[1939]] територія Почаєва зайняла [[Червона Армія]]. На початку [[1940]] містечко отримало статус [[смт]] і стало центром новоутворено [[Почаївський район|Почаївського району]]. Почала виходити районна газета «[[Почаївська правда]]». На основі майстерень, відібраних у Почаївської лаври, створений райпромкомбінат.
 
 
На початку [[1930-ті|1930-х]] містечко Новий Почаїв поділений на 2 населених пункти&nbsp;— містечко Почаїв, де майже 2/3 населення&nbsp;— [[євреї]], і с. Новий Почаїв. Основне заняття&nbsp;— землеробство. [[1920]][[1939]] містечко&nbsp;— центр [[Почаївська гміна|Почаївської ґміни]] Кременецького повіту, утворена в межах дореволюційної волості.
  +
  +
=== Подальші роки ===
 
У вересні [[1939]] територія Почаєва зайняла [[Червона Армія]]. На початку [[1940]] містечко отримало статус [[смт]] і стало центром новоутвореного [[Почаївський район|Почаївського району]]. Почала виходити районна газета «[[Почаївська правда]]». На основі майстерень, відібраних у Почаївської лаври, створений райпромкомбінат.
   
 
[[30 червня]] [[1941]] Почаїв зайняли німецькі війська. За роки окупації гітлерівці знищили понад 2,5 тис. цивільних жителів. [[20 березня]] [[1944]] у населений пункт вступили війська [[Перший український фронт|1-го Українського фронту]].
 
[[30 червня]] [[1941]] Почаїв зайняли німецькі війська. За роки окупації гітлерівці знищили понад 2,5 тис. цивільних жителів. [[20 березня]] [[1944]] у населений пункт вступили війська [[Перший український фронт|1-го Українського фронту]].
Рядок 82: Рядок 87:
 
Наприкінці [[1962]] Почаїв втратив роль районного центру, але на розвитку поселення це мало позначилося. [[1963]] тут відкрили ПТУ, [[1964]] райпромкомбінат реорганізований у фабрику госппобуттоварів, [[1966]] один із її цехів перетворили на взуттєву фабрику ([[1981]] реорганізовано у ВО «Іква»).
 
Наприкінці [[1962]] Почаїв втратив роль районного центру, але на розвитку поселення це мало позначилося. [[1963]] тут відкрили ПТУ, [[1964]] райпромкомбінат реорганізований у фабрику госппобуттоварів, [[1966]] один із її цехів перетворили на взуттєву фабрику ([[1981]] реорганізовано у ВО «Іква»).
   
[[8 травня]] [[1978]] смт надали статус міста; міській раді підпорядкували села Старий Почаїв і Затишшя; [[1992]] в селі Старий Почаїв утворили окрему сільраду.
+
[[8 травня]] [[1978]] смт надали статус міста; міській раді підпорядкували села Старий Почаїв і Затишшя.
  +
 
У [[1990]]-ті підприємства звузили або згорнули діяльність.
  +
  +
=== Період Відновлення Незалежності України ===
  +
У [[1992]] році в селі Старий Почаїв утворили окрему сільраду.
   
  +
У квітні 2016 року в місті відкрили поліцейську станцію&nbsp;— третю в області. На відкриття завітала керівник Національної поліції [[Хатія Деканоїдзе]].<ref>''Романів Діана.'' Відкрили поліцейську станцію // Вільне життя плюс.&nbsp;— Тернопіль.&nbsp;— 2016.&nbsp;— №&nbsp;31 (15767) (22 квіт.).&nbsp;— С. 3. (Люди і час)</ref>
У [[1990-ті]] підприємства звузили або згорнули діяльність.
 
   
 
== Населення ==
 
== Населення ==
   
За даними [[Перепис населення України 2001|перепису населення 2001 року]] мовний склад населення міста був таким<ref>[http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/varval.asp?ma=19A050501_02_061&ti=19A050501_02_061.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E,%20%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%20%281,2,3,4%29&path=../Database/Census/05/01/&lang=1&multilang=uk Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область]</ref>:
+
За даними [[Перепис населення України 2001|перепису населення 2001 року]] мовний склад населення міста був таким<ref>[http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/varval.asp?ma=19A050501_02_061&ti=19A050501_02_061.%20Розподіл%20населення%20за%20рідною%20мовою,%20Тернопільська%20область%20%281,2,3,4%29&path=../Database/Census/05/01/&lang=1&multilang=uk Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область]</ref>:
   
