Відмінності між версіями «Резолюція Ванденберга»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (→‎top: replaced: в якості → як за допомогою AWB)
Рядок 3: Рядок 3:
 
'''Резолюція Ванденберга'''&nbsp;— [[резолюція]] [[Сенат_США|Сенату США]] з порядковим номером '''239''', прийнята 11 червня 1948 року<ref name="royal">[http://biblio.royalwebhosting.net/913-konets-amerikanskogo.html Енніо Ді Нольфо. Історія міжнародних відносин. 1918-1999. М.: Логос. - 1306 с. , 2003. 9.1.3. КІНЕЦЬ АМЕРИКАНСЬКОГО ізоляціонізму]</ref><ref name="nato.int">[http://www.nato.int/ebookshop/video/declassified/#/en/encyclopedia/the_birth_of_nato/creating_cohesion_in_the_west/the_us_commitment/ NATO Declassified. Chapter I - The US commitment - Vandenberg resolution]{{ref-en}}</ref>, запропонована і названа ім'ям сенатора [[Артура Г. Ванденберга]]. [[Конституція США]], прийнята ще у 1787 році, позбавляла уряд можливості укладати військові союзи з іноземними державами, прийнята резолюція покладала кінець [[ізоляціонізм]]у США у міжнародній політиці.
 
'''Резолюція Ванденберга'''&nbsp;— [[резолюція]] [[Сенат_США|Сенату США]] з порядковим номером '''239''', прийнята 11 червня 1948 року<ref name="royal">[http://biblio.royalwebhosting.net/913-konets-amerikanskogo.html Енніо Ді Нольфо. Історія міжнародних відносин. 1918-1999. М.: Логос. - 1306 с. , 2003. 9.1.3. КІНЕЦЬ АМЕРИКАНСЬКОГО ізоляціонізму]</ref><ref name="nato.int">[http://www.nato.int/ebookshop/video/declassified/#/en/encyclopedia/the_birth_of_nato/creating_cohesion_in_the_west/the_us_commitment/ NATO Declassified. Chapter I - The US commitment - Vandenberg resolution]{{ref-en}}</ref>, запропонована і названа ім'ям сенатора [[Артура Г. Ванденберга]]. [[Конституція США]], прийнята ще у 1787 році, позбавляла уряд можливості укладати військові союзи з іноземними державами, прийнята резолюція покладала кінець [[ізоляціонізм]]у США у міжнародній політиці.
   
У документі проголошувалися деякі основні принципи американської зовнішньої політики і, зокрема, в якості мети для президента намічалося «приєднання Сполучених Штатів, за допомогою конституційної процедури, до тих регіональним і колективним угодам, які базувалися б на постійному і дієвому прагненні до самозахисту і до взаємодопомоги і зачіпали б інтереси національної безпеки Сполучених Штатів». Резолюція надавала дозвіл уряду США укладати в мирні часи договори про союзи з державами за межами Американського континенту. Ця резолюція означала офіційну відмову [[Вашингтон]]а від практики неприєднання до військово-політичних об’єднань за межами західної півкулі в мирний час. Прийняття цієї резолюції дало змогу США безпосередньо очолити процес створення військово-політичних блоків у всьому світі, і насамперед в [[Європа|Європі]].
+
У документі проголошувалися деякі основні принципи американської зовнішньої політики і, зокрема, як мета для президента намічалося «приєднання Сполучених Штатів, за допомогою конституційної процедури, до тих регіональним і колективним угодам, які базувалися б на постійному і дієвому прагненні до самозахисту і до взаємодопомоги і зачіпали б інтереси національної безпеки Сполучених Штатів». Резолюція надавала дозвіл уряду США укладати в мирні часи договори про союзи з державами за межами Американського континенту. Ця резолюція означала офіційну відмову [[Вашингтон]]а від практики неприєднання до військово-політичних об’єднань за межами західної півкулі в мирний час. Прийняття цієї резолюції дало змогу США безпосередньо очолити процес створення військово-політичних блоків у всьому світі, і насамперед в [[Європа|Європі]].
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Версія за 10:22, 15 жовтня 2016

Резолюція Ванденберга — резолюція Сенату США з порядковим номером 239, прийнята 11 червня 1948 року[1][2], запропонована і названа ім'ям сенатора Артура Г. Ванденберга. Конституція США, прийнята ще у 1787 році, позбавляла уряд можливості укладати військові союзи з іноземними державами, прийнята резолюція покладала кінець ізоляціонізму США у міжнародній політиці.

У документі проголошувалися деякі основні принципи американської зовнішньої політики і, зокрема, як мета для президента намічалося «приєднання Сполучених Штатів, за допомогою конституційної процедури, до тих регіональним і колективним угодам, які базувалися б на постійному і дієвому прагненні до самозахисту і до взаємодопомоги і зачіпали б інтереси національної безпеки Сполучених Штатів». Резолюція надавала дозвіл уряду США укладати в мирні часи договори про союзи з державами за межами Американського континенту. Ця резолюція означала офіційну відмову Вашингтона від практики неприєднання до військово-політичних об’єднань за межами західної півкулі в мирний час. Прийняття цієї резолюції дало змогу США безпосередньо очолити процес створення військово-політичних блоків у всьому світі, і насамперед в Європі.

Примітки

Посилання