Відмінності між версіями «Пігідо Федір Петрович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Мітки: Візуальний редактор перше редагування
Рядок 5: Рядок 5:
Під час [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] зостався на окупованій території, проживав разом з дружиною та дочкою у селах близько Києва. Разом з відступаючими німцями мандрував 1944 р. на захід. У Німеччині працював на керамічній фабриці. Дочка загубилася без вісті.
Під час [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] зостався на окупованій території, проживав разом з дружиною та дочкою у селах близько Києва. Разом з відступаючими німцями мандрував 1944 р. на захід. У Німеччині працював на керамічній фабриці. Дочка загубилася без вісті.


В еміграції займався культурно-просвітницькою діяльністю, був близьким співробітником [[Багряний Іван Павлович|І. П. Багряного]]. 1950–1951 hh. — директор видавництва «[[Українські вісті]]» ([[Новий Ульм]]), член керівництва [[УРДП]].
В еміграції займався культурно-просвітницькою діяльністю, був близьким співробітником [[Багряний Іван Павлович|І. П. Багряного]]. 1950–1951 hh. — директор видавництва «[[Українські вісті]]» ([[Новий Ульм]]), та був в керівництві [[УРДП]].


Найважливішим твором є його історична праця «Велика Вітчизняна війна» (перевидана в Україні 2007 р.).
Найважливішим твором є його історична праця «Велика Вітчизняна війна» (перевидана в Україні 2007 р.).

Версія за 22:57, 12 жовтня 2015

Фе́дір Петро́вич Пігідо, псевд. Правобережний (1 жовтня 1888, село Стайки, Київська губернія — 11 листопада 1962, Фельдмохінген, близ. Мюнхена) — історик та культурний діяч української діаспори в Німеччині.

Народився у селянській сім'ї. Закінчив Київську середню військово-медичну школу, у 1917–1920 рр. служив у Головному санітарному управлінні УНР. У 1920-ті рр. працював бухгалтером, потім помічником директора на заводі. 1930 р. поступив на промисловий факультет Інституту економічних наук (закінчив 1935 р.). Працював інженером у сфері будівництва.

Під час Німецько-радянської війни зостався на окупованій території, проживав разом з дружиною та дочкою у селах близько Києва. Разом з відступаючими німцями мандрував 1944 р. на захід. У Німеччині працював на керамічній фабриці. Дочка загубилася без вісті.

В еміграції займався культурно-просвітницькою діяльністю, був близьким співробітником І. П. Багряного. 1950–1951 hh. — директор видавництва «Українські вісті» (Новий Ульм), та був в керівництві УРДП.

Найважливішим твором є його історична праця «Велика Вітчизняна війна» (перевидана в Україні 2007 р.).

Твори

Посилання