Відмінності між версіями «Резус-фактор»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (→‎Історія: доповнення)
м (→‎Успадкування: вікіфікація)
Рядок 30: Рядок 30:
 
| dCE || r{{sub|Y}}
 
| dCE || r{{sub|Y}}
 
|}
 
|}
Система резус-групи крові має два набори номенклатур: одну розробили [[Рональд Фішер]] та Р.Р.Рейс ({{lang-en|Ronald Fisher and R.R.Race}}), другу - Вінер ({{lang-en|Wiener}}). Обидві системи вказують на альтернативні теорії успадкування.
+
Система резус-групи крові має два набори номенклатур: одну розробили [[Рональд Фішер]] та Р. Р. Рейс ({{lang-en|Ronald Fisher and R.R.Race}}), другу — Вінер ({{lang-en|Wiener}}). Обидві системи вказують на альтернативні теорії успадкування.
   
Система Fisher-Race, яка сьогодні застосовується частіше, використовує номенклатуру CDE. Ця система ґрунтується на теорії, що окремий ген контролює продукт кожного відповідного антигену (наприклад, "ген D" продукує антиген-D тощо). Однак ген d у цій теорії вважається гіпотетичним, а не фактичним.
+
Система Fisher-Race, яка сьогодні застосовується частіше, використовує номенклатуру CDE. Ця система ґрунтується на теорії, що окремий ген контролює продукт кожного відповідного антигену (наприклад, «ген D» продукує антиген-D тощо). Однак ген d у цій теорії вважається гіпотетичним, а не фактичним.
   
Система Wiener використовувала номенклатуру Rh–Hr. Ця система ґрунтувалася на теорії про те, що є по одному гену в одному локусі на кожній з двох примірників хромосоми 1, кожен з яких сприяє виробленню безлічі антигенів. У цій теорії ген ''R<sub>1</sub>'' повинен породжувати "фактори крові" ''Rh<sub>0</sub>, rh′, rh″'' (що відповідає сучасній номенклатурі антигенів D, C і E) і ген r для отримання hr' і hr″ (відповідає сучасній номенклатурі антигенів c і e).<ref>{{Cite journal |last=Weiner |first=Alexander S. |authorlink=Alexander S. Weiner |title=Genetics and Nomenclature of the Rh–Hr Blood Types |journal=Antonie van Leeuwenhoek |volume=15 |issue=1 |pages=17–28 |date=1 February 1949 |issn=0003-6072 |doi=10.1007/BF02062626 }}</ref>
+
Система Wiener використовувала номенклатуру Rh–Hr. Ця система ґрунтувалася на теорії про те, що є по одному гену в одному локусі на кожній з двох примірників хромосоми 1, кожен з яких сприяє виробленню безлічі антигенів. У цій теорії ген ''R<sub>1</sub>'' повинен породжувати «фактори крові» ''Rh<sub>0</sub>, rh′, rh″'' (що відповідає сучасній номенклатурі антигенів D, C і E) і ген r для отримання hr' і hr″ (відповідає сучасній номенклатурі антигенів c і e).<ref>{{Cite journal |last=Weiner |first=Alexander S. |authorlink=Alexander S. Weiner |title=Genetics and Nomenclature of the Rh–Hr Blood Types |journal=Antonie van Leeuwenhoek |volume=15 |issue=1 |pages=17–28 |date=1 February 1949 |issn=0003-6072 |doi=10.1007/BF02062626 }}</ref>
   
 
== Розпосюдженість ==
 
== Розпосюдженість ==

Версія за 11:54, 18 листопада 2019

1.Rh-позитивний еритроцит. 2.Rh-негативний еритроцит. 3.Rh-фактор

Ре́зус-фа́ктор (позначається Rh, RhD) — це глікопротеїн, який лежить на поверхні еритроцитів, червоних кров'яних тілець. На сьогодні, це одна з найскладніших систем груп крові де відомо уже 49 Rh-антигенів[1]. Кодується RHD та RHCE генами.

