Відмінності між версіями «Рауль Леоні»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14))
м (вилучено Категорія:Президенти Венесуели за допомогою HotCat)
Рядок 60: Рядок 60:
   
 
{{DEFAULTSORT:Леоні Рауль}}
 
{{DEFAULTSORT:Леоні Рауль}}
[[Категорія:Президенти Венесуели]]
 
 
[[Категорія:Випускники Центрального університету Венесуели]]
 
[[Категорія:Випускники Центрального університету Венесуели]]

Версія за 11:12, 31 жовтня 2019

Рауль Леоні
Raúl Leoni
Рауль Леоні
Прапор
53-й Президент Венесуели
13 березня 1964 — 11 березня 1969 року
Попередник: Ромуло Бетанкур
Наступник: Рафаель Кальдера
 
Народження: 26 квітня 1905(1905-04-26)
Болівар, Венесуела
Смерть: 5 липня 1972(1972-07-05) (67 років)
Нью-Йорк, США
Країна: Венесуела
Релігія: Католицизм
Освіта: Центральний університет Венесуели
Партія: Acción Democrática
Шлюб: Carmen América Fernándezd
Автограф: Raúl Leoni firma.jpg
Нагороди:
кавалер Великого хреста на ланцюгу ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Рауль Леоні Отеро (26 квітня 1905 — 5 липня 1972) — президент Венесуели з 1964 до 1969 року.

Походження

Леоні народився в селищі Ель-Мантеко, Болівар, син масона, уродженця Корсики. Закінчив Центральний університет Венесуели в Каракасі, отримавши диплом юриста.

На посту президента

Пам'ятник Леоні та його дружині, Сьюдад-Болівар, Венесуела

Леоні прийшов до влади 13 березня 1964 року, замінивши на посту президента Ромуло Бетанкура, свого однопартійця.

Первинно Леоні сформував кабінет з малою кількістю своїх однопартійців, а більшість портфелів роздав незалежним політикам. Пізніше, в листопаді 1964 року Леоні ініціював перемовини з лідерами політичних партій, щоб зберегти дух пакту Punto Fijo[en], укладеного в 1958 році. В результаті було сформовано новий кабінет, проте він існував тільки 16 місяців.

Упродовж правління Леоні започаткував важливі проекти: розвиток важкої промисловості в Гаяні (гідроелектроенергетика, залізо та сталь), відкриття Робітничого банку, а також будівництво дорожньої інфраструктури (автотраси, магістралі, мости — найважливіший з них перетинає Оріноко). Також відбулись важливі зміни в робітничій та соціальній галузях: профспілки набули ширших прав і повноважень, було змінено систему соціального забезпечення. Леоні спробував реформувати податкову систему, проте його стримала коаліція лівих та правих політиків, які відкрито відстоювали інтереси нафтових компаній.

1 грудня 1968 року на президентських виборах перемогу здобув Рафаель Кальдера з КОПЕІ, який отримав 29,1% голосів[1]. 11 березня 1969 року Леоні відповідно до пакту Punto Fijo передав владу новообраному президенту. Вперше в історії Венесуели як незалежної держави передачу було здійснено мирним шляхом чинною владою представнику опозиції, що переміг на виборах.

Примітки

  1. Dieter Nohlen (2005) Elections in the Americas: A data handbook, Volume II, p555 ISBN 978-0-19-928358-3(англ.)

Джерела