Рекристалізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:56, 22 жовтня 2016, створена Glovacki (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рекристалізація — у мінералогії — процес росту одних зерен кристалічного тіла, що складається з багатьох дрібних кристалів, за рахунок інших. Протікає особливо інтенсивно в пластично деформованих матеріалах.
Рекристалізація (визначення в металургії) — процес утворення і росту (або тільки росту) одних кристалічних зерен (кристалітів) полікристалу за рахунок інших тієї ж фази. Швидкість рекристалізації (експоненційно) виростає з підвищенням температури. Рекристалізація протікає особливо інтенсивно в пластично деформованих матеріалах. При цьому розрізняють три стадії рекристалізації: первинну, коли в деформованому матеріалі утворюються нові неспотворені кристали, які збільшуються, та вторинну рекристалізацію, збиральну — неспотворені зерна ростуть за рахунок один одного, внаслідок чого середня величина зерна збільшується, і вторинну рекристалізацію, що відрізняється від збиральної тим, що здатність до росту володіють тільки деякі з неспотворених зерен. В ході вторинної рекристалізації структура характеризується різними розмірами зерен.
Терміну збиральна рекристалізація відповідає також термін нормальний (тобто звичайний) ріст зерна.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]