Прогнімак Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Володимирович Прогнімак
Ім'я при народженні Олександр Володимирович Прогнімак
Народився 2 січня 1958(1958-01-02) (60 років)
м. Донецьк, Україна
Громадянство Україна Україна
Діяльність письменник, меценат, колекціонер, політик, державний службовець
Alma mater Київське суворовське військове училище
Конфесія християнство
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Орден «Знак Пошани»

Олекса́ндр Володи́мирович Прогні́мак (*2 січня 1958 , Донецьк) — український політичний та державний діяч, колекціонер, меценат, письменник, драматург. Офіційні біографії стверджують, що він «доктор філософії в галузі права».

Ранні роки. Освіта[ред. | ред. код]

Народився 2 січня 1958 року у Донецьку, в сім'ї шахтаря.

Закінчив Київське суворовське військове училище, Вище військове училище інженерних військ та військ зв'язку. Навчався у Військовій академії.

Науковий ступінь[ред. | ред. код]

У офіційних біографіях Олександра Прогнімака стверджується, що він «доктор філософії в галузі права». Проте науковий ступінь PhD в Україні відсутній, дискутується можливість його введення в рамках Болонського процесу. Відомостей про навчання Олександра Прогнімака за кордоном та захист там дисертації немає (навіть у розділі «Дисертація» персонального сайту[1]).

Використання як відповідника PhD визначення «доктор філософії» (на пострадянському просторі він вважається рівним науковому ступеню кандидата наук) може бути також іміджевим відсилом до вищого наукового ступеня «доктор наук».

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 19751992 — служба у Збройних силах СРСР політруком в Одеському, Туркестанському, Далекосхідному та Київському військових округах.
  • січень 1980 — грудень 1981 — проходив службу в частинах спеціального призначення СРСР в Афганістані. Військове звання — полковник.
  • Лютий 1992 — липень 1996 — директор ТОВ «Інпрок» (операції з нерухомістю)
  • липень 1996 — жовтень 2006 — голова ради Асоціації правового та інноваційного забезпечення господарської діяльності «Асоціація Форум» (реалізація конфіскованого та успадкованого державою нерухомого майна)
  • 2006 — заступник начальника відділу промисловості та розвитку інфраструктури Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.
  • З 22 січня 2007 — начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві[2].

Громадська і політична діяльність[ред. | ред. код]

  • Депутат Київської міської ради IV (20022006 рр.) та V скликань.
  • 2006 -2008 роках — Член комісії з питань перейменування і пам'ятних знаків виконавчого органу Київради (КМДА).
  • Член фракції Партії Регіонів з березня 2005 року по 2007 рік. (Посада 1-го заступника голови Київського міського відділення Партії Регіонів)
  • 2002 Обраний за мажоритарною системою у Київську міську раду IV скликання, за виборчим мажоритарним округом № 1 Голосіївського району Києва, лідер фракції Партії регіонів КМР.
  • 20042005 Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в територіально-виборчому окрузі № 214
  • 2006 Обраний за списком Партії регіонів до Київської міської ради V скликання. З червня 2006 року —голова постійної комісії Київради з питань культури та інформаційної політики. Член комісії з питань перейменування і пам'ятних знаків виконавчого органу Київради (КМДА). У жовтні 2007 виключений із фракції Партії регіонів за участь у голосуванні 1 жовтня 2007 щодо виділення земельних ділянок, яке проігнорувало більшість депутатів фракції Партії Регіонів[3].
  • З 2010 — лідер політичної партії «Зелені»[4], зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 16.10.2008 № 158-п.п.[5]
  • Член Російсько-Української Консультативної Ради.
  • Член Національної спілки письменників України.
  • Член громадської ради при КМДА з питань культури, мистецтва та охорони культурної спадщини.

Прогнімак про членство в Партії Регіонів[ред. | ред. код]

…був безпартійним. Якщо не вважати, звичайно, мого комуністичного минулого. Але це невеликий гріх. У Партії Регіонів я бачив силу і перспективу. Ми — партія крупного капіталу, а значить — сила.

За словами Олександра Прогнімака, президентські вибори 2004 року та «оранжевий хаос» вплинули на його партійну приналежність[6].

