Пісня над піснями: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 36: Рядок 36:
* Пісня пісень / переспів А. Криштальський ; худож. А. Пріщенко. - К. : Наша віра, 2000. - 30 с.: іл. - ISBN 966-95533-1-8
* Пісня пісень / переспів А. Криштальський ; худож. А. Пріщенко. - К. : Наша віра, 2000. - 30 с.: іл. - ISBN 966-95533-1-8
* Пісня пісень : переспів [[Зінчук Станіслав Сергійович|Станіслава Зінчука]], повністю надрукований в його збірках «Слово» (1972), «Закон вірності» (1984), «Поезії» (1989), «Сузір'я Ліри» (2007).
* Пісня пісень : переспів [[Зінчук Станіслав Сергійович|Станіслава Зінчука]], повністю надрукований в його збірках «Слово» (1972), «Закон вірності» (1984), «Поезії» (1989), «Сузір'я Ліри» (2007).
* З "Пісні Пісень Соломона" : переспів Дмитра Загула // Загул Д. З зелених гір : поезії / Дмитро Загул. – У Києві : Т-во ”Час”, 1918. – 104 с. Режим доступу: https://chtyvo.org.ua/authors/Zahul_Dmytro/Z_zelenykh_hir/ або https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=7910


== Посилання ==
== Посилання ==

Версія за 22:16, 17 травня 2022

Пісня над піснями, Книга Пісні Пісень Соломона, Пісні Пісень, Книга Пісень, (П. П.) (івр. שִׁיר הַשִּירִים‎, шір ha-шірім, грец. ᾆσμα ᾀσμάτων, ὃ ἐστι Σαλώμων, лат. Canticum Canticorum Salomonis) — книга Старого заповіту, що приписується цареві Соломону і являє собою збірку любовних гімнів, які розкривають взаємні почуття Соломона й Суламіти (Суламіфи) і вихваляють красу одне одного. Однак за цим дослівним значенням криється і алегорична думка. У Пісні Пісень відтворено любов Ягве-Господа до свого народу Ізраїля, а також щиру подружню любов. Йдеться, отже, про віковічну Божу любов до народу й кожної окремої душі.

Назва та час написання

Назва Пісня Пісень — гебраїзм. Означає: найкраща пісня, пісня над піснями. Книга є збіркою пісень укладених у формі діалогу, чи монологу про взаємне кохання «чорної, але гарної» мешканки Єрусалиму, на ім'я Суламіта (від євр. «шалом» — мир, від цього ж іменника походить ім'я Соломон), та її обранця, якого часто ідентифікують із царем Соломоном. Можливо, саме із цієї причини вважається, що Книга постала в часи Соломона — періоду достатку, багатства і радості. Однак більш розповсюдженою є думка, що книга написана після неволі, за Езри та Неємії (середина V ст. до н. е.).

Трактування

Книга Пісні Пісень поряд з Книгою Псалмів та Євангеліє від Івана належить до тих, що їх найрізноманітніше і найчастіше пояснюють. Ця різнорідність виявлена ще у дохристиянські часи. Свідченням цього є обурення з яким равин Аківа († 135 р. до н. е.) сприйняв інформацію про те, що Пісню використовують під час весільних забав. При цьому він сказав часто повторюванні відтоді слова: «нехай ніколи в Ізраїлі не виникає сумніву, що Пісня пісень плямить руки (тобто є святою), оскільки цілий світ не вартий того дня, в який Пісню було дано Ізраїлю. Усі Кетувім святі, але Пісня найсвятіша». Ця подія виразно свідчить про те, що існує два основних напрямки інтерпретації Книги.

Збірка пісень про кохання


Віддавна існує думка, що Книгу Пісні Пісень слід сприймати як збірку пісень про кохання, складених для весільної урочистості, можливо царя Соломона, який одружується із дочкою фараона. У такому разі тексти Пісні були б урочистою прославою людського кохання і коментарем до двох перших розділів Книги Буття. Сильною стороною цієї інтерпретації, практично невідомій єврейській екзегетичній традиції і дуже рідкісної для християнської традиції, є вшанування її прямого і безпосереднього сенсу. Однак така інтерпретація створює низку труднощів і породжує питання — якщо це звичайні пісні про кохання, то як пояснити їх пророчий словник та численні посилання на географію Землі Обітованної?

