Пролетаріат: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Немає опису редагування
Рядок 2: Рядок 2:
'''Пролетаріат''' (від {{lang-la|proletarius}}) — найбідніший клас [[суспільство|суспільства]], представники якого живуть у злиднях і позбавлені всіх благ громадянства.
'''Пролетаріат''' (від {{lang-la|proletarius}}) — найбідніший клас [[суспільство|суспільства]], представники якого живуть у злиднях і позбавлені всіх благ громадянства.


==Етимологія==
⚫
Поняття ''пролетатіат'' [[етимологія|етимологічно]] походить від {{lang-la|proletarius}} («ті, хто належить до нижніх [[Соціальна ієрархія|верств]] населення»). У часи [[Давній Рим|античного Риму]] цим словом звався [[Соціальна ієрархія|соціальний прошарок]] безземельних (без власності), але не [[раби|рабів]]. Дефіниція зрозуміла в тому сенсі, що пролетарі це ті, хто нічим не володіє окрім свого потомства ({{lang-la|proles}}).
[[етимологія|Етимологічно]] походить від {{lang-la|prōlētãrius}} «незаможний, але юридично вільний римський громадянин, який служить державі тільки тим, що має дітей»<ref name="К-М">[[Етимологічний словник української мови]]: У 7 т./ Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983 —. — (Словники України) ISBN 966-00-0816-3 Т. 4: Н-П/ Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. Ред.тому: В.Т.Коломієць, В.Г.Скляренко - 2003. - 656 с. ISBN 966-00-0590-3 (сторінка:596)</ref>

⚫
«Ті, хто належить до нижніх [[Соціальна ієрархія|верств]] населення». У часи [[Давній Рим|античного Риму]] цим словом звався [[Соціальна ієрархія|соціальний прошарок]] безземельних (без власності), але не [[раби|рабів]]. Дефіниція зрозуміла в тому сенсі, що пролетарі це ті, хто нічим не володіє окрім свого потомства ({{lang-la|proles}}).


