Відмінності між версіями «Рачинські»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
 
Рядок 26: Рядок 26:
   
 
Цей рід користувався гербом [[Ястшембець (герб)|Ястшембець]].
 
Цей рід користувався гербом [[Ястшембець (герб)|Ястшембець]].
  +
 
== Примітки ==
  +
{{reflist}}
   
 
==Джерела==
 
==Джерела==
Рядок 31: Рядок 34:
 
* Гербовое дело графов Рачинских Департамента Герольдии Правительствующего Сената 1848 г. РГИА, [http://gerbovnik.ru/arms/857 ф.1343, оп.28, д.840]
 
* Гербовое дело графов Рачинских Департамента Герольдии Правительствующего Сената 1848 г. РГИА, [http://gerbovnik.ru/arms/857 ф.1343, оп.28, д.840]
 
* {{Книга:Gajl T.: Polish Armorial Middle Ages to 20th Century|ссылка= http://gajl.wielcy.pl/herby_nazwiska.php?lang=en&herb=raczynski}}
 
* {{Книга:Gajl T.: Polish Armorial Middle Ages to 20th Century|ссылка= http://gajl.wielcy.pl/herby_nazwiska.php?lang=en&herb=raczynski}}
 
 
==Примітки==
 

Поточна версія на 05:18, 1 серпня 2020

Рачинські (польс. Raczynski) — дворянський та графський рід гербу Рачинських, різновиду гербу Наленч, відомий на Волині ще у XV столітті.

Є три роди Рачинських, з яких лише один занесений до книги гербів:
1. Рачинські, гербу Наленч, які володіли землями на Волині у XV столітті (гербовник. Частина VI. № 107). До цього роду належать графи Рачинські.
2. Рачинські, гербу Ястшембець, започатковані на Волині у XVII столітті (у гербовник не занесені).
3. Рачинські, гербу Слєповрон, започатковані у Литві в XVII столітті (у гербовник не занесені) [1]

Герб роду Рачинських

Польща[ред. | ред. код]

Рід походить з Великопольщі ще з XIII століття. Михайло-Казимир Рачинський († 1738) був воєводою калиським і познанським і двічі - послом у Відні. Його внук Казимир (1739-1824) - маршал надвірний коронний і маршал Постійної Ради, генерал великопольський, граф. Титул графа був присвоєний Казимиру в Пруссія 6 липня 1798 року. Казимир не залишив спадкоємця чоловічої статі, але його онук по материнській лінії, Едвард Рачинський (1786-1845), отримав підтвердження титулу в 1824 році[2].

Внук Едварда Рачинського, Едвард Александер Рачинський (1847-1926) - польський колекціонер, меценат, мандрівник. Його сини:

Польські гілки Рачинських занесені у родовідні книги Віленської, Вітебської, Волинської, Мінської, Подільської і Санкт-Петербурзької губерній.

Росія[ред. | ред. код]

Ян Рачинський отримав від Владислава IV землі у Більському повіті; його діти, Данило і Ян, стали підданими Росії у 1656 р. До цього роду, занесеному в VI частину родовідної дворянської книги Смоленської губернії, належать таємний радник Антон Михайлович Рачинський (1769-1825), його син Олександр Антонович Рачинський (1799-1866), капітан Муромського піхотного полку, і його сини Рачинський Сергій Олександрович (1833-1902) і Рачинський Констянтин Олександрович (1838-1909), обидва професори Московського університету. Герб роду Рачинських занесено у Частину 6 Загального гербовника дворянських родів Всеросійської імперії (ст. 107). Родовим "гніздом" Рачинських у Росії було помістя Татєво.

Гетьманщина[ред. | ред. код]

Нащадки Івана Рачинського і його внука Андрія Андрійовича Рачинського, колезького радника (XVIII ст.)

Цей рід користувався гербом Ястшембець.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сост. граф Александр Бобринский. Дворянские роды, внесенные в Общий Гербовник Всероссийской Империи: в 2-х т. – СПб, тип. М. М. Стасюлевича, 1890. Автор: Бобринский, Александр Алексеевич (1823—1903). Часть I. Рачинские и графы Рачинские. стр. 490-491.
  2. Juliusz Karol Ostrowski: Księga herbowa rodów polskich. Warszawa: Główny skład Księgarnia Antykwarska B. Bolcewicza, s. 298 data= 1897., z tym, że dla Kazimierza podaje Ostrowski dzikich mężów z maczugami i brak dewizy. Rok 1824 dla Edwarda pochodzi od Gajla

Джерела[ред. | ред. код]

  • Долгоруков П. В.: Российская родословная книга|3|236 — СПб. : Типография Э. Веймара, 1856. — Т. 3. — С. 236.
  • Гербовое дело графов Рачинских Департамента Герольдии Правительствующего Сената 1848 г. РГИА, ф.1343, оп.28, д.840
  • Gajl T.. Polish Armorial Middle Ages to 20th Century. — Gdańsk : L&L, 2007. — ISBN 978-83-60597-10-1.(пол.)