Відмінності між версіями «Рейнхард Гелен»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м
 
(Не показана 21 проміжна версія 14 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Картка:Військовик
+
{{Військовик
| ім'я = Рейнхард Гелен
+
| ім'я = Рейнгард Ґелен
 
| портрет = Reinhard Gehlen 1945.jpg
 
| портрет = Reinhard Gehlen 1945.jpg
 
| розмір = 200px
 
| розмір = 200px
 
| підпис =
 
| підпис =
 
| ім'я при народженні = Reinhard Gehlen
 
| ім'я при народженні = Reinhard Gehlen
| дата народження = {{ДН|3|4|1902}}
+
| дата народження = 3.4.1902
| місце народження = {{Прапорець|GERold}} [[Ерфурт]], [[Німеччина]]
+
| місце народження = {{Прапорець|GERold}} [[Ерфурт]], [[Прусія (королівство)|Прусія]]
| дата смерті = {{ДС|8|6|1979}}
+
| дата смерті = 8.6.1979
| місце смерті = {{Прапорець|FRG}} [[Мюнхен]], [[Німеччина]]
+
| місце смерті = {{FRG}} [[Мюнхен]], [[ФРН]]
 
| прізвисько =
| роки життя =
 
 
| приналежність = {{fРейхсвер}} <br/> {{fВермахт}} <br/> Бундеснахріхтендінст
| прізвисько =
 
  +
| країна =
| приналежність = {{fРейхсвер}} <br /> {{fВермахт}} <br /> Бундеснахріхтендінст
 
| країна = {{GERold}} <br /> {{GERwei}} <br /> {{GERnazi}} <br/> {{FRG}}
 
 
| рід військ = [[Розвідка]]
 
| рід військ = [[Розвідка]]
| роки служби =
+
| роки служби =
 
| звання = {{Ранг|країна=3 Рейх|звання=Генерал-майор}}
 
| звання = {{Ранг|країна=3 Рейх|звання=Генерал-майор}}
| підрозділ =
+
| підрозділ =
| командування =
+
| командування =
 
| битви = [[Друга світова війна]]
 
| битви = [[Друга світова війна]]
 
| нагороди = {{Срібний німецький хрест}} Член мальтійського ордену
 
| нагороди = {{Срібний німецький хрест}} Член мальтійського ордену
| відносини =
+
| відносини =
| інше =
+
| інше =
 
}}
 
}}
  +
'''Ре́йнгард Ґе́лен''' ({{lang-de|Reinhard Gehlen}}) ({{н}} [[3 квітня]] [[1902]]&nbsp;— {{†}} [[8 червня]] [[1979]])&nbsp;— організатор та перший голова (президент) [[Федеральна розвідувальна служба Німеччини|Федеральної розвідувальної служби]] [[ФРН]] BND (1956–1968).
'''Ре́йнхард Ге́лен''' ({{lang-de|Reinhard Gehlen}}) (*[[3 квітня]] [[1902]] — †[[8 червня]] [[1979]]) — [[генерал-майор]] [[Німеччина|німецької]] армії під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Був головою німецької розвідки на східному фронті. Після війни співпрацював із [[США]], створив власну мережу [[розвідка|розвідників]], які працювали проти [[СРСР]]. З [[1968]] р. очолював західнонімецьку службу розвідки — «[[Бундеснахріхтендінст]]». Створив «Організацію Гелена», яка займалася збором інформації про країни [[Варшавський договір|Варшавського договору]].
 
  +
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] був офіцером ([[генерал-майор]]) [[Генеральний штаб|Генерального штабу]] [[Вермахт]]у, очолював відділ «[[Сухопутні війська]] супротивника на Сході». Після війни співпрацював з CIC та [[ЦРУ]] [[США]], створив власну мережу [[розвідка|розвідників]] («Організація Ґелена») з колишніх офіцерів [[Абвер]]у та [[СС]], які допомагали США збирати інформацію про військовий потенціал [[СРСР]] та країн [[Варшавський договір|Варшавського договору]]. На базі «Організації Ґелена» в [[1956]] р. була створена державна розвідувальна служба ФРН.
  +
  +
== Життєпис ==
   