Алегорична інтерпретація

На противагу інтерпретації Пісні Пісень як збірки пісень про кохання, існує алегорична інтерпретація. У Молодому вона вбачає Бога Ягве - Господа, у Молодій - Ізраїль, або Церкву чи Богоматір, або врешті душу людини. Ця інтерпретація глибоко закорінена у єврейській і християнській традиціях. Певним її різновидом є містична інтерпретація, яку започаткував Оріген, розвинув Григорій Ніський і Бернард Клервоський. Свій остаточний вираз вона отримала у листах святого Івана від Хреста та св. Терези Авільської. Прикметним є те, що Книга яка серед учених — з огляду ніби-то любовної тематики — була предметом мало що не кофузу, стала улюбленим твором містиків — твором який виражає і пояснює досвід поєднання з Богом.
Книга Пісні Пісень у єврейській і християнській традиції визнано «вінцем» цілого Святого письма слід інтерпретувати у світлі всієї Біблії. Якщо кохання двох людей описано мовою, якою Біблія розповідає про любов Бога до народу, за допомогою лексики, якою у Біблії представлений союз із Давидом і месіанські пророцтва, то очевидно тут не йдеться про «звичайне» людське кохання, і в будь-якому разі не тільки про нього. Інтерпретована у світлі Біблії, а особливо у світлі висловлювань пророків, Книга напевно може стосуватися тільки любові Бога до ізраїльського народу, в якій вся Церква і кожна людина зокрема може побачити «любов яка перевищує всяке пізнання».

Розділи Книги Пісні Пісень

Книга складається із п'яти пісень і за алегоричною інтерпретацією:

  • У першій пісні (розд. Пісн. 1:5 — Пісн. 2:7) Ізраїль, який правдоподібно ще перебуває у вигнанні, мріє про повернення на свою землю і про повернення до неї Бога.
  • Друга пісня (розд. Пісн. 2:8- Пісн. 3:5) наводять на думку про кінець неволі й показує приготування до повернення
  • Третя пісня (розд. Пісн. 3:6 — Пісн. 5:1) підготовляючи повернення до Юдеї, розповідає про відновлення єдності з Богом, яка була розірвана внаслідок гріхів Молодої, тобто народу.
  • Четверта поема (розд. Пісн. 5:2 — Пісн. 6:3) описує як Неємія відбудовує Храм.
  • П'ята і остання пісня розкриває Божі обітниці, дані народові, та розповідає про остаточне навернення народу.

Епілог містить заохоту до вірності Богові. Заохота є тим потрібнішою, чим більші зовнішні небезпеки. Врешті-решт духовна драма, якою є історія народу, закінчується тріумфом любові Бога та повним і остаточним поєднанням з Ним.

Видання перекладів і переспівів українською мовою

Перший український переклад Пісні над Піснями з'являється в середині XVI ст.[1]

