Відмінності між версіями «Ратуша»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (r2.7.2) (робот змінив: pt:Paços do concelho; косметичні зміни)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
Слово о полку Ігоревім» — геніальний витвір києво - руського письменства. Цей твір стоїть поруч з такими пам'ятками, як індійський та іранський епос, англійський епос «Беовульф», французька «Пісня про Роланда», німецька «Пісня про Нібелунгів». Створене напередодні татарського лихоліття, воно перейняте тривогою за долю України-Русі, сповнене глибоким патріотичним почуттям.
[[Файл:Lwów - Ratusz.jpg|міні|250 px|Ратуша у [[Львівська ратуша|Львові]]]]
 
'''Ратуша''' (від {{lang-pl|Ratusz}}; {{lang-de|Rathaus}}) — в Європі будівля міського [[самоврядування]].
 
   
  +
Князь Ігор — головний герой пам'ятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. Не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь Ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. Незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути». Ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з Дону». Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище».
== Суспільна інституція ==
 
З [[12 століття|XII ст.]] — після надання [[Гайнріх "Лев"|Гайнріхом "Левом"]] місту [[Любек]]у у [[1160]] прав та привілеїв "вільного міста" ({{lang-de|-"Freie Stadt"}}; див. : "Любецьке право" {{lang-de|"Lübisches Recht"}}) — орган міського самоврядування в Західній і Центральній [[Європа|Європі]]. Після надання в [[15 століття|XV ст.]] [[Місто|містам]] [[магдебурзьке право|магдебурзького права]] ({{lang-de|Magdeburger Recht}}) перетворені на [[магістрат]]и.
 
   
  +
Другого дня хоробро билися Ігор та Всеволод. Битва була жорстокою, сили були нерівні. Князі Святослав Ольгович і десятилітній син Ігоря Олег загинули: «молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою там заволоклися і в морі потонули». Князя Ігоря було взято у полон.
В [[Україна|Україні]] [[14 століття|XIV]]—[[17 століття|XVIII]] ст. — назва органу міського самоврядування в містах, які не мали [[Магдебурзьке право|магдебурзького права]]. Такі міста називалися ''ратушними'' — на відміну від ''магістратських'', що мали магдебургію, значно ширші адміністративно-судові та господарчі права й краще розбудований апарат самоуправи.
 
   
  +
Епізод утечі Ігоря з неволі надзвичайно поетичний, емоційний, напружений. Йому передували вагання князя: «Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поле мірить од великого Дону до малого Дінця». Природа наче відгукується на мольбу Ярославни, всієї Руської землі й допомагає князю: «Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ просвічають».
Ратушні міста зазвичай мали тільки [[війт]]а й 1-2 [[бурмістр]]ів, які фактично залежали від місцевої державної (старостинської) (на [[Гетьманщина|Гетьманщині]] — від козацької) адміністрації або від [[дідич]]ів. Як органи місцевого самоврядування ратуші зберігалися в містах Лівобережної України до [[1785]] р., коли були замінені міськими [[дума (міське самоврядування)|дума]]ми.
 
   
  +
Услід Ігорю помчали половецькі хани Гзак і Кончак. Картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках: князь «на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим вовком... Полетів соколом над млою...»
== Споруда ==
 
   
  +
Даремно переживав Ігор. Русичі радіють поверненню князя: «Землі раді І городи веселі». Так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських лніщей.
Споруда, в якій перебувала міська влада — зазвичай чотирикутна в плані та з [[Вежа|вежею]], що інколи стоїть окремо. Як правило, була одним із найважливіших громадських (зазвичай пишно збудованих і оздоблених) будинків міста (наприклад, у [[Ратуша (Вільнюс)|Вільнюсі]]).
 
   
  +
«Слово о полку Ігоревім» пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об'єднатися перед навалою ворога, перетворити Київську Русь на могутню монолітну централізовану державу. Утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя, найдорожчого духовного скарбу нашого народу — «Слова о полку Ігоревім».
В українських містах перші ратуші постали у [[14 століття|XIV ст.]] (наприклад, у [[Дрогобицька ратуша|Дрогобичі]], [[Львівська ратуша|Львові]]). Найстаріші ратуші збереглися у [[Самбір|Самборі]] ([[1668]]), [[Бучацька ратуша|Бучач]]і ([[1751]]), [[Будинок польського магістрату|Кам'янці-Подільському]] (XIV-XVI ст.).
 
 
З ратуш, побудованих у [[19 століття|XIX ст.]], найгарніші — у [[Харків|Харкові]], [[Полтава|Полтаві]], [[Львів|Львові]], [[Чернівці|Чернівцях]].
 
 
Найвища в Україні ратушова вежа — [[Львівська ратуша|львівська]]. Її висота — 65 метрів.
 