== Біографія ==
 
 
=== Початок служби ===
 
=== Початок служби ===
   
Рейнхард Гелен народився у родині власника книжкового магазина. У [[1920]] р. вступив до [[Рейхсвер]]у — збройних сил [[Веймарська республіка|Веймарської республіки]]. Пізніше поступив на навчання до колегії [[Генеральний штаб|Генерального штабу]], яку закінчив у [[1935]] р. Після закінчення навчання був підвищений у ранзі до [[капітан]]а і був направлений до Генерального Штабу армії. За часів уряду [[Гітлер|Адольфа Гітлера]] у 1935-1936 рр. служив у Генеральному Штабі. У 1939 р. отримав звання [[майор]]а; під час німецького нападу на [[Польща|Польщу]] був заступником начальника штабу піхотної дивізії. У 1940 став офіцером зв'язку [[фельдмаршал]]а та головнокомандуючого німецькою армією [[Браухіч Вальтер фон|Вальтера фон Браухіча]]. Пізніше служив у Генеральному штабі армії.
+
Рейнгард Ґелен народився у родині власника книжкової крамниці. У [[1920]]&nbsp;р. вступив до [[Рейхсвер]]у&nbsp;— збройних сил [[Веймарська республіка|Веймарської республіки]]. Згодом навчався в колегії [[Генеральний штаб|Генерального штабу]], яку закінчив у [[1935]]&nbsp;р., й був підвищений у званні до [[Капітан (військове звання)|капітана]] та направлений до Генерального штабу армії. За часів уряду [[Гітлер|Адольфа Гітлера]] у 1935–1936&nbsp;рр. служив у Генеральному Штабі. У 1939&nbsp;р. отримав звання [[майор]]а; під час німецького нападу на [[Польща|Польщу]] був заступником начальника штабу піхотної дивізії. У 1940 став офіцером зв'язку [[фельдмаршал]]а та головнокомандувача німецької армії [[Браухіч Вальтер фон|Вальтера фон Браухіча]]. Пізніше служив у Генеральному штабі армії.
   
З початком війни проти СРСР, у липні 1941 р., Гелен отримав звання [[підполковник]]а. Працював переважано на східному фронті — за його наполегливість та здібності був призначений старшим офіцером розвідки німецького Генерального Штабу на східному фронті. У [[1942]] р. відіграв незначну роль у замаху на Гітлера — після невдалого його виконання, коли після вибуху Гітлер вцілів, роль Гелена у змові не була розкрита змовниками і він уникнув репресій. Натомість, у грудні 1944 р. отримав підвищення до рангу [[генерал-майор]]а і отримав завдання збираюти розвідувальні дані про Радянський Союз і його тактику ведення бойових дій в якості голови підрозділу іноземних збройних сил Генерального штабу. Зібрану на цій посаді інформацію він використовуватиме й після війни. У березні 1945 р. свідомий кінця [[Третій рейх|Третього рейху]], Гелен й інші високопосадовці розвідки сфотографували матеріали розвідданних Генерального штабу стосовно СРСР і сховали мікрофільми у тайниках в [[Альпи|Альпах]].
+
З початком війни проти СРСР, у липні 1941&nbsp;р., Ґелену присвоєно звання [[підполковник]]а. Працював переважно на східному фронті. За наполегливість та здібності був призначений старшим офіцером розвідки німецького Генерального Штабу на східному фронті. У [[1942]]&nbsp;р. відіграв незначну роль у замаху на Гітлера&nbsp;— після невдалого його виконання, коли після вибуху Гітлер вцілів, роль Ґелена у змові не була розкрита змовниками і він уникнув репресій. Натомість, у грудні 1944&nbsp;р. отримав підвищення до звання [[генерал-майор]]а й дістав завдання збирати розвідувальні дані про Радянський Союз і його тактику ведення бойових дій як голова підрозділу іноземних збройних сил Генерального штабу. Зібрану на цій посаді інформацію він використовуватиме й після війни. У березні 1945&nbsp;р. свідомий кінця [[Третій рейх|Третього рейху]], Ґелен та інші високопосадовці розвідки сфотографували матеріали розвідданих Генерального штабу стосовно СРСР і сховали мікрофільми у тайниках в [[Альпи|Альпах]].
   