Як соціальний прошарок пролетаріат помітно чисельно зріс в історичний період [[Нова історія|Нового часу]] кінця [[18 століття|18 ст.]]&nbsp;— початку [[19 століття]]&nbsp;— епохи [[Промислова революція|індустріальної революції]] і експотенційного зростання класу промислових робітників, поповнення його за рахунок декласованої бідноти із іншіх соціальних прошарків міського населення та збіднілого [[Селяни|селянства]]. Як поняття «пролетаріат» набуло широкого вжитку в політичній літературі і соціальній публіцистиці [[Західна Європа|Західної Європи]] у великій мірі завдяки соціальним революціям у Франції та загостренню [[Конфлікт соціальний|соціальних конфліктів]] в іншіх країнах Європи. На початку [[20 століття]] ці ж соціальні процеси і відповідна лексика поширюється на [[Східна Європа|Східну Европу]].
Як соціальний прошарок пролетаріат помітно чисельно зріс в історичний період [[Нова історія|Нового часу]] кінця [[18 століття|18 ст.]]&nbsp;— початку [[19 століття]]&nbsp;— епохи [[Промислова революція|індустріальної революції]] і експотенційного зростання класу промислових робітників, поповнення його за рахунок декласованої бідноти із іншіх соціальних прошарків міського населення та збіднілого [[Селяни|селянства]]. Як поняття «пролетаріат» набуло широкого вжитку в політичній літературі і соціальній публіцистиці [[Західна Європа|Західної Європи]] у великій мірі завдяки соціальним революціям у Франції та загостренню [[Конфлікт соціальний|соціальних конфліктів]] в іншіх країнах Європи. На початку [[20 століття]] ці ж соціальні процеси і відповідна лексика поширюється на [[Східна Європа|Східну Европу]].
Рядок 15: Рядок 18:
== Пролетарська партія ==
== Пролетарська партія ==
У дійсності диктатура пролетаріату в Росії і в її країнах-сателітах була диктатурою однієї комуністичної («пролетарської») партії, побудованою на принципах диктаторського централізму (за [[Ленін]]им&nbsp;— «[[демократичний централізм]]»). З метою утримання своєї влади ця партія використовувала в пропагандиській лексиці марксиську пролетарську фразеологію, постійно акцентуючи, що влада в країні належить «робітничому класу». Проте, насправді, в керівних органах партії робітників («пролетарів») практично&nbsp;— починаючи [[Ленін|ленінським]] Центральним Комітетом [[РСДРП]] («більшовики») і кінчаючи [[Брежнєв|брежнєвським]] ЦК і Політбюро&nbsp;— ніколи не було. Ядро партії за походженням створювали: російські міщани-[[Інтелігенція|інтелігенти]] ([[Лев Мартов]], П.&nbsp;Б.&nbsp;Аксельрод), прикажчики (В.&nbsp;П.&nbsp;Ногін, В.&nbsp;М.&nbsp;Молотов), із родини держслужбовців (В.&nbsp;О.&nbsp;Левицький В. О., Н.&nbsp;В.&nbsp;Криленко, [[В.І.Ленін]]&nbsp;— із родини іменного дворянина), з родини купців (А.&nbsp;А.&nbsp;Йоффе, А.&nbsp;С.&nbsp;Мартинов), землевласника-арендаря ([[Л.Д.Троцький]]), збіднілі дрібні дворяни ([[Г.В.Плеханов]], [[А.В.Луначарський]], [[Ф.Е.Дзержинський]]). Після [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневого перевороту 1917]] її керівні органи поповнювались з рядів декласованих ([[Маргінал|маргінальних]]) прошарків суспільства, а іноді і осіб з відверто кримінальним минулим ([[Й.В.Сталін]])
У дійсності диктатура пролетаріату в Росії і в її країнах-сателітах була диктатурою однієї комуністичної («пролетарської») партії, побудованою на принципах диктаторського централізму (за [[Ленін]]им&nbsp;— «[[демократичний централізм]]»). З метою утримання своєї влади ця партія використовувала в пропагандиській лексиці марксиську пролетарську фразеологію, постійно акцентуючи, що влада в країні належить «робітничому класу». Проте, насправді, в керівних органах партії робітників («пролетарів») практично&nbsp;— починаючи [[Ленін|ленінським]] Центральним Комітетом [[РСДРП]] («більшовики») і кінчаючи [[Брежнєв|брежнєвським]] ЦК і Політбюро&nbsp;— ніколи не було. Ядро партії за походженням створювали: російські міщани-[[Інтелігенція|інтелігенти]] ([[Лев Мартов]], П.&nbsp;Б.&nbsp;Аксельрод), прикажчики (В.&nbsp;П.&nbsp;Ногін, В.&nbsp;М.&nbsp;Молотов), із родини держслужбовців (В.&nbsp;О.&nbsp;Левицький В. О., Н.&nbsp;В.&nbsp;Криленко, [[В.І.Ленін]]&nbsp;— із родини іменного дворянина), з родини купців (А.&nbsp;А.&nbsp;Йоффе, А.&nbsp;С.&nbsp;Мартинов), землевласника-арендаря ([[Л.Д.Троцький]]), збіднілі дрібні дворяни ([[Г.В.Плеханов]], [[А.В.Луначарський]], [[Ф.Е.Дзержинський]]). Після [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневого перевороту 1917]] її керівні органи поповнювались з рядів декласованих ([[Маргінал|маргінальних]]) прошарків суспільства, а іноді і осіб з відверто кримінальним минулим ([[Й.В.Сталін]])

== Примітки ==
{{reflist}}


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 21:40, 18 липня 2012

A 1911 Industrial Worker publication advocating industrial unionism based on a critique of capitalism.

Пролетаріат (від лат. proletarius) — найбідніший клас суспільства, представники якого живуть у злиднях і позбавлені всіх благ громадянства.

Етимологія

Етимологічно походить від лат. prōlētãrius «незаможний, але юридично вільний римський громадянин, який служить державі тільки тим, що має дітей»[1]

«Ті, хто належить до нижніх верств населення». У часи античного Риму цим словом звався соціальний прошарок безземельних (без власності), але не рабів. Дефіниція зрозуміла в тому сенсі, що пролетарі це ті, хто нічим не володіє окрім свого потомства (лат. proles).

