Відмінності між версіями «Південний океан»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[неперевірена версія][перевірена версія]
м (r2.7.1) (робот додав: als:Südlicher Ozean)
(Площа вимірюється в квадратних кілометрах)
(Не показані 40 проміжних версій 25 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Море
 
  +
{{Картка
|назва = Південний океан
+
|ім'я = Південний океан
|зображення = Location Southern Ocean.svg
+
|стиль_тіла =
|ширина зображення =
+
|назва = Південний океан
|підпис = межі Південного океану
+
|стиль_назви =
|область =
+
|підзаголовок = [[Океани|Океан]]
|розташування = південніше 60° пд. шир.
+
|підзаголовок2 =
|висота НРМ =
+
|стиль_підзаголовок =
|довжина =
+
|зображення =
|ширина =
+
[[Файл:Location Southern Ocean.svg|275px]]
|площа = 20 327 тис.
+
|підпис = межі Південного океану
|найбільша глибина = [[Південно-Сандвичів жолоб]]: 8428
+
|мітка1 = Розташування
|середня глибина = 4000-5000
+
|текст1 = південніше 60° пд. шир.
|прозорість =
+
|заголовок2 =
|довжина берегової лінії = 17,968
+
|мітка2 = Площа
|об'єм =
+
|текст2 = 20 327 тис. км²
|площа водозабору =
+
|мітка3 = Найбільша глибина
|впадаючі річки =
+
|текст3 = [[Південно-Сандвичів жолоб]]: 8428 м
|впадаюча річка =
+
|заголовок4 =
|примітки =
+
|мітка4 = Середня глибина
|commons =
+
|текст4 = 4000-5000 м
  +
|заголовок5 =
  +
|мітка5 = Довжина берегової лінії
  +
|текст5 = 17,968 км
  +
|заголовок6 =
  +
|мітка6 =
  +
|текст6 =
  +
|заголовок7 =
  +
|мітка7 =
  +
|текст7 =
  +
|заголовок8 =
  +
|мітка8 =
  +
|текст8 =
 
}}
 
}}
  +
{{Океани}}
 
'''Півде́нний океа́н''', або '''Антарктичний океан''' — п'ятий за розміром [[океан]] [[Земля|Землі]], що оточує [[Антарктида|Антарктиду]].
 
'''Півде́нний океа́н''', або '''Антарктичний океан''' — п'ятий за розміром [[океан]] [[Земля|Землі]], що оточує [[Антарктида|Антарктиду]].
   
[[Міжнародна гідрографічна організація]] досі не ратифікувала своє рішення 2000 року про визначення океану в межах 60-ї південної паралелі. Останнє опубліковане визначення всіх океанів датовано 1953 роком: у ньому існування Південного океану суперечливе. Поза тим як сама МГО, так і інші організації використовують більш свіжі визначення.
+
[[Міжнародна гідрографічна організація]] досі не ратифікувала своє рішення 2000 року про визначення океану в межах 60-ї південної паралелі. Останнє опубліковане визначення всіх океанів датовано 1953 роком: у ньому існування Південного океану суперечливе. Поза тим як сама МГО, так і інші організації використовують свіжіші визначення.
   
 
Уряд [[Австралія|Австралії]] розглядає Південний океан як води, розташовані безпосередньо на південь від Австралійського континенту.
 
Уряд [[Австралія|Австралії]] розглядає Південний океан як води, розташовані безпосередньо на південь від Австралійського континенту.
   
 
== Географічні дані ==
 
== Географічні дані ==
[[Файл:Southern_ocean_gravity_hg.png|thumb|Карта [[Гравітаційне поле Землі|гравітаційного поля]] на території Південного океану.]]
+
[[Файл:Southern ocean gravity hg.png|thumb|240px|Карта [[Гравітаційне поле Землі|гравітаційного поля]] на території Південного океану.]]
Площа океану 20 327 тис. [[квадратний кілометр|кв. км.]] (якщо прийняти північною межею океану 60-й градус південної [[Широта|широти]]). Найбільша глибина ([[Південно-Сандвичів жолоб]])&nbsp;— 8428 м<ref name="seamedia">[http://www.seamedia.ru/lib/21659848/ Южный океан (или Антарктический океан) — четвёртый по размеру океан Земли, окружающий Антарктиду {{ref-ru}}]</ref>.
+
[[Файл:Antarctic Circumpolar Current.jpg|right|thumb|240px|[[Антарктична циркумполярна течія]] (''Течія Західних вітрів'')&nbsp;— найпотужніша [[Морська течія|течія]] [[Світовий океан|Світового океану]], що перетинає [[Атлантичний океан|Атлантичний]], [[Індійський океан|Індійський]] та [[Тихий океан|Тихий]] [[океан].]]
  +
Площа океану 20 327 тис. [[квадратний кілометр|км².]] (якщо прийняти північною межею океану 60-й градус південної [[Широта|широти]]). Найбільша глибина ([[Південно-Сандвичів жолоб]])&nbsp;— 8428 м<ref name="seamedia">{{ref-ru}} [http://www.seamedia.ru/lib/21659848/ Южный океан (или Антарктический океан)&nbsp;— четвёртый по размеру океан Земли, окружающий Антарктиду]</ref>. Солоність вод становить всього близько 35‰ внаслідок опріснення їх талими водами [[айсберг]]ів, велика кількість яких також плаває у водах Південного океану і взимку, і влітку<ref>{{ref-uk}} [http://ukrmap.su/uk-g7/825.html Географія материків та океанів]</ref>.
   
Навіть якщо саме по собі дно океану не є таким&nbsp;— Південний океан є наймолодшим з океанів, оскільки його вік оцінюють всього 30 мільйонами років. Його поява зумовлена розділенням [[Південноамериканська плита|Південної Америки]] та [[Антарктична_плита|Антарктиди]]. При цьому виникла [[протока Дрейка|протока]], що дало початок зародженню [[Антарктична циркумполярна течія|Антарктичній циркумполярній течії]].
+
Навіть якщо саме по собі дно океану не є таким&nbsp;— Південний океан є наймолодшим з океанів, оскільки його вік оцінюють всього 30 мільйонами років. Його поява зумовлена розділенням [[Південноамериканська плита|Південної Америки]] та [[Антарктична плита|Антарктиди]]. При цьому виникла [[протока Дрейка|протока]], що дало початок зародженню [[Антарктична циркумполярна течія|Антарктичній циркумполярній течії]].
   
 
У [[2000]]&nbsp;р. [[Міжнародна гідрографічна організація]] прийняла розділення на п'ять океанів<ref>http://www.atlasphoto.iwarp.com/underwater-photos/southern-ocean-photos-r.html {{ref-ru}}</ref>, виділивши Південний океан зі складу [[Атлантичний океан|Атлантичного]], [[Індійський океан|Індійського]] і [[Тихий океан|Тихого]]. У південній своїй частині межі між трьома океанами вельми умовні, водночас води, прилеглі до [[Антарктида|Антарктиди]], мають свою специфіку, а також об'єднані [[Антарктична циркумполярна течія|Антарктичною циркумполярною течією]].
 
У [[2000]]&nbsp;р. [[Міжнародна гідрографічна організація]] прийняла розділення на п'ять океанів<ref>http://www.atlasphoto.iwarp.com/underwater-photos/southern-ocean-photos-r.html {{ref-ru}}</ref>, виділивши Південний океан зі складу [[Атлантичний океан|Атлантичного]], [[Індійський океан|Індійського]] і [[Тихий океан|Тихого]]. У південній своїй частині межі між трьома океанами вельми умовні, водночас води, прилеглі до [[Антарктида|Антарктиди]], мають свою специфіку, а також об'єднані [[Антарктична циркумполярна течія|Антарктичною циркумполярною течією]].
   
 
=== Моря ===
 
=== Моря ===
[[Файл:Antarctic Circumpolar Current.jpg|right|thumb|251px|[[Антарктична циркумполярна течія]] (''Течія Західних вітрів'')&nbsp;— найпотужніша [[течія]] [[Світовий океан|Світового океану]], що перетинає [[Атлантичний океан|Атлантичний]], [[Індійський океан|Індійський]] та [[Тихий океан|Тихий]] [[океан]]и.]]
 
  +
[[Файл:Antarctica relief location map ua.jpg|right|thumb|240px|Моря Південного океану]]
  +
 
Біля берегів Антарктиди виділяється 13 [[море|морів]]:
 
Біля берегів Антарктиди виділяється 13 [[море|морів]]:
 
* [[Море Ведделла|Ведделла]]
 
* [[Море Ведделла|Ведделла]]
Рядок 53: Рядок 55:
   
 
=== Острови ===
 
=== Острови ===
 
 
Найважливіші [[острів|острови]] Південного океану:
 
Найважливіші [[острів|острови]] Південного океану:
* [[Кергелен_(архіпелаг)|Кергелен]] ([[архіпелаг]]) ({{coord|49|15|S|69|35|E}})
+
* [[Кергелен (архіпелаг)|Кергелен]] ([[архіпелаг]]) ({{coord|49|15|S|69|35|E}})
 
* [[Південні Шетландські острови|Південні Шетландські]] ({{coord|62|0|S|58|0|W}})
 
* [[Південні Шетландські острови|Південні Шетландські]] ({{coord|62|0|S|58|0|W}})
 
* [[Південні Оркнейські острови|Південні Оркнейські]] ({{coord|60|40|55|S|45|11|10|W}})
 
* [[Південні Оркнейські острови|Південні Оркнейські]] ({{coord|60|40|55|S|45|11|10|W}})
 
* [[Острови Баллені|Баллені]] ({{coord|66|55|S|163|45|E}})
 
* [[Острови Баллені|Баллені]] ({{coord|66|55|S|163|45|E}})
 
* [[Осрови Жуенвілля|Жуенвілля]] ({{coord|63|15|S|55|45|W}})
 
* [[Осрови Жуенвілля|Жуенвілля]] ({{coord|63|15|S|55|45|W}})
* [[острів Петра Першого|Петра І]] ({{coord|68|50|S|90|35|W}}).
+
* [[Острів Петра I|Петра І]] ({{coord|68|50|S|90|35|W}}).
   