 
=== Післявоєнний період ===
 
=== Післявоєнний період ===
   
[[22 травня]], [[1945]] р. Гелен здався в полон до підрозділу контррозвідки американської армії у [[Баварія|Баварії]]. Під час допиту з'ясувалося, що він мав великий досвід розвідувальної роботи та ґрунтовні знання ситуації в Радянському Союзі, отже було вирішено залучити його до служби США. В обмін на архіви спецслужби та мережу контактів всередині СРСР Гелена та інших спіробітників спецслужби звільнили з таборів військовополонених. Після того, як була досягнута домовленість між Геленом та представниками американської розвідки були викопані тайники з німецькими архівами та переправлені до США. За узгодженням з високопосадовими представниками американської армії та розвідки [[20 вересня]] [[1945]] р. Гелена та трьох його співробітників теж переправили до США, де вони почали працювати на американську розвідку.
+
[[22 травня]] [[1945]]&nbsp;р. Ґелен здався в полон до підрозділу контррозвідки американської армії у [[Баварія|Баварії]]. Під час допиту з'ясувалося, що він мав великий досвід розвідувальної роботи та ґрунтовні знання ситуації в Радянському Союзі, отже було вирішено залучити його до служби США. В обмін на архіви спецслужби та мережу контактів усередині СРСР Ґелена та інших співробітників спецслужби звільнили з таборів військовополонених. Після того, як була досягнута домовленість між Ґеленом та представниками американської розвідки, були викопані тайники з німецькими архівами та переправлені до США. За узгодженням з високопосадовими представниками американської армії та розвідки [[20 вересня]] [[1945]]&nbsp;р. Ґелена та трьох його співробітників теж переправили до США, де вони почали працювати на американську розвідку.
   
У липні 1946 Гелена офіційно звільнили з полону і відправили назад до Німеччини для налагодження мережі спіробітників з числа колишніх працівників німецької розвідки. Біля [[Мюнхен]]а він заснував фіктивну Організацію південно-німецького індустріального розвитку, яка насправді займалася вербовкою шпигунів. Спочатку в його організації нараховувалося 350 колишніх агентів німецької розвідки; згодом їх кількість зросла до 4,000. Протягом багатьох років [[Холодна війна|Холодної війни]] агенти Гелена працювали на [[ЦРУ]], збираючи інформацію про СРСР та країни Варшавського договору.
+
У липні 1946 р. Ґелена офіційно звільнили з полону і відправили назад до Німеччини для налагодження мережі співробітників з числа колишніх працівників німецької розвідки. Біля [[Мюнхен]]а він заснував фіктивну Організацію південно-німецького індустріального розвитку, яка насправді займалася вербуванням шпигунів. Спочатку в його організації нараховувалося 350 колишніх агентів німецької розвідки; згодом їх кількість зросла до 4000. Протягом багатьох років [[Холодна війна|Холодної війни]] агенти Ґелена працювали на [[ЦРУ]], збираючи інформацію про СРСР та країни Варшавського договору.
   
=== «Організація Гелена» ===
+
=== «Організація Ґелена» ===
   
Мережа співробітників, які працювали на Гелена з часом отримала назву «Організація Гелена». Ця організація мала у своєму розпоряджені агентів у багатьох країнах Варшавського догвору, де вони займалися збором інформації про країни-союзники СРСР, допомагали антикомуністичній опозиції в цих країнах та намагалися організувати повстання проти [[комунізм|комуністичної]] влади. «Організація Гелена» знаходилася у тісній співпраці з ЦРУ: Гелен та його організація займалися збором інформації, а американці підтримували її матеріально, фінансували операції та надавали технічну та транспортну допомогу. За декілька років діяльності організація досягла неабияких успіхів — мала агентів у багатьох країнах Радянського табору, викривала агентів-вбивць [[СМЕРШ]]у, організувала підслуховування розмов радянських службовців у Східному Берліні.
+
Мережа співробітників, які працювали на Ґелена з часом отримала назву «Організація Ґелена». Ця організація мала у своєму розпорядженні агентів у багатьох країнах Варшавського договору, де вони займалися збором інформації про країни-союзники СРСР, допомагали антикомуністичній опозиції в цих країнах та намагалися організувати повстання проти [[комунізм|комуністичної]] влади. «Організація Ґелена» знаходилася у тісній співпраці з ЦРУ: Ґелен та його організація займалися збором інформації, а американці підтримували її матеріально, фінансували операції та надавали технічну та транспортну допомогу. За декілька років діяльності організація досягла неабияких успіхів&nbsp;— мала агентів у багатьох країнах радянського табору, викривала агентів-убивць [[СМЕРШ]]у, організувала підслуховування розмов радянських службовців у Східному Берліні.
   