   
Рядок 98: Рядок 108:
 
|-----
 
|-----
 
| [[українська мова|українська]]
 
| [[українська мова|українська]]
|
+
|
 
| 97,83
 
| 97,83
 
|-----
 
|-----
 
| [[російська мова|російська]]
 
| [[російська мова|російська]]
|
+
|
 
| 1,71
 
| 1,71
 
|-----
 
|-----
 
| [[Молдовська мова|молдовська]]
 
| [[Молдовська мова|молдовська]]
|
+
|
 
| 0,21
 
| 0,21
 
|-----
 
|-----
 
| [[Білоруська мова|білоруська]]
 
| [[Білоруська мова|білоруська]]
|
+
|
 
| 0,11
 
| 0,11
 
|-----
 
|-----
 
| [[Вірменська мова|вірменська]]
 
| [[Вірменська мова|вірменська]]
|
+
|
 
| 0,02
 
| 0,02
 
|-----
 
|-----
 
| [[Польська мова|польська]]
 
| [[Польська мова|польська]]
|
+
|
 
| 0,02
 
| 0,02
 
|-----
 
|-----
 
| [[Болгарська мова|болгарська]]
 
| [[Болгарська мова|болгарська]]
|
+
|
 
| 0,01
 
| 0,01
 
|+
 
|+
Рядок 130: Рядок 140:
   
 
=== Монастир ===
 
=== Монастир ===
[[Файл:Monastery in Pochaiv, Ternopil region, Ukraine.jpg||thumb|250px|left|Почаївська лавра у [[2005]]&nbsp;р.]]
+
[[Файл:Monastery in Pochaiv, Ternopil region, Ukraine.jpg||міні|250px|ліворуч|Почаївська лавра у [[2005]]&nbsp;р.]]
   
[[14 листопада]] [[1597]]&nbsp;р. в присутності свідків [[Ганна Гойська]] з роду [[Козин (Радивилівіський район)|Козинських]] підписала в Почаєві лист про заснування при цьому храмі чоловічого монастиря, в якому, зокрема, писала, що, маючи у своєму маєтку при селі Почаїв кам'яну церкву Успіня Божої Матері й дбаючи про те, «иж бы уставичная хвала Божия была», вона надумала тут «монастырь збудовати», де мало бути 8 ченців і 2 дяки православної віри, і надала «для выживеня их» 10 волок (бл. 200 га) поля й шість сімей підданих. Кожного, хто наважиться порушити волю засновниці й завдати її дітищу якоїсь кривди, пані суддина позивала «на страшный справедливый и нелицимирный суд пред маестат Божи ку декретови его святому». 1649&nbsp;р. поряд із Успенською церквою Федір і Єва Домашевські збудували ще один храм, який освятили в ім'я пресвятої Трійці.
+
[[14 листопада]] [[1597]]&nbsp;р. в присутності свідків [[Ганна Гойська]] з роду [[Козин (Радивилівський район)|Козинських]] підписала в Почаєві лист про заснування при цьому храмі чоловічого монастиря, в якому, зокрема, писала, що, маючи у своєму маєтку при селі Почаїв кам'яну церкву Успіння Божої Матері й дбаючи про те, «иж бы уставичная хвала Божия была», вона надумала тут «монастырь збудовати», де мало бути 8 ченців і 2 дяки православної віри, і надала «для выживеня их» 10 волок (бл. 200 га) поля й шість сімей підданих. Кожного, хто наважиться порушити волю засновниці й завдати її дітищу якоїсь кривди, пані суддина позивала «на страшный справедливый и нелицимирный суд пред маестат Божи ку декретови его святому». 1649&nbsp;р. поряд із Успенською церквою Федір і Єва Домашевські збудували ще один храм, який освятили в ім'я пресвятої Трійці.
   
У першій половині XVII ст. монастир був помітним осередком релігійного й культурного життя Волині. 1618&nbsp;р. відомий письменник і видавець [[Кирило Транквіліон-Ставровецький]] опублікував тут свою працю «Зерцало богословіи». Літературною діяльністю займався також багатолітній ігумен монастиря, нині один із найбільше шанованих на Волині святих — Іов Желізо. Ченці навчали молодь грамоти. Як згадував потім один із шляхтичів, у дитинстві він ходив сюди до грека-бакаляра по науку.
+
У першій половині XVII&nbsp;ст. монастир був помітним осередком релігійного й культурного життя Волині. 1618&nbsp;р. відомий письменник і видавець [[Кирило Транквіліон-Ставровецький]] опублікував тут свою працю «Зерцало богословіи». Літературною діяльністю займався також багатолітній ігумен монастиря, нині один із найбільше шанованих на Волині святих&nbsp;— Іов Желізо. Ченці навчали молодь грамоти. Як згадував потім один із шляхтичів, у дитинстві він ходив сюди до грека-бакаляра по науку.
   
 
[[1675]]&nbsp;р. Почаївський монастир витримав облогу турецько-татарського війська. Ця подія лягла в основу відомого переказу про порятунок обителі Божою Матір'ю, що з'явилася над нею з небесним воїнством і завернула стріли нападників на них самих.
 