 
=== Антарктида ===
 
=== Антарктида ===
Рядок 75: Рядок 76:
   
 
'''Тихоокеанський сектор'''&nbsp;— між [[меридіан]]ом [[Саут-Іст-Кейп мису|мису Саут-Іст-Кейп]] на [[острів|острові]] [[Тасманія]] і північним краєм [[Антарктичний півострів|Антарктичного півострова]].
 
'''Тихоокеанський сектор'''&nbsp;— між [[меридіан]]ом [[Саут-Іст-Кейп мису|мису Саут-Іст-Кейп]] на [[острів|острові]] [[Тасманія]] і північним краєм [[Антарктичний півострів|Антарктичного півострова]].
  +
  +
У зазначених межах площа Південного океану — 86 млн км<sup>2</sup>, середня глибина — 3503 м, найбільша глибина — 8264 м ([[Південно-Сандвичів жолоб]], [[западина Метеор]]).
   
 
== Геологія дна ==
 
== Геологія дна ==
У зазначених межах площа Південного океану&nbsp;— 86&nbsp;млн км (за деякими даними&nbsp;— питання спірне), середня глибина&nbsp;— 3503 м, найбільша глибина&nbsp;— 8264 м ([[Південно-Сандвичів жолоб]], [[западина Метеор]]). У межах Південного океану розкидано багато різних за розмірами [[острів|островів]], більшість з яких [[Вулканічні острови|вулканічного походження]] зі складним гірським [[рельєф]]ом. [[море|Моря]] розміщені на південній периферії [[океан]]у. Окремо розташоване [[море Скоша]] ({{lang-en|Scotia}}). На півдні моря обмежені [[берег]]ом [[Антарктида|Антарктиди]], а на [[північ|півночі]] відкриті до [[океан]]у.
+
У зазначених межах площа Південного океану&nbsp;— 86&nbsp;млн км<sup>2</sup> (за деякими даними&nbsp;— питання спірне), середня глибина&nbsp;— 3503&nbsp;м, найбільша глибина&nbsp;— 8264 м ([[Південно-Сандвичів жолоб]], [[западина Метеор]]). У межах Південного океану розкидано багато різних за розмірами [[острів|островів]], більшість з яких [[Вулканічні острови|вулканічного походження]] зі складним гірським [[рельєф]]ом. [[море|Моря]] розміщені на південній периферії [[океан]]у. Окремо розташоване [[море Скоша]] ({{lang-en|Scotia}}). На півдні моря обмежені [[берег]]ом [[Антарктида|Антарктиди]], а на [[північ|півночі]] відкриті до [[океан]]у.
   
 
=== Рельєф і геологічна будова ===
 
=== Рельєф і геологічна будова ===
   
[[Материк]] [[Антарктида]] та навколишні води лежать в основному на континентально-океанічній [[Антарктична плита|Антарктичній літосферній плиті]]. Деякі ділянки [[Дно океану|дна]] північних меж Південного океану розташовані на інших плитах, прилеглих до [[Тихоокеанська плита|тихоокеанської]]-[[Південноамериканська плита|південноамериканської]], [[море Скоша|моря Скоша]] та ін. Це обумовлює особливості геологічної будови і [[рельєф]]у [[Дно океану|дна]] Південного океану. У [[рельєф]]і [[Дно океану|дна]] чітко виражені всі основні [[геоморфологія|геоморфологічні]] форми, [[шельф]]ова зона характеризується незначною шириною (в середньому 150 [[кілометр|км]]). Лише в [[море Росса|морях Росса]] і [[море Веделла|Уедделла]] його ширина досягає 1000—1100 [[кілометр|км]]. Середня [[глибина]] [[шельф]]ової зони досягає 200 м. [[Континентальний схил|Материковий схил]] біля [[Антарктида|Антарктиди]], особливо його східна частина, розчленований і прорізаний великою кількістю підводних [[каньйон]]ів. У приантарктичній частині [[Південна Америка|Південної Америки]] [[Континентальний схил|материковий схил]] крутий поблизу Тихоокеанського узбережжя і відносно пологий і слабо розчленований поблизу антарктичного берега. [[Ложе океану]] характеризують ряд [[Підводні хребти|підводних хребтів]], невеликих піднять і [[улоговина|улоговин]]. Найбільш великими [[Підводні хребти|хребтами]] є [[Африкано-Антарктичний хребет|Африкано-Антарктичний]], [[Західно-Індійський підводний хребет|Західно-Індійський]] та [[Центрально-Індійський підводний хребет|Центрально-Індійський]], в межах яких чітко простежуються [[Рифтова долина|рифтові долини]]. Вони являють собою південні відроги [[серединно-океанічні хребти|серединно-океанічних хребтів]].
+
[[Материк]] [[Антарктида]] та навколишні води лежать в основному на континентально-океанічній [[Антарктична плита|Антарктичній літосферній плиті]]. Деякі ділянки [[Дно океану|дна]] північних меж Південного океану розташовані на інших плитах, прилеглих до [[Тихоокеанська плита|тихоокеанської]]-[[Південноамериканська плита|південноамериканської]], [[море Скоша|моря Скоша]] та ін. Це обумовлює особливості геологічної будови і [[рельєф]]у [[Дно океану|дна]] Південного океану. У [[рельєф]]і [[Дно океану|дна]] чітко виражені всі основні [[геоморфологія|геоморфологічні]] форми, [[шельф]]ова зона характеризується незначною шириною (в середньому 150 [[кілометр|км]]). Лише в [[море Росса|морях Росса]] і [[море Веделла|Уедделла]] його ширина досягає 1000–1100 [[кілометр|км]]. Середня [[глибина]] [[шельф]]ової зони досягає 200&nbsp;м. [[Континентальний схил|Материковий схил]] біля [[Антарктида|Антарктиди]], особливо його східна частина, розчленований і прорізаний великою кількістю підводних [[каньйон]]ів. У приантарктичній частині [[Південна Америка|Південної Америки]] [[Континентальний схил|материковий схил]] крутий поблизу Тихоокеанського узбережжя і відносно пологий і слабо розчленований поблизу антарктичного берега. [[Ложе океану]] характеризують ряд [[Підводні хребти|підводних хребтів]], невеликих піднять і [[улоговина|улоговин]]. Найбільш великими [[Підводні хребти|хребтами]] є [[Африкано-Антарктичний хребет|Африкано-Антарктичний]], [[Західно-Індійський підводний хребет|Західно-Індійський]] та [[Центрально-Індійський підводний хребет|Центрально-Індійський]], в межах яких чітко простежуються [[Рифтова долина|рифтові долини]]. Вони являють собою південні відроги [[серединно-океанічні хребти|серединно-океанічних хребтів]].
   
 
У межах Південного океану розташовуються [[Австрало-Антарктичне підняття|Австрало-Антарктичне]], [[Південно-Тихоокеанське підняття|Південно-Тихоокеанське]] і частково [[Східно-Тихоокеанське підняття]]. У районі 60° пд. [[широта|ш.]] розташовані великі [[улоговина|улоговини]] [[океан]]у: [[Африкано-Антарктична улоговина|Африкано-Антарктична]] (6787 м), [[Австрало-Антарктична улоговина|Австрало-Антарктична]] (6098 м) і [[Беллінсгаузена улоговина|Беллінсгаузена]] (5399 м). У цілому [[рельєф]] [[Дно океану|дна]] Південного океану впливає на обмін глибинними водами з сусідніми [[океан]]ами.
 
У межах Південного океану розташовуються [[Австрало-Антарктичне підняття|Австрало-Антарктичне]], [[Південно-Тихоокеанське підняття|Південно-Тихоокеанське]] і частково [[Східно-Тихоокеанське підняття]]. У районі 60° пд. [[широта|ш.]] розташовані великі [[улоговина|улоговини]] [[океан]]у: [[Африкано-Антарктична улоговина|Африкано-Антарктична]] (6787 м), [[Австрало-Антарктична улоговина|Австрало-Антарктична]] (6098 м) і [[Беллінсгаузена улоговина|Беллінсгаузена]] (5399 м). У цілому [[рельєф]] [[Дно океану|дна]] Південного океану впливає на обмін глибинними водами з сусідніми [[океан]]ами.
Рядок 93: Рядок 96:
 
[[Термін]] «Південний океан» багато разів з'являвся ще в [[18 століття|XVIII столітті]], коли почалося систематичне дослідження регіону. У публікаціях [[Міжнародна гідрографічна організація|Міжнародної гідрографічної організації]] Південний океан з складу [[Атлантичний океан|Атлантичного]], [[Індійський океан|Індійського]] і [[Тихий океан|Тихого]] був виділений в [[1937]]. Цьому було своє обґрунтування: у південній своїй частині межі між трьома [[океан]]ами вельми умовні, в той же час води, прилеглі до [[Антарктида|Антарктиди]], мають свою специфіку, а також об'єднані [[Течія Західних вітрів|Антарктичною циркумполярною течією]]. Проте згодом від виділення окремого Південного океану відмовилися<ref>[http://www.iho-ohi.net/iho_pubs/standard/S-23/S23_1953.pdf Limits of oceans and seas. 1953 {{ref-en}}]</ref>.
 