Попри ці успіхи, в «Організації Гелена» була певна кількість радянських подвійних агентів, які завдавали великої шкоди зусиллям американської та інших розвідок. На службі в «Організація Гелена» знаходилася велика кількість колишніх нацистів, деякі з котрих були причетні до злочинів фашистського режиму. Радянська розвідка використовувала темне минуле деяких агентів Гелена та примушувала їх до співпраці.
+
Попри ці успіхи, в «Організації Ґелена» була певна кількість радянських подвійних агентів, які завдавали великої шкоди зусиллям американської та інших розвідок. На службі в «Організація Ґелена» знаходилася велика кількість колишніх нацистів, деякі з котрих були причетні до злочинів нацистського режиму. Радянська розвідка використовувала темне минуле деяких агентів Ґелена та примушувала їх до співпраці.
   
 
=== На чолі західнонімецької розвідки ===
 
=== На чолі західнонімецької розвідки ===
   
У [[1955]] р. «Організація Гелена» офіційно перейшла у розпорядження новостворенного уряду [[ФРН|Федеративної республіки Німеччини]] на чолі з [[Аденауер Конрад|Конрадом Аденауером]]. 1 квітня була створена нова розвідувальна структура ФРН — Бундеснахріхтендінст ({{lang-de|Bundesnachrichtendienst}}) БНД. Гелен та його організація стали основою нової служби, сам він був президентом БНД до [[1968]] р. Після виходу на пенсію Рейнхард Гелен помер у [[1979]] р.
+
У [[1955]]&nbsp;р. «Організація Ґелена» офіційно перейшла у розпорядження новоствореного уряду [[ФРН|Федеративної республіки Німеччини]] на чолі з [[Аденауер Конрад|Конрадом Аденауером]]. 1 квітня була створена нова розвідувальна структура ФРН&nbsp;— Бундеснахріхтендінст ({{lang-de|Bundesnachrichtendienst}}) БНД. Ґелен та його організація стали основою нової служби, сам він був президентом БНД до [[1968]]&nbsp;р. Після виходу на пенсію Рейнгард Ґелен помер у [[1979]]&nbsp;р.
  +
  +
== Нагороди ==
  +
  +
* [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізний хрест]] 2-го класу
  +
* [[Хрест Воєнних заслуг (Німеччина)|Хрест Воєнних заслуг]] 2-го і 1-го класу з мечами
  +
* [[Німецький хрест]] в сріблі (28 березня 1945)
  +
* [[Орден Заслуг pro Merito Melitensi]] [[Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти|Суверенного військового Мальтійського ордену]] (1948)
  +
* Великий хрест із зіркою та плечовою стрічкою [[Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»|ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»]] (1968)
  +
* [[Медаль за відмінну поведінку (США)]]
  +
  +
== Джерела ==
  +
  +
* Dermot Bradley, Karl Friedrich Hildebrand, Markus Brockmann: ''Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang'' (= Deutschlands Generale und Admirale; Teil IV). Band 4: ''Fleck – Gyldenfeldt''. Biblio-Verlag, Bissendorf 1996, <nowiki>ISBN 3-7648-2488-3</nowiki>, S. 202–203.
  +
* Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model: ''Die Generale und Admirale der Bundeswehr, 1955–1999. Die militärischen Werdegänge'' (= ''Deutschlands Generale und Admirale''. Teil 6b). Band 2, 1: ''Gaedcke – Hoff''. Biblio Verlag, Osnabrück 2000, <nowiki>ISBN 3-7648-2562-6</nowiki>, 30–31.
  +
* Heiner Bröckermann: ''Gehlen, Reinhard (1902–1979)''. In: David T. Zabecki (Hrsg.): ''Germany at war. 400 years of military history''. Mit einem Vorwort von Dennis Showalter, ABC-CLIO, Santa Barbara 2014, <nowiki>ISBN 978-1-59884-980-6</nowiki>, S. 472.
