Відмінності між версіями «Рак легені»

Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
м (правопис)
(Скасовано останнє редагування (Рудський) і відновлена версія 14782565 Dexbot: правопис)
== Етіологія ==
* Широке розповсюдження [[паління]] і забруднення повітряного середовища;
* Професійна шкідливість ([[пил]], хімічні канцерогени, дія малих доз іонізувальноїіонізуючої радіації);
* Забруднення повітря сполуками [[миш'як]]у, [[хлор]]у, [[кадмій|кадмію]];
* Сприяють розвитку раку хронічні захворювання легень ([[туберкульоз]], [[бронхіт]], різні рубцеві зміни легеневої тканини);
Рак відносять до злоякісних пухлин легень.
 
'''Первинні''' пухлини легень виходять з клітин бронхо-легеневоїбронхолегеневої тканини, плеври, '''вторинні''' розвиваються із занесених током [[кров]]і або [[лімфа|лімфи]] пухлинних клітин, [[метастаз]]и, а також вростання в [[бронхи]], [[легені]] і [[плевра|плевру]] пухлини з сусідніх органів і тканин.
 
=== Міжнародна класифікація ===
* Солідний рак з утворенням муцину
 
IV. ВеликоклітиннийКрупноклітинний рак:
* Гігантський.
* Світлоклітинний.
Т і S — преінвазивна карцинома (carcinoma in situ);
 
Т1 — пухлина не більш якбільше 3 см, оточена легеневою тканиною або вісцеральною плеврою, без видимої [[інвазія|інвазії]] проксимально — долькового бронху при [[бронхоскопія|бронхоскопії]];
 
Т2 — пухлина більша 3 см або пухлина будь-якого розміру, яка супроводжується [[ателектаз]]ом частки або [[обструктивна пневмонія|обструктивною пневмонією]], яка розповсюджується на корінь легені. Проксимальний край пухлини розташовується не менше ніж за 2 см від каріни;
'''При периферійному раку''' ранніми симптомами є: [[кашель]] (спочатку сухий, потім з незначним харкотинням), біль в грудях на стороні ураження (60 — 70 %).
 
В міру прогресування процесу в клініці захворювання з'являються симптоми, зв'язані з ураженням великих ділянок бронхо-легеневоїбронхолегеневої тканини, проростанням в органи [[середостіння]], грудної стінки, [[діафрагма|діафрагми]], розвитком специфічних [[плеврит]]ів, розпадом пухлини, з виявленням [[метастаз]]ів, наростанням пухлинної інтоксикації. Інколи прямими клінічними ознаками раку легень є збільшені лімфовузли надключичних ділянок, [[параліч]] гортані у зв'язку з ураженням [[Зворотний гортанний нерв|зворотного нерва]], поява метастазів в підшкірній клітковині, патологічні [[переломи кісток]]. Особливе місце в клініці раку легень займають ''[[Паранеопластичний синдром|перанеопластичні синдроми]]'', які можуть спостерігатися на початкових етапах росту пухлини, остеоартропатії, синдром «барабанних паличок», [[гінекомастія]], [[ревматоїдний синдром]], [[гіперкальціємія]], [[гіпонатріємія]], що зв'язано з продукцією при раку легень гормоноподібних речовин.
 
Рентгенологічне дослідження навіть при безсимптомному перебігу дозволяє запідозрити пухлинний процес: виявляють пухлинні вогнища, ознаки порушення бронхіальної прохідності, симптоми вторинних пневмонічних змін навколо пухлини в легеневій тканині, збільшені лімфатичні вузли в корені легень і середостінні.
* Торакоскопія дозволяє виключити метастатичне пораження плеври, полегшує диференціальну діагностику з мезотеліомою плеври.
 
При лікуванні хворих з раком необхідна чітка гістологічна або цитологічна діагностика. УВ складних для діагностики випадках певне значення має систематичне дослідження харкотиння на атипові клітини. Завершальною процедурою у випадку неясного діагнозу в окремих випадках стає діагностична [[торакотомія]].
[[Файл:Thorax CT peripheres Brronchialcarcinom li OF.jpg|thumb|left|КТ-сканування, на якому показана ракове новоутворення у лівій легені.]]
 
 
=== Диференційний діагноз ===
Диференційний діагноз раку легень слід проводити з '''доброякісними пухлинами''' [[туберкулома|туберкуломою]], [[кіста легень|кістою легень]]. Для доброякісних пухлин легень характерний непомітний, безсимптомний початок хвороби, відсутність загальної слабості, задишки, болюболей у грудях і лише пізніше з'являютьсяпоявляється ознаки стискання інших органів. Гематологічні зміни на відміну від раку легень відсутні.
* Рентгенологічно виявляються округла тінь з рівними контурами, лімфатичні вузли не збільшені. Ріст дуже повільний або відсутній.
* Цитологічно на відміну від раку легень, при якому виявляють атипові та ракові клітини в харкотинні, і в пунктаті при доброякісних пухлинах легень виявляють однотипні клітини, мономорфність структури клітин, [[мітоз]]и відсутні.
* Комплексні методи лікування
 
При не '''дрібноклітинному раку легень''' основний метод лікування — [[хірургічне втручання]]. Воно показане при І-ІІ стадіях хвороби і полягаєзаключається в проведені [[пневмектомія|пневмонектомії]], [[лобектомія|лобектомії]], або розширених операціях. В ряді випадків покращити результати лікування хворих раком легень дозволяє передопераційна і післяопераційна [[променева терапія]]. Її використовують у хворих з ІІ-ІІІ стадією пухлинного процесу. Проведення комбінованого лікування з включенням променевої терапії обгрутовано високою частотою нерадикальних операцій.
 
[[хіміотерапія|Хіміотерапію]] при не дрібноклітинному раку легень застосовують при відмові хворого від інших методів лікування або неможливості їх проведення через розповсюдженість процесу, а також при рецидивах хвороби, коли інші методи лікування вичерпані. Використовуються комбінації активних стосовнопо відношенню до раку легень препаратів метотрексату, андріаміцину, циклофосфану, цисплетіну, прокарбазину, фторурацилу, мітоміцину — С, вінкристіну. Поєднання променевої і хіміотерапії при недрібноклітинному раку легень застосовують протягом ряду років.
 
При дрібноклітинному раку легень хірургічне лікування застосовують обмежено. Лікування починають з променевої терапії або комбінованого лікування (опромінення і поліхіміотерапія). При місцево — розповсюджених формах лікування починають з поліхіміотерапії, а потім підключають променеву терапію. У випадках генералізації і [[дисемінація|дисемінації]] процесу основним методом є поліхіміотерапія.
 
Поліхіміотерапія дрібноклітинного раку легень повинна бути інтенсивною і тривалою. Найефективніші препарати є етопозид, вінкристін, натулан, ембіхін, метотрексат, циклофосфан, гексаметилмеланін, адріаміцин, мітоміцин — C, CCNU, цисплатин. Після досягнення ремісії необхідна підтримнапідтримуюча терапія, яка проводиться протягом 1-2 років. УВ стадії ремісії має сенс застосувати [[імуномодулятори]]: тимозин, Т-активін, левамізол.
 
У хворих з досягнутою ремісією показане профілактичне опромінення головного мозку, що обумовлено великою частотою мікрометастазів (у 25-60 %), які до певного часу при клініко — рентгенологічному досліджені не виявляються, а цитостатики у зв'язку з наявністю [[гематоенцефалічний бар'єр|гематоенцефалічного бар'єру]] не завжди можуть припинити їх розвиток.