[[Термін]] «Південний океан» багато разів з'являвся ще в [[18 століття|XVIII столітті]], коли почалося систематичне дослідження регіону. У публікаціях [[Міжнародна гідрографічна організація|Міжнародної гідрографічної організації]] Південний океан з складу [[Атлантичний океан|Атлантичного]], [[Індійський океан|Індійського]] і [[Тихий океан|Тихого]] був виділений в [[1937]]. Цьому було своє обґрунтування: у південній своїй частині межі між трьома [[океан]]ами вельми умовні, в той же час води, прилеглі до [[Антарктида|Антарктиди]], мають свою специфіку, а також об'єднані [[Течія Західних вітрів|Антарктичною циркумполярною течією]]. Проте згодом від виділення окремого Південного океану відмовилися<ref>[http://www.iho-ohi.net/iho_pubs/standard/S-23/S23_1953.pdf Limits of oceans and seas. 1953 {{ref-en}}]</ref>.
   
Тим не менше, ідея приживалася повільно: океаном продовжували вважати водну масу, яка більшою своєю частиною оточена сушею. Одні джерела ділили [[Світовий океан]] на чотири частини, інші на п'ять<ref>Томилин А. Н. Как люди обживают океаны Земли. Л.: Детская литература. — 1985 г. — 157 с. {{ref-ru}}</ref>. У [[2000]] [[Міжнародна гідрографічна організація]] прийняла розділення на п'ять [[океан]]ів<ref>[http://geography.about.com/od/learnabouttheearth/a/fifthocean.htm About.com:Geography: The Fifth Ocean {{ref-en}}]</ref>, але це рішення поки не було [[Ратифікація|ратифіковане]]. У чинному визначенні океанів від [[1953]] року Південного океану немає.
+
Тим не менше, ідея приживалася повільно: океаном продовжували вважати водну масу, яка більшою своєю частиною оточена сушею. Одні джерела ділили [[Світовий океан]] на чотири частини, інші на п'ять<ref>Томилин А.&nbsp;Н.&nbsp;Как люди обживают океаны Земли. Л.: Детская литература.&nbsp;— 1985 г.&nbsp;— 157 с. {{ref-ru}}</ref>. У [[2000]] [[Міжнародна гідрографічна організація]] прийняла розділення на п'ять [[океан]]ів<ref>[http://geography.about.com/od/learnabouttheearth/a/fifthocean.htm About.com:Geography: The Fifth Ocean {{ref-en}}]</ref>, але це рішення поки не було [[Ратифікація|ратифіковане]]. У чинному визначенні океанів від [[1953]] року Південного океану немає.
   
 
У [[Радянський Союз|радянській]] традиції приблизним кордоном Південного океану вважається зона антарктичної конвергенції (північна межа антарктичних поверхневих вод)<ref>Згідно з [[ВРЕ]]</ref>. В інших країнах межа також розмита&nbsp;— [[широта]] південніше [[мис Горн|мису Горн]], межа плавучих льодів, зона [[Антарктичний договір|конвенції про Антарктику]] (район на південь від 60 [[паралель|паралелі]] південної [[широта|широти]]).
 
У [[Радянський Союз|радянській]] традиції приблизним кордоном Південного океану вважається зона антарктичної конвергенції (північна межа антарктичних поверхневих вод)<ref>Згідно з [[ВРЕ]]</ref>. В інших країнах межа також розмита&nbsp;— [[широта]] південніше [[мис Горн|мису Горн]], межа плавучих льодів, зона [[Антарктичний договір|конвенції про Антарктику]] (район на південь від 60 [[паралель|паралелі]] південної [[широта|широти]]).
   
Деякі національні гідрографічні служби визначили свої власні кордони Південного океану. Так, наприклад, у [[Великобританія|Великобританії]] використовувалася 55-та паралель.
+
Деякі національні гідрографічні служби визначили свої власні кордони Південного океану. Так, наприклад, у [[Велика Британія|Великій Британії]] використовувалася 55-та паралель.
   
В Австралії, Південний океан охоплює не тільки області, визначені [[Міжнародна гідрографічна організація|МГО]], а й охоплює всі морські простори між узбережжями [[Антарктида|Антарктиди]] і південними берегами [[Австралія|Австралії]] та [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]]. Узбережжя [[Тасманія|Тасманії]] та [[Південна Австралія|Південної Австралії]], таким чином, омивають води Південного океану, а не в [[Індійський океан|Індійського]]<ref>{{citation |url=http://www.hydro.gov.au/webapps/jsp/charts/charts.jsp?chart=Aus343&subchart=0 |title=Chart Aus343: Australia South Coast - South Australia - Whidbey Isles to Cape Du Couedic |publisher=Australian Hydrographic Service |date=29 June 1990 |accessdate=11 October 2010}}, {{citation |url=http://www.hydro.gov.au/webapps/jsp/charts/charts.jsp?chart=Aus792&subchart=0 |title=Chart Aus792: Australia - Tasmania - Trial Harbour to Low Rocky Point |publisher=Australian Hydrographic Service |date=18 July 2008 |accessdate=11 October 2010}}{{ref-en}}</ref>, а [[мис Ліувін]] в [[Західна Австралія|Західній Австралії]] описується як точка, де [[Індійський океан|Індійський]] та Південний океани сходяться<ref>{{cite web |url=http://register.heritage.wa.gov.au/PDF_Files/00104%20Cape%20Leeuwin%28P-AD%29.PDF |title= - Assessment Documentation for Cape Leeuwin Lighthouse |page=11 |work=Register of Heritage Places |date=13 May 2005 |accessdate=13 October 2010}}{{ref-en}}</ref>.
+
В Австралії, Південний океан охоплює не тільки області, визначені [[Міжнародна гідрографічна організація|МГО]], а й охоплює всі морські простори між узбережжями [[Антарктида|Антарктиди]] і південними берегами [[Австралія|Австралії]] та [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]]. Узбережжя [[Тасманія|Тасманії]] та [[Південна Австралія|Південної Австралії]], таким чином, омивають води Південного океану, а не в [[Індійський океан|Індійського]]<ref>{{citation |url=http://www.hydro.gov.au/webapps/jsp/charts/charts.jsp?chart=Aus343&subchart=0 |title=Chart Aus343: Australia South Coast - South Australia - Whidbey Isles to Cape Du Couedic |publisher=Australian Hydrographic Service |date=29 June 1990 |accessdate=11 October 2010}}, {{citation |url=http://www.hydro.gov.au/webapps/jsp/charts/charts.jsp?chart=Aus792&subchart=0 |title=Chart Aus792: Australia - Tasmania - Trial Harbour to Low Rocky Point |publisher=Australian Hydrographic Service |date=18 July 2008 |accessdate=11 October 2010}}{{ref-en}}</ref>, а [[мис Ліувін]] в [[Західна Австралія|Західній Австралії]] описується як точка, де [[Індійський океан|Індійський]] та Південний океани сходяться<ref>{{cite web|url=http://register.heritage.wa.gov.au/PDF_Files/00104%20Cape%20Leeuwin%28P-AD%29.PDF|title=- Assessment Documentation for Cape Leeuwin Lighthouse|page=11|work=Register of Heritage Places|date=2005-05-13|accessdate=2010-10-13|deadurl=404|archiveurl=http://web.archive.org/web/20070901100906/http://register.heritage.wa.gov.au/PDF_Files/00104%20Cape%20Leeuwin(P-AD).PDF|archivedate=2007-09-01}}{{ref-en}}</ref>.
   
 
== Клімат ==
 
== Клімат ==
   
 
Морські [[температура|температури]] змінюються від приблизно −2 до 10&nbsp;[[градус Цельсія|°C]]. Циклонічний рух [[шторм]]ів в східному напрямку навколо [[континент]]у часто стає інтенсивним через температурний контраст між [[лід|льодом]] і відкритим [[океан]]ом. У океанській області від [[широта|широти]] 40 градусів південної широти до [[Південне полярне коло|Південного полярного кола]] спостерігаються найсильніші середні вітри на [[Земля|Землі]]. Узимку [[океан]] замерзає до 65 градусів південної широти в Тихоокеанському секторі і 55 градусів південної широти в Атлантичному секторі, що знижує поверхневі [[температура|температури]] значно нижче 0&nbsp;[[градус Цельсія|°C]]; в деяких прибережних пунктах постійні сильні [[вітер|вітри]] залишають [[Берегова лінія|берегову лінію]] вільною від [[лід|льоду]] протягом зими.
 
