Відмінності між версіями «Психіка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
(вікіфікація)
м (→‎Література: додавання двох посилань на літературу)
Рядок 36: Рядок 36:
   
 
== Література ==
 
== Література ==
  +
*[[Татенко Віталій Олександрович|Татенко В. О.]] [http://lib.iitta.gov.ua/706195/ Сучасна психологія: теоретико-методологічні проблеми : навч. посіб.] / В. О. Татенко. — К. : Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2009. — 288 с. ISBN 978-966-598-549-5
* ''Н. Хамітов''. Психіка // {{ФЕС|сторінки=533}}
 
  +
*[[Татенко Віталій Олександрович|Татенко В. О.]] [http://lib.iitta.gov.ua/707477/ Психіка як проблема сучасної психологічної науки] (аудіозапис наукової доповіді, 22.06.2017 р.).
* ''Т. Траверсе''. Психіка політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с. ISBN 978-966-611-818-2
 
 
*''Н. Хамітов''. Психіка // {{ФЕС|сторінки=533}}
 
*''Т. Траверсе''. Психіка політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с. ISBN 978-966-611-818-2
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Версія за 16:39, 14 березня 2019

Психіка (від дав.-гр. ψυχή, «дихання, душа» та лат. суфікс -ic) — система явищ суб'єктивного внутрішнього світу людини та тварин; букв., те що притаманне психеї, душевне, психічне. Питання природи психіки є складовою основного питання філософії.

З точки зору матеріалізму, психіка — суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з ​зовнішнім середовищем. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність. Ленінська теорія відображення стала підґрунтям радянської психологічної науки. Однак, рівень сучасних знань дозволяє стверджувати лише про 1) локалізацію психічних явищ в головному мозку і 2) складний взаємозв'язок тілесного та психічного.

Ідеалістичні теорії стверджують існування психічного як самостійної сутності, що розгортається за власними законами та визначає розвиток свого матеріального носія — тілесного організму. Однак, ця точка зору, як на сьогоднішній рівень знань, є недоказовою.

Психічні явища

Весь спектр явищ психіки, що вивчаються психологічною наукою, охоплюють чотири їх групи: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості та масові явища психіки.[1].

Наведена вище класифікація психічних явищ за Нємовим є однією з декількох подібних. Її відмінністю є остання четверта група, в ній вміщені явища, які мають місце лише в соціальних взаємодіях: мода, паніка, чутки, громадська думка.

Походження

Питання про походження психіки є дискусійним. Його вирішення залежить від прийняття позицій еволюціонізму або креаціонізму.

Функції психіки

Психіка виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну функції.

Когнітивна функція виявляється в активізації всіх пізнавальних процесів при виконанні виробничого завдання. У процесі праці людина сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, осмислює різні варіанти дій, використовує засвоєні знання, навички і вміння, прогнозує можливі ситуації, вдосконалює способи діяльності.

Регулятивна функція психіки в процесі праці реалізується в станах оптимальної мобілізації резервних можливостей працівника, необхідному рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних процесів та вольових зусиль на досягнення поставленої мети.

Мотиваційна функція психіки пов'язана зі спонуканням працівника до активності та підтримання останньої на певному рівні.

Комунікативна функція психіки в процесі праці реалізується у спілкуванні працівників, яке є основою міжособистісних відносин, способом організації спільної діяльності та методом пізнання людини людиною.

Див. також

Джерела

Література

Примітки

  1. Психология. Словарь-справочник. Р. С. Немов, — М., ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. Т. 2, стор. 134.