Радіоінтерферометрія з наддовгою базою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:53, 7 липня 2019, створена Lxlalexlxl (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Радіоінтерферометрі́я з наддо́вгою ба́зою — метод вимірювання координат радіоджерел за допомогою інтерферометрів, рознесених на великі відстані (понад 1000 км). Об'єктами спостережень є радіоджерела далекого космосу з незначними власними рухами, здебільшого квазари, активні ядра галактик[1].

Метод застосовується для складання астрономічних каталогів, визначення параметрів обертання Землі, побудови координатних систем (зокрема, міжнародної небесної координатної системи та міжнародної наземної координатної системи).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Радіоінтерферометрія з наддовгою базою // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 392. — ISBN 966-613-263-X.