Морські [[температура|температури]] змінюються від приблизно −2 до 10&nbsp;[[градус Цельсія|°C]]. Циклонічний рух [[шторм]]ів в східному напрямку навколо [[континент]]у часто стає інтенсивним через температурний контраст між [[лід|льодом]] і відкритим [[океан]]ом. У океанській області від [[широта|широти]] 40 градусів південної широти до [[Південне полярне коло|Південного полярного кола]] спостерігаються найсильніші середні вітри на [[Земля|Землі]]. Узимку [[океан]] замерзає до 65 градусів південної широти в Тихоокеанському секторі і 55 градусів південної широти в Атлантичному секторі, що знижує поверхневі [[температура|температури]] значно нижче 0&nbsp;[[градус Цельсія|°C]]; в деяких прибережних пунктах постійні сильні [[вітер|вітри]] залишають [[Берегова лінія|берегову лінію]] вільною від [[лід|льоду]] протягом зими.
{{wide image|Southern Ocean.JPG|2000px|Хмари над Південним океаном. Зображення створене [[NASA]].}}
+
{{wide image|Southern Ocean-2.JPG|2000px|Хмари над Південним океаном. Зображення створене [[NASA]].}}
  +
  +
{{Клімат міста
  +
|Місто_род= на узбережжі Південного океану в районі австралійської антарктичної станції Кейсі ({{coord|-66.28|110.52|format=dms}})
  +
|Джерело=[http://www.bom.gov.au/climate/averages/tables/cw_300017_All.shtml Австралійське метеорологічне бюро]
  +
| Січ_сер= −0.15 | Січ_сер_опади=9.31
  +
| Лют_сер= −2.55 | Лют_сер_опади=15.2
  +
| Бер_сер= −6.9 | Бер_сер_опади=8.0
  +
| Кві_сер= −11.05 | Кві_сер_опади=20.6
  +
| Тра_сер= −14.9 | Тра_сер_опади=25.5
  +
| Чер_сер= −14.2 | Чер_сер_опади=27.5
  +
| Лип_сер= −14.15 | Лип_сер_опади=28.5
  +
| Сер_сер= −14.1 | Сер_сер_опади=21.0
  +
| Вер_сер= −13.4 | Вер_сер_опади=17.3
  +
| Жов_сер= −11.55 | Жов_сер_опади=16.5
  +
| Лис_сер= −5.75 | Лис_сер_опади=12.7
  +
| Гру_сер= −1.15 | Гру_сер_опади=12.9
  +
| Рік_сер= −9.15 | Рік_сер_опади=222.7
  +
  +
| Січ_сер_мін= −2.5 | Січ_сер_макс= 2.2
  +
| Лют_сер_мін= −5.0 | Лют_сер_макс=-0.1
  +
| Бер_сер_мін= −9.8 | Бер_сер_макс=-4.0
  +
| Кві_сер_мін= −14.6 | Кві_сер_макс=-7.5
  +
| Тра_сер_мін= −18.6 | Тра_сер_макс=-11.2
  +
| Чер_сер_мін= −18.1 | Чер_сер_макс=-10.3
  +
| Лип_сер_мін= −18.2 | Лип_сер_макс=-10.1
  +
| Сер_сер_мін= −18.0 | Сер_сер_макс=-10.2
  +
| Вер_сер_мін= −17.1 | Вер_сер_макс=-9.7
  +
| Жов_сер_мін= −15.1 | Жов_сер_макс=-8.0
  +
| Лис_сер_мін= −9.0 | Лис_сер_макс=-2.5
  +
| Гру_сер_мін= −3.7 | Гру_сер_макс=1.4
  +
| Рік_сер_мін= −12.5 | Рік_сер_макс=-5.8
  +
  +
| Січ_а_мін=-10.3 | Січ_а_макс=9.2
  +
| Лют_а_мін=-18.0 | Лют_а_макс=6.6
  +
| Бер_а_мін=-22.3 | Бер_а_макс=3.6
  +
| Кві_а_мін=-31.3 | Кві_а_макс=3.0
  +
| Тра_а_мін=-34.4 | Тра_а_макс=4.5
  +
| Чер_а_мін=-34.1 | Чер_а_макс=4.2
  +
| Лип_а_мін=-33.3 | Лип_а_макс=2.4
  +
| Сер_а_мін=-37.5 | Сер_а_макс=5.0
  +
| Вер_а_мін=-31.2 | Вер_а_макс=3.9
  +
| Жов_а_мін=-31.2 | Жов_а_макс=1.1
  +
| Лис_а_мін=-23.4 | Лис_а_макс=4.9
  +
| Гру_а_мін=-13.0 | Гру_а_макс=8.0
  +
| Рік_а_мін=-37.5 | Рік_а_макс=9.2
  +
  +
| Січ_сонце= 161.2 | Січ_дощ= 6.6
  +
| Лют_сонце= 135.6 | Лют_дощ= 7.5
  +
| Бер_сонце= 99.2 | Бер_дощ= 8.9
  +
| Кві_сонце= 60.0 | Кві_дощ= 9.3
  +
| Тра_сонце= 21.7 | Тра_дощ= 9.9
  +
| Чер_сонце= 3 | Чер_дощ= 11.2
  +
| Лип_сонце= 15.5 | Лип_дощ= 10.3
  +
| Сер_сонце= 43.4 | Сер_дощ= 8.5
  +
| Вер_сонце= 87 | Вер_дощ= 8.6
  +
| Жов_сонце= 139.5 | Жов_дощ= 8.1
  +
| Лис_сонце= 213 | Лис_дощ= 5.9
  +
| Гру_сонце= 182.9 | Гру_дощ= 5.9
  +
| Рік_сонце= 96.8 | Рік_дощ= 100.7
  +
  +
}}
   
 
== Життя ==
 
== Життя ==
Рядок 113: Рядок 116:
 
=== Флора ===
 
=== Флора ===
   
З приполярним розташуванням Південного океану пов'язана різка сезонна динаміка основної умови [[фотосинтез]]у&nbsp;— [[сонячна радіація|сонячної радіації]]. У таких умовах протягом року спостерігається велика [[амплітуда]] кількісних змін [[фітопланктон]]у і зміщення [[Цвітіння вод|зони цвітіння]] з півночі, де [[весна]] починається раніше, на південь, де вона запізнюється. У низьких [[широта]]х встигають розвинутися два піки [[цвітіння]], а у високих тільки один. У поверхневих водах яскраво виражена біологічна [[широтна зональність]]. У мешканців дна подібної зональності немає, так як в їх розвитку важливу роль відіграє [[рельєф]] дна і [[бар'єр]]и, що перешкоджають обміну [[флора|флори]] і [[фауна|фауни]]. У Південному океані у [[фітопланктон]]і переважають [[діатомові водорості]] (близько 180 [[вид (біологія)|вид]]ів). [[Ціанобактерії|Синьо-зелені водорості]] складають мале число. У кількісному відношенні також переважають [[діатомові водорості]], особливо у високих широтах, де їх майже 100%. У період максимуму [[цвітіння]] чисельність [[діатомові водорості|діатомових водоростей]] досягає свого найбільшого числа.
+
З приполярним розташуванням Південного океану пов'язана різка сезонна динаміка основної умови [[фотосинтез]]у&nbsp;— [[сонячна радіація|сонячної радіації]]. У таких умовах протягом року спостерігається велика [[амплітуда]] кількісних змін [[фітопланктон]]у і зміщення [[Цвітіння вод|зони цвітіння]] з півночі, де [[весна]] починається раніше, на південь, де вона запізнюється. У низьких [[широта]]х встигають розвинутися два піки [[цвітіння]], а у високих тільки один. У поверхневих водах яскраво виражена біологічна [[широтна зональність]]. У мешканців дна подібної зональності немає, так як в їх розвитку важливу роль відіграє [[рельєф]] дна і [[бар'єр]]и, що перешкоджають обміну [[флора|флори]] і [[фауна|фауни]]. У Південному океані у [[фітопланктон]]і переважають [[діатомові водорості]] (близько 180 [[вид (біологія)|видів]]). [[Ціанобактерії|Синьо-зелені водорості]] складають мале число. У кількісному відношенні також переважають [[діатомові водорості]], особливо у високих широтах, де їх майже 100%. У період максимуму [[цвітіння]] чисельність [[діатомові водорості|діатомових водоростей]] досягає свого найбільшого числа.
   
 
Існує чітка залежність між розподілом [[водорості|водоростей]] і вертикальною стійкістю вод. У літній час значна маса [[водорості|водоростей]] знаходиться в поверхневому 25-метровому шарі.
 
Існує чітка залежність між розподілом [[водорості|водоростей]] і вертикальною стійкістю вод. У літній час значна маса [[водорості|водоростей]] знаходиться в поверхневому 25-метровому шарі.
Рядок 123: Рядок 126:
 
У Південному океані величезні маси [[зоопланктон]]у, [[криль|криля]], рясні [[губки]] та [[голкошкірі]], є представники кількох родин [[риба|риб]], особливо [[нототенія|нототенії]]. З [[птахи|птахів]] численні [[буревісник]]и, [[поморник]]и, [[пінгвін]]и. Живуть [[кити]] ([[синій кит]], [[фінвал]], [[сейвал]], [[горбатий кит]] тощо) і [[тюлені]] ([[тюлень Ведделла]], [[тюлень-крабоїд]], [[морський леопард]], [[морський котик]])<ref name="southern ocean" />.
 
У Південному океані величезні маси [[зоопланктон]]у, [[криль|криля]], рясні [[губки]] та [[голкошкірі]], є представники кількох родин [[риба|риб]], особливо [[нототенія|нототенії]]. З [[птахи|птахів]] численні [[буревісник]]и, [[поморник]]и, [[пінгвін]]и. Живуть [[кити]] ([[синій кит]], [[фінвал]], [[сейвал]], [[горбатий кит]] тощо) і [[тюлені]] ([[тюлень Ведделла]], [[тюлень-крабоїд]], [[морський леопард]], [[морський котик]])<ref name="southern ocean" />.
   
