Раґенфред: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (вікіфікація)
Немає опису редагування
 
(Не показано 4 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 2: Рядок 2:
|ім'я =Раґенфред
|ім'я =Раґенфред
|оригінал імені =Ragenfred
|оригінал імені =Ragenfred
|інші імена =
|інші імена =
|псевдонім =
|псевдонім =
|прізвисько =
|прізвисько =
|жінка =<!-- будь-яке значення, якщо жінка -->
|зображення =
|зображення =
|розмір =200px
|розмір =200px
Рядок 24: Рядок 23:
|суспільний стан =
|суспільний стан =
|діяльність =
|діяльність =
|титул =
|титул = герцог
|посада =мажордом Нейстрії
|посада =мажордом Нейстрії
|військове звання =
|військове звання =
Рядок 30: Рядок 29:
|статки =
|статки =
|термін =714—720 роки
|термін =714—720 роки
|попередник =[[Теодальд]]
|попередник =[[Теодоальд]]
|наступник =[[Карл Мартел]]
|наступник =[[Карл Мартел]]
|партія =
|партія =
Рядок 40: Рядок 39:
|родичі =
|родичі =
|дружина =
|дружина =
|чоловік =
|діти =
|діти =
|автограф =
|автограф =
Рядок 53: Рядок 51:
|примітки =
|примітки =
}}
}}
'''Раґенфред (Раґамфред, Раґанфрід)''' (д/н&nbsp;— [[731]])&nbsp;— [[мажордом]] [[Нейстрія|Нейстрії]] в [[714]]—718 роках.
'''Раґенфред (Раґамфред, Раґанфрід)''' (д/н&nbsp;— [[731]])&nbsp;— [[мажордом]] [[Нейстрія|Нейстрії]] в [[714]]—[[718]] роках, герцог [[Анже]]ра (719—731).


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Походив зі знатного роду, резиденцією якого було місто [[Вексен]]. Король Дагоберт III призначив його радником до уряду мажордома [[Теодоальд]]а, за якого через малолітсва керувала бабка Плектруда. Втім остання нехтувала порадами Раґенфреда. У 714 році під час повстання нейстрійської знаті його було обрано мажордомом Нейстрії на противагу Теодальду.
Походив зі знатного роду, резиденцією якого було місто [[Вексен]]. Король Дагоберт III призначив його радником до уряду мажордома [[Теодоальд]]а, за якого через малолітсво керувала бабка Плектруда. Втім остання нехтувала порадами Раґенфреда. У 714 році під час повстання нейстрійської знаті його було обрано мажордомом Нейстрії на противагу Теодоальду.


Новий мажордом уклав союз з [[Радбод]]ом, королем Фризії. Спільно вони розробили план наступу на сили Плектруди. У 715—716 роках Раґенфред і Радбод здобули над своїми противниками австразійцами дві перемоги&nbsp;— [[Битва при Комп'єні (715)|при Комп'єні]], де переміг Раґенфред, і при Кельні (перемога фризів). В результаті було захоплено скарбницю Австразії. також раґенфред змусив Плектурду визнати королем Нейстрії [[Хільперік II|Хільперіка II]].
Новий мажордом уклав союз з [[Радбод]]ом, королем Фризії. Спільно вони розробили план наступу на сили Плектруди. У 715—716 роках Раґенфред і Радбод здобули над своїми противниками австразійцами дві перемоги&nbsp;— [[Битва при Комп'єні (715)|при Комп'єні]], де переміг Раґенфред, і при Кельні (перемога фризів). В результаті було захоплено скарбницю Австразії. Також Раґенфред змусив Плектруду визнати королем Нейстрії [[Хільперік II|Хільперіка II]].


