Протиотрути

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:07, 6 червня 2017, створена Vlad Kochura Ukraine Sumy (обговореннявнесок) (/* 3. Функціонувальні антагоністи — це препарати, які впливають на органи і системи протилежно до дії отрути. Найбільш поширені такі функці)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Про́тиотру́ти або антидо́ти — лікувальні засоби, які застосовують для лікування отруєнь. Антидоти знешкоджують отруту шляхом хімічної реакції і виводить її з організму. Одні протиотрути, які запобігають надходженню отрути в кров або уповільнюють цей процес, діють в шлунку, на шкірі, слизових оболонках очей, носа, ротової порожнини (наприклад, активоване вугілля, сода тощо). Інші протиотрути, які усувають токсичні реакції після надходження отрути в організм, вводяться всередину, в пряму кишку, підшкірно, внутрішньо-м'язово, внутрішньовенно, внутрішньосерцево (наприклад, атропін, дипіроксим, унітіол тощо).

Види протиотрут[ред.ред. код]

Антидоти, що запобігають всмоктуванню отрут, забезпечують їх зв'язування, нейтралізацію і виведення з організму[ред.ред. код]

а) неспецифічні антидоти контактної дії — активоване вугілля, карболен, ентеросгель;

б) специфічні хімічні атидоти.

Антидоти, що прискорюють біотрансформацію отрут у нетоксичні продукти розпаду[ред.ред. код]

а) Глюкоза — антидот при отруєнні ціанідами, синильною кислотою;

б) Унітіол — антидот при отруєнні ртуттю, золотом, вісмутом, талієм, сурмою, міддю, серцевими глікозидами;

в) Тетацин-кальцій — антидот при отруєнні солями свинецю, кобальту, кадмію, урану;

г) Метиленовий синій — антидот при отруєнні синильною кислотою, нітрогліцерином

д) Натрій тіосульфат — антидот при отруєнні препаратами йоду, фенолами, серцевими глікозидами.

Функціонувальні антагоністи [ред.ред. код]

Це препарати, які впливають на органи і системи протилежно до дії отрути.

а) Налорфіну гідрохлориду, налоксон - при отруєнні прапаратами опію;

б) Бемегрид — при легких отруєннях засобами для наркозу, снодійними;

в) Атропіну сульфату — при отруєннями М-холіномінетиками, антихолінестаразними засобами;

г) Протаміну сульфат — при передозуванні гепарином;

д) Глюкоза в гіпертонічному розчині — при передозуванні інсуліну;

е) Антикоагулянти непряиої дії — при передозуванні вікасолу;

є) Прозерин — при отруєнні міорелаксантами периферичної дії;

ж) Реактиватори холінестерази (дипіроксин, алоксим, ізонітрозин) — при отруєнні ФОС та антихолінестеразними препаратами.

Механізм дії[ред.ред. код]

В основі дії протиотрути лежать складні, ще не до кінця розкриті механізми:

За механізмом дії протиотрути поділяють на групи. В практиці широко застосовують комбіновану антидотну терапію разом з іншими засобами (штучне дихання, масаж серця, переливання крові, протишокова терапія, реанімація тощо).

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Фармацевтична хімія: Підручник/ Ред. П. О. Безуглий. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 560 с. ISBN 978-966-382-113-9