[[Зоопланктон]] у водах Південного океану представлений [[Веслоногі ракоподібні|копеподами]] (близько 120 [[вид (біологія)|вид]]ів), [[Двопарноногі (Ракоподібні)|двопарноногими]] (близько 80 [[вид (біологія)|вид]]ів) та ін., менше значення мають [[щетинкощелепні]], [[поліхети]], [[остракоди]], [[апендикулярії]] та [[молюски]]. У кількісному відношенні на першому місці [[Веслоногі ракоподібні|веслоногі]], на частку яких припадає майже 75% [[біомаса|біомаси]] [[зоопланктон]]у тихоокеанського і індійського сектора [[океан]]у. У атлантичному секторі океану [[Веслоногі ракоподібні|копепод]] мало, так як широке поширення отримав [[криль]].
+
[[Зоопланктон]] у водах Південного океану представлений [[Веслоногі ракоподібні|копеподами]] (близько 120 [[вид (біологія)|видів]]), [[Бокоплави|двопарноногими]] (близько 80 [[вид (біологія)|видів]]) та ін., менше значення мають [[щетинкощелепні]], [[поліхети]], [[остракоди]], [[апендикулярії]] та [[молюски]]. У кількісному відношенні на першому місці [[Веслоногі ракоподібні|веслоногі]], на частку яких припадає майже 75% [[біомаса|біомаси]] [[зоопланктон]]у тихоокеанського і індійського сектора [[океан]]у. У атлантичному секторі океану [[Веслоногі ракоподібні|копепод]] мало, так як широке поширення отримав [[криль]].
   
 
Для Південного океану, особливо для його антарктичних областей, характерно масове скупчення [[криль|криля]] (антарктичних рачків). [[Біомаса]] [[криль|криля]] в цих районах досягає 2200&nbsp;млн [[тона|т]], що дає можливість щорічно виловлювати до 50-70&nbsp;млн [[тона|т]] [[криль|криля]]. Тут [[криль]]&nbsp;— це основне живлення [[беззубі кити|беззубих китів]], [[тюлені]]в, [[риби|риб]], [[Головоногі|головоногих молюсків]], [[пінгвін]]ів та [[Буревісникоподібні|трубконосих птахів]]. Самі ж рачки харчуються [[фітопланктон]]ом.
 
Для Південного океану, особливо для його антарктичних областей, характерно масове скупчення [[криль|криля]] (антарктичних рачків). [[Біомаса]] [[криль|криля]] в цих районах досягає 2200&nbsp;млн [[тона|т]], що дає можливість щорічно виловлювати до 50-70&nbsp;млн [[тона|т]] [[криль|криля]]. Тут [[криль]]&nbsp;— це основне живлення [[беззубі кити|беззубих китів]], [[тюлені]]в, [[риби|риб]], [[Головоногі|головоногих молюсків]], [[пінгвін]]ів та [[Буревісникоподібні|трубконосих птахів]]. Самі ж рачки харчуються [[фітопланктон]]ом.
Рядок 162: Рядок 165:
 
* [[Конвенція про збереження живих морських ресурсів Антарктики]] регулює вилов риби у регіоні.
 
* [[Конвенція про збереження живих морських ресурсів Антарктики]] регулює вилов риби у регіоні.
   
Багато країн забороняють розвідку і розробку мінеральних ресурсів на південь від [[полярний фронт|полярного фронту]], який знаходиться посередині [[Антарктична циркумполярна течія|Антарктичної циркумполярної течії]] і служить розділовою лінією між дуже холодними полярними поверхневими водами на півдні і більш теплими водами на півночі.
+
Багато країн забороняють розвідку і розробку мінеральних ресурсів на південь від [[полярний фронт|полярного фронту]], який знаходиться посередині [[Антарктична циркумполярна течія|Антарктичної циркумполярної течії]] і служить розділовою лінією між дуже холодними полярними поверхневими водами на півдні і теплішими водами на півночі.
 
[[Антарктичний договір]] охоплює частину [[земна куля|земної кулі]], що лежить південніше шістдесяти градусів південної широти<ref>[http://www.nsf.gov/od/opp/antarct/anttrty.jsp The Antarctic Treaty {{ref-en}}], article 6</ref>, забороняє нові місця розробки родовищ в [[Антарктика|Антарктиці]]<ref>[http://www.nsf.gov/od/opp/antarct/anttrty.jsp The Antarctic Treaty {{ref-en}}], article 4, clause 2</ref>, та всіх островах у Південному океані.
 
[[Антарктичний договір]] охоплює частину [[земна куля|земної кулі]], що лежить південніше шістдесяти градусів південної широти<ref>[http://www.nsf.gov/od/opp/antarct/anttrty.jsp The Antarctic Treaty {{ref-en}}], article 6</ref>, забороняє нові місця розробки родовищ в [[Антарктика|Антарктиці]]<ref>[http://www.nsf.gov/od/opp/antarct/anttrty.jsp The Antarctic Treaty {{ref-en}}], article 4, clause 2</ref>, та всіх островах у Південному океані.
   
 
== Економіка ==
 
== Економіка ==
   
У період з [[1 липня]] [[1998]] року по [[30 червня]] [[1999]] року вилов становив 119 898 [[тона|тон]], з яких 85% складав [[криль]] і 14% [[патагонський кликач]]. Міжнародні угоди, що набули чинності в кінці [[1999]] року, передбачали скорочення незаконного і нерегульованого рибного промислу, який у сезоні [[1998]]-[[99]] рр. був у п'ять-шість разів більшим, ніж приріст [[патагонський кликач|патагонського кликача]].
+
У період з [[1 липня]] [[1998]] року по [[30 червня]] [[1999]] року вилов становив 119 898 [[тона|тон]], з яких 85% становив [[криль]] і 14% [[патагонський кликач]]. Міжнародні угоди, що набули чинності в кінці [[1999]] року, передбачали скорочення незаконного і нерегульованого рибного промислу, який у сезоні [[1998]]-[[1999|99]] рр. був у п'ять-шість разів більшим, ніж приріст [[патагонський кликач|патагонського кликача]].
   
Влітку у [[1998]][[1999]] роках Південний океан та [[Антарктида|Антарктиду]] відвідали 10 013 [[турист]]ів, які, в основному, прибули по морю.
+
Влітку у [[1998]][[1999]] роках Південний океан та [[Антарктида|Антарктиду]] відвідали 10 013 [[турист]]ів, які, в основному, прибули по морю.
   
 
== Морський транспорт ==
 
== Морський транспорт ==
   
[[Файл:USNS Southern Cross at the ice pier in 1983.jpg|thumb|right|300px|Глибокі тріщини в крижаному [[Пірс (портова споруда)|пірсі]], що використовується на [[Мак Мердо (антарктична станція)|станції Мак Мердо]] сповільнюють розвантаження [[судно|суден]] і показують небезпечність подібних робіт.]]
+
[[Файл:USNS Southern Cross at the ice pier in 1983.jpg|thumb|right|300px|Глибокі тріщини в крижаному [[Пірс (портова споруда)|пірсі]], що використовується на [[Мак-Мердо (антарктична станція)|станції Мак-Мердо]] сповільнюють розвантаження [[судно|суден]] і показують небезпечність подібних робіт.]]
 
До Південного океану часто відносять [[Протока Дрейка|протоку Дрейка]], що є єдиною [[Альтернатива|альтернативою]] [[транзит]]у через [[Панамський канал]].
 
До Південного океану часто відносять [[Протока Дрейка|протоку Дрейка]], що є єдиною [[Альтернатива|альтернативою]] [[транзит]]у через [[Панамський канал]].
   
В південній частині Південного океану мало [[Морський порт|порт]]ів і [[Пристань|пристаней]]. Температурні умови обмежують використання більшості з коротким проміжком часу в середині літа, і навіть тоді деякі з них не можуть бути використовуватися без [[криголам]]ів. Більшість антарктичних портів знаходяться у віданні державних [[Антарктичні дослідницькі станції|науково-дослідних станцій]] і, за винятком надзвичайних ситуацій, не є відкритими для приватних суден або комерційних суден.
+
В південній частині Південного океану мало [[Морський порт|портів]] і [[Пристань|пристаней]]. Температурні умови обмежують використання більшості з коротким проміжком часу в середині літа, і навіть тоді деякі з них не можуть бути використовуватися без [[криголам]]ів. Більшість антарктичних портів знаходяться у віданні державних [[Антарктичні дослідницькі станції|науково-дослідних станцій]] і, за винятком надзвичайних ситуацій, не є відкритими для приватних суден або комерційних суден.
   
Найпівденніший [[Морський порт|порт]] Південного океану працює на [[Мак Мердо (антарктична станція)|станції Мак Мердо]] ({{lang-en|[[:en:McMurdo Station|McMurdo Station]]}}), на {{coord|77|50|S|166|40|E|}}. Використання плавучих крижаних пірсів робить можливим використання цього порту в літню пору.
+
Найпівденніший [[Морський порт|порт]] Південного океану працює на [[Мак-Мердо (антарктична станція)|станції Мак-Мердо]] ({{lang-en|[[:en:McMurdo Station|McMurdo Station]]}}), на {{coord|77|50|S|166|40|E|}}. Використання плавучих крижаних пірсів робить можливим використання цього порту в літню пору.
   
