Відмінності між версіями «Резолюція Ванденберга»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 20: Рядок 20:
   
 
[[Категорія:НАТО]]
 
[[Категорія:НАТО]]
[[Категорія:Історія США]]
+
[[Категорія:Політична історія США]]
 
[[Категорія:Політика США]]
 
[[Категорія:Політика США]]
 
[[Категорія:Холодна війна]]
 
[[Категорія:Холодна війна]]

Версія за 05:49, 18 червня 2019

Резолюція Ванденберга — резолюція Сенату США з порядковим номером 239, прийнята 11 червня 1948 року[1][2], запропонована і названа ім'ям сенатора Артура Г. Ванденберга. Конституція США, прийнята ще у 1787 році, позбавляла уряд можливості укладати військові союзи з іноземними державами, прийнята резолюція покладала кінець ізоляціонізму США у міжнародній політиці.

У документі проголошувалися деякі основні принципи американської зовнішньої політики і, зокрема, як мета для президента намічалося «приєднання Сполучених Штатів, за допомогою конституційної процедури, до тих регіональним і колективним угодам, які базувалися б на постійному і дієвому прагненні до самозахисту і до взаємодопомоги і зачіпали б інтереси національної безпеки Сполучених Штатів». Резолюція надавала дозвіл уряду США укладати в мирні часи договори про союзи з державами за межами Американського континенту. Ця резолюція означала офіційну відмову Вашингтона від практики неприєднання до військово-політичних об’єднань за межами західної півкулі в мирний час. Прийняття цієї резолюції дало змогу США безпосередньо очолити процес створення військово-політичних блоків у всьому світі, і насамперед в Європі.

Примітки

Література

Посилання