Протиторпедний блістер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:52, 24 жовтня 2019, створена Sas1975kr (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конструкія протиторпедного блістеру

Протиторпедний блістер, буль (англ. Anti-torpedo bulge) — форма пасивного захисту надводних військових кораблів проти торпед у вигляді поздовжньої порожнини корпусу судна. Протиторпедні булі застосовувались у конструкціях великих надводних кораблів — авіаносців, лінкорів і крейсерів) у період Першої та Другої світової війн.

Булі віддаляють центр вибуху міни чи торпеди від життєво важливих частин корабля. Конструктивно складаються з випуклих накладок, розташованих на рівні ватерлінії та нижче протяжністю до 2/3 довжини корабля. Зазвичай всередині блістера від зовнішнього борту до корпусу корабля розміщуються:
- камери розширення - порожні відсіки, які дають змогу вибуховим газам розширитись і зменшити свій тиск;
- камери поглинання - відсіки, частково заповнені водою, нафтою або особливими наповнювачами, які поглинають залишкову енергію вибуху;
- фільтраційні камери - перешкоджають потраплянню води всередину корабля.

Зовнішня обшивка булів робиться максимально легкою, щоб під час підводного вибуху не утворились осколки, здатні пробити внутрішній борт, який виготовляється з в'язкої міцної сталі.

Попри всі свої позитивні якості булі мають суттєві недоліки: збільшують водотоннажність та погіршують мореплавні якості корабля.

У півторакорпусних підводних човнах роль булів відіграє легкий корпус, який кріпиться до основного міцного каркасу. У булях розмішують цистерни головного водяного баласту та палива.

Булі на кораблі берегової оборони HMS Glatton, близько 1914-1918

Джерела[ред. | ред. код]

  • Були // Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 1. — 638 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.