[[1675]]&nbsp;р. Почаївський монастир витримав облогу турецько-татарського війська. Ця подія лягла в основу відомого переказу про порятунок обителі Божою Матір'ю, що з'явилася над нею з небесним воїнством і завернула стріли нападників на них самих.
Рядок 140: Рядок 150:
 
=== Василіяни, [[Микола Василь Потоцький]] ===
 
=== Василіяни, [[Микола Василь Потоцький]] ===
   
У 1712&nbsp;р. монастир ввійшов у чин св. Василія Великого. Греко-католицький (уніатський) період історії обителі позначений інтенсивним будівництвом, у результаті якого на місці старих храмів з'явився новий — велетенський за розмірами монастирський комплекс, фундатором перебудови якого був магнат [[Микола Василь Потоцький]]. Василіяни активно займалися також видавничою діяльністю та освітою.
+
У 1712&nbsp;р. монастир ввійшов у чин св. [[Василій Великий|Василія Великого]]. [[Греко-католицький період в історії Почаївського монастиря|Греко-католицький період історії обителі]] позначений інтенсивним будівництвом, у результаті якого на місці старих храмів з'явився новий&nbsp;— велетенський за розмірами монастирський комплекс, фундатором перебудови якого був магнат [[Микола Василь Потоцький]]. [[Василіяни]] активно займалися також видавничою діяльністю та освітою.
   
 
=== Лавра ===
 
=== Лавра ===
 
{{Main|Почаївська лавра}}
 
{{Main|Почаївська лавра}}
Коли [[1795]]&nbsp;р. в результаті останнього поділу [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] Почаїв потрапив до [[Російська імперія|Російської імперії]], деякий час монастир залишався за василіянами. Тільки [[1831]]&nbsp;р., після польського повстання Тадеуша Костюшка (деякі монахи брали в ньому участь) царський уряд передав цю обитель Російській православній церкві.
+
Коли [[1795]]&nbsp;р. в результаті останнього поділу [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] Почаїв потрапив до [[Російська імперія|Російської імперії]], деякий час монастир залишався за василіянами. Тільки [[1831]]&nbsp;р., після польського повстання Тадеуша Костюшка (деякі монахи брали в ньому участь) царський уряд передав цю обитель Російській православній церкві.
   
При монастирі була друкарня — важливий осередок церковного та світського книгодрукування, важливий культурний осередок України (також русифікації після передачі РПЦ). Багато з видань Почаївської друкарні посіли визначне місце в історії українського друкарства. У тій друкарні надруковано 148 книжок церковнослов'янською та українською мовами, 32 польською і 7 латинською, разом 187 книжок. З переходом під адміністрацію російської православної ієрархії Почаївська Лавра у 1832 р. стала кафедрою Волинського православного архієрея РПЦ, який у 1833 р. дістав титул архієпископа. Почаївська Лавра стала центром православ'я (РПЦ) на Волині. У XX ст. тут друкувався «[[Почаївський листок]]».
+
При монастирі була друкарня&nbsp;— важливий осередок церковного та світського книгодрукування, важливий культурний осередок України (також русифікації після передачі РПЦ). Багато з видань Почаївської друкарні посіли визначне місце в історії українського друкарства. У тій друкарні надруковано 148 книжок церковнослов'янською та українською мовами, 32 польською і 7 латинською, разом 187 книжок. З переходом під адміністрацію російської православної ієрархії Почаївська Лавра у 1832&nbsp;р. стала кафедрою Волинського православного архієрея РПЦ, який у 1833&nbsp;р. дістав титул архієпископа. Почаївська Лавра стала центром православ'я (РПЦ) на Волині. У XX&nbsp;ст. тут друкувався «[[Почаївський листок]]».
   
Найбільші випробування випали на долю монастиря в другій половині [[XX століття|ХХ ст]].
+
Найбільші випробування випали на долю монастиря в другій половині [[XX століття|XX&nbsp;ст]].
   
 
На початку [[1960]]-х рр., після відвідин [[Хрущов Микита Сергійович|Микити Хрущова]], лавра опинилася перед загрозою закриття. Влада відібрала поля, пасіку, сад і значну частину споруд (у тому числі навіть у межах лаврських мурів), розігнали майже всіх монахів.
 
На початку [[1960]]-х рр., після відвідин [[Хрущов Микита Сергійович|Микити Хрущова]], лавра опинилася перед загрозою закриття. Влада відібрала поля, пасіку, сад і значну частину споруд (у тому числі навіть у межах лаврських мурів), розігнали майже всіх монахів.
   
Після розпаду [[СРСР]] ченцям повернули переважну більшість відібраних у них споруд і частину землі, світська влада перестала, нарешті, втручатися у внутрішнє життя обителі.
+
Після розпаду [[СРСР]] ченцям повернули переважну більшість відібраних у них споруд і частину землі, світська влада перестала втручатися у внутрішнє життя обителі.
   
