Правосуддя та внутрішні справи Європейського Союзу

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 16 лютого 2018, заснована на цій версії.

Правосуддя та внутрішні справи (англ. Justice and home affairs) - один з трьох “стовпів” Європейського Союзу, визначених Маастрихтським договором (розділ VI). Співпраця в галузі правосуддя та внутрішніх справ охоплює різні сфери «спільних інтересів» держав-членів, а саме:

політику щодо надання притулку;
правила перетину зовнішніх кордонів ЄС;
імміграційну політику;
боротьбу з наркотиками;
боротьбу з міжнародним шахрайством;
співпрацю органів правосуддя в цивільних та кримінальних справах;
співпрацю митних служб;
співпрацю правоохоронних органів.

Маастрихтський договір вимагав від держав-членів тільки радитись один з одним та інформувати інших щодо заходів у цих сферах. Тож співпраця здебільшого обмежувалась так званими «спільними позиціями» та в рідких випадках, одностайно ухваленими «спільними діями». Амстердамський договір пішов далі: він поставила за головну мету в галузі правосуддя та внутрішніх справ створення зони свободи, безпеки та справедливості; певні ділянки були передані до повноважень Спільноти (до першого стовпа); водночас виникли нові галузі співпраці. Ніццький договір розширив застосування процедури голосування кваліфікованою більшістю у деяких аспектах співпраці з правосуддя та внутрішніх справ, з тих, що перейшли до Спільноти. Однак всі питання, що належать до третього стовпа, як і раніше, потребують одностайного ухвалення рішень.