Як соціальний прошарок пролетаріат помітно чисельно зріс в історичний період Нового часу кінця 18 ст. — початку 19 століття — епохи індустріальної революції і експотенційного зростання класу промислових робітників, поповнення його за рахунок декласованої бідноти із іншіх соціальних прошарків міського населення та збіднілого селянства. Як поняття «пролетаріат» набуло широкого вжитку в політичній літературі і соціальній публіцистиці Західної Європи у великій мірі завдяки соціальним революціям у Франції та загостренню соціальних конфліктів в іншіх країнах Європи. На початку 20 століття ці ж соціальні процеси і відповідна лексика поширюється на Східну Европу.

Пролетарська філософія і ідеологія

Поняття протелетаріат посідає одне з центральних місць у соціології марксизму. Як соціальний клас пролетаріат у марксистському розумінні ототожнювався з міським робітничим класом на противагу селянству тощо, але інші науковці вживають цей термін для того, щоб одним словом охопити всіх «незаможних». У сучасному марксизмі «пролетаріат» розуміється як предмет процесу пролетаризації певних класів на відміну від «обуржуазнення» інших класів. Тобто місце пролератіату та його політично-економічне становище сприймається у співвідношенні з місцем та становищем інших класів.

За марксовою теорією безкласового суспільства пролетаріат є передовим класом, що прискорює еволюцію-перехід суспільства від класового (буржуазного) стану до безкласового («комуністичного»). Це «прискорення» йде шляхом «пролетарської революції», у якій пролетаріат відіграє провідну роль. Держава, як суспільний інститут, що знаходиться у руках панівних класів, (за Марксом, а потім Леніним) повинна поступово «відмерти». Для подолання опору залишків правлячих класів — в «перехідний період» — на місці «буржуазної» держави постає держава «диктатури пролетаріату», в якій провідною політичною силою є «пролетарська партія». У СРСР керівна партія КПРС (ВКПб) до початку 60-х років офіційно вважалася «пролетарською» партією або «партією пролетаріату, що переміг».

Пролетарська партія

У дійсності диктатура пролетаріату в Росії і в її країнах-сателітах була диктатурою однієї комуністичної («пролетарської») партії, побудованою на принципах диктаторського централізму (за Леніним — «демократичний централізм»). З метою утримання своєї влади ця партія використовувала в пропагандиській лексиці марксиську пролетарську фразеологію, постійно акцентуючи, що влада в країні належить «робітничому класу». Проте, насправді, в керівних органах партії робітників («пролетарів») практично — починаючи ленінським Центральним Комітетом РСДРП («більшовики») і кінчаючи брежнєвським ЦК і Політбюро — ніколи не було. Ядро партії за походженням створювали: російські міщани-інтелігенти (Лев Мартов, П. Б. Аксельрод), прикажчики (В. П. Ногін, В. М. Молотов), із родини держслужбовців (В. О. Левицький В. О., Н. В. Криленко, В.І.Ленін — із родини іменного дворянина), з родини купців (А. А. Йоффе, А. С. Мартинов), землевласника-арендаря (Л.Д.Троцький), збіднілі дрібні дворяни (Г.В.Плеханов, А.В.Луначарський, Ф.Е.Дзержинський). Після Жовтневого перевороту 1917 її керівні органи поповнювались з рядів декласованих (маргінальних) прошарків суспільства, а іноді і осіб з відверто кримінальним минулим (Й.В.Сталін)

Примітки

  1. ↑ Етимологічний словник української мови: У 7 т./ Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983 —. — (Словники України) ISBN 966-00-0816-3 Т. 4: Н-П/ Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. Ред.тому: В.Т.Коломієць, В.Г.Скляренко - 2003. - 656 с. ISBN 966-00-0590-3 (сторінка:596)

Див. також

Джерела

  • Маркс,К., Енгельс,Ф.: Маніфест Комуністичної партії.
  • Енциклопедія політичної думки. — К.: Дух і Літера, 2000.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пролетаріат&oldid=9979423