  +
* James H. Critchfield: ''Auftrag Pullach. Die Organisation Gehlen 1948–1956.'' Mittler, Hamburg u. a. 2005, <nowiki>ISBN 3-8132-0848-6</nowiki>.
  +
* Jost Dülffer: ''Geheimdienst in der Krise. Der BND in den 1960er-Jahren''. Ch. Links, Berlin 2018, <nowiki>ISBN 978-3-96289-005-6</nowiki>.
  +
* Dieter Krüger: ''Reinhard Gehlen (1902–1979). Der BND-Chef als Schattenmann der Ära Adenauer''. In: Dieter Krüger, Armin Wagner (Hrsg.): ''Konspiration als Beruf. Deutsche Geheimdienstchefs im Kalten Krieg''. Ch. Links, Berlin 2003, <nowiki>ISBN 3-86153-287-5</nowiki>, S. 207 ff.
  +
* Wolfgang Krieger: ''„Dr. Schneider“ [Gehlen] und der BND.'' In: Wolfgang Krieger (Hrsg.): ''Geheimdienst in der Weltgeschichte. Spionage und verdeckte Aktionen von der Antike bis zur Gegenwart.'' Verlag C. H. Beck, München 2003, <nowiki>ISBN 3-406-50248-2</nowiki>, S. 230–247. (Auch: Anaconda Verlag, Köln 2007, <nowiki>ISBN 978-3-86647-133-7</nowiki>).
  +
* Rolf-Dieter Müller: ''Reinhard Gehlen. Geheimdienstchef im Hintergrund der Bonner Republik.'' 2 Bände, Ch. Links, Berlin 2017, <nowiki>ISBN 978-3-86153-966-7</nowiki>.
  +
* Timothy Naftali: ''Reinhard Gehlen and the United States''. In: Richard Breitman (Hrsg.): ''U.S. Intelligence and the Nazis''. Cambridge University Press, New York 2005, <nowiki>ISBN 978-0-521-85268-5</nowiki>, S. 375 ff.
  +
* Magnus Pahl: ''Fremde Heere Ost. Hitlers militärische Feindaufklärung''. Ch. Links Verlag, Berlin 2012, <nowiki>ISBN 978-3-86153-694-9</nowiki>.
  +
* Mary Ellen Reese: ''Organisation Gehlen. Der kalte Krieg und der Aufbau des Deutschen Geheimdienstes.'' Rowohlt Verlag, Berlin 1992, <nowiki>ISBN 3-87134-033-2</nowiki>.
  +
* Wegener, Jens: ''Die Organisation Gehlen und die USA. Deutsch-amerikanische Geheimdienstbeziehungen 1945–1949.'' (Studies in Intelligence History, hrsg. von Wolfgang Krieger, Shlomo Shpiro und Michael Wala, Bd. 2). LIT Verlag, Berlin 2008.
  +
* Charles Whiting: ''Gehlen. Germany's Master Spy''. Ballantine, New York 1972, <nowiki>ISBN 0-345-25884-3</nowiki>.
  +
* Hermann Zolling, Heinz Höhne: ''Pullach intern. General Gehlen und die Geschichte des Bundesnachrichtendienstes.'' Hoffmann und Campe, Hamburg 1971, <nowiki>ISBN 3-455-08760-4</nowiki>.
  +
* ''Reinhard Gehlen'', in ''Internationales Biographisches Archiv'' 35/2014 vom 26. August 2014, im Munzinger-Archiv (Artikelanfang frei abrufbar)
  +
* Cookridge, E. H. ''Gehlen: Spy of the Century''. London: Hodder & Stoughton. 1971, and New York: Random House. 1972
  +
* Critchfield, James H.: ''Partners at Creation: The Men Behind Postwar Germany's Defense and Intelligence Establishments''. Annapolis: Naval Institute Press, 2003. x + 243 pp, <nowiki>ISBN 1-59114-136-2</nowiki>.
  +
* Hersh, Burton. ''The Old Boys — The American Elite and the Origins of the CIA''. New York: Scribner’s. 1992
  +
* Kross, Peter. "Intelligence" in ''Military Heritage'', October 2004, p. 26–30
  +
* Reese, Mary Ellen. ''General Reinhard Gehlen: The CIA Connection''. Fairfax, Virginia: George Mason University. 1990
  +
* United States National Archives, Washington, D.C. NARA Collection of Foreign Records Seized, Microfilm T-77, T-78
  +
* Weiner, Tim. ''Legacy of Ashes: The History of the CIA'', Trade Paperback, p. 10–190, Anchor Books. 2008. <nowiki>ISBN 978-0-307-38900-8</nowiki>
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
 
