Протока Кука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Протока Кука і паром Арахура з боку Мальбору.
Вид на протоку Кука з гори Вікторія у Веллінгтона.

Прото́ка Ку́ка — протока, що розділяє острови Новой Зеландії, Північна Зеландія і Південна Зеландія. Сполучає Тихий океан на сході і Тасманове море на заході.

На його північній стороні є місто Веллінгтон.

Дві великі бухти є на півдні протоки це Золота бухта і Тасманова бухта.

У гарну погоду добре видно протилежний берег протоки.

Регулярно працює пором з Піктона до Веллінгтону. У протоці часто нагони рівня води завдяки сильним вітрам, особливо з півдня.

  • Довжина 107 кілометрів
  • Ширина в найвужчому місці складає 22 кілометри
  • Глибина 87 метрів.

Походження імені

Протока бере своє ім'я від капітана Джеймс Кук,що перший з європейців, проплив через протоку, в січні -лютому 1770. За мовою маорі має ім'я Раукава або Раукава Моана.

Європейська історія

Коли перші голландці відкрили Нову Зеландію дослідник Aбель Тасман у 1642 році вирішив що протока Кука є бухтою і найменував її Бухтою Зіхен, на честь одного з двох суден в його експедиції. У 1769 Джеймс Кук знайшов, що протока формує судноплавну водну артерію.