 
== Соціальна сфера ==
 
== Соціальна сфера ==
   
Нині в Почаєві частково функціонують: ТОВ "Фабрика «Іква» і ТОВ «Пластик».
+
Нині в Почаєві частково функціонують: ТОВ «Фабрика „Іква“» і ТОВ «Пластик».
   
Діють ЗОШ І-ІІІ ступенів, ДНЗ ВПУ-21, районна лікарня, [[Почаївський історико-художній музей]], Будинок культури.
+
Діють ЗОШ I—III ступенів, ДНЗ ВПУ-21, районна лікарня, [[Почаївський історико-художній музей]], Будинок культури.
   
 
== Пам'ятки ==
 
== Пам'ятки ==
Рядок 166: Рядок 176:
 
== Некрополі ==
 
== Некрополі ==
   
На міському кладовищі поховані 162 радянських воїни, які загинули при визволенні містечка. На кладовищі є 5 братських могил, в яких поховано радянських солдатів. На одній з братських могил встановлений пам'ятник у формі обеліска.
+
На міському кладовищі поховані 162 вояка Червоної Армії, які загинули під час відвоювання містечка у німців у ході Другої світової війни. На кладовищі є 5 братських могил, в яких поховано радянських солдатів. На одній з братських могил встановлений пам'ятник у формі обеліска.
   
 
Є могила командира 1-го кавполку бригади Г.&nbsp;І.&nbsp;Котовського і М.&nbsp;П.&nbsp;Ульріха (1897—1920&nbsp;рр.). М.&nbsp;П.&nbsp;Ульріх був смертельно поранений. З військовими почестями його поховано у Почаєві. На могилі встановлено пам'ятник у вигляді стели з мармуровою таблицею, на якій зображення лаврової гілки і напис<ref>Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998</ref>.
 
Є могила командира 1-го кавполку бригади Г.&nbsp;І.&nbsp;Котовського і М.&nbsp;П.&nbsp;Ульріха (1897—1920&nbsp;рр.). М.&nbsp;П.&nbsp;Ульріх був смертельно поранений. З військовими почестями його поховано у Почаєві. На могилі встановлено пам'ятник у вигляді стели з мармуровою таблицею, на якій зображення лаврової гілки і напис<ref>Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998</ref>.
   
== Персоналії ==
+
== Відомі люди ==
   
 
=== Народилися ===
 
=== Народилися ===
   
 
* художники [[Бутковська Світлана Іванівна|Світлана Бутковська]], [[Лазарчук Іполит Андроникович|Іполит Лазарчук]], [[Хворостецький Іван Федорович|Іван Хворостецький]], [[Шатківський Олекса Якович|Олекса Шатківський]].
 
* художники [[Бутковська Світлана Іванівна|Світлана Бутковська]], [[Лазарчук Іполит Андроникович|Іполит Лазарчук]], [[Хворостецький Іван Федорович|Іван Хворостецький]], [[Шатківський Олекса Якович|Олекса Шатківський]].
* [[Ґерус-Тарнавецька Іраїда-Ірена Сергіївна]] — український мовознавець, доктор славістики.
+
* [[Ґерус-Тарнавецька Іраїда-Ірена Сергіївна]]&nbsp;— український мовознавець, доктор славістики.
  +
* [[Свідерський Микола Миколайович]] (1920—1987)&nbsp;— громадський і театральний діяч, актор, хореограф, драматург, педагог, радіожурналіст в Австралії.
* [[Свідерський Микола Олексійович]] член [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]].
+
* [[Свідерський Микола Олексійович]]&nbsp;— член [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]].
* [[Лящук Василь Кіндратович|Василь Лящук]] - поет
+
* [[Лящук Василь Кіндратович|Василь Лящук]]&nbsp;— поет.
* Карел Ірена (справжнє — ''Кицюк Ірина Аполінаріївна'') — кіноактриса у Польщі<ref>''Р.Квач.'' Карел Ірена // {{ТЕС|4}}&nbsp;— С.&nbsp;269</ref>.
+
* Карел Ірена (справжнє&nbsp;— ''Кицюк Ірина Аполінаріївна'')&nbsp;— кіноактриса у Польщі<ref>''Квач Р.'' Карел Ірена // {{ТЕС|4|269}}</ref>.
  +
* [[Ішин Микола Данилович|Микола Ішин]] (1925—2013)&nbsp;— інженер-раціоналізатор, фахівець з технології обробки деревини.
   