 
[[Судно|Судна]] у будь-якому [[Морський порт|порту]] на південь від 60 градусів південної широти підлягають перевірці спостерігачами [[Антарктичний договір|Антарктичного Договору]].
 
[[Судно|Судна]] у будь-якому [[Морський порт|порту]] на південь від 60 градусів південної широти підлягають перевірці спостерігачами [[Антарктичний договір|Антарктичного Договору]].
Рядок 184: Рядок 187:
 
== Стихійні лиха ==
 
== Стихійні лиха ==
   
[[Айсберг]]и можуть зустрічатися в будь-яку пору року по всьому Південному океану. Деякі з них можуть сягати до декількох сотень метрів; менші [[айсберг]]и, їх фрагменти і [[морський лід]] (зазвичай від 0,5 до 1 метра), також створюють проблеми для [[корабель|кораблів]]. Вік [[айсберг]]ів може досягати 6-15 років, що обумовлює одночасне існування у водах океану більше 200 тисяч [[айсберг]]ів [[довжина|довжиною]] від 500 [[метр|м]] до 180 [[кілометр|км]] та [[ширина|шириною]] до декількох десятків кілометрів
+
[[Айсберг]]и можуть зустрічатися в будь-яку пору року по всьому Південному океану. Деякі з них можуть сягати до декількох сотень метрів; менші [[айсберг]]и, їх фрагменти і [[морський лід]] (зазвичай від 0,5 до 1 метра), також створюють проблеми для [[корабель|кораблів]]. Вік [[айсберг]]ів може досягати 6-15 років, що обумовлює одночасне існування у водах океану понад 200 тисяч [[айсберг]]ів [[довжина|довжиною]] від 500 [[метр|м]] до 180 [[кілометр|км]] та [[ширина|шириною]] до декількох десятків кілометрів
   
Моряки знають широти від 40 до 70 градусів південної широти, як «[[Буремні сорокові]]», «[[Шалені п'ятдесяті]]» і «[[Визжачі шістдесяті]]» через сильний [[вітер]] і великі хвилі, які утворюють вітри, що дмуть навколо всієї [[земна куля|земної кулі]] без перешкод з боку будь-яких земельних мас. Плавуча крига, особливо в травні-жовтні, робить цю область ще більш небезпечною. Віддаленість регіону робить пошукові та рятувальні операції малорезультативними.
+
Моряки знають широти від 40 до 70 градусів південної широти, як «[[Буремні сорокові]]», «[[Шалені п'ятдесяті]]» і «[[Визжачі шістдесяті]]» через сильний [[вітер]] і великі хвилі, які утворюють вітри, що дмуть навколо всієї [[земна куля|земної кулі]] без перешкод з боку будь-яких земельних мас. Плавуча крига, особливо в травні-жовтні, робить цю область ще небезпечнішою. Віддаленість регіону робить пошукові та рятувальні операції малорезультативними.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
   
<references/>
 
  +
{{примітки}}
  +
  +
== Література ==
  +
  +
* {{МГЕ}}
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
 
  +
{{commons|Southern Ocean}}
 
* [http://kosmopark.com/vs-ob-okeanach/uzhniy-okean Південний океан на сайті kosmopark.com]{{ref-ru}}
 
* [http://kosmopark.com/vs-ob-okeanach/uzhniy-okean Південний океан на сайті kosmopark.com]{{ref-ru}}
 
* [http://geography.about.com/library/cia/blcsouthern.htm Про Південний океан на сайті About.com]{{ref-en}}
 
* [http://geography.about.com/library/cia/blcsouthern.htm Про Південний океан на сайті About.com]{{ref-en}}
   
{{commons|Southern Ocean}}
 
  +
{{Земля}}
{{Моря Південного океану|nocat=1}}
+
{{Моря|nocat=1}}
  +
{{Антарктида}}
 
{{Регіони світу}}
 
{{Регіони світу}}
  +
{{Authority control}}
   
 
[[Категорія:Океани]]
 
[[Категорія:Океани]]
[[Категорія:Південний океан]]
+
[[Категорія:Південний океан| ]]
[[Категорія:Статті, що повинні бути у всіх Вікіпедіях]]
 
 
[[Категорія:Антарктика]]
 
[[Категорія:Антарктика]]
 
{{Link FA|he}}
 
{{Link FA|hr}}
 
{{Link FA|tl}}
 
 
[[af:Suidelike Oseaan]]
 
[[als:Südlicher Ozean]]
 
[[am:ደቡባዊ ውቅያኖስ]]
 
[[an:Ocián Glacial Antarctico]]
 
[[ar:المحيط المتجمد الجنوبي]]
 
[[arc:ܐܘܩܝܢܘܣ ܬܝܡܢܝܐ]]
 
[[as:দক্ষিণ মহাসাগৰ]]
 
[[ast:Océanu Glacial Antárticu]]
 
[[az:Cənub okeanı]]
 
[[bat-smg:Pėitū ondėnīns]]
 
[[be:Паўднёвы акіян]]
 
[[be-x-old:Паўднёвы акіян]]
 
[[bg:Южен океан]]
 
[[bn:দক্ষিণ মহাসাগর]]
 
[[br:Meurvor ar Su]]
 
[[bs:Južni okean]]
 
[[ca:Oceà Antàrtic]]
 
[[cs:Jižní oceán]]
 
[[cv:Кăнтăр океан]]
 
[[cy:Cefnfor y De]]
 
[[da:Sydlige Ishav]]
 
[[de:Südlicher Ozean]]
 
[[el:Νότιος Ωκεανός]]
 
[[en:Southern Ocean]]
 
[[eo:Suda Oceano]]
 
[[es:Océano Antártico]]
 
[[et:Lõuna-Jäämeri]]
 
[[eu:Ozeano Australa]]
 
[[fa:اقیانوس منجمد جنوبی]]
 
[[fi:Eteläinen jäämeri]]
 
[[fiu-vro:Lõunõ-Iämeri]]
 
[[fr:Océan Austral]]
 
[[frp:Ocèan ôstrâl]]
 
[[fy:Súdlike Oseaan]]
 
[[gan:南冰洋]]
 
[[gd:Cuan-a-Deas]]
 
[[gl:Océano Antártico]]
 
[[gv:Keayn y Jiass]]
 
[[he:האוקיינוס הדרומי]]
 
[[hi:दक्षिणध्रुवीय महासागर]]
 
[[hif:Southern Ocean]]
 
[[hr:Južni ocean]]
 
[[ht:Antatik (oseyan)]]
 
[[hu:Déli-óceán]]
 
[[hy:Հարավային օվկիանոս]]
 
[[ia:Oceano Antarctic]]
 
[[id:Samudra Antarktika]]
 
[[ig:Southern Ocean]]
 
[[io:Antarktika oceano]]
 
[[is:Suður-Íshaf]]
 
[[it:Mari antartici]]
 
[[ja:南極海]]
 
[[jbo:dzipo braxamsi]]
 
[[jv:Samudra Kidul]]
 
[[ka:სამხრეთის ოკეანე]]
 
[[kk:Оңтүстік мұхит]]
 
[[km:មហាសមុទ្រខាងត្បូង]]
 
[[kn:ದಕ್ಷಿಣ ಮಹಾಸಾಗರ]]
 
[[ko:남극해]]
 
[[ku:Okyanûsa Başûr]]
 
[[la:Oceanus Australis]]
 
[[lmo:Ucean Antartich]]
 
[[lt:Pietų vandenynas]]
 
[[lv:Dienvidu okeāns]]
 
[[mk:Јужен Океан]]
 
[[ml:ദക്ഷിണ സമുദ്രം]]
 
[[mn:Өмнөд далай]]
 
[[mr:दक्षिणी महासागर]]
 
[[ms:Lautan Selatan]]
 
[[mwl:Ouceano Antártico]]
 
[[my:တောင်ပိုင်း သမုဒ္ဒရာ]]
 
[[nah:Ilhuicaātl Antártico]]
 
[[ne:अन्टार्क्टिक महासागर]]
 
[[new:दक्षिणी महासागर]]
 
[[nl:Zuidelijke Oceaan]]
 
[[nn:Sørishavet]]
 
[[no:Sørishavet]]
 
[[nso:Southern Ocean]]
 
[[oc:Ocean Antartic]]
 
[[pap:Oceano sur]]
 
[[pl:Ocean Południowy]]
 
[[pms:Océan Antàrtich]]
 
[[pnb:بحر منجمد جنوبی]]
 
[[pt:Oceano Antártico]]
 
[[qu:Antartiku mama qucha]]
 
[[ro:Oceanul Antarctic]]
 
[[roa-tara:Mare antartece]]
 
[[ru:Южный океан]]
 
[[rue:Южный океан]]
 
[[sah:Соҕуруу океан]]
 
[[scn:Ocèanu Miridiunali]]
 
[[sh:Južni ocean]]
 
[[simple:Southern Ocean]]
 
[[sk:Južný oceán]]
 
[[sl:Južni ocean]]
 
[[sr:Јужни океан]]
 
[[sv:Antarktiska oceanen]]
 
[[sw:Bahari ya Kusini]]
 
[[ta:தென்முனைப் பெருங்கடல்]]
 
[[te:దక్షిణ మహాసముద్రం]]
 
[[tg:Уқёнуси Ҷанубӣ]]
 
[[th:มหาสมุทรใต้]]
 
[[tk:Günorta okean]]
 
[[tl:Katimugang Karagatan]]
 
[[tr:Güney Okyanusu]]
 
[[tt:Көньяк океан]]
 
[[ur:بحر منجمد جنوبی]]
 
[[vi:Nam Đại Dương]]
 
[[wa:Oceyan Antartike]]
 
[[war:Kalawdan Salatan]]
 
[[wo:Mbàmbulaan gu Bëj-saalum]]
 
[[yi:דרום אקעאן]]
 
[[yo:Southern Ocean]]
 
[[zh:南冰洋]]
 
[[zh-min-nan:Lâm-ke̍k-iûⁿ]]
 
[[zh-yue:南大洋]]
 

Версія за 03:03, 5 жовтня 2017

Південний океан
Океан
Location Southern Ocean.svg
межі Південного океану
Розташування південніше 60° пд. шир.
Площа 20 327 тис. км²
Найбільша глибина Південно-Сандвичів жолоб: 8428 м
Середня глибина 4000-5000 м
Довжина берегової лінії 17,968 км

Півде́нний океа́н, або Антарктичний океан — п'ятий за розміром океан Землі, що оточує Антарктиду.

