Равенскрейг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

55°47′17″ пн. ш. 3°57′23″ зх. д. / 55.78806° пн. ш. 3.95639° зх. д. / 55.78806; -3.95639

Металургійний завод “Равенскрейг”
англ. Ravenscraig steelworks
Тип бізнес
Галузь чорна металургія
Доля закритий
Засновано 1957
Закриття (ліквідація) 1992
Штаб-квартира Мотервелл,
Шотландія Шотландія,
Велика Британія Велика Британія
Продукція чавун, сталь, прокат

Равенскрейг у Вікісховищі?

Вид на завод у 1992 році.
Пустир на місці демонтованого заводу. На задньому плані — завод «Dalzell Works». Фото 2006 року.

«Равенскрейг» (англ. Ravenscraig steelworks) — колишній металургійний завод (комбінат) у місті Мотервелл в Шотландії. Був введений в дію 1957 року. Працював з повним металургійним циклом. 1992 року, після 35 років роботи, був закритий і у 1990-х роках повністю демонтований.

На звільненій після демонтажу заводу території планується побудувати житловий масив Равенскрейг (англ. Ravenscraig).[1]

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво заводу було заплановане і здійснене компанією «David Colville & Sons». Після Другої світової війни компанія розглядала кілька варіантів розширення виробництва і в решті решт було вирішено побудувати новий металургійний завод у місті Мотервелл, біля її заводу «Dalzell Works». В 1952 році на майбутньому заводі планувалося побудувати також ливарний цех і слябінг, які постачали б свої виливані вироби і сляби на завод «Dalzell Works».[2]

Будівництво розпочалося 1953 року. 1955 року компанія вирішила побудувати на заводі 2-гу доменну піч. Будівництвом доменних печей компанія намагалася позбутися залежності від імпортного металобрухту для свого сталеливарного виробництва шляхом виробництва власного чавуну. 3 червня 1957 року було введено в дію коксові батареї, а 6 вересня 1957 року було задуто першу доменну піч. Було введено в дію також мартенівський цех з 3 мартенівськими печами.[2]

1959 року було розпочато будівництво листопрокатного стану з проектною потужністю 1,5 млн т листового прокату на рік. Слябінг, що працював на заводі, випускав до 2 млн т слябів на рік.[2]

Для забезпечення прокатного виробництва достатньою кількістю сталі, на заводі було побудовано третю доменну піч, четверту мартенівську і киснево-конверторне відділення з конвертером на 100 т.[2]

1967 року завод був націоналізований.

1992 року завод було зупинено і згодом повністю демонтовано. Через закриття заводу було звільнено 1800 працівників.[3]

Структура заводу[ред. | ред. код]

Прокатний стан. 1984 або 1985 рік.
Градирні і газгольдер на заводі в період його закриття. Демонтовані 1996 року. Фото 1993 року.

1967 року на заводі було 3 доменних печі, що працювали на офлюсованому агломераті і мали продуктивність до 30000 т чавуну на тиждень, тобто в середньому продуктивність кожної доменної печі становила 1428 т на добу. Сталеливарний цех мав 4 мартенівських печі і киснево-конверторне відділення. З отриманої сталі виготовляли сляби, з яких виробляли листовий прокат на самому заводі або на сусідньому прокатному заводі «Dalzell Works».[2]

При заводі працювали коксохімічний завод і аглофабрика. Коксохімічний завод мав 6 коксових батарей, що виробляли 33 тис. т коксу на тиждень. На аглофабриці вироблявся офлюсований агломерат. Використовувалася довізна залізна руда з Канади, Швеції, Південної Америки і Західної Африки, що надходила на аглофабрику через порт Глазго. Вапняк надходив з кар'єрів біля села Шап на півночі Англії.[2]

Подальше використання території[ред. | ред. код]

На місці демонтованого заводу планується побудувати житловий масив Равенскрайг.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Carr, J.C. and Taplin, W. (1962). History of the British Steel Industry. Oxford: Basil Blackwell.
  • Cunnison, J. and Gilfillan, J. B. S. (Editors) (1958). The City of Glasgow (The Third Statistical Account of Scotland, Volume V,). Glasgow: William Collins Sons & Co. Ltd.
  • Payne, Peter L. (1979). Colvilles and the Scottish Steel Industry. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-828278-8.
  • Thomson, George (Editor) (1960). The County of Lanark (The Third Statistical Account of Scotland, Volume VIII). Glasgow: William Collins Sons & Co. Ltd.
  • Warren, Kenneth (1970). The British Iron & Steel Sheet Industry since 1840. An Economic Geography. London: G. Bell & Sons, Ltd. ISBN 0-7135-1548-1.