 
=== Працювали ===
 
=== Працювали ===
* художники [[Грушецький Антін|Антін Грушецький]], [[Долинський Лука|Лука Долинський]], [[Лазарчук Андроник Григорович|А. Лазарчук]], [[Якимчук Олександр Степанович|О. Якимчук]], російський архітектор [[Щусєв Олексій Вікторович|О. Щусєв]].
+
* художники [[Грушецький Антін|Антін Грушецький]], [[Долинський Лука|Лука Долинський]], [[Лазарчук Андроник Григорович|Андроник Лазарчук]], [[Якимчук Олександр Степанович|Олександр Якимчук]], [[Юзеф Ґочемський|Юзеф]] та [[Адам Ґочемський|Адам Ґочемські]],<ref>''Дуда І., Чернихівський Г.'' Ґочемський Юзеф / {{ТЕС|1|453—454}}</ref>
  +
* [[Сверстюк Євген Олександрович|Євген Сверстюк]]&nbsp;— [[українці|український]] [[письменник]], мислитель, [[філософ]], гоголезнавець, [[громадський діяч]]; учителем української мови 1952 року.<ref>''Мельничук Б., Сеник А.'' Сверстюк Євген Олександрович // {{ТЕС|3|232}}</ref>
  +
* російський архітектор [[Щусєв Олексій Вікторович|О. Щусєв]].
   
 
=== Перебували ===
 
=== Перебували ===
* [[Тарас Шевченко]] — [[1846]] р., за дорученням [[Київська археографічна комісія|Київської археографічної комісії]]
+
* [[Тарас Шевченко]]&nbsp;— [[1846]]&nbsp;р., за дорученням [[Київська археографічна комісія|Київської археографічної комісії]]
* [[Мстислав (Патріарх Київський)|Мстислав]] — Патріарх УАПЦ, вів переговори з митрополитом Української автономної церкви [[Олексій (Громадський)|Олексієм (Громадським)]] про об'єднання двох церков.
+
* [[Мстислав (Патріарх Київський)|Мстислав]]&nbsp;— Патріарх УАПЦ, вів переговори з митрополитом Української автономної церкви [[Олексій (Громадський)|Олексієм (Громадським)]] про об'єднання двох церков.
   
  +
=== Померли ===
  +
* [[Іраклій (Северицький)]]&nbsp;— православний єпископ Волинський та Острозький<ref>''Ханас Вас.'' Іраклій (Северицький) // {{ТЕС|1|687}}</ref>
  +
  +
== Великі панорами міста ==
  +
{{wide image|Pochaev-wall.jpg|973px|Велика панорама Почаївської лаври}}
  +
{{wide image|Почаевская Лавра-16.jpg|973px|Велика панорама споруд Почаївської лаври}}
  +
{{wide image|Почаевская Лавра-10.jpg|973px|Велика панорама території Почаївської лаври}}
  +
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 
{{reflist|1}}
 
{{reflist|1}}
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
{{Портал|Тернопільщина}}
 
{{Wiktionary}}
 
* ''[[Собчук Володимир Дмитрович|Володимир Собчук]].'' Почаїв // {{ТЕС|3}}&nbsp;— С.&nbsp;126—127.
 
* [http://www.auc.org.ua/pochaiv/ АМУ]
 
* [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=20.05.2008&rf7571=31229 ВРУ]
 
* [[Почаївська Лавра]]
 
 
* [[Кременецькі гори]]
 
* [[Кременецькі гори]]
 
* [[Почаївська Лавра]]
  +
  +
== Джерела та література ==
  +
* Почаїв // {{ТІМС|3|}}
 
* ''[[Собчук Володимир Дмитрович|Собчук В]].'' Почаїв // {{ЕІУ|8|466}}
  +
* ''Собчук В. Д.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Pochaiv_mst Почаїв] // {{ТЕС|3|126—127}}
  +
* ''[[Міхал Балінський|Baliński М.,]] [[Тимотеуш Ліпінський|Lipiński T.]]'' [https://polona.pl/item/starozytna-polska-pod-wzgledem-historycznym-jeograficznym-i-statystycznym-opisana-t-2,ODAyNjE/181/#item Poczajów // Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana].&nbsp;— Warszawа&nbsp;: nakład i druk S. Orgelbranda, 1845.&nbsp;— Т. ІІ.&nbsp;— Cz. 2.&nbsp;— 1442 s.&nbsp;— S. 902—906. {{ref-pl}}
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
  +
* {{УМЕ11|частина=Почаїв|сторінки=1459-1460}}
 
{{Портал|Тернопільщина}}
 
{{Wiktionary}}
 
* [http://zhnyborody.te.ua/index.php?option=com_content&view=category&id=77&Itemid=208 Вірші та пісні про Почаїв]
 
* [http://zhnyborody.te.ua/index.php?option=com_content&view=category&id=77&Itemid=208 Вірші та пісні про Почаїв]
 
* [https://web.archive.org/web/20041017130413/http://www.auc.org.ua/pochaiv/ АМУ]
 
* [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=20.05.2008&rf7571=31229 ВРУ]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
  +
* [https://www.youtube.com/watch?v=iTNghC3Cvb8 Собор Успіння Пресвятої Богородиці в Почаєві на фільмі з дрона (2018)].
   
