Відмінності між версіями «Пітайя»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 27: Рядок 27:
 
0638jfPaddy fields Pitaya Ilog-Bulo San Miguel Bulacan Farm Market Roadfvf 02.jpg|Зарості пітайї
 
0638jfPaddy fields Pitaya Ilog-Bulo San Miguel Bulacan Farm Market Roadfvf 02.jpg|Зарості пітайї
 
</gallery>
 
</gallery>
  +
  +
== Литература ==
  +
* Agricultura Sensitiva (AS) [2008]: [http://www.angelfire.com/ia2/ingenieriaagricola/pitaya.htm El cultivo de Pitaya y su posicionamiento en el mercado]. Перевірено 16 серпня 2017.
  +
* Ariffin, Abdul Azis; Bakar, Jamilah; Tan, Chin Ping; Rahman, Russly Abdul; Karim, Roselina & Loi, Chia Chun [2008]: Essential fatty acids of pitaya (dragon fruit) seed oil. ''Food Chemistry'' (in press) <small>{{doi|10.1016/j.foodchem.2008.09.108}}</small>
  +
* Felger, Richard & Moser, Mary B. (1985): ''People of the desert and sea: ethnobotany of the Seri Indians''. University of Arizona Press, Tucson
  +
* Lauri, Bob (2000): Ocean Oasis Field Guide — [http://www.oceanoasis.org/fieldguide/sten-gum.html ''Stenocereus gummosus'']. Перевірено 16 серпня 2017.
  +
* Villalobos, Soraya; Vargas, Orlando & Melo, Sandra (2007): Uso, manejo y conservacion de ''«yosú», Stenocereus griseus'' (Cactaceae) en la Alta Guajira colombiana [Usage, Management and Conservation of ''yosú, Stenocereus griseus'' (Cactaceae), in the Upper Guajira, Colombia]. [Spanish with English abstract] ''Acta Biologica Colombiana'' '''12'''(1): 99-112. [http://www.scielo.org.co/pdf/abc/v12n1/v12n1a8.pdf PDF fulltext]
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==

Версія за 13:49, 16 серпня 2017

Пітайя або пітахайя (фрукт дракона) — загальна назва плоду декількох видів з родини Кактусові, в основному з роду Hylocereus («солодка пітайя»).

Рослини, плоди яких називають пітайєю поширені в Мексиці, Центральній і Південній Америці. Фрукт округлої форми, досить великий, з фіолетово-червоною гладкою шкіркою.

У даний час ці рослини також культивуються в ряді країн Південно-Східної Азії таких як В'єтнам, Таїланд, Філіппіни, Індонезія, Шрі-Ланка і Малайзія, Японія (о. Окінава), Китай, Тайвань, а також у США (Гаваї), Ізраїлі, Північній Австралії.

Hylocereus цвіте тільки ночами; великі білі пахучі квіти є типовими для кактусових квітів форми. Плід солодкої пітайї має білу кремоподібну м'якоть з крихітним чорним насінням і ніжним ароматом. За смаком чимось схожий на ківі.

Плід пітайї на прилавку

Історія

Перша згадка зустрічається в ацтеків в XIII столітті. Солодко-кислі плоди пітайї оцінили й індіанці, але не стільки за смак, скільки за велику кількість фрукта і легкість його збору. Вважається, що плід дракона був завезений до Таїланду з В'єтнаму близько 10 років тому. Ближче до сезону дощів (приблизно у вересні) пітайя заполоняє таїландські ринки.

Приготування

Пітайя — досить солодкий, але при цьому низькокалорійний фрукт. Проте декому смак пітайї може здатися досить невираженим і навіть прісним. Плоди вживають як в сирому, так і в приготованому вигляді. Шкірочка неїстівна, крім того, вона може містити пестициди. Перед подачею на стіл, фрукт дракона розрізають уздовж. Усередині нього знаходиться соковита, найчастіше біла м'якоть з дрібним чорним насінням. Насіння пітайї має яскраво виражений горіховий смак і при цьому надзвичайно багато ліпідами. Фрукт дракона найчастіше є інгредієнтом багатьох тропічних коктейлів, крім того з нього готують вино. Крім приємного смаку, пітайя має ще одну перевагу — високий вміст вітаміну B3, фосфору, кальцію і олеїнової кислоти, яка покращує роботу мозку. А з ароматних квітів кактуса пітайї жителі Америки заварюють чай.

Галерея

Литература

  • Agricultura Sensitiva (AS) [2008]: El cultivo de Pitaya y su posicionamiento en el mercado. Перевірено 16 серпня 2017.
  • Ariffin, Abdul Azis; Bakar, Jamilah; Tan, Chin Ping; Rahman, Russly Abdul; Karim, Roselina & Loi, Chia Chun [2008]: Essential fatty acids of pitaya (dragon fruit) seed oil. Food Chemistry (in press) DOI:10.1016/j.foodchem.2008.09.108
  • Felger, Richard & Moser, Mary B. (1985): People of the desert and sea: ethnobotany of the Seri Indians. University of Arizona Press, Tucson
  • Lauri, Bob (2000): Ocean Oasis Field Guide — Stenocereus gummosus. Перевірено 16 серпня 2017.
  • Villalobos, Soraya; Vargas, Orlando & Melo, Sandra (2007): Uso, manejo y conservacion de «yosú», Stenocereus griseus (Cactaceae) en la Alta Guajira colombiana [Usage, Management and Conservation of yosú, Stenocereus griseus (Cactaceae), in the Upper Guajira, Colombia]. [Spanish with English abstract] Acta Biologica Colombiana 12(1): 99-112. PDF fulltext

Посилання