Рауль Леоні: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
StarDeg (обговорення | внесок) |
User532 (обговорення | внесок) м (уточнення) |
||
| Рядок 46: | Рядок 46: | ||
Упродовж правління Леоні започаткував важливі проекти: розвиток [[Важка промисловість|важкої промисловості]] в [[Гаяна|Гаяні]] (гідроелектроенергетика, залізо та сталь), відкриття Робітничого банку, а також будівництво дорожньої інфраструктури (автотраси, магістралі, мости — найважливіший з них перетинає [[Оріноко]]). Також відбулись важливі зміни в робітничій та соціальній галузях: профспілки набули ширших прав і повноважень, було змінено систему соціального забезпечення. Леоні спробував реформувати податкову систему, проте його стримала коаліція лівих та правих політиків, які відкрито відстоювали інтереси [[Нафта|нафтових]] компаній. |
Упродовж правління Леоні започаткував важливі проекти: розвиток [[Важка промисловість|важкої промисловості]] в [[Гаяна|Гаяні]] (гідроелектроенергетика, залізо та сталь), відкриття Робітничого банку, а також будівництво дорожньої інфраструктури (автотраси, магістралі, мости — найважливіший з них перетинає [[Оріноко]]). Також відбулись важливі зміни в робітничій та соціальній галузях: профспілки набули ширших прав і повноважень, було змінено систему соціального забезпечення. Леоні спробував реформувати податкову систему, проте його стримала коаліція лівих та правих політиків, які відкрито відстоювали інтереси [[Нафта|нафтових]] компаній. |
||
1 грудня 1968 року на президентських виборах перемогу здобув [[Рафаель Кальдера]] з [[КОПЕІ]], який отримав 29,1% голосів<ref>Dieter Nohlen (2005) ''Elections in the Americas: A data handbook, Volume II'', p555 {{ISBN|978-0-19-928358-3}}{{ref-en}}</ref>. 11 березня 1969 року Леоні відповідно до пакту Punto Fijo передав владу новообраному президенту. Вперше в історії Венесуели як незалежної держави передачу було здійснено мирним шляхом чинною владою |
1 грудня 1968 року на президентських виборах перемогу здобув [[Рафаель Кальдера]] з [[КОПЕІ]], який отримав 29,1% голосів<ref>Dieter Nohlen (2005) ''Elections in the Americas: A data handbook, Volume II'', p555 {{ISBN|978-0-19-928358-3}}{{ref-en}}</ref>. 11 березня 1969 року Леоні відповідно до пакту Punto Fijo передав владу новообраному президенту. Вперше в історії Венесуели як незалежної держави передачу було здійснено мирним шляхом чинною владою представнику опозиції, що переміг на виборах. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 10:28, 7 грудня 2017
| Рауль Леоні Raúl Leoni | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 13 березня 1964 — 11 березня 1969 року | |||
| Попередник: | Ромуло Бетанкур | ||
| Наступник: | Рафаель Кальдера | ||
| Народження: |
26 квітня 1905 Болівар, Венесуела | ||
| Смерть: |
5 липня 1972 (67 років) Нью-Йорк, США | ||
| Країна: | Венесуела | ||
| Релігія: | Католицизм | ||
| Освіта: | Центральний університет Венесуели | ||
| Партія: | Acción Democrática | ||
| Шлюб: | Carmen América Fernándezd | ||
| Автограф: | 
| ||
| Нагороди: |  | ||
.svg){kind=small}
Рауль Леоні Отеро (26 квітня 1905 — 5 липня 1972) — президент Венесуели з 1964 до 1969 року.
Походження
Леоні народився в селищі Ель-Мантеко, Болівар, син масона, уродженця Корсики. Закінчив Центральний університет Венесуели в Каракасі, отримавши диплом юриста.
На посту президента
Леоні прийшов до влади 13 березня 1964 року, замінивши на посту президента Ромуло Бетанкура, свого однопартійця.
Первинно Леоні сформував кабінет з малою кількістю своїх однопартійців, а більшість портфелів роздав незалежним політикам. Пізніше, в листопаді 1964 року Леоні ініціював перемовини з лідерами політичних партій, щоб зберегти дух пакту Punto Fijo[en], укладеного в 1958 році. В результаті було сформовано новий кабінет, проте він існував тільки 16 місяців.
Упродовж правління Леоні започаткував важливі проекти: розвиток важкої промисловості в Гаяні (гідроелектроенергетика, залізо та сталь), відкриття Робітничого банку, а також будівництво дорожньої інфраструктури (автотраси, магістралі, мости — найважливіший з них перетинає Оріноко). Також відбулись важливі зміни в робітничій та соціальній галузях: профспілки набули ширших прав і повноважень, було змінено систему соціального забезпечення. Леоні спробував реформувати податкову систему, проте його стримала коаліція лівих та правих політиків, які відкрито відстоювали інтереси нафтових компаній.
1 грудня 1968 року на президентських виборах перемогу здобув Рафаель Кальдера з КОПЕІ, який отримав 29,1% голосів[1]. 11 березня 1969 року Леоні відповідно до пакту Punto Fijo передав владу новообраному президенту. Вперше в історії Венесуели як незалежної держави передачу було здійснено мирним шляхом чинною владою представнику опозиції, що переміг на виборах.
Примітки
- ↑ Dieter Nohlen (2005) Elections in the Americas: A data handbook, Volume II, p555 ISBN 978-0-19-928358-3(англ.)
Джерела
- Much of the content of this article comes from the equivalent Spanish-language Wikipedia article. The following references are cited by that Spanish-language article:
- Polar Foundation
- Біографія
- Interview to Raúl Leoni by Miguel Otero Silva
|