 
{{Населені пункти Тернопільської області}}
 
{{Населені пункти Тернопільської області}}
  +
{{Історичні місця Тернопільської області}}
 
{{Кременецький район}}
 
{{Кременецький район}}
 
{{Магдебурзьке право на Тернопільщині}}
 
{{Магдебурзьке право на Тернопільщині}}
 
{{Волинське воєводство}}
 
{{Волинське воєводство}}
   
  +
[[Категорія:Почаїв| ]]
 
[[Категорія:Міста Тернопільської області]]
 
[[Категорія:Міста Тернопільської області]]
[[Категорія:Почаїв|*]]
+
[[Категорія:Міста без об'їзної дороги]]

Версія за 10:45, 22 серпня 2019

Почаїв
Pochaiv gerb.png Flag of Pochaiv.svg
Герб Почаєва Прапор Почаєва
Панорама частини Почаєва.jpg
Панорама частини Почаєва з лаври
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Тернопільська область
Район Кременецький район
Код КОАТУУ 6123410500
Перша згадка бл. 1450 року
Магдебурзьке право 1778 рік
Населення 7775 (01.01.2017)[1]
Площа 44 км²
Поштові індекси 47025
Телефонний код +380-3546
Координати 50°00′23″ пн. ш. 25°30′37″ сх. д. / 50.00639° пн. ш. 25.51028° сх. д. / 50.00639; 25.51028Координати: 50°00′23″ пн. ш. 25°30′37″ сх. д. / 50.00639° пн. ш. 25.51028° сх. д. / 50.00639; 25.51028
Відстань
Найближча залізнична станція Кременець
До станції 20 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 75 км
 - автошляхами 60 км
Міська влада
Адреса 47025, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м.Почаїв, вул. Возз’єднання, 16
Міський голова Бойко Василь Сергійович

Commons-logo.svg Почаїв у Вікісховищі

Карта
Почаїв. Карта розташування: Україна
Почаїв
Почаїв
Почаїв. Карта розташування: Тернопільська область
Почаїв
Почаїв

Поча́їв — місто в Кременецькому районі Тернопільської області. Відоме через Почаївську Лавру. Розташоване 20 км на південний захід від районного центру Кременця у північній частині Тернопільської області, на одній із височин низькогірного пасма Вороняків (частини Гологоро-Кременецького кряжу). Міській раді підпорядковане село Затишшя. Населення — 7842 осіб (2013).

Розташування

Місто Почаїв знаходиться за 5 км від лівого берега річки Іква, примикає до села Старий Почаїв. Знаходиться на перехресті автошляхів Р26 та Т 2013.

Походження назви

За першою версією граматичною формою топонім Почаїв — присвійний прикметник, похідний від дохристиянського імені Почай, за іншою — назва пішла від монастиря на річці Почайна, що тече в Києві, звідки в 1240 році при спаленні міста ханом Батиєм, монахи покинули монастир, втекли у ці місця і заснували тут новий монастир, зберігши стару назву.

Археологічні знахідки

На території Почаєва знайдено крем'яні знаряддя праці доби неоліту.

Історія

Литовсько-польський період

У 1442 році великий князь литовський Казимир IV Яґеллончик надав маєток Почаїв кременецькому війтові, а у 1451 — передав слузі Васькові Стрільцю. Згодом Почаїв належав панам Бережецьким, на початку 16 ст. — заможному українському шляхетному роду Гойських (Гостських).

У 1597 році вдова луцького земського судді Bасиля Гойського Ганна з Козинських заснувала у маєтку православний чоловічий Успенський монастир і виділила йому 10 волоків землі (бл. 200 га) та 6 сімей підданих, які по сусідству зі селом Почаїв (нині с. Старий Почаїв) започаткували нове поселення. Це монастирське село, відоме згодом під назвами Монастирська Юридика, Фундушова Юридика, Почаївська Юридика, Юридика, становить найдавнішу складову нинішнього міста Почаїв.

1602 року маєток Почаїв передали від Гойських польському шляхетському роду Фірлеїв, 1662 — Тарновським. У 2-й половині XVII століття Тарновські осадили під монастирем с. Новий Почаїв, в 2-й половині XVIII ст. — с. Березина.

Близько 1730 року при монастирі засновано Почаївську друкарню. 1778 року граф Ян Амор Тарновський виклопотав у короля Станіслава Августа Понятовського привілей на осадження в маєтку Почаїв містечка, яке отримало назву Новий Почаїв.

Поділи Речі Посполитої

За 3-м поділом Речі Посполитої (1795) територія Почаєва відійшла до Російської імперії. Спочатку Новий Почаїв належав до Дубенського повіту, під час наступного адміністративно-територіального розмежування — Кременецького повіту Волинської губернії.