* [http://www.vu.mil.gov.ua/?part=article&id=95 Чи був Борман радянським агентом?] {{ref-uk}}
 
* [http://www.vu.mil.gov.ua/?part=article&id=95 Чи був Борман радянським агентом?] {{ref-uk}}
  +
* [http://www.istpravda.com.ua/reviews/2012/02/26/74548/view_print/ «Правда про те, хто справді вбив Степана Бандеру. Чорні діла геленівської розвідки».] {{ref-uk}}
* [http://www.zib.com.ua/article/1151067744548/ Зв’язок ЦРУ з третім рейхом. Таємне стає явним.] {{ref-uk}}
 
 
* [http://www.whoswho.de/templ/te_bio.php?PID=326&RID=1 Біографія Рейнхарда Гелена] {{ref-de}}
 
* [http://www.whoswho.de/templ/te_bio.php?PID=326&RID=1 Біографія Рейнхарда Гелена] {{ref-de}}
 
* [http://www.gwu.edu/~nsarchiv/NSAEBB/NSAEBB146/index.htm США і нацистські злочинці] {{ref-en}}
 
* [http://www.gwu.edu/~nsarchiv/NSAEBB/NSAEBB146/index.htm США і нацистські злочинці] {{ref-en}}
Рядок 57: Рядок 92:
   
 
[[Категорія:Німецькі розвідники]]
 
[[Категорія:Німецькі розвідники]]
[[Категорія:Учасники Другої світової війни]]
+
[[Категорія:Учасники Другої світової війни з Німеччини]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
+
[[Категорія:Кавалери Залізного хреста 2-го класу]]
  +
[[Категорія:Кавалери Хреста Воєнних заслуг I класу з мечами]]
 
  +
[[Категорія:Кавалери Хреста Воєнних заслуг II класу з мечами]]
[[be:Рэйнхард Гелен]]
 
  +
[[Категорія:Нагороджені орденом «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»]]
[[bg:Райнхард Гелен]]
 
  +
[[Категорія:Нагороджені нагородами США]]
[[cs:Reinhard Gehlen]]
 
[[de:Reinhard Gehlen]]
 
[[en:Reinhard Gehlen]]
 
[[es:Reinhard Gehlen]]
 
[[et:Reinhard Gehlen]]
 
[[fa:راینهارد گلن]]
 
[[fi:Reinhard Gehlen]]
 
[[fr:Reinhard Gehlen]]
 
[[gl:Reinhard Gehlen]]
 
[[it:Reinhard Gehlen]]
 
[[ja:ラインハルト・ゲーレン]]
 
[[no:Reinhard Gehlen]]
 
[[pl:Reinhard Gehlen]]
 
[[ru:Гелен, Рейнхард]]
 
[[sl:Reinhard Gehlen]]
 
[[sv:Reinhard Gehlen]]
 
[[tr:Reinhard Gehlen]]
 

Поточна версія на 20:43, 17 жовтня 2018

Рейнгард Ґелен
нім. Reinhard Gehlen
Reinhard Gehlen 1945.jpg
Ім'я при народженні Reinhard Gehlen
Народження 3 квітня 1902(1902-04-03)
Німецька імперія Ерфурт, Прусія
Смерть 8 червня 1979(1979-06-08) (77 років)
Flag of Germany.svg ФРН Мюнхен, ФРН
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Приналежність Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Бундеснахріхтендінст
Рід військ Розвідка
Звання Generalmajor (Wehrmacht).svg Генерал-майор
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди
Срібний німецький хрест
Член мальтійського ордену
Рейнхард Гелен у Вікісховищі?

Ре́йнгард Ґе́лен (нім. Reinhard Gehlen) (нар. 3 квітня 1902 — пом. 8 червня 1979) — організатор та перший голова (президент) Федеральної розвідувальної служби ФРН BND (1956–1968). Під час Другої світової війни був офіцером (генерал-майор) Генерального штабу Вермахту, очолював відділ «Сухопутні війська супротивника на Сході». Після війни співпрацював з CIC та ЦРУ США, створив власну мережу розвідників («Організація Ґелена») з колишніх офіцерів Абверу та СС, які допомагали США збирати інформацію про військовий потенціал СРСР та країн Варшавського договору. На базі «Організації Ґелена» в 1956 р. була створена державна розвідувальна служба ФРН.

Життєпис[ред. | ред. код]

Початок служби[ред. | ред. код]

Рейнгард Ґелен народився у родині власника книжкової крамниці. У 1920 р. вступив до Рейхсверу — збройних сил Веймарської республіки. Згодом навчався в колегії Генерального штабу, яку закінчив у 1935 р., й був підвищений у званні до капітана та направлений до Генерального штабу армії. За часів уряду Адольфа Гітлера у 1935–1936 рр. служив у Генеральному Штабі. У 1939 р. отримав звання майора; під час німецького нападу на Польщу був заступником начальника штабу піхотної дивізії. У 1940 став офіцером зв'язку фельдмаршала та головнокомандувача німецької армії Вальтера фон Браухіча. Пізніше служив у Генеральному штабі армії.

