Відмінності між версіями «Протока Кука»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(шаблон)
м (правопис)
Рядок 41: Рядок 41:
 
== Походження назви ==
 
== Походження назви ==
   
Протока бере свою назву від капітана [[Джеймс Кук]], що першим з європейців, проплив через протоку, в січні-лютому 1770. За мовою [[маорі]] має ім'я'' Раукава'' або ''Раукава Моана''.
+
Протока бере свою назву від капітана [[Джеймс Кук|Джеймса Кука]], що першим з європейців проплив через протоку в січні-лютому 1770 року. За мовою [[маорі]] має ім'я'' Раукава'' або ''Раукава Моана''.
   
 
== Європейська історія ==
 
== Європейська історія ==

Версія за 20:05, 28 вересня 2016

Протока Кука
Вид на протоку Кука з гори Вікторія у Веллінгтоні.
Вид на протоку Кука з гори Вікторія у Веллінгтоні.
Розташування
Координати 41°13′46″ пд. ш. 174°28′59″ сх. д. / 41.22944° пд. ш. 174.48306° сх. д. / -41.22944; 174.48306Координати: 41°13′46″ пд. ш. 174°28′59″ сх. д. / 41.22944° пд. ш. 174.48306° сх. д. / -41.22944; 174.48306
Прибережні країни Нова Зеландія
Море Тасманове мореТихий океан
Розміри
Середня глибина 87 м
Довжина 107 км
Ширина 22 км
Мапа
Протока Кука і паром Арахура з боку Мальбору.

Прото́ка Ку́ка — протока, що розділяє острови Нової Зеландії: Північний і Південний. Сполучає Тихий океан на сході і Тасманове море на заході.

На її північній стороні розташовано місто Веллінгтон.

Дві великі бухти є на півдні протоки — Золота бухта і Тасманова бухта.

У гарну погоду добре видно протилежний берег протоки.

Регулярно працює пором з Піктону до Веллінгтону. У протоці часто нагони рівня води завдяки сильним вітрам, особливо з півдня.

  • Довжина 107 км
  • Ширина в найвужчому місці становить 22 км
  • Глибина 87 м.

Походження назви

Протока бере свою назву від капітана Джеймса Кука, що першим з європейців проплив через протоку в січні-лютому 1770 року. За мовою маорі має ім'я Раукава або Раукава Моана.

Європейська історія

Коли перші голландці відкрили Нову Зеландію дослідник Абель Тасман у 1642 році вирішив що протока Кука є бухтою і найменував її Бухтою Зихен, на честь одного з двох суден в його експедиції. У 1769 Джеймс Кук знайшов, що протока формує судноплавну водну артерію.

Джерела