Меценатська діяльність[ред. | ред. код]

Спільно з Сергієм Тарутою, Олександр Прогнімак заснував фонд «Арт-Інвест», який займається поверненням предметів культури та мистецтва в Україну.

У 2009  році започаткував громадську організацію «Клуб меценатів», основною метою діяльності якої є відродження та збереження національних культурних традицій, а також сприяння розвитку української культури та мистецтва.

Крім того, Олександр Прогнімак є засновником «Алекс Арт Премії», що присуджується в сфері культури, мистецтва та освіти. За власними ескізами побудував церкву в Чапаєвці (м. Київ)

Є власником цінного зібрання букіністики (10 000 томів), іконопису (близько 600 ікон), стародавніх географічних та астрономічних карт (близько 200). Також колекціонує живопис, переважно сучасний.

У травні 2009 відкрив на Подолі культурно-просвітницький центр «Alex Art House» — Галереї приватних колекцій. В Галереях представлені твори українських та зарубіжних майстрів живопису, картографії, іконопису та книгодрукування. Значна кількість рідкісних експонатів вперше представлена для широкого загалу саме в «Alex Art House». Вхід до «Alex Art House» — вільний.

Олександр Прогнімак займається літературною діяльністю. Він є автором трьох п'єс: комедії-гротеску «Фракція», романтичної драми «Доля поета» та фарсу «Ігри олігархів», а також науково-публіцистичної книги «Держава і Влада».

Підтримує журнал «Радуга»[7]

Скандали[ред. | ред. код]

Голосування зі скандальних земельних питань[ред. | ред. код]

Під час скандального голосування в Київраді 1 жовтня 2007 року, коли київська громада втратила 400 ділянок землі загальною площею 2 700 га, розданої під забудову за рекордні 4 години, фракції БЮТ, Віталія Кличка та Партії Регіонів участі у сесії не брали. Тим не менш двоє «регіоналів» (Олександр Прогнімак та Людмила Качурова) пішли всупереч рішенню фракції і брали участь у голосуванні. У багатьох питаннях саме їхні голоси стали вирішальними. Пізніше керівництво фракції пообіцяло виключити обох з її складу[8][9].

Скандал навколо Жукового острова[ред. | ред. код]

У грудні 2006 року столичний мер Леонід Черновецький підписав розпорядження про передачу 6 гектарів Жукового острова — заповідної території на Дніпрі в межах Києва — в оренду ТОВ «АВ-Медгруп». За даними ЗМІ, цій фірмі було надано право побудувати на Жуковому острові реабілітаційно-оздоровчий центр і облаштувати зону відпочинку, для чого дозволялося вирубати понад дві тисячі «хворих» дерев.

Депутат Київради від БЮТ Тетяна Меліхова заявила, що «ця земля дісталася нинішньому главі Державного управління з охорони навколишнього середовища, регіоналу Олександру Прогнімаку». Прогнімак, навпаки, зазначив, що «за» «АВ-Медгруп» «стоять люди Меліхової і Коваленко (Анатолій Коваленко, екс-голова комісії Київради з питань екології)».[10] ТОВ «АВ-Медгруп» зареєстровано за адресою: м. Київ, Подільський район, Вулиця Хорива, будинок 25/12.[11][12] За цією ж самою адресою зареєстрований Культурно-просвітницький центр Олександра Прогнімака «Alex Art House».[13]

Конфлікти з журналістами[ред. | ред. код]

26 листопада 2007 року постійна комісія Київради з питань культури та інформаційної політики, яку очолював Прогнімак, визнала виконувачів обов'язків головних редакторів київських комунальних газет «Хрещатик», «Вечірній Київ» і «Українська столиця» фахово непридатними і звернулася до Київського міського голови з рекомендацією звільнити згаданих осіб від виконання обов'язків керівників цих газет[14]. В. о. головного редактора газети «Хрещатик» Денис Жарких назвав це методами прямого тиску на редакційну політику видань, зокрема через статтю в газеті «Хрещатик» від 25 жовтня того ж року «Портрет донецького киянина на тлі конфіскованої нерухомості».