З початком війни проти СРСР, у липні 1941 р., Ґелену присвоєно звання підполковника. Працював переважно на східному фронті. За наполегливість та здібності був призначений старшим офіцером розвідки німецького Генерального Штабу на східному фронті. У 1942 р. відіграв незначну роль у замаху на Гітлера — після невдалого його виконання, коли після вибуху Гітлер вцілів, роль Ґелена у змові не була розкрита змовниками і він уникнув репресій. Натомість, у грудні 1944 р. отримав підвищення до звання генерал-майора й дістав завдання збирати розвідувальні дані про Радянський Союз і його тактику ведення бойових дій як голова підрозділу іноземних збройних сил Генерального штабу. Зібрану на цій посаді інформацію він використовуватиме й після війни. У березні 1945 р. свідомий кінця Третього рейху, Ґелен та інші високопосадовці розвідки сфотографували матеріали розвідданих Генерального штабу стосовно СРСР і сховали мікрофільми у тайниках в Альпах.

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

22 травня 1945 р. Ґелен здався в полон до підрозділу контррозвідки американської армії у Баварії. Під час допиту з'ясувалося, що він мав великий досвід розвідувальної роботи та ґрунтовні знання ситуації в Радянському Союзі, отже було вирішено залучити його до служби США. В обмін на архіви спецслужби та мережу контактів усередині СРСР Ґелена та інших співробітників спецслужби звільнили з таборів військовополонених. Після того, як була досягнута домовленість між Ґеленом та представниками американської розвідки, були викопані тайники з німецькими архівами та переправлені до США. За узгодженням з високопосадовими представниками американської армії та розвідки 20 вересня 1945 р. Ґелена та трьох його співробітників теж переправили до США, де вони почали працювати на американську розвідку.

У липні 1946 р. Ґелена офіційно звільнили з полону і відправили назад до Німеччини для налагодження мережі співробітників з числа колишніх працівників німецької розвідки. Біля Мюнхена він заснував фіктивну Організацію південно-німецького індустріального розвитку, яка насправді займалася вербуванням шпигунів. Спочатку в його організації нараховувалося 350 колишніх агентів німецької розвідки; згодом їх кількість зросла до 4000. Протягом багатьох років Холодної війни агенти Ґелена працювали на ЦРУ, збираючи інформацію про СРСР та країни Варшавського договору.

«Організація Ґелена»[ред. | ред. код]

Мережа співробітників, які працювали на Ґелена з часом отримала назву «Організація Ґелена». Ця організація мала у своєму розпорядженні агентів у багатьох країнах Варшавського договору, де вони займалися збором інформації про країни-союзники СРСР, допомагали антикомуністичній опозиції в цих країнах та намагалися організувати повстання проти комуністичної влади. «Організація Ґелена» знаходилася у тісній співпраці з ЦРУ: Ґелен та його організація займалися збором інформації, а американці підтримували її матеріально, фінансували операції та надавали технічну та транспортну допомогу. За декілька років діяльності організація досягла неабияких успіхів — мала агентів у багатьох країнах радянського табору, викривала агентів-убивць СМЕРШу, організувала підслуховування розмов радянських службовців у Східному Берліні.

Попри ці успіхи, в «Організації Ґелена» була певна кількість радянських подвійних агентів, які завдавали великої шкоди зусиллям американської та інших розвідок. На службі в «Організація Ґелена» знаходилася велика кількість колишніх нацистів, деякі з котрих були причетні до злочинів нацистського режиму. Радянська розвідка використовувала темне минуле деяких агентів Ґелена та примушувала їх до співпраці.

На чолі західнонімецької розвідки[ред. | ред. код]

