Відмінності між версіями «Рауль Леоні»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 32: Рядок 32:
   
 
== Походження ==
 
== Походження ==
Леоні народився в селищі Ель-Мантеко, [[Болівар (штат Венесуели)|Болівар]], син масона, уродженця [[Корсика|Корсики]]. Закінчив [[Центральний університет Венесуели]] в [[Каракас]]і, отримавши диплом юриста.
+
Леоні народився в селищі Ель-Мантеко, [[Болівар (штат Венесуели)|Болівар]], син масона, уродженця [[Корсика|Корсики]]. Закінчив [[Центральний університет Венесуели]] в [[Каракас]]і, здобувши диплом юриста.
   
== На посту президента ==
+
== На посаді президента ==
 
[[Файл:Raúl Leoni and Doña Menca.jpg|thumb|left|200px|Пам'ятник Леоні та його дружині, [[Сьюдад-Болівар]], [[Венесуела]]]]
 
[[Файл:Raúl Leoni and Doña Menca.jpg|thumb|left|200px|Пам'ятник Леоні та його дружині, [[Сьюдад-Болівар]], [[Венесуела]]]]
Леоні прийшов до влади [[13 березня]] 1964 року, замінивши на посту президента [[Ромуло Бетанкур]]а, свого однопартійця.
+
Леоні прийшов до влади [[13 березня]] 1964 року, замінивши на посаді президента [[Ромуло Бетанкур]]а, свого однопартійця.
   
 
Первинно Леоні сформував кабінет з малою кількістю своїх однопартійців, а більшість портфелів роздав незалежним політикам. Пізніше, в листопаді 1964 року Леоні ініціював перемовини з лідерами політичних партій, щоб зберегти дух пакту {{нп|Pacto de Punto Fijo|''Punto Fijo''|en|Pacto de Punto Fijo}}, укладеного в 1958 році. В результаті було сформовано новий кабінет, проте він існував тільки 16 місяців.
 
Первинно Леоні сформував кабінет з малою кількістю своїх однопартійців, а більшість портфелів роздав незалежним політикам. Пізніше, в листопаді 1964 року Леоні ініціював перемовини з лідерами політичних партій, щоб зберегти дух пакту {{нп|Pacto de Punto Fijo|''Punto Fijo''|en|Pacto de Punto Fijo}}, укладеного в 1958 році. В результаті було сформовано новий кабінет, проте він існував тільки 16 місяців.
Рядок 42: Рядок 42:
 
Упродовж правління Леоні започаткував важливі проекти: розвиток [[Важка промисловість|важкої промисловості]] в [[Гаяна|Гаяні]] (гідроелектроенергетика, залізо та сталь), відкриття Робітничого банку, а також будівництво дорожньої інфраструктури (автотраси, магістралі, мости — найважливіший з них перетинає [[Оріноко]]). Також відбулись важливі зміни в робітничій та соціальній галузях: профспілки набули ширших прав і повноважень, було змінено систему соціального забезпечення. Леоні спробував реформувати податкову систему, проте його стримала коаліція лівих та правих політиків, які відкрито відстоювали інтереси [[Нафта|нафтових]] компаній.
 
Упродовж правління Леоні започаткував важливі проекти: розвиток [[Важка промисловість|важкої промисловості]] в [[Гаяна|Гаяні]] (гідроелектроенергетика, залізо та сталь), відкриття Робітничого банку, а також будівництво дорожньої інфраструктури (автотраси, магістралі, мости — найважливіший з них перетинає [[Оріноко]]). Також відбулись важливі зміни в робітничій та соціальній галузях: профспілки набули ширших прав і повноважень, було змінено систему соціального забезпечення. Леоні спробував реформувати податкову систему, проте його стримала коаліція лівих та правих політиків, які відкрито відстоювали інтереси [[Нафта|нафтових]] компаній.
   