 
== Ратуші міст України ==
 
<gallery>
 
Зображення:Berezhany 143.jpg|[[Бережанська ратуша]]
 
Зображення:Lwów - Ratusz.jpg|Ратуша у [[Львівська ратуша|Львові]]
 
Зображення:Townhall ivano-frankivsk.jpg|Ратуша в [[Ратуша (Івано-Франківськ)|Івано-Франківську]]
 
Зображення:Ua butschatsch rathaus.jpg|[[Бучацька ратуша]]
 
Зображення:Kolomiya town hall1.JPG|[[Коломийська ратуша]]
 
</gallery>
 
 
== Література ==
 
{{Commons2|City hall|Ратуша}}
 
* {{ЕУ}}
 
* [http://www.ji.lviv.ua/n36texts/rybchynskyj1.htm Олег Рибчинський. Міські ратуші]
 
* Зображення будівель ратуш на зарисовках [[Наполеон Орда|Наполеона Орди]] у містах [[Паволоч]] і [[Умань]] (1870-ті роки). – Muzeum Narodowe. Krakow. – III-r. a. 2862 (Teka Ukraina).
 
* Рычков П.А. Градостроительная эволюция Станислава в XVII-XIX вв. // Архитектурное наследство. – Москва. 1996, № 41. – С. 83.
 
{{Ратуші України}}
 
 
[[Категорія:Громадські споруди]]
 
[[Категорія:Ратуші України]]
 
[[Категорія:Самоврядування]]
 
[[Категорія:Середні віки]]
 
[[Категорія:Історія Європи]]
 
[[Категорія:Історія України]]
 
[[Категорія:Історія права]]
 
 
[[an:Casa d'a Villa]]
 
[[be:Ратуша]]
 
[[be-x-old:Ратуша]]
 
[[br:Ti-kêr]]
 
[[cs:Radnice]]
 
[[da:Rådhus]]
 
[[de:Rathaus]]
 
[[en:Seat of local government]]
 
[[eo:Urbodomo]]
 
[[es:Cámara Municipal]]
 
[[et:Raekoda]]
 
[[eu:Udaletxe]]
 
[[fi:Raatihuone]]
 
[[fr:Mairie]]
 
[[frp:Mèrie]]
 
[[fy:Gemeentehûs]]
 
[[id:Balai kota]]
 
[[it:Municipio]]
 
[[ja:役所]]
 
[[ko:지방 관청]]
 
[[la:Buleuterium]]
 
[[lt:Rotušė]]
 
[[mk:Ратхаус]]
 
[[nl:Gemeentehuis]]
 
[[nn:Rådhus]]
 
[[no:Rådhus]]
 
[[pl:Ratusz]]
 
[[pt:Paços do concelho]]
 
[[ru:Ратуша]]
 
[[simple:City and town halls]]
 
[[sk:Radnica]]
 
[[sl:Rotovž]]
 
[[sv:Rådhus]]
 
[[szl:Ratuż]]
 
[[tl:City Hall]]
 
[[ur:ٹاؤن ہال]]
 
[[vls:Gemêentuus]]
 
[[zh:地方政府大樓]]
 

Версія за 08:54, 24 жовтня 2011

Слово о полку Ігоревім» — геніальний витвір києво - руського письменства. Цей твір стоїть поруч з такими пам'ятками, як індійський та іранський епос, англійський епос «Беовульф», французька «Пісня про Роланда», німецька «Пісня про Нібелунгів». Створене напередодні татарського лихоліття, воно перейняте тривогою за долю України-Русі, сповнене глибоким патріотичним почуттям.

Князь Ігор — головний герой пам'ятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. Не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь Ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. Незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути». Ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з Дону». Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище».

Другого дня хоробро билися Ігор та Всеволод. Битва була жорстокою, сили були нерівні. Князі Святослав Ольгович і десятилітній син Ігоря Олег загинули: «молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою там заволоклися і в морі потонули». Князя Ігоря було взято у полон.

Епізод утечі Ігоря з неволі надзвичайно поетичний, емоційний, напружений. Йому передували вагання князя: «Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поле мірить од великого Дону до малого Дінця». Природа наче відгукується на мольбу Ярославни, всієї Руської землі й допомагає князю: «Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ просвічають».

Услід Ігорю помчали половецькі хани Гзак і Кончак. Картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках: князь «на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим вовком... Полетів соколом над млою...»

Даремно переживав Ігор. Русичі радіють поверненню князя: «Землі раді І городи веселі». Так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських лніщей.

«Слово о полку Ігоревім» пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об'єднатися перед навалою ворога, перетворити Київську Русь на могутню монолітну централізовану державу. Утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя, найдорожчого духовного скарбу нашого народу — «Слова о полку Ігоревім».