Фактор відіграє роль важливого компонента при переливанні крові та вагітності: може виникати несправжній гемотрансфузійний шок (внаслідок переливання несумісної крові за резус-фактором), резус-конфлікт між кров'ю матері та плода.

Історія

Після відкриття груп крові за системою AB0 (1905-1907) ефективність при переливанні крові у людей зросла, однак смертність реципієнтів залишалась достатньо високою. Внаслідок інтенсивного пошуку, був виявлений білок, який вступав в реакцію і викликав аглютинацію еритроцитів при переливанні одногрупної крові.

Вперше резус-фактор крові був відкритий в 1937 році Ландштейнером та Вінером, які назвали його за аналогічним фактором, виявленим у крові макаки резус. Важливість знахідки виявилась не відразу, і вона була усвідомлена лише у 1940 році, після наступних відкриттів Філіпа Левіна (Philip Levine) та Руфуса Стетсона (Rufus Stetson).[2]

Успадкування

Резус-позначення гаплотипів[en]
Fisher–Race Wiener
Dce R0
DCe R1
DcE R2
DCE RZ
dce r
dCe r′
dcE r″
dCE rY

Система резус-групи крові має два набори номенклатур: одну розробили Рональд Фішер та Р. Р. Рейс (англ. Ronald Fisher and R.R.Race), другу — Вінер (англ. Wiener). Обидві системи вказують на альтернативні теорії успадкування.

Система Fisher-Race, яка сьогодні застосовується частіше, використовує номенклатуру CDE. Ця система ґрунтується на теорії, що окремий ген контролює продукт кожного відповідного антигену (наприклад, «ген D» продукує антиген-D тощо). Однак ген d у цій теорії вважається гіпотетичним, а не фактичним.

Система Wiener використовувала номенклатуру Rh–Hr. Ця система ґрунтувалася на теорії про те, що є по одному гену в одному локусі на кожній з двох примірників хромосоми 1, кожен з яких сприяє виробленню безлічі антигенів. У цій теорії ген R1 повинен породжувати «фактори крові» Rh0, rh′, rh″ (що відповідає сучасній номенклатурі антигенів D, C і E) і ген r для отримання hr' і hr″ (відповідає сучасній номенклатурі антигенів c і e).[3]

Розпосюдженість

Близько 85% людей мають цей резус-фактор і, відповідно, є резус-позитивними. Інші ж 15 %, які його не мають, є резус-негативними.

Індивідуально, в залежності від людини, на поверхні червоних кров'яних тілець може бути чи не бути «резус-фактор». Цей термін стосується тільки більш імуногенного антигену D резус-фактора (RhD) системи групи крові або негативного резус-фактора системи групи крові. Як правило, статус позначають суфіксом Rh+ для позитивного резус-фактора (який має антиген D) або негативний резус-фактор (Rh-, що не має антигену D) після позначення групи крові за системою AB0. Однак, інші антигени цієї системи групи крові також є клінічно значущими (антигени C, E). Крім цього, у світі зафіксовано вкрай рідкісні випадки (близько 50-ти) повної відсутності антигенів (відповідно, відсутність резус-фактору), таку кров позначають як Rhnull[4].

Примітки

  1. Dean, Laura. Blood Groups and Red Cell Antigens [Internet].. Bethesda (MD): National Center for Biotechnology Information (US); 2005, Chapter. 7. [Електронне джерело]
  2. Landsteiner, K.; Weiner, A. (1940). An Agglutinable Factor in Human Blood Recognized by Immune Sera for Rhesus Blood. Exp Biol Med 43 (1): 223. doi:10.3181/00379727-43-11151. 
  3. Weiner, Alexander S. (1 February 1949). Genetics and Nomenclature of the Rh–Hr Blood Types. Antonie van Leeuwenhoek 15 (1): 17–28. ISSN 0003-6072. doi:10.1007/BF02062626. 
  4. Золота кров | Кровопедія. ДонорUA (uk). ДонорUA. Процитовано 2019-09-06. 

Джерела

Посилання