Втім вже в 716 році в битві на річці Амбла Раґенфред із союзниками були розбиті [[Карл Мартел|Карлом Мартеллом]], родичем Теодальда. У 717 і 719 роках Раґенфред і його нові союзники&nbsp;— король Хільперік II і герцог [[Одо Великий|Одо]], герцог Аквітанії,&nbsp;— зазнали ще дві поразки від війська Карла Мартелла: при Венсі і при Суасоні. Після цього Раґенфред втік до Анжера, де створив напівнезалежне від влади Карла Мартелла герцогство, яким керував до самої смерті.
Втім вже в 716 році в битві на річці Амбла Раґенфред із союзниками були розбиті [[Карл Мартел|Карлом Мартелом]], родичем Теодоальда. У 717 і 719 роках Раґенфред і його нові союзники&nbsp;— король Хільперік II і герцог Аквітанії [[Одо Великий]] зазнали ще двох поразок від війська Карла Мартела: при Венсі і при Суасоні. Після цього Раґенфред втік до [[Анже]]ра, де створив напівнезалежне від влади Карла Мартела герцогство, яким керував до самої смерті.


У 724 році підтримав повстання нейстрійської знаті проти Карла Мартела, але зазнав поразки. після цього відправив синів до двору Мартела як заручників. Натмоість отримав визнання як герцога Анжуйського. Помер в 731 році.
У 724 році підтримав повстання нейстрійської знаті проти Карла Мартела, але зазнав поразки. Після цього відправив синів до двору Мартела як заручників. Натомість отримав визнання як герцога [[Анже]]рського. Помер в 731 році.


== Джерела ==
== Джерела ==
Рядок 69: Рядок 67:


[[Категорія:Мажордоми]]
[[Категорія:Мажордоми]]
[[Категорія:Правителі Європи VIII століття]]

Поточна версія на 12:13, 23 червня 2022

Раґенфред
Ragenfred
Народився невідомо
Помер 731
Підданство Франкське королівство
Діяльність політик
Учасник Battle of Vincyd, Battle of Compiègned, Battle of Cologned, Battle of Amblèved і Battle of Soissonsd
Титул герцог
Посада мажордом Нейстрії
Термін 714—720 роки
Попередник Теодоальд
Наступник Карл Мартел

Раґенфред (Раґамфред, Раґанфрід) (д/н — 731) — мажордом Нейстрії в 714718 роках, герцог Анжера (719—731).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив зі знатного роду, резиденцією якого було місто Вексен. Король Дагоберт III призначив його радником до уряду мажордома Теодоальда, за якого через малолітсво керувала бабка Плектруда. Втім остання нехтувала порадами Раґенфреда. У 714 році під час повстання нейстрійської знаті його було обрано мажордомом Нейстрії на противагу Теодоальду.

Новий мажордом уклав союз з Радбодом, королем Фризії. Спільно вони розробили план наступу на сили Плектруди. У 715—716 роках Раґенфред і Радбод здобули над своїми противниками австразійцами дві перемоги — при Комп'єні, де переміг Раґенфред, і при Кельні (перемога фризів). В результаті було захоплено скарбницю Австразії. Також Раґенфред змусив Плектруду визнати королем Нейстрії Хільперіка II.

Втім вже в 716 році в битві на річці Амбла Раґенфред із союзниками були розбиті Карлом Мартелом, родичем Теодоальда. У 717 і 719 роках Раґенфред і його нові союзники — король Хільперік II і герцог Аквітанії Одо Великий зазнали ще двох поразок від війська Карла Мартела: при Венсі і при Суасоні. Після цього Раґенфред втік до Анжера, де створив напівнезалежне від влади Карла Мартела герцогство, яким керував до самої смерті.

У 724 році підтримав повстання нейстрійської знаті проти Карла Мартела, але зазнав поразки. Після цього відправив синів до двору Мартела як заручників. Натомість отримав визнання як герцога Анжерського. Помер в 731 році.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Josef Semmler: Zur pippinidisch-karolingischen Sukzessionskrise 714—723. In: Deutsches Archiv für Erforschung des Mittelalters Bd. 33 (1977), S. 1–36.
  • Rudolf Schieffer: Die Karolinger. 4., überarbeitete und erweiterte Auflage. Kohlhammer, Stuttgart 2006, ISBN 978-3-17-019099-3, S. 36–38, 44.