Міжнародна гідрографічна організація досі не ратифікувала своє рішення 2000 року про визначення океану в межах 60-ї південної паралелі. Останнє опубліковане визначення всіх океанів датовано 1953 роком: у ньому існування Південного океану суперечливе. Поза тим як сама МГО, так і інші організації використовують свіжіші визначення.

Уряд Австралії розглядає Південний океан як води, розташовані безпосередньо на південь від Австралійського континенту.

Географічні дані

Карта гравітаційного поля на території Південного океану.
Антарктична циркумполярна течія (Течія Західних вітрів) — найпотужніша течія Світового океану, що перетинає Атлантичний, Індійський та Тихий океани.

Площа океану 20 327 тис. км². (якщо прийняти північною межею океану 60-й градус південної широти). Найбільша глибина (Південно-Сандвичів жолоб) — 8428 м[1]. Солоність вод становить всього близько 35‰ внаслідок опріснення їх талими водами айсбергів, велика кількість яких також плаває у водах Південного океану і взимку, і влітку[2].

Навіть якщо саме по собі дно океану не є таким — Південний океан є наймолодшим з океанів, оскільки його вік оцінюють всього 30 мільйонами років. Його поява зумовлена розділенням Південної Америки та Антарктиди. При цьому виникла протока, що дало початок зародженню Антарктичній циркумполярній течії.

У 2000 р. Міжнародна гідрографічна організація прийняла розділення на п'ять океанів[3], виділивши Південний океан зі складу Атлантичного, Індійського і Тихого. У південній своїй частині межі між трьома океанами вельми умовні, водночас води, прилеглі до Антарктиди, мають свою специфіку, а також об'єднані Антарктичною циркумполярною течією.

Моря

Моря Південного океану

Біля берегів Антарктиди виділяється 13 морів:

Острови

Найважливіші острови Південного океану:

Антарктида

Антарктичний шельф занурений до глибини 500 метрів[4]. Існують суперечки щодо доцільності виділення цих вод в окремий океан. Багато хто не підтримують його існування і ділять південні води між трьома сусідніми океанами. Цей океан дуже рідко відображається на географічній карті світу.

Міжнародна гідрографічна організація прийняла межею Південного океану зону конвенції про Антарктику (район на південь від 60 паралелі південної широти). У деяких інших країнах, зокрема в Росії, межею Південного океану вважається зона антарктичної конвергенції (північна межа антарктичних поверхневих вод).

Сектори Південного океану

Атлантичний сектор — між північним краєм Антарктичного півострова і меридіаном мису Доброї Надії.

Індійський сектор — між меридіаном мису Доброї Надії і меридіаном мису Саут-Іст-Кейп на острові Тасманія.

Тихоокеанський сектор — між меридіаном мису Саут-Іст-Кейп на острові Тасманія і північним краєм Антарктичного півострова.

У зазначених межах площа Південного океану — 86 млн км2, середня глибина — 3503 м, найбільша глибина — 8264 м (Південно-Сандвичів жолоб, западина Метеор).

Геологія дна

У зазначених межах площа Південного океану — 86 млн км2 (за деякими даними — питання спірне), середня глибина — 3503 м, найбільша глибина — 8264 м (Південно-Сандвичів жолоб, западина Метеор). У межах Південного океану розкидано багато різних за розмірами островів, більшість з яких вулканічного походження зі складним гірським рельєфом. Моря розміщені на південній периферії океану. Окремо розташоване море Скоша (англ. Scotia). На півдні моря обмежені берегом Антарктиди, а на півночі відкриті до океану.

Рельєф і геологічна будова

Материк Антарктида та навколишні води лежать в основному на континентально-океанічній Антарктичній літосферній плиті. Деякі ділянки дна північних меж Південного океану розташовані на інших плитах, прилеглих до тихоокеанської-південноамериканської, моря Скоша та ін. Це обумовлює особливості геологічної будови і рельєфу дна Південного океану. У рельєфі дна чітко виражені всі основні геоморфологічні форми, шельфова зона характеризується незначною шириною (в середньому 150 км). Лише в морях Росса і Уедделла його ширина досягає 1000–1100 км. Середня глибина шельфової зони досягає 200 м. Материковий схил біля Антарктиди, особливо його східна частина, розчленований і прорізаний великою кількістю підводних каньйонів. У приантарктичній частині Південної Америки материковий схил крутий поблизу Тихоокеанського узбережжя і відносно пологий і слабо розчленований поблизу антарктичного берега. Ложе океану характеризують ряд підводних хребтів, невеликих піднять і улоговин. Найбільш великими хребтами є Африкано-Антарктичний, Західно-Індійський та Центрально-Індійський, в межах яких чітко простежуються рифтові долини. Вони являють собою південні відроги серединно-океанічних хребтів.

У межах Південного океану розташовуються Австрало-Антарктичне, Південно-Тихоокеанське і частково Східно-Тихоокеанське підняття. У районі 60° пд. ш. розташовані великі улоговини океану: Африкано-Антарктична (6787 м), Австрало-Антарктична (6098 м) і Беллінсгаузена (5399 м). У цілому рельєф дна Південного океану впливає на обмін глибинними водами з сусідніми океанами.

Донні відклади

Донні відклади чітко зональні. У межах підводної окраїни переважають айсбергові відклади, які з віддаленням від Антарктиди змінюються кременистими діатомовими мулами, найкраще представленими в улоговинах ложа океану. На серединних хребтах, що утворюють прикордонну зону дна Південного океану, розвинені змішані кременисто-вапняні відклади, що далі на північ змінюються форамініферовими. У великій улоговині Крозе поширена червона глина з високим вмістом діатомових мулів. Потужність осадових відкладів у Антарктичній зоні Індійського океану досягає 150 м. На вершинах невисоких підводних гірських піднять осади часто відсутні. Материкове підніжжя в межах Тихоокеанського сектора Південного океану складено акумулятивними утвореннями з теригенних і айсбергових матеріалів потужністю до 2000 м.

Історія

Багато мап Австралії показують, що Південний океан лежить безпосередньо на південь від Австралії.

Термін «Південний океан» багато разів з'являвся ще в XVIII столітті, коли почалося систематичне дослідження регіону. У публікаціях Міжнародної гідрографічної організації Південний океан з складу Атлантичного, Індійського і Тихого був виділений в 1937. Цьому було своє обґрунтування: у південній своїй частині межі між трьома океанами вельми умовні, в той же час води, прилеглі до Антарктиди, мають свою специфіку, а також об'єднані Антарктичною циркумполярною течією. Проте згодом від виділення окремого Південного океану відмовилися[5].

Тим не менше, ідея приживалася повільно: океаном продовжували вважати водну масу, яка більшою своєю частиною оточена сушею. Одні джерела ділили Світовий океан на чотири частини, інші на п'ять[6]. У 2000 Міжнародна гідрографічна організація прийняла розділення на п'ять океанів[7], але це рішення поки не було ратифіковане. У чинному визначенні океанів від 1953 року Південного океану немає.

У радянській традиції приблизним кордоном Південного океану вважається зона антарктичної конвергенції (північна межа антарктичних поверхневих вод)[8]. В інших країнах межа також розмита — широта південніше мису Горн, межа плавучих льодів, зона конвенції про Антарктику (район на південь від 60 паралелі південної широти).

Деякі національні гідрографічні служби визначили свої власні кордони Південного океану. Так, наприклад, у Великій Британії використовувалася 55-та паралель.

В Австралії, Південний океан охоплює не тільки області, визначені МГО, а й охоплює всі морські простори між узбережжями Антарктиди і південними берегами Австралії та Нової Зеландії. Узбережжя Тасманії та Південної Австралії, таким чином, омивають води Південного океану, а не в Індійського[9], а мис Ліувін в Західній Австралії описується як точка, де Індійський та Південний океани сходяться[10].

Клімат

Морські температури змінюються від приблизно −2 до 10 °C. Циклонічний рух штормів в східному напрямку навколо континенту часто стає інтенсивним через температурний контраст між льодом і відкритим океаном. У океанській області від широти 40 градусів південної широти до Південного полярного кола спостерігаються найсильніші середні вітри на Землі. Узимку океан замерзає до 65 градусів південної широти в Тихоокеанському секторі і 55 градусів південної широти в Атлантичному секторі, що знижує поверхневі температури значно нижче 0 °C; в деяких прибережних пунктах постійні сильні вітри залишають берегову лінію вільною від льоду протягом зими.

