Відмінності між версіями «Пронін Вадим Олександрович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
 
Рядок 27: Рядок 27:
 
}}
 
}}
 
{{Однофамільці|Пронін}}
 
{{Однофамільці|Пронін}}
'''Вади́м Олекса́ндрович Про́нін''' ([[20 вересня]] [[1980]] — [[4 листопада]] [[2014]]) — український військовик, молодший сержант Збройних сил України. Загинув під час [[Війна на сході України|російсько-української війни]].
+
'''Вади́м Олекса́ндрович Про́нін''' ([[20 вересня]] [[1980]] — [[4 листопада]] [[2014]]) — український військовик, молодший сержант Збройних сил України. [[Учасники російсько-української війни П|учасник]] [[Війна на сході України|російсько-української війни]].
   
 
== Життєвий шлях ==
 
== Життєвий шлях ==

Поточна версія на 09:29, 10 листопада 2019

Пронін Вадим Олександрович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Пронін Вадим Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 20 вересня 1980(1980-09-20)
Зятківці, Вінницька область
Смерть 4 листопада 2014(2014-11-04) (34 роки)
Рідкодуб, Донецька область
поховання: Гайсинський район
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
128 ОГПБр.png
 128 ОГПБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Вади́м Олекса́ндрович Про́нін (20 вересня 1980 — 4 листопада 2014) — український військовик, молодший сержант Збройних сил України. учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився в селищі Зятківці Гайсинського району Вінницької області у сім'ї Олександра Васильовича та Марії Миколаївни Заєць. Майже одразу після народження Вадима його родина переїхала жити на Львівщину, там хлопчина ходив до дитячого садка, а у 1987 році пішов у перший клас Городоцької ЗОШ № 4. Після смерті батька мати з сином і донькою повернулися у Зятківці, де Вадим продовжив навчання з 7 класу до закінчення школи. Вадим був активістом шкільного життя, брав участь у шкільних та районних олімпіадах з природничих наук. Активно займався спортом, грав у футбол, волейбол, теніс, завойовував призові місця у районних змаганнях з легкої атлетики, зокрема з бігу на довгі дистанції. 1997 року закінчив Зятковецьку ЗОШ. Після двох років строкової армійської служби повернувся додому, вступив у Рівненське вище професійне училище ДДСО при МВС України. Закінчивши навчання, переїхав до Києва, працював інспектором супроводу інкасацій. Взяв прізвище вітчима-афганця — Пронін. Останнім часом проживав у місті Гайсин з дружиною та сином.

В травні 2014-го пішов у військкомат і записався добровольцем. 1 серпня 2014 був мобілізований на військову службу, проходив підготовку у Мукачевому, — головний сержант-командир відділення снайперів, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.

4 листопада 2014-го під час виконання бойового завдання підірвався на «розтяжці» поблизу селища Рідкодуб у Донецькій області під Дебальцевим.

Без Вадима лишились мама Марія Миколаївна, сестра Олена, дружина Аліна, син Данило.

Похований в селі Зятківці.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Джерела[ред. | ред. код]