  • Пісня пісень: (Переспів другої глави) / Перекл. Б. Кравців // Дажбог. – 1934. – Ч. 8. – С. 138–140.[2]
  • Пісня Пісень – українською мовою звіршував Богдан Кравців / Обкл. С. Гординського. – Львів: Накладом Ольги Микитки-Стецишин, 1935. – 48 с.
  • Пісня Пісень / Пер. Богдана Кравціва (1935)[3] // Поезії / Кравців Б. - Львів: Фенікс Лтд., УПІ ім. І. Федорова, 1993.
  • Пісня над піснями / Перекл. М. Кравчук // Дзвони. – 1936. – Ч. 1/2. – С. 3–15; Ч. 3. – С. 85–92.
  • Три Книги Святого Письма Старого Завіту: Рут-Товіт-Пісня Пісень / Перекл. Володимир Дзьоба. Мюнхен: Лоґос, 1957. 69 с. (Завантажити тут)
  • Пісня пісень : переспів Анатолія Бортняка // Всесвіт : журнал іноземної літератури. – 1989. – № 2. – С. 125–136.
  • Пісня пісень / переспів А. Криштальський ; худож. А. Пріщенко. - К. : Наша віра, 2000. - 30 с.: іл. - ISBN 966-95533-1-8
  • Пісня пісень : переспів Станіслава Зінчука, повністю надрукований в його збірках «Слово» (1972), «Закон вірності» (1984), «Поезії» (1989), «Сузір'я Ліри» (2007).
  • З "Пісні Пісень Соломона" : переспів Дмитра Загула // Загул Д. З зелених гір : поезії / Дмитро Загул. – У Києві : Т-во ”Час”, 1918. – 104 с. Режим доступу: https://chtyvo.org.ua/authors/Zahul_Dmytro/Z_zelenykh_hir/ або https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=7910

Посилання

Джерела

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
  • А. Пацьорек. Біблія для кожного і на кожен день. Старий завіт. Львів. Свічадо. 2005. ст. 193—197. ISBN 966-561-379-0

Література

  • Маланюк Е. // Вістник. - 1935. - Т. 4, кн. 12. - С. 929-931.- Підп.: Е. М. - Рец. на кн.: Пісня пісень / укр. мовою звіршував Б. Кравців. - Львів : Накладом О. Микитки-Стецишин, 1935. - 48 с.
  • Гнатишак М. // Дзвони (Львів). - 1936. - Чис. 3. - C. 120-121. - Підп.: м.г. - Рец. на кн.: Подільський О. «Пісня пісень» у вільних переспівах / О. Подільський. - Тернопіль, 1935. - 34 с.
  • Костельник Г. // Дзвони. – 1935. – Ч. 10. – С. 502.- Рец. на кн.: Пісня пісень / укр. мовою звіршував Б. Кравців. - Львів : Накладом О. Микитки-Стецишин, 1935. - 48 с.[4]
  • Ф. Загора — „Бюлєтин-Польсько-Українські“ ч. 46 , 3 1935 р. - Рец. на кн.: Пісня пісень / укр. мовою звіршував Б. Кравців. - Львів : Проміні, 1935. - 48 с.[5]
  • Огієнко І. Пісня над піснями / І. Огієнко // Наша культура (Варшава). - 1935. - Кн. 9. - С. 561-596. - Рец. на кн.: Пісня пісень / укр. мовою віршував Б. Кравців. - Львів, 1935. - 48 с.
  • Oльга Максимчук, Пісня пісень у літературі українського Бароко : Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (Київ: НаУКМА, 2015).

Примітки

  1. Білоус Н. Валерій Шевчук про вивчення Біблії в школі / Н. Білоус // Волинь - Житомирщина. - 2010. - № 20. - С. 312-323. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vg_2010_20_37.
  2. Наведено за виданням : Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914–1939): Бібліогр. покажч. / За заг. ред. О. Лучук, Т. Лучука; Наук. ред. Р. Зорівчак; Редкол.: Б. Якимович (голова) та ін. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 194 с. – С. 60. – (Українська біобібліографія. Нова серія. Ч. 13). – ISBN 966-613-182-Х. – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0007490
  3. Рік появи наводиться за виданням: Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років: матеріали до курсу “Історія перекладу” : навчальний посібник / Л. В. Коломієць. – Вінниця : Нова Книга, 2015. – 360 с. – С. 30. – ISBN 978-966-382-574-8. – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000020543
  4. Згадується у виданні: Українська поезія кінця ХІХ - середини ХХ ст. Бібліографія. Антологія. Т. 4 : Кр - Мак / / Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України [та ін.]. - Київ : К.І.С, 2015. - 784 с. - С. 69. - ISBN 978-617-684-094-7 (4)
  5. Рецензія згадується в публікації: Степан Дубовий. Абесінія і чорні сорочки. - Львів: В-во "Проміні", накладом О. Микитки-Стецишин, 1936.