Присяжнюк Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:21, 20 липня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 4. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Володимирович Присяжнюк
Микола Володимирович Присяжнюк

Час на посаді:
11 березня 2010 — 27 лютого 2014
Президент  Віктор Янукович
Прем'єр-міністр  Микола Азаров
ПопередникЮрій Мельник
НаступникІгор Швайка

Народився13 січня 1960(1960-01-13) (59 років)
Ксаверів
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяПартія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
5-го скликання
ПР 25 травня 2006 23 листопада 2007
Україна Народний депутат України
6-го скликання
ПР 23 листопада 2007 11 березня 2010

Мико́ла Володи́мирович Присяжню́к (* 13 січня 1960, с. Ксаверів, Малинський район, Житомирська область) — Міністр аграрної політики та продовольства України з 11 березня 2010 до 27 лютого 2014. Член Партії Регіонів.

Кандидат технічних наук. Втік за кордон і переховується від слідства.

Біографія[ред. | ред. код]

Виріс у родині агронома та вчительки української мови [1]. Закінчивши 1977 року Скуратівську середню школу, вступив до технічного училища в Києві, після закінчення якого працював на київському заводі «Кристал».

19791981 — проходив строкову службу у Збройних силах СРСР.

З 1981 працював у м. Єнакієве Донецької області монтажником у тресті «Єнакієвометалургбуд», потім — на шахті «Ольховатська» (об'єднання «Орджонікідзевугілля»), де, почавши від гірничого робітника, дійшов до заступника директора (1985).

19861988 — працював головним технологом капітального будівництва виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля». У цей час познайомився з Віктором Януковичем, тоді директором автобази ВО «Орджонікідзевугілля».

Згодом став активним учасником кооперативного руху, створив і очолював низку підприємств, обіймав керівні посади у великих міжнародних компаніях[2].

2000 — здобув спеціальність «промислове та цивільне будівництво» у Донбаському гірничо-металургійному інституті.

20 жовтня 2002 — склав присягу державного службовця.

У жовтні 2002 призначений 1-м заступником голови Житомирської обласної державної адміністрації.

2003 — закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, магістр державного управління.

2005 — обраний головою правління та головою ради Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів України.

З 23 листопада 2007 року має 1-й ранг державного службовця[3].

Народний депутат України V–VI скликань. На парламентські вибори 2006 року пішов разом з Партією регіонів (№ 99 виборчого списку) і отримав мандат народного депутата України V скликання. Був обраний до Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. На дострокові вибори Верховної Ради-2007 знову пішов у складі ПР (№ 113 виборчого списку) і став народним депутатом України VI скликання. Був обраний на посаду голови парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Також входив до складу тимчасової слідчої комісії з розслідування обставин неефективного управління держмайном в АПК.

Листопад 2007 — березень 2010 — голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. У Верховній раді України відстоював інтереси національних виробників с/г продукції та соціально незахищених верств жителів Житомирщини[4].

11 березня 2010 — призначений на посаду Міністра аграрної політики України.

9 грудня 2010 — призначений на посаду Міністра аграрної політики та продовольства України.

24 грудня 2012 — призначений на посаду Міністра аграрної політики та продовольства України[5].

Діяльність на посаді міністра[ред. | ред. код]

Країни, в яких Микола Присяжнюк потрапив під санкції

У статті «Аграрна стратегія України»[6] висловив своє комплексне бачення розвитку аграрного ринку та сільського господарства України, земельної реформи та підтримки українського виробника. Налагодив співпрацю з Китаєм у аграрній сфері[7], досягнув домовленості з іноземними банками про кредитування українського виробника аграрної продукції[8]. З ініціативи М.Присяжнюка розпочато формування кадастрового реєстру виноградників[9]. За даними Мінагрополітики, 2010 року Міністервство компенсувало 100% витрат на створення виноградників[10]. Під час робочого візиту до Росії у лютому 2012 року М.Присяжнюк домовився про значне збільшення експорту м'яса виробництва українських підприємств до Російської Федерації[11]. На початку 2012 доручив невідкладно розробити Концепції розвитку сільських територій[12].

5 квітня 2014 року Генеральна прокуратура України звернулася до суду з проханням обрати запобіжний захід колишньому міністру аграрної політики і продовольства України Миколі Присяжнюку у вигляді утримання під вартою. 7 квітня 2014 року Присяжнюк був оголошений в розшук. 15 квітня 2014 року інформація про розшук Миколи Присяжнюка оприлюднена на сайті Міністерства внутрішніх справ України в розділі "особи, які переховуються від органів досудового розслідування". 16 травня 2014 року Генеральна прокуратура України повідомила про підозру Миколі Присяжнюку в незаконній приватизації приміщення по вулиці Хрещатик в Києві.

23 лютого 2016 року за стінами Генеральної прокуратури України відбувся мітинг з вимогою відновити розслідування кримінальних справ щодо колишнього міністра аграрної політики України (часів президента Віктора Януковича) Миколи Присяжнюка.

Звання та нагороди[ред. | ред. код]

  • 2009 — нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня
  • 2011 — нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня
  • 2014 — нагороджений орденом "За заслуги" I ступеня[13]
  • 2005-2006 — голова правління та голова ради Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів України
  • 1998-2002 — голова правління міжнародного благодійного фонду "Від щирого серця", провів понад 60 благодійних акцій, надавши допомогу більш як 6 тисячам громадян. Брав участь у розробці соціальних програм з підтримки інтелектуально обдарованої молоді, формування економічної свідомості, розвитку підростаючого покоління [14].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина — Тетяна Олександрівна (* 1968). Сини: Роман (* 1981), Микола (* 2006). Дочки: Христина (* 1988), Аліна (* 1998).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Присяжнюк Микола Володимирович. Архів оригіналу за 5 червень 2013. Процитовано 2 квітень 2013. 
  2. Біографія на сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України[недоступне посилання з липень 2019]
  3. Присяжнюк Микола Володимирович. Біографія. Архів оригіналу за 18 червень 2011. Процитовано 24 квітень 2011. 
  4. Народні депутати та керівництво Житомирської області підписали протокол намірів про співпрацю. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 24 квітень 2011. 
  5. Офіційний сайт Президента України. Архів оригіналу за 30 грудень 2012. Процитовано 2 квітень 2013. 
  6. Аграрна стратегія України // Урядовий Кур'єр[недоступне посилання з квітень 2019]
  7. Україна спільно з Китаєм розвиватиме машинобудування та аграрну логістику
  8. Іноземні банки кредитуватимуть аграрне виробництво в Україні. Архів оригіналу за 6 квітень 2011. Процитовано 24 квітень 2011. 
  9. Микола Присяжнюк: «В Україні буде створено кадастровий реєстр виноградників»[недоступне посилання з липень 2019]
  10. Мінагрополітики у 2010 році компенсувало 100% витрат на створення виноградників[недоступне посилання з липень 2019]
  11. Украина увеличит экспорт мяса в Россию — Присяжнюк[недоступне посилання з квітень 2019]
  12. Микола Присяжнюк доручив невідкладно розробити Концепції розвитку сільських територій. Архів оригіналу за 1 червень 2012. Процитовано 15 лютий 2012. 
  13. Президент України Петро Порошенко Офіційне інтернет-представництво. 22 січня 2014р. 
  14. Присяжнюк Микола Володимирович. Архів оригіналу за 5 червень 2013. Процитовано 2 квітень 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]