1 грудня 1968 року на президентських виборах перемогу здобув [[Рафаель Кальдера]] з [[КОПЕІ]], який отримав 29,1% голосів<ref>Dieter Nohlen (2005) ''Elections in the Americas: A data handbook, Volume II'', p555 {{ISBN|978-0-19-928358-3}}{{ref-en}}</ref>. 11&nbsp;березня 1969 року Леоні відповідно до пакту Punto Fijo передав владу новообраному президенту. Вперше в історії Венесуели як незалежної держави передачу було здійснено мирним шляхом чинною владою представнику опозиції, що переміг на виборах.
+
1 грудня 1968 року на президентських виборах перемогу здобув [[Рафаель Кальдера]] з [[КОПЕІ]], який здобув 29,1% голосів<ref>Dieter Nohlen (2005) ''Elections in the Americas: A data handbook, Volume II'', p555 {{ISBN|978-0-19-928358-3}}{{ref-en}}</ref>. 11&nbsp;березня 1969 року Леоні відповідно до пакту Punto Fijo передав владу новообраному президенту. Вперше в історії Венесуели як незалежної держави передачу було здійснено мирним шляхом чинною владою представнику опозиції, що переміг на виборах.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Поточна версія на 05:34, 3 березня 2021

Рауль Леоні
Raúl Leoni
Рауль Леоні
Прапор
53-й Президент Венесуели
13 березня 1964 — 11 березня 1969 року
Попередник: Ромуло Бетанкур
Наступник: Рафаель Кальдера
 
Народження: 26 квітня 1905(1905-04-26)[1][2]
Болівар, Венесуела
Смерть: 5 липня 1972(1972-07-05)[3][2] (67 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[3]
Країна: Венесуела
Релігія: Католицизм
Освіта: Центральний університет Венесуели
Партія: Acción Democrática
Шлюб: Carmen América Fernándezd
Автограф: Raúl Leoni firma.jpg
Нагороди:
кавалер Великого хреста на ланцюгу ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Рауль Леоні Отеро (26 квітня 1905 — 5 липня 1972) — президент Венесуели з 1964 до 1969 року.

Походження[ред. | ред. код]

Леоні народився в селищі Ель-Мантеко, Болівар, син масона, уродженця Корсики. Закінчив Центральний університет Венесуели в Каракасі, здобувши диплом юриста.

На посаді президента[ред. | ред. код]

Пам'ятник Леоні та його дружині, Сьюдад-Болівар, Венесуела

Леоні прийшов до влади 13 березня 1964 року, замінивши на посаді президента Ромуло Бетанкура, свого однопартійця.

Первинно Леоні сформував кабінет з малою кількістю своїх однопартійців, а більшість портфелів роздав незалежним політикам. Пізніше, в листопаді 1964 року Леоні ініціював перемовини з лідерами політичних партій, щоб зберегти дух пакту Punto Fijo[en], укладеного в 1958 році. В результаті було сформовано новий кабінет, проте він існував тільки 16 місяців.

Упродовж правління Леоні започаткував важливі проекти: розвиток важкої промисловості в Гаяні (гідроелектроенергетика, залізо та сталь), відкриття Робітничого банку, а також будівництво дорожньої інфраструктури (автотраси, магістралі, мости — найважливіший з них перетинає Оріноко). Також відбулись важливі зміни в робітничій та соціальній галузях: профспілки набули ширших прав і повноважень, було змінено систему соціального забезпечення. Леоні спробував реформувати податкову систему, проте його стримала коаліція лівих та правих політиків, які відкрито відстоювали інтереси нафтових компаній.

1 грудня 1968 року на президентських виборах перемогу здобув Рафаель Кальдера з КОПЕІ, який здобув 29,1% голосів[4]. 11 березня 1969 року Леоні відповідно до пакту Punto Fijo передав владу новообраному президенту. Вперше в історії Венесуели як незалежної держави передачу було здійснено мирним шляхом чинною владою представнику опозиції, що переміг на виборах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Find a Grave — 1995.
  2. а б Munzinger-Archiv — 1913.
  3. а б Леони Рауль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Dieter Nohlen (2005) Elections in the Americas: A data handbook, Volume II, p555 ISBN 978-0-19-928358-3(англ.)

Джерела[ред. | ред. код]