Поштова станція (Мартинівка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поштова станція на 176 кілометрі траси Київ-Чоп в селі Мартинівка

Статус Пам'ятка архітектури місцевого значення
Країна  Україна
Розташування Мартинівка, Житомирська область
Тип будівлі цивільна архітектура
Архітектурний стиль Неоготика
Будівництво середина ХІХ ст.
Ідентифікатори й посилання
Див. також: Поштова

Поштова станція на 176-му кілометрі траси Київ-Брест в селі Мартинівка, «Будинок ІІ розряду з готелем». Мала кімнати для проїжджих та прилеглі одноповерхові будівлі ямщика, каретної та конюшні. Збудована в середині ХІХ століття за зразковим проектом 1843 року. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 136.

Історична довідка[ред. | ред. код]

У 1827 році царська влада організувала поштово-диліжансне сполучення за маршрутом Київ — Житомир — Радзивилів, до тодішнього кордону з Австро-Угорщиною. По всій цій трасі, названій Брест-Литовським шосе, в 40-х роках ХІХ ст. було побудовано нові, муровані поштові станції, що здебільшого збереглися й досі. Відстань між ними становила, в середньому, 15 — 20 км, з певним урахуванням топографії та можливостей разового кінного переходу. Назва прив'язувалася до найближчого населеного пункту.

Поштові станції будувалися з цегли за типовим проектом видання 1843 року, призначені спершу для тракту Санкт-Петербург — Київ. Для будівель поштових станцій, розташованих на ділянці траси Е-40 Рівне-Київ, характерні неоготичні архітектурні форми. Це Т-подібні одноповерхові споруди з високими стрільчатими вікнами. Поштові, або кінно-поштові, станції планувалися однаково за усталеною схемою: прямокутний двір, по центру — фасадом до тракту — будинок самої станції, праворуч нього — в'їзні ворота, ліворуч — виїзні. Муровану огорожу так само було декоровано в дусі неоготики. По периметру просторого подвір'я розташовувалися одноповерхові ямщицька, каретна, стайня, комора, фуражна, готель, а посеред двору — криниця, обладнана водопоєм для коней. Керував усім закладом станційний наглядач, який мешкав тут-таки, на казенній квартирі. На поштовій станції обов'язково було все, що треба саме для поштової справи: папір, чорнило, пера, марки, штемпелі, поштова скринька, освітлення (свічки, потім — гасові лампи). Для подорожніх завжди готовим був самовар і все, що потрібно для чаювання. Станції поділялись на класи — від першого до четвертого.

Станція[ред. | ред. код]

На «новому шляху», на 176-му кілометрі у середині ХІХ століття було облаштовано кінну пошту. Будівля збудована в неоготичному стилі. Окрім головної станційної будівлі, зберігся правий та лівий флігелі, а також мур. Флігель, що стояв у тилу двору - не зберігся.

Схожі поштові пункти розташовувались впродовж всього царського шляху «Київ-Брест». Найближча станція на заході була в Улашанівці, а на сході — в Березівці.

Комплекс споруд станції включно із головною станційною будівлею є занедбаним. Спроба реконструювати станційну споруду для розташування тут об'єктів придорожньої інфраструктури не була вдалою. Споруда потребує реставрації.

Див. також[ред. | ред. код]

Поштова станція (Гурівщина)

Поштова станція (Калинівка)

Поштова станція (Коростишів)

Поштова станція (Березина)

Комплекс споруд Поштової станції (Житомир)

Поштова станція (Броники)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Поштові станції Брест-Литовського тракту

Поштові станції, Катеринівка, Гурівщина, Калинівка Мандрівка Україною.

Почувствовать себя ямщиком — Интересный Киев.