1802-го року Тарновські заставили це містечко і село Березина Почаївському монастиреві, 1842-го за указом імператора монастирське село Юридика і заставні поселення перейшли у відання палати державного майна, 1858 — остаточно приєднані до державних маєтків.

У 1-й половині 19 ст. графи Ржищевські осадили по сусідству з Новим Почаєвом село Новий Тараж, або Рідкодуби (нині належить до Почаєва). У результаті селянської реформи 1861 містечко Новий Почаїв стало центром Почаївської волості. Наприкінці 19 ст. до цієї адміністративно-територіальної одиниці належало 22 населені пункти, об'єднані в 15 сільських громад. Переважна більшість населення містечка Новий Почаїв та сіл Юридика, Березина і Новий Тараж займалася сільським господарством, частина — торгівлею, дехто працював у майстернях Почаївської лаври. Із навчальних закладів на початку 20 ст. в Новому Почаєві — двокласова церковнопарафіяльна школа та школа грамоти.

Перша світова

24 серпня 1915 Новий Почаїв, який після початку 1-ї світової війни опинився в прифронтовій смузі, зайняли австро-угорські війська, влітку 1916 — російська армія під час т. зв. Брусиловського прориву.

Українська революція

Сусідній Крем'янець впродовж 1917—1920 рр. 7 разів переходив з рук у руки, а Українській державній владі підпорядковувався від початку 1918 до червня 1919 р.[2] В лютому 1918 Новий Почаїв зайняли німецькі війська, у червні 1919 — більшовики, у серпні — 1919 — поляки, яких 26 липня 1920 знову витіснили більшовики, 8 вересня 1920 — польські війська.

В складі Другої Речі Посполитої

На початку 1930-х містечко Новий Почаїв поділений на 2 населених пункти — містечко Почаїв, де майже 2/3 населення — євреї, і с. Новий Почаїв. Основне заняття — землеробство. 19201939 містечко — центр Почаївської ґміни Кременецького повіту, утворена в межах дореволюційної волості.

Подальші роки

У вересні 1939 територія Почаєва зайняла Червона Армія. На початку 1940 містечко отримало статус смт і стало центром новоутвореного Почаївського району. Почала виходити районна газета «Почаївська правда». На основі майстерень, відібраних у Почаївської лаври, створений райпромкомбінат.

30 червня 1941 Почаїв зайняли німецькі війська. За роки окупації гітлерівці знищили понад 2,5 тис. цивільних жителів. 20 березня 1944 у населений пункт вступили війська 1-го Українського фронту.

1948 в селах Новий Почаїв, Юридика і Новий Тараж створено колгоспи (ім. Хрущова, ім. Жданова та ім. Мічуріна), які 1950 об'єднані в господарство ім. Жданова. У 1950-ті ці села об'єднано в поселення під назвою Почаїв, за яким залишено статус смт. 1957 став до ладу плодоовочевий консервно-сушильний завод.

Наприкінці 1962 Почаїв втратив роль районного центру, але на розвитку поселення це мало позначилося. 1963 тут відкрили ПТУ, 1964 райпромкомбінат реорганізований у фабрику госппобуттоварів, 1966 один із її цехів перетворили на взуттєву фабрику (1981 реорганізовано у ВО «Іква»).

8 травня 1978 смт надали статус міста; міській раді підпорядкували села Старий Почаїв і Затишшя.

У 1990-ті підприємства звузили або згорнули діяльність.

Період Відновлення Незалежності України

У 1992 році в селі Старий Почаїв утворили окрему сільраду.

У квітні 2016 року в місті відкрили поліцейську станцію — третю в області. На відкриття завітала керівник Національної поліції Хатія Деканоїдзе.[3]

Населення

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення міста був таким[4]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 97,83
російська 1,71
молдовська 0,21
білоруська 0,11
вірменська 0,02
польська 0,02
болгарська 0,01

Лавра

Монастир

Почаївська лавра у 2005 р.

14 листопада 1597 р. в присутності свідків Ганна Гойська з роду Козинських підписала в Почаєві лист про заснування при цьому храмі чоловічого монастиря, в якому, зокрема, писала, що, маючи у своєму маєтку при селі Почаїв кам'яну церкву Успіння Божої Матері й дбаючи про те, «иж бы уставичная хвала Божия была», вона надумала тут «монастырь збудовати», де мало бути 8 ченців і 2 дяки православної віри, і надала «для выживеня их» 10 волок (бл. 200 га) поля й шість сімей підданих. Кожного, хто наважиться порушити волю засновниці й завдати її дітищу якоїсь кривди, пані суддина позивала «на страшный справедливый и нелицимирный суд пред маестат Божи ку декретови его святому». 1649 р. поряд із Успенською церквою Федір і Єва Домашевські збудували ще один храм, який освятили в ім'я пресвятої Трійці.

