Революція

Ежен Делакруа, «Свобода, що веде народ»

Революція (від лат. revolutio — переворот, змінення, кардинальна зміна) — швидка радикальна зміна всієї самостійної органічної або неорганічної системи. Прикладом зазначеної системи є суспільство, людина, наукові знання, засоби виробництва, окреме тіло.

Революція, на відміну від реформи, змінює всю систему, а не окрему її частину, яка також може бути системою. Відповідно до того, яка система зазнає змін, кажуть про суспільну або політичну революцію, революцію в розвитку біологічного виду, революцію в якійсь науці, технічну революцію.

Поборника революційних змін, учасника революційного руху називають революціонер.

Походження терміну

Титульна сторінка «De revolutionibus orbium coelestium»

Слово «революція» є похідним від пізньолатинського «revolutio» — в значенні «обертання», «перетворення». У цьому сенсі воно використовувалося алхіміками XV сторіччя для опису перетворень речовин та хімічних елементів. Але справжньої популярності в наукових колах термін набув із появою фундаментальної (і, водночас, справді революційної) праці Миколая Коперника «De revolutionibus orbium coelestium» («Про обертання небесних сфер», 1543).

В політичному сенсі термін «революція» почали використовувати лише в XVII сторіччі — першою подією, що отримала визначення революції, стала Славна революція 1688 року. Втім, згодом так стали називати і події, що відбувалися раніше, зокрема Англійську (яку до того іменували «Великим повстанням» або ж «Громадянською війною») та Шотландську («Єпископські війни») революції.

Як концептуальний антонім до слова революція використовується слово еволюція. А безпосереднім антонімом є слово контрреволюція.

Соціальні і політичні революції

Італійський економіст і соціолог Вільфредо Парето розглядав революцію як механізм збереження рівноваги між аристократичною і демократичною тенденціями оновлення правлячих еліт, що дозволяв кооптувати до правлячої еліти осіб неелітарного походження з елітарними якостями та виведенням елітарних осіб з неелітарними якостями. Оскільки правляча еліта прагне зберегти свої привілеї і передати їх у спадок, вона намагається протидіяти оновленню еліт, чим погіршує свій якісний склад. Коли занепад правлячої еліти стає масштабним, контреліта за допомогою мас витісняє стару еліту і стає правлячою, що унеможливлює поширення занепаду правлячої еліти на все суспільство. Цей процес Парето назвав «масовою циркуляцією еліти, або просто революцією».

Технічні і технологічні революції

• Промислова революція — широке застосування машин, особливо парового двигуна, використання вугілля як головного енергоносія, індустріалізація.
• Друга промислова революція — перехід від вугілля, як головного енергоносія, на нафту; винахід електрики, електродвигуна, телефона, поширення нових форм виробництва: конвеєр, розвиток хімічної промисловості.
• Третя промислова, або ж цифрова (електронна) революція — винахід мікросхем, автоматизація виробництва, широке використання комп'ютерів та засобів комунікацій, поширення інтернету.

Див. також

• Повстання
• Португальська революція
• Російська революція
• Українська революція
• Французька революція

Джерела

• Кульчицький С.В. Революції // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

• РЕВОЛЮЦІЯ // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 1998. — ISBN 966-749-200-1.
• О. Майборода. Революція // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.626 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Степан Бандера. "Перспективи Української Революції" (аудіокнига) — Мюнхен, 1978. 658 c.
• Сергій Таран. Клуб Волі: сценарії революції і контрреволюції у 2015 р. // Українська правда. — 2013. — 9 листопада.
• Найбільші революції за 100 років // Львівська Афіша. — 2014. — 26 січня.