У вересні 2011 року Шевченківський райсуд Києва визнав недостовірною інформацію, поширену у статті «Конкретний зелений», надрукованій в № 120 газети «Вечірній Київ» від 20 серпня 2010 р., де писалося про те, що екологічні активісти стверджують про причетність лідера «Зелених» до ТОВ «АВ-Медгруп» — одного із забудовників заповідного Жукового острова — та заперечення цієї інформації прес-службою Олександра Прогнімака.[15]

У жовтні 2011 року Олександр Прогнімак також виграв позов до суду проти журналу «Власть денег» за «порушення авторського права і недостовірну інформацію», що містилася у статті-інтерв'ю в жовтневому номері журналу. Разом з інтерв'ю журнал містив передмову-коментар під назвою «Вовремя позеленевший», а також післямови-коментарі під назвами «Экологический алгоритм», «Жуков компромат», «Олигархи и проститутки» і «Перспективы». Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, Прогнімак не надавав дозволу на розміщення в інтерв'ю будь-яких коментарів, передмов та післямов.[16]

«Камінгорп»[ред. | ред. код]

У 2010 році в УАнеті (зокрема блогосфері та соціальних мережах) почала з'являтися інформація про таємничий містичний орден «Камінгорп». Ця організація начебто була заснована Святим Престолом у добу Середньовіччя. До неї входять найбагатші та найвпливовіші люди Європи. Стверджувалося, що на сьогоднішній день «Камінгорп» впливає на світову політику та економіку не менше (а може, й більше), ніж масони.

Вищі керівники ордену для уникнення конфлікту інтересів курують окремі країни. Автори публікацій про «Камінгорп» стверджували, що «куратором» України є саме Олександр Прогнімак. Прогнімак в ордені начебто має особливий статус, позаяк саме його предки створили «Камінгорп» у XII столітті. У матеріалах йшлося про «родовий замок Прогнімака» в Європі, наводилася інформація про вплив «куратора» на ключові події політичного життя України, в контексті «з'ясування стосунків» між «кураторами» ордену в різних країнах натякалося на сумнівне походження мистецьких колекцій Олександра Прогнімака.

На тлі тогочасної популярності конспірологічних романів Дена Брауна широкому загалу в «Камінгорпі» було важко розгледіти інтернет-мем. А також те, що саме слово «Камінгорп» є зворотнім написанням прізвища «Прогнімак»[17][неавторитетне джерело].

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Александр Прогнимак → Диссертация(рос.)
  2. http://www.menr.gov.ua/content/article/391
  3. http://news.liga.net/news/N0743732.html
  4. http://ua.greensua.org
  5. https://archive.is/20120805061844/www.minjust.gov.ua/0/499
  6. «Портрет донецького киянина на тлі конфіскованої нерухомості» // Газета «Хрещатик», 25 жовтня 2007 року, четвер № 180 (3170)
  7. Редактор «Радуги»: «Письменник — найбільш низькооплачувана професія в нашій країні»
  8. Газета «Коммерсантъ Украина», № 171 (522), 02.10.2007 (рос.)
  9. Газета «Дзеркало тижня» // «У більшості Черновецького за землю голосують картками-дублями?», 12 жовтня 2007
  10. «На спорных гектарах Жукова острова строят коттеджи?» // «Українська правда», 06.06.2008
  11. ТОВ «АВ-Медгруп» // Проект «YellUa.ru» — желтые страницы Украины (рос.)
  12. ТОВ «АВ-Медгруп» в базі даних Агентства Промислових Новин (рос.)
  13. Сайт «AlexArtHouse»
  14. «Комісія Київради визнала Жарких, Кострицю і Щербину профнепридатними і рекомендує меру їх звільнити» // Телекритика, 27.11.2007
  15. «Лідер партії «Зелені» Олександр Прогнімак виграв суд про наклеп проти газети „Вечірній Київ“» // РБК-Україна, 15.09.2011
  16. «Авторське право: головне для журналістів». Людмила Панкратова, адвокат, медіа-юрист, медіа-тренер
  17. Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви
  18. Указ Президента України № 1163/2007 від 28 листопада 2007 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня інвалідів»

Джерела[ред. | ред. код]