Хмари над Південним океаном. Зображення створене NASA.
Клімат на узбережжі Південного океану в районі австралійської антарктичної станції Кейсі (66°17′ пд. ш. 110°31′ сх. д. / 66.28° пд. ш. 110.52° сх. д. / -66.28; 110.52)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 9,2 6,6 3,6 3,0 4,5 4,2 2,4 5,0 3,9 1,1 4,9 8,0 9,2
Середній максимум, °C 2,2 −0,1 −4 −7,5 −11,2 −10,3 −10,1 −10,2 −9,7 −8 −2,5 1,4 −5,8
Середня температура, °C −0,15 −2,55 −6,9 −11,05 −14,9 −14,2 −14,15 −14,1 −13,4 −11,55 −5,75 −1,15 −9,15
Середній мінімум, °C −2,5 −5 −9,8 −14,6 −18,6 −18,1 −18,2 −18 −17,1 −15,1 −9 −3,7 −12,5
Абсолютний мінімум, °C −10,3 −18 −22,3 −31,3 −34,4 −34,1 −33,3 −37,5 −31,2 −31,2 −23,4 −13 −37,5
Норма опадів, мм 9.31 15.2 8.0 20.6 25.5 27.5 28.5 21.0 17.3 16.5 12.7 12.9 222.7
Кількість сонячних годин 161,2 135,6 99,2 60,0 21,7 3 15,5 43,4 87 139,5 213 182,9 96,8
Кількість дощових днів 6,6 7,5 8,9 9,3 9,9 11,2 10,3 8,5 8,6 8,1 5,9 5,9 100,7
Джерело: Австралійське метеорологічне бюро

Життя

Незважаючи на суворий клімат, Південний океан багатий життям.

Флора

З приполярним розташуванням Південного океану пов'язана різка сезонна динаміка основної умови фотосинтезу — сонячної радіації. У таких умовах протягом року спостерігається велика амплітуда кількісних змін фітопланктону і зміщення зони цвітіння з півночі, де весна починається раніше, на південь, де вона запізнюється. У низьких широтах встигають розвинутися два піки цвітіння, а у високих тільки один. У поверхневих водах яскраво виражена біологічна широтна зональність. У мешканців дна подібної зональності немає, так як в їх розвитку важливу роль відіграє рельєф дна і бар'єри, що перешкоджають обміну флори і фауни. У Південному океані у фітопланктоні переважають діатомові водорості (близько 180 видів). Синьо-зелені водорості складають мале число. У кількісному відношенні також переважають діатомові водорості, особливо у високих широтах, де їх майже 100%. У період максимуму цвітіння чисельність діатомових водоростей досягає свого найбільшого числа.

Існує чітка залежність між розподілом водоростей і вертикальною стійкістю вод. У літній час значна маса водоростей знаходиться в поверхневому 25-метровому шарі.

У напрямку з півдня на північ відбувається зміна складу фітопланктону: поступово з флори випадають високоширотні холодноводні види, замінюючись на тепловодні.

Фауна

У Південному океані величезні маси зоопланктону, криля, рясні губки та голкошкірі, є представники кількох родин риб, особливо нототенії. З птахів численні буревісники, поморники, пінгвіни. Живуть кити (синій кит, фінвал, сейвал, горбатий кит тощо) і тюлені (тюлень Ведделла, тюлень-крабоїд, морський леопард, морський котик)[4].

Зоопланктон у водах Південного океану представлений копеподами (близько 120 видів), двопарноногими (близько 80 видів) та ін., менше значення мають щетинкощелепні, поліхети, остракоди, апендикулярії та молюски. У кількісному відношенні на першому місці веслоногі, на частку яких припадає майже 75% біомаси зоопланктону тихоокеанського і індійського сектора океану. У атлантичному секторі океану копепод мало, так як широке поширення отримав криль.

Для Південного океану, особливо для його антарктичних областей, характерно масове скупчення криля (антарктичних рачків). Біомаса криля в цих районах досягає 2200 млн т, що дає можливість щорічно виловлювати до 50-70 млн т криля. Тут криль — це основне живлення беззубих китів, тюленів, риб, головоногих молюсків, пінгвінів та трубконосих птахів. Самі ж рачки харчуються фітопланктоном.

Чисельність зоопланктону протягом року має два піки. Перший пов'язаний з підйомом видів, що перезимували і відзначається в поверхневих водах. Другий пік характеризується великою кількістю зоопланктону у всій товщі і обумовлений появою нового покоління. Обидва піки проявляються у вигляді двох широтних смуг згущення зоопланктону. Це період цвітіння зоопланктону влітку, коли велика частина зоопланктону переходить у верхні шари і переміщається на північ, де помітне накопичення відбувається в зоні антарктичної конвергенції.

Природні ресурси

Морське дно Південного океану в районі затоки Мак Мердо. На задньому плані видно стіну льоду. На передньому — представників фауни морського дна: молюсків, морських їжаків, губку, офіуру.

Навколишнє середовище

Актуальні питання

Міжнародні угоди

Усі міжнародні угоди, що стосуються Світового океану поширюються і на Південний океан. Крім того, існують угоди характерні для регіону:

Багато країн забороняють розвідку і розробку мінеральних ресурсів на південь від полярного фронту, який знаходиться посередині Антарктичної циркумполярної течії і служить розділовою лінією між дуже холодними полярними поверхневими водами на півдні і теплішими водами на півночі. Антарктичний договір охоплює частину земної кулі, що лежить південніше шістдесяти градусів південної широти[11], забороняє нові місця розробки родовищ в Антарктиці[12], та всіх островах у Південному океані.

Економіка

У період з 1 липня 1998 року по 30 червня 1999 року вилов становив 119 898 тон, з яких 85% становив криль і 14% патагонський кликач. Міжнародні угоди, що набули чинності в кінці 1999 року, передбачали скорочення незаконного і нерегульованого рибного промислу, який у сезоні 1998-99 рр. був у п'ять-шість разів більшим, ніж приріст патагонського кликача.

Влітку у 19981999 роках Південний океан та Антарктиду відвідали 10 013 туристів, які, в основному, прибули по морю.

Морський транспорт

Глибокі тріщини в крижаному пірсі, що використовується на станції Мак-Мердо сповільнюють розвантаження суден і показують небезпечність подібних робіт.

До Південного океану часто відносять протоку Дрейка, що є єдиною альтернативою транзиту через Панамський канал.

В південній частині Південного океану мало портів і пристаней. Температурні умови обмежують використання більшості з коротким проміжком часу в середині літа, і навіть тоді деякі з них не можуть бути використовуватися без криголамів. Більшість антарктичних портів знаходяться у віданні державних науково-дослідних станцій і, за винятком надзвичайних ситуацій, не є відкритими для приватних суден або комерційних суден.

Найпівденніший порт Південного океану працює на станції Мак-Мердо (англ. McMurdo Station), на 77°50′ пд. ш. 166°40′ сх. д. / 77.833° пд. ш. 166.667° сх. д. / -77.833; 166.667. Використання плавучих крижаних пірсів робить можливим використання цього порту в літню пору.

Судна у будь-якому порту на південь від 60 градусів південної широти підлягають перевірці спостерігачами Антарктичного Договору.

Стихійні лиха

Айсберги можуть зустрічатися в будь-яку пору року по всьому Південному океану. Деякі з них можуть сягати до декількох сотень метрів; менші айсберги, їх фрагменти і морський лід (зазвичай від 0,5 до 1 метра), також створюють проблеми для кораблів. Вік айсбергів може досягати 6-15 років, що обумовлює одночасне існування у водах океану понад 200 тисяч айсбергів довжиною від 500 м до 180 км та шириною до декількох десятків кілометрів

Моряки знають широти від 40 до 70 градусів південної широти, як «Буремні сорокові», «Шалені п'ятдесяті» і «Визжачі шістдесяті» через сильний вітер і великі хвилі, які утворюють вітри, що дмуть навколо всієї земної кулі без перешкод з боку будь-яких земельних мас. Плавуча крига, особливо в травні-жовтні, робить цю область ще небезпечнішою. Віддаленість регіону робить пошукові та рятувальні операції малорезультативними.

Примітки

  1. (рос.) Южный океан (или Антарктический океан) — четвёртый по размеру океан Земли, окружающий Антарктиду
  2. (укр.) Географія материків та океанів
  3. http://www.atlasphoto.iwarp.com/underwater-photos/southern-ocean-photos-r.html (рос.)
  4. а б Южный или Антарктический океан (рос.)
  5. Limits of oceans and seas. 1953 (англ.)
  6. Томилин А. Н. Как люди обживают океаны Земли. Л.: Детская литература. — 1985 г. — 157 с. (рос.)
  7. About.com:Geography: The Fifth Ocean (англ.)
  8. Згідно з ВРЕ
  9. Chart Aus343: Australia South Coast - South Australia - Whidbey Isles to Cape Du Couedic. Australian Hydrographic Service. 29 June 1990. Процитовано 11 October 2010. , Chart Aus792: Australia - Tasmania - Trial Harbour to Low Rocky Point. Australian Hydrographic Service. 18 July 2008. Процитовано 11 October 2010. (англ.)
  10. - Assessment Documentation for Cape Leeuwin Lighthouse. Register of Heritage Places. 2005-05-13. с. 11. Архів оригіналу за 2007-09-01. Процитовано 2010-10-13. (англ.)
  11. The Antarctic Treaty (англ.), article 6
  12. The Antarctic Treaty (англ.), article 4, clause 2

Література

Джерела