Резолюція Ванденберга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:23, 13 жовтня 2014, створена AndriiKhmelkov (обговорення | внесок) (зовнішні посилання)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Резолюція Ванденберга — резолюція Сенату США з порядковим номером 239, прийнята 11 червня 1948 року[1][2], запропонована і названа ім'ям сенатора Артура Г. Ванденберга. Конституція США, прийнята ще у 1787 році, позбавляла уряд можливості укладати військові союзи з іноземними державами, прийнята резолюція покладала кінець ізоляціонізму США у міжнародній політиці.

У документі проголошувалися деякі основні принципи американської зовнішньої політики і, зокрема, в якості мети для президента намічалося «приєднання Сполучених Штатів, за допомогою конституційної процедури, до тих регіональним і колективним угодам, які базувалися б на постійному і дієвому прагненні до самозахисту і до взаємодопомоги і зачіпали б інтереси національної безпеки Сполучених Штатів».

Посилання

Примітки