У 1955 р. «Організація Ґелена» офіційно перейшла у розпорядження новоствореного уряду Федеративної республіки Німеччини на чолі з Конрадом Аденауером. 1 квітня була створена нова розвідувальна структура ФРН — Бундеснахріхтендінст (нім. Bundesnachrichtendienst) БНД. Ґелен та його організація стали основою нової служби, сам він був президентом БНД до 1968 р. Після виходу на пенсію Рейнгард Ґелен помер у 1979 р.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dermot Bradley, Karl Friedrich Hildebrand, Markus Brockmann: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang (= Deutschlands Generale und Admirale; Teil IV). Band 4: Fleck – Gyldenfeldt. Biblio-Verlag, Bissendorf 1996, ISBN 3-7648-2488-3, S. 202–203.
  • Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model: Die Generale und Admirale der Bundeswehr, 1955–1999. Die militärischen Werdegänge (= Deutschlands Generale und Admirale. Teil 6b). Band 2, 1: Gaedcke – Hoff. Biblio Verlag, Osnabrück 2000, ISBN 3-7648-2562-6, 30–31.
  • Heiner Bröckermann: Gehlen, Reinhard (1902–1979). In: David T. Zabecki (Hrsg.): Germany at war. 400 years of military history. Mit einem Vorwort von Dennis Showalter, ABC-CLIO, Santa Barbara 2014, ISBN 978-1-59884-980-6, S. 472.
  • James H. Critchfield: Auftrag Pullach. Die Organisation Gehlen 1948–1956. Mittler, Hamburg u. a. 2005, ISBN 3-8132-0848-6.
  • Jost Dülffer: Geheimdienst in der Krise. Der BND in den 1960er-Jahren. Ch. Links, Berlin 2018, ISBN 978-3-96289-005-6.
  • Dieter Krüger: Reinhard Gehlen (1902–1979). Der BND-Chef als Schattenmann der Ära Adenauer. In: Dieter Krüger, Armin Wagner (Hrsg.): Konspiration als Beruf. Deutsche Geheimdienstchefs im Kalten Krieg. Ch. Links, Berlin 2003, ISBN 3-86153-287-5, S. 207 ff.
  • Wolfgang Krieger: „Dr. Schneider“ [Gehlen] und der BND. In: Wolfgang Krieger (Hrsg.): Geheimdienst in der Weltgeschichte. Spionage und verdeckte Aktionen von der Antike bis zur Gegenwart. Verlag C. H. Beck, München 2003, ISBN 3-406-50248-2, S. 230–247. (Auch: Anaconda Verlag, Köln 2007, ISBN 978-3-86647-133-7).
  • Rolf-Dieter Müller: Reinhard Gehlen. Geheimdienstchef im Hintergrund der Bonner Republik. 2 Bände, Ch. Links, Berlin 2017, ISBN 978-3-86153-966-7.
  • Timothy Naftali: Reinhard Gehlen and the United States. In: Richard Breitman (Hrsg.): U.S. Intelligence and the Nazis. Cambridge University Press, New York 2005, ISBN 978-0-521-85268-5, S. 375 ff.
  • Magnus Pahl: Fremde Heere Ost. Hitlers militärische Feindaufklärung. Ch. Links Verlag, Berlin 2012, ISBN 978-3-86153-694-9.
  • Mary Ellen Reese: Organisation Gehlen. Der kalte Krieg und der Aufbau des Deutschen Geheimdienstes. Rowohlt Verlag, Berlin 1992, ISBN 3-87134-033-2.
  • Wegener, Jens: Die Organisation Gehlen und die USA. Deutsch-amerikanische Geheimdienstbeziehungen 1945–1949. (Studies in Intelligence History, hrsg. von Wolfgang Krieger, Shlomo Shpiro und Michael Wala, Bd. 2). LIT Verlag, Berlin 2008.
  • Charles Whiting: Gehlen. Germany's Master Spy. Ballantine, New York 1972, ISBN 0-345-25884-3.
  • Hermann Zolling, Heinz Höhne: Pullach intern. General Gehlen und die Geschichte des Bundesnachrichtendienstes. Hoffmann und Campe, Hamburg 1971, ISBN 3-455-08760-4.
  • Reinhard Gehlen, in Internationales Biographisches Archiv 35/2014 vom 26. August 2014, im Munzinger-Archiv (Artikelanfang frei abrufbar)
  • Cookridge, E. H. Gehlen: Spy of the Century. London: Hodder & Stoughton. 1971, and New York: Random House. 1972
  • Critchfield, James H.: Partners at Creation: The Men Behind Postwar Germany's Defense and Intelligence Establishments. Annapolis: Naval Institute Press, 2003. x + 243 pp, ISBN 1-59114-136-2.
  • Hersh, Burton. The Old Boys — The American Elite and the Origins of the CIA. New York: Scribner’s. 1992
  • Kross, Peter. "Intelligence" in Military Heritage, October 2004, p. 26–30
  • Reese, Mary Ellen. General Reinhard Gehlen: The CIA Connection. Fairfax, Virginia: George Mason University. 1990
  • United States National Archives, Washington, D.C. NARA Collection of Foreign Records Seized, Microfilm T-77, T-78
  • Weiner, Tim. Legacy of Ashes: The History of the CIA, Trade Paperback, p. 10–190, Anchor Books. 2008. ISBN 978-0-307-38900-8

Посилання[ред. | ред. код]