У першій половині XVII ст. монастир був помітним осередком релігійного й культурного життя Волині. 1618 р. відомий письменник і видавець Кирило Транквіліон-Ставровецький опублікував тут свою працю «Зерцало богословіи». Літературною діяльністю займався також багатолітній ігумен монастиря, нині один із найбільше шанованих на Волині святих — Іов Желізо. Ченці навчали молодь грамоти. Як згадував потім один із шляхтичів, у дитинстві він ходив сюди до грека-бакаляра по науку.

1675 р. Почаївський монастир витримав облогу турецько-татарського війська. Ця подія лягла в основу відомого переказу про порятунок обителі Божою Матір'ю, що з'явилася над нею з небесним воїнством і завернула стріли нападників на них самих.

Василіяни, Микола Василь Потоцький

У 1712 р. монастир ввійшов у чин св. Василія Великого. Греко-католицький період історії обителі позначений інтенсивним будівництвом, у результаті якого на місці старих храмів з'явився новий — велетенський за розмірами монастирський комплекс, фундатором перебудови якого був магнат Микола Василь Потоцький. Василіяни активно займалися також видавничою діяльністю та освітою.

Лавра

Докладніше: Почаївська лавра

Коли 1795 р. в результаті останнього поділу Речі Посполитої Почаїв потрапив до Російської імперії, деякий час монастир залишався за василіянами. Тільки 1831 р., після польського повстання Тадеуша Костюшка (деякі монахи брали в ньому участь) царський уряд передав цю обитель Російській православній церкві.

При монастирі була друкарня — важливий осередок церковного та світського книгодрукування, важливий культурний осередок України (також русифікації після передачі РПЦ). Багато з видань Почаївської друкарні посіли визначне місце в історії українського друкарства. У тій друкарні надруковано 148 книжок церковнослов'янською та українською мовами, 32 польською і 7 латинською, разом 187 книжок. З переходом під адміністрацію російської православної ієрархії Почаївська Лавра у 1832 р. стала кафедрою Волинського православного архієрея РПЦ, який у 1833 р. дістав титул архієпископа. Почаївська Лавра стала центром православ'я (РПЦ) на Волині. У XX ст. тут друкувався «Почаївський листок».

Найбільші випробування випали на долю монастиря в другій половині XX ст.

На початку 1960-х рр., після відвідин Микити Хрущова, лавра опинилася перед загрозою закриття. Влада відібрала поля, пасіку, сад і значну частину споруд (у тому числі навіть у межах лаврських мурів), розігнали майже всіх монахів.

Після розпаду СРСР ченцям повернули переважну більшість відібраних у них споруд і частину землі, світська влада перестала втручатися у внутрішнє життя обителі.

Соціальна сфера

Нині в Почаєві частково функціонують: ТОВ «Фабрика „Іква“» і ТОВ «Пластик».

Діють ЗОШ I—III ступенів, ДНЗ ВПУ-21, районна лікарня, Почаївський історико-художній музей, Будинок культури.

Пам'ятки

У місті є Почаївська Свято-Успенська лавра, Почаївський Свято-Духівський монастир та Почаївська духовна семінарія, парафіяльна Свято-Миколаївська церква.

Некрополі

На міському кладовищі поховані 162 вояка Червоної Армії, які загинули під час відвоювання містечка у німців у ході Другої світової війни. На кладовищі є 5 братських могил, в яких поховано радянських солдатів. На одній з братських могил встановлений пам'ятник у формі обеліска.

Є могила командира 1-го кавполку бригади Г. І. Котовського і М. П. Ульріха (1897—1920 рр.). М. П. Ульріх був смертельно поранений. З військовими почестями його поховано у Почаєві. На могилі встановлено пам'ятник у вигляді стели з мармуровою таблицею, на якій зображення лаврової гілки і напис[5].

Відомі люди

Народилися

Працювали

Перебували

Померли

Великі панорами міста

Велика панорама Почаївської лаври
Велика панорама споруд Почаївської лаври
Велика панорама території Почаївської лаври

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Собчук В., Чернихівський Г. Кременець // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 224. — ISBN 966-528-199-2.
  3. Романів Діана. Відкрили поліцейську станцію // Вільне життя плюс. — Тернопіль. — 2016. — № 31 (15767) (22 квіт.). — С. 3. (Люди і час)
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  5. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
  6. Квач Р. Карел Ірена // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 269. — ISBN 978-966-528-318-8.
  7. Дуда І., Чернихівський Г. Ґочемський Юзеф / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 453—454. — ISBN 966-528-197-6.
  8. Мельничук Б., Сеник А. Сверстюк Євген Олександрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 232. — ISBN 978-966-528-279-2.
  9. Ханас Вас. Іраклій (Северицький) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 687. — ISBN 966-528-197-